Ухвала суду № 44301276, 18.05.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 140/3286/14-ц Провадження № 22-ц/772/1023/2015Головуючий в суді першої інстанції Підлипняк М. Д.Категорія 30Доповідач Якименко М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2015 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого Якименко М.М.,

Суддів : Вавшка В.С.,Стеблюк Л.П.,

при секретарі Пантелеймоновій А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ПАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 та представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 06 лютого 2015 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду із вказаним позовом. Свої вимоги позивачі обґрунтовували тим, що відповідач ОСОБА_4 22 липня 2012 року біля 15-ї години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, який належить його матері - відповідачу ОСОБА_5 , рухаючись по вулиці Леніна в м. Немирів в напрямку м.Іллінці Вінницької області, неподалік заїзду на територію «Райсільгоспхімії», грубо порушив ряд пунктів Правил дорожнього руху України, не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням позивача ОСОБА_2, який належить йому на праві власності.

Внаслідок ДТП автомобіль позивача зазнав технічних пошкоджень, позивачі отримали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості. Крім того в даній ДТП загинув ОСОБА_7, який був батьком позивачки ОСОБА_3, який на момент ДТП знаходився в їх автомобілі в якості пасажира.

Вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 18.03.2014 року ОСОБА_4 був визнаний винним в скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України та засуджений до 6 (шести) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки. Цивільний позов потерпілих було залишено без розгляду. Вирок суду набрав законної сили , відповідно до ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 18.06.2014 року.

Позивачі вважають, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як власник джерела підвищеної небезпеки, в солідарному порядку повинні відшкодувати їм моральну шкоду, завдану внаслідок ДТП, яку ОСОБА_2, збільшивши позовні вимоги, оцінює в 100 000 грн, а ОСОБА_3 в розмірі 300 000 грн. Крім того не відшкодованою залишилась майнова шкода у вигляді санаторно-курортного лікування, яку ОСОБА_2 оцінює у розмірі 3360,00 грн, а ОСОБА_3 у розмірі 4066,00 грн в якості витрат на помінальний обід. Також просять стягнути з ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» на їх користь моральну шкоду у розмірі 5000 грн кожному. Наполягали на відшкодуванні витрат на правову допомогу та судових витрат.

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 06.02.2015 року позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 94450,00 грн моральної шкоди, 3000 грн витрат на правову допомогу та 237450,00 грн моральної шкоди на користь ОСОБА_3

Стягнуто з ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 моральну шкоду по 2550 грн. кожному.

В решті позову було відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням позивачі подали апеляційну скаргу, у якій просили його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити їх позовні вимоги у повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги, посилались на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Не погодившись з розміром моральної шкоди, яка була стягнута судом, відповідач ОСОБА_4 також рішення суду оскаржив в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення принципу розумності та справедливості, неврахування істотних обставин справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким зменшити розмір моральної шкоди, стягнувши з нього на корить позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 8000 грн та 5000 грн, відповідно, в решті залишити рішення без змін.

ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» подала заперечення на апеляційну скаргу позивачів, просила її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_5, представників відповідача ОСОБА_4, дослідивши матеріали та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції,прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення суду відповідає.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

Відповідно до ч. 4 ст 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 18 березня 2014 року було встановлено, шо ОСОБА_4 22 липня 2012 року близько 15 год., керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ 21102» держ. номер НОМЕР_3, рухаючись в напрямку м. Іллінці автодорогою по вул. Леніна в м. Немирів зі швидкістю близько 100 км/год., неподалік заїзду на територію «Райсільхозхімії», внаслідок перебування у стані алкогольного сп'яніння, не зміг безпечно керувати транспортним засобом, не справився з керуванням та виїхавши на зустрічну смугу руху допустив зіткнення із автомобілем «ВАЗ 21013» держ. номер НОМЕР_4 який під керуванням ОСОБА_2 рухався по належній смузі руху в зустрічному напрямку.

Внаслідок зіткнення транспортних засобів пасажир автомобіля «ВАЗ 21013», держ. номер НОМЕР_4, ОСОБА_8 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди, водій вказаного автомобіля ОСОБА_2, відповідно до висновку судово - медичної експертизи №326 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Вироком Немирівського районного суду від 18.03.2014 року, який набув законної сили, згідно ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 18.06.2014 року ОСОБА_4 був засуджений за ч. 3 ст. 286 КК України до 6(шести) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3(три) роки, а цивільний позов потерпілих було залишено без розгляду.

Відповідно до ч.1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно ч. 2 цієї ж статті моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

За змістом ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

П.1 ч.1 ст.1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною собою.

Відповідно до запису в технічному паспорті автомобіля, як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_4 мав право керування таким засобом, тобто користувався ним на відповідній правовій підставі, а отже, як правильно зазначив районний суд повинен нести відповідальність за шкоду, яка є наслідком його дій, тобто саме він повинен відшкодовувати шкоду, яка стала наслідком дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно ст.6 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Зі змісту ч.1 ст.22 цього Закону вбачається, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону №1961-IV (в редакції чинній на момент спричинення шкоди) потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Ст.9 Закону передбачено, що страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування в межах обов'язкового ліміту відповідальності страховика. Відповідно до п. 3 цієї ж статті (у редакції, чинній на момент скоєння ДТП) обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану життю та здоров'ю потерпілих, становить 51 000 грн. на одного потерпілого.

Виходячи з наведеного, колегія суддів прийшла до висновку, що задовольняючи частково позов до Страхової компанії, районний суд правильно визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню Страховою компанією на користь позивачів.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст.24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності» у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів. Зазначені витрати мають бути підтверджені документально відповідним медичним закладом.

Приймаючи до уваги те, що позивач ОСОБА_2 фактично витрат на санаторно- курортне лікування не поніс, витрати ним заявляються на майбутнє, суд першої інстанції правильно відмовив в задоволенні позову в цій частині за безпідставністю та необґрунтованістю. З таким висновком погоджується і судова колегія.

Також колегія суддів погоджується з висновком районного суду щодо відмови у стягненні на користь ОСОБА_3 4066 грн, витрачених на поминальний обід , оскільки ці витрати не відносяться до витрат на поховання, у відповідності до вимог ст.24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності».

Згідно п.п.1, 2 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, судом першої інстанції , було прийнято до уваги всі обставини справи, зокрема характер правопорушення, глибину душевних страждань позивачів, один з яких отримав тілесні ушкодження, а інший втратив батька, те, що шкода частково відшкодована засудженим, наслідки заподіяння такої шкоди , а тому підстав для зміни її розміру судова колегія не вбачає.

Рішення суду є законним, обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, що мають значення для справи, а тому підстав для його скасування немає.

Постановляючи рішення по даній справі, суд правильно застосував норми цивільного законодавства до правовідносин, що склались між сторонами, дав їм належну правову оцінку, а відтак доводи апеляційних скарг безпідставні і до уваги не приймаються.

За таких обставин, рішення суду є законним і обґрунтованим, постановлене з додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_2 ОСОБА_9 ОСОБА_10 відхилити.

Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 06.02.2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом вірно:

Головуючий: