Вирок № 44300740, 22.05.2015, Солом'янський районний суд міста Києва

Кримінальне провадження № 1-кп/760/47/15

№760/23807/14-к

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2015 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Бурлаки О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Глушкової О.О.,

прокурора Сурмієвич А.О.,

захисника обвинуваченого - адвоката Кисельової Л.В.,

потерпілої ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, внесене 23.04.2014 року до ЄРДР за № 12014100090003346 відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, який має на утриманні 2 (двох) неповнолітніх дітей, такого, який не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого, а саме:

- 07.10.2010 року Солом'янським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі (Білоцерківська ВК Київської області № 35)21.12.2012 року умовно-достроково на підставі постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.12.2012 року з невідбутою частиною покарання строком на 1 (один) рік 2 місяці 18 днів;

- 18.09.2014 року Голосіївським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 185 КК України до 5 (п'яти) років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на 3 (три) роки, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_3, будучи раніше неодноразово судимим за вчинення умисних корисливих злочинів, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та, маючи не зняту і не погашену в установленому законом порядку судимість, вчинив умисний злочин та повторно вчинив умисний корисливий злочин при таких обставинах.

Так, ОСОБА_3, 28 березня 2014 року, приблизно о 09 годині 00 хвилин, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_1, маючи корисливі мотиви, вирішив викрасти офіційний платіжний документ - банківську картку з метою подальшого збагачення за рахунок чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на викрадення банківської картки, ОСОБА_3, 28 березня 2014 року, приблизно о 09 годині 00 хвилин, перебуваючи у вказаній квартирі, маючи вільний доступ до всіх кімнат та приміщень, помітив на дверях кімнати жіночу сумочку, яка належить ОСОБА_2, з якої викрав офіційний платіжний банківський документ, а саме пластикову пенсійну банківську картку № НОМЕР_1 ПАТ «Промінвестбанк», яка належить ОСОБА_2.

Крім того, ОСОБА_3, переслідуючи корисливі мотиви та бажаючи незаконно збагатитися за рахунок чужого майна вирішив повторно, таємно викрасти чуже майно, а саме грошові кошти, які знаходилися на пластиковій пенсійній банківській картці № НОМЕР_1 ПАТ «Промінвестбанк», які належать ОСОБА_2.

Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на повторне таємне викрадення грошових коштів з банківської картки № НОМЕР_1 ПАТ «Промінвестбанк», яка належить ОСОБА_2, 28.03.2014 року, приблизно о 09 годині 44 хвилини, перебуваючи за адресою: м. Київ, б-р. І. Лепсе, 91-а, скориставшись відсутністю власника майна та тим, що за його діями ніхто із по сторонніх осіб не спостерігає, а також тим, що він має вільний доступ до банківської картки, зняв грошові кошти в сумі 2000 гривень з карткового рахунку за допомогою банкомату та в подальшому розпорядився викраденим на власний розсуд.

Продовжуючи свої злочинні дії, 29.03.2014 року, приблизно о 12 годині 18 хвилин, перебуваючи за адресою: м. Київ, б-р. І. Лепсе, 91-а, скориставшись відсутністю власника майна та тим, що за його діями ніхто не спостерігає, а також тим, що він має вільний доступ до банківської картки № НОМЕР_1 ПАТ «Промінвестбанк», зняв грошові кошти в сумі 2000 гривень з карткового рахунку за допомогою банкомату, та в подальшому розпорядився викраденим на власний розсуд.

Продовжуючи свої злочинні дії, 30.03.2014 року, приблизно о 11. годині 20 хвилин, перебуваючи за адресою: м. Київ, б-р. І. Лепсе, 91-а, скориставшись відсутністю власника майна та тим, що за його діями ніхто не спостерігає, а також тим, що він має вільний доступ до банківської картки № НОМЕР_1 ПАТ «Промінвестбанк», зняв грошові кошти в сумі 2000 гривень з карткового рахунку за допомогою банкомату, та в подальшому розпорядився викраденим на власний розсуд.

Продовжуючи свої злочинні дії, 31.03.2014 року, приблизно о 09. годині 40 хвилин, перебуваючи за адресою: м. Київ, б-р. І. Лепсе, 91-а, скориставшись відсутністю власника майна та тим, що за його діями ніхто не спостерігає, а також тим, що він має вільний доступ до банківської картки № НОМЕР_1 ПАТ «Промінвестбанк», зняв грошові кошти в сумі 1100 гривень з карткового рахунку за допомогою банкомату, та в подальшому розпорядився викраденим на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_3 завдав потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 7100 гривень.

Допитаний в судому засіданні, обвинувачений ОСОБА_3свою вину у викраденні 28.03.2014 року, приблизно о 09 год. 00 хв., в квартирі АДРЕСА_1, офіційного документа, а саме пластикової пенсійної банківської картки № НОМЕР_1 ПАТ «Промінвестбанк», із жіночої сумочки, яка належить потерпілій ОСОБА_2, а також свою вину у таємному викраденні 28.03.2014 року, приблизно о 09 год. 44 хв., 29.03.2014 року, приблизно о 12 год. 18 хв., 31.03.2014 року, приблизно о 09 год. 40 хв., за допомогою банкомату, який знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 91-а, із карткового рахунку банківської картки № НОМЕР_1 ПАТ «Промінвестбанк» грошових коштів на загальну суму 7100 гривень, які належать потерпілій ОСОБА_2, тобто свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 185 КК України, визнав частково та дав пояснення щодо вчинення ним злочинів, які відповідають фактичним обставинам справи.

ОСОБА_3 повністю підтвердив обставини, викладені в його обвинуваченні, проте заперечив наявність в його діях умислу на збагачення. ОСОБА_3 пояснив суду, що дійсно з червня 2013 року по квітень 2014 року він проживав в квартирі потерпілої ОСОБА_2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та вів спільний побут лише з дочкою потерпілої ОСОБА_2 Про спільне ведення господарства потерпіла ОСОБА_2 категорично заперечувала.

Також зазначив суду, що дійсно 28.03.2014 року, вранці без дозволу взяв банківську картку ОСОБА_2 та до 31.03.2014 року декілька разів зняв з неї грошові кошти в загальній сумі 7100 гривень, які в подальшому витратив на ремонт автомобіля після ДТП.

При цьому, щиро кається у вчиненому, повністю визнає усі обставини злочину, викладені в його обвинуваченні, та суму грошових коштів, викрадених у потерпілої ОСОБА_2 Також, визнає час, місце та спосіб вчинення кримінальних правопорушень, встановлені в ході досудового розслідування. Зазначив суду, що жалкує про те, що сталося, та просив вибачення у потерпілої ОСОБА_2

Разом із цим, обвинуваченим ОСОБА_3 під час судового розгляду провадження заявлено клопотання про звільнення його від покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року, з огляду на те, що він має на утриманні малолітню дитину - сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини, його вина у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 185 КК України, відносно потерпілої ОСОБА_2, доводиться наданими в судовому засіданні стороною обвинувачення та перевіреними доказами, а саме.

Показаннями допитаної в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_2, з яких вбачається, що дійсно з червня 2013 року по квітень 2014 року в її квартирі за адресою: АДРЕСА_1 проживав ОСОБА_3 та вів спільний побут лише з її дочкою ОСОБА_6

Про спільне ведення господарства з обвинуваченим ОСОБА_3 потерпіла ОСОБА_2 категорично заперечувала. За час проживання в її квартирі за вище вказаною адресою ОСОБА_3 сплачував комунальні платежі та інші послуги самостійно. Будь-якої згоди на дозвіл та користуванння її банківською пенсійною карткою вона не давала. Коли вона виявила зникнення банківської картки, зник і обвинувачений ОСОБА_3 З пропозиціями щодо повернення грошових коштів, які були зняті з банківської пенсійної картки, до неї особисто ніхто не звертався.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду показала, що дійсно з червня 2013 року по квітень 2014 року в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 вона проживала разом з ОСОБА_3 та вела спільний побут. Повністю підтвердила показання потерпілої ОСОБА_2 щодо ведення спільного господарства обвинуваченим ОСОБА_3 лише з нею. Підтвердила ту обставину, що її мати ОСОБА_2 будь-якої згоди ОСОБА_3 на користування її банківською пенсійною карткою не давала. В день коли зникла банківська пенсійна картка її матері, - зник і ОСОБА_3

Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 185 КК України, підтверджується такими, дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами:

- даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 22.04.2014 року потерпілої ОСОБА_7, згідно якого в період часу з 21.03.2014 року по 31.03.2014 року гр. ОСОБА_3 таємним шляхом заволодів її банківською карткою та зняв з неї грошові кошти в сумі 7100 гривень (а.с. 94);

- рапортом о/у ВКР Солом'янського РУ ГУМВС України у м. Києві від 19.06.2014 року, згідно даних якого 19.06.2014 року було відібрано письмову заяву від гр. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з приводу добровільного ним зізнання у вчиненні злочину на території Солом'янського району м. Києва, а саме в скоєнні крадіжки банківської картки «Промінвестбанк», яка належить гр. ОСОБА_2, шляхом вільного доступу з квартири АДРЕСА_1, що мало місце в кінці березня 2014 року, та подальшого зняття з неї грошей за допомогою банкомату «Промінвестбанк», що розташований на бул. Івана Лепсе, 91-а (а.с. 95);

- даними протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 19.08.2014 року, згідно якого встановлено відомості про клієнта ПАТ «Промінвестбанк», яким являється власник карткового рахунку № НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, а саме роздруківку руху грошових коштів по рахунку, відомості щодо місця розташування банкоматів, матеріали фото та відеофіксації при знятті грошових коштів та даними опису від 19.08.2014 року речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді (а.с. 112-114, 115);

- випискою з карткового рахунку № НОМЕР_1 клієнта ПАТ «Промінвестбанк» за період з 21.03.2014 року по 01.04.2014 року, про зняття коштів ОСОБА_3 (а.с. 129-131);

- даними протоколу огляду речей від 19.09.2014 року з фототаблицею, згідно якого об'єктом огляду була пластикова коробка для дисків, на якій наявний напис із назвою марки оптичного диску формату CD-R RIDATA, об'ємом 700 mb. При перегляді вказаного диску на зображенні зафіксований чоловік. Під час огляду фотознімку потерпіла ОСОБА_2 вказала, що на даному знімку зображений ОСОБА_3. Також на вказаному диску зафіксовано період часу, а саме з 28.03.2014 року по 31.03.2014 року, за який ОСОБА_3 було знято грошові кошти з банківської картки потерпілої ОСОБА_2 (а.с.132-133, 134, 135);

- даними постанови про визнання та приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 19.09.2014 року, згідно якої диск із матеріалами фотофіксації з камери банкомату, - визнано речовим доказом та приєднано до матеріалів кримінального провадження №12014100090003346 (а.с. 136-137);

- іншими матеріалами в їх сукупності.

Аналізуючи зібрані та перевірені у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 185 КК України, доведеною у повному обсязі, а його доводи про відсутність в діях складу інкримінованих злочинів та умислу на збагачення, суд оцінює критично, так як вони повністю спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_2, які логічні, послідовні, взаємоузгоджуються та доповнюються іншими доказами, наявними у матеріалах кримінального провадження, не викликають сумнівів у суду, з яких встановлено фактичні обставини події. Дії обвинуваченого були об'єднані єдиним умислом, з метою викрадення офіційного документу, а саме банківської картки потерпілої ОСОБА_2, після чого, ОСОБА_3 таємно викрав чуже майно з карткового рахунку потерпілої, а саме грошові кошти, якими останній розпорядився на власний розсуд.

Такі дії обвинуваченого, які вирізняються своєю узгодженістю та цілеспрямованістю, чітким спрямуванням на таємне викрадення матеріальних цінностей з метою особистого матеріального збагачення та швидкого зникнення із місця події, підтверджують наявність умислу на таємне викрадення чужого майна, вчиненого повторно. Спосіб вчинення кримінальних правопорушень обвинуваченим свідчить про спрямованість умислу на вчинення вищевказаних протиправних дій, на викрадення офіційного документу потерпілої, а саме пластикової пенсійної банківської картки ОСОБА_2 та на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Доводи обвинуваченого та його захисника суд розцінює як такі, що дані з метою способу захисту, пом'якшення покарання та уникнення обвинуваченого відповідальності за вчинене, а тому оцінює їх критично і не може прийняти до уваги, оскільки вони є надуманими, не логічними та спростовуються фактичними обставинами справи.

З огляду на викладене, аналізуючи зібрані та перевірені докази у їх сукупності, розглядаючи провадження в межах пред'явленого обвинувачення, суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 357 КК України, як викрадення офіційного документа, а також за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, характер суспільної небезпеки ним скоєного, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_3, будучи раніше неодноразово судимим вчинив умисні та корисливі злочини. Як особа, ОСОБА_3, за місцем проживання характеризується задовільно, не одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, офіційно не працює, на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, має хворобливий стан, а саме хворобу цукровий діабет, тип ІІ, середнього ступеню важкості.

Часткове визнання вини у вчиненому судом визнається як обставина, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3

Обставин, що обтяжували б покарання обвинуваченого ОСОБА_3, судом не встановлено.

Обвинувачений ОСОБА_3 є особою раніше неодноразово судимою, що свідчить про те, що він на шлях виправлення не став та належних висновків для своєї поведінки не зробив. Тому, з урахуванням зазначених обставин провадження, віку, стану здоров'я, відношення до вчиненого, суд дійшов до висновку про можливість перевиховання та виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 тільки в умовах ізоляції від суспільства, оскільки він представляє суспільну небезпеку для оточуючих та вважає за необхідне визначити міру покарання в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 185 КК України, застосувавши положення ст. 70 КК України, призначивши остаточне покарання за сукупністю вказаних злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим. Підстави для застосування ст.ст. 69, 75 КК України при призначенні покарання відсутні. При призначенні покарання суд також враховує відсутність претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого з боку потерпілої ОСОБА_2, а також хвороблий стан обвинуваченого.

Разом із цим, обвинуваченим ОСОБА_3 під час судового розгляду провадження заявлено клопотання про звільнення його від покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року, з огляду на те, що він має на утриманні малолітню дитину, 2004 року народження.

Прокурор про застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року не заперечувала.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 86 КК, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні» (в редакції Закону від 06.05.2014 року) - установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Згідно п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року (зі змінами, внесеними згідно із Законом № 1246-VII від 06.05.2014 року), звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_3 має на утриманні малолітнього сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, відносно якого згідно даних Служби у справах дітей Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації батьківських прав не позбавлений.

Злочини, у вчинені яких обвинувачується ОСОБА_3, віднесені до категорії умисних злочинів, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 КК України, тобто згідно ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 року» на нього поширюється вказаний закон, в коло осіб, до яких не застосовується амністія відповідно до ст. 8 Закону України «Про амністію у 2014 році» ОСОБА_3 не входить.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про амністію у 2014 році» виконання цього Закону покладається на суди. Застосування амністії не допускається, якщо обвинувачений (підсудний) або засуджений заперечує проти цього. Обвинувачений ОСОБА_3 дав свою згоду про застосування до нього амністії.

Наведене свідчить про наявність підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 положень Закону України «Про амністію у 2014 році».

Таким чином, суд, зважаючи на прийняття Закону України «Про амністію у 2014 році», враховуючи згоду обвинуваченого про застосування до нього вимог вищезазначеного Закону, вважає за необхідне звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання на підставі п. в) ст. 1 Закону, як такого, що засуджується за вчинення умисних злочинів середньої тяжкості і є особою, який має на утриманні дитину, якій не виповнилося 18 років.

За вказаних обставин, вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 18.09.2014 року, яким ОСОБА_3 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до 5 (п'яти) років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на 3 (три) роки, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, - слід виконувати самостійно, так як злочин ним вчинений після набрання чинності Законом України «Про амністію у 2014 році».

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів, у даному кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів по даному провадженню слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 86 КК України, п. «в» ст. 1, ст.ст. 9, 12 Закону України «Про амністію у 2014 році» в редакції від 06.05.2014 року, Законом України «Про застосування амністії в Україні», ст.ст. 100, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 185 КК України і призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 357 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі;

- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_3 визначити остаточне покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі п. в) ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014» від 08.04.2014 року ОСОБА_3, - звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі, за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 185 КК України.

Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 18.09.2014 року, яким ОСОБА_3 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до 5 (п'яти) років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на 3 (три) роки, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, - виконувати самостійно.

До набрання вироком чинності, запобіжний захід, обраний ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою у Київському СІЗО № 13 Управління державної пенітенціарної служби України у м. Києві та Київській області, - змінити на особисте зобов'язання, з обов'язком прибувати до суду за кожною вимогою, звільнивши його з-під варти в залі суду негайно.

Речові докази:

- диск із матеріалами фотофіксації з камери банкомату, який зберігається в матеріалах кримінального провадження, - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: