Рішення № 44298736, 14.05.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №22-ц/790/234/15 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 643/15416/14 Сугачова О.О.

Категорія: трудові Доповідач -Гальянова І.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого , судді: Гальянової І.Г.,

суддів: Колтунової А.І.,

Костенко Т.М.,

за участю секретаря: Сватенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 17 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Філії № 1 Підприємства «Основа Промінвест» Громадської організації «Фонд підтримки інвалідів», Підприємства «Основа Промінвест» Громадської організації «Фонд підтримки інвалідів», третя особа у справі: ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по заробітній платі, скасування наказів, поновлення на роботі,-

ВСТАНОВИЛА :

23 вересня 2013 року позивач звернувсь до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідачів на його користь заборгованість по заробітній платі за період з 01.08.2013 року по 23.09.2013 року в сумі 2000 грн.

Свої вимоги, посилаючись на порушення відповідачами ч.1 ст. 115 КЗпП України, обгрнутовує тим, що з 2012 року працює на посаді директора Філії № 1 Підприємства «Основа Промінвест» Громадської організації «Фонд підтримки інвалідів», однак відповідачі не виплатили йому зазначену заробітну плату за вказаний період часу (т.1 а.с.1).

18 жовтня 2013 року представниками відповідачів Підприємства «Основа Промінвест» Громадської організації «Фонд підтримки інвалідів» та директором Філії надані до суду письмові заперечення, в яких вони просять відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що згідно до наказу № 50/1 від 23.01.2009 року за нарахування і виплату заробітної плати, несе директор Філії, а також на те, що позивача 08.08.2013 року було звільнено з посади директора та наказом від 08.08.2013 року нараховані кошти були повністю сплачені позивачу 15.08.2013 року на особистий рахунок та ніякої заборгованості по заробітній платі перед позивачем не існує ( т.1 а.с.7, 20).

13.01.2014 року та 24.06.2014 року позивач доповнив позовні вимоги та просив скасувати як незаконні накази директора Підприємства «Основа Промінвест» Громадської організації «Фонд підтримки інвалідів» № 36/1к від 28.02.2013 року , № 37/1 к від 01 березня 2013 року про звільнення з посади директора філії № 1 та прийняття на посаду директора філії № 1 за сумісництвом з встановленням йому заробітної плати в сумі 325, 35 грн. та стягнути з відповідачів заборгованість з заробітної плати за період з 01.03.2013 року по 08.08.2013 року у розмірі 4107, 15 грн., та зобов»язати Підприємство «Основа Промінвест» поновити його на посаді директора Філії № 1 зазначеного підприємства, посилаючись на те, що ніяких заяв про звільнення 28 лютого та про прийняття на посаду директора за сумісництвом від 01 березня 2013 року він не писав та вважає що його незаконно було переведено на роботу за сумісництвом , а також зазначив, що в разі визнання зазначених наказів незаконними та їх скасуванні на підставі ст.. 235 КЗпП України він підлягає поновленню на роботі. ( т.1 а.с.57-59, 206-207).

Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 17 жовтня 2014 року в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з»ясування обставин, які мають значення для справи невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач зазначає, що як на підставу скасування зазначених наказів та поновлення його на роботі він зазначав , що ніяких заяв про звільнення з посади та переведення його на посаду директора за сумісництвом власноручно він не писав , що на його думку є підтвердженням про незаконне переведення його на роботу за сумісництвом, однак суд, задовольнивши його клопотання щодо призначення у справі судової почеркознавчої експертизи , фактично її не провів, та не перевірив його тверджень,що дата його підпису на заяві про звільнення співпадає з датою перебування його за кордоном.

В запереченнях на апеляційну скаргу директор Підприємства «Основа Промінвест» Громадської організації «Фонд підтримки інвалідів» ОСОБА_5 , посилаючись на законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції та безпідставність доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою судової колегії від 24 грудня 2014 року у справі за клопотанням позивача була призначена судова почеркознавча експертиза та провадження у справі на час проведення експертизи було зупинено ( т.2 а.с.140-142).

Ухвалою судової колегії від 16 березня 2015 року провадження у справі відновлено у зв»язку з проведенням зазначеної експертизи ( т.2 а.с.154).

20 квітня 2015 року до апеляційного суду Харківської області надійшла заява директора Підприємтсва «Основа-Промінвест» Громадської організації «Фонд підтримки інвалідів» ГлущенкаР.О., в якій він визнає позовну заяву позивача в повному обсязі ( а.с.192-194).

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з»явились, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на апеляційну скаргу судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи позивачу в задоволенні зазначених позовних вимог, щодо визнання незаконними та скасування зазначених наказів та стягнення заробітної плати,за фактично виконувану позивачем роботу, суд першої інстанції виходив недоведеності позивачем та безпідставності вказаних позовних вимог.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, підтверджено наявними у справі доказами та позивачем ці обставини не спростовані, що позивач 11.01.2012 року був прийнятий на посаду директора Філії № 1 зазначеного підприємства відповідно до наказу № 07 від 10.01.2012 року з окладом згідно штатного розпису( т.1 а.с.70).

Судом першої інстанції також встановлено , підтверджено наявними у справі доказами що позивача, на підставі його заяви про звільнення з зазначеної посади за власним бажанням від 28.02.2013 року, наказом № 36/1 від 28.02.2013 року було звільнено та на підставі заяви ОСОБА_3 від 28.02.2013 року про прийняття на вказану посаду за сумісництвом, відповідно до наказу № 37/1 к від 01 березня 2013 року ОСОБА_3 було прийнято на вказану посаду за сумісництвом з 01 березня 2013 року з окладом, згідно штатного розкладу ( т.1 а.с 72-74).

Як свідчать тексти вказаних заяв позивача про звільнення з посади директора та прийняття на таку посаду за сумісництвом вказані заяви виготовлені за допомогою комп»ютара, за виключенням особистого підпису позивача.

Матеріали справи також свідчать про те, що позивач на підстави заяви від 25 лютого 2013 року та наказу директора Підприємтсва «Основа-Промінвест» ГО ФПІ № 35/1 від 25 лютого 2013 року з 26 лютого 2013 року по 11 березня 2013 року включно знаходився у щорічній відпустці ( т.1 а.с.90, 121), тобто на час видання оспорюваних позивачем наказів, останній знаходився у щорічній відпустці.

Як свідчить копія трудової книжки позивача, записи про його звільнення з посади директора та прийняття на посаду директора за сумісництвом, в ній відсутні та міститься запис щодо прийняття позивача на посаду директора філії № 1 згідно наказу № 07/к від 10.01.2012 року та звільнений з зазначеної посади на підставі наказу № 110к від 08.08.2013 року за п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України ( т.1 а.с.60-61).

Згідно до ст. 102-1 КЗпП України, працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. Умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств , установ, організацій визначаються Кабінетом Міністрів України.

Частиною другою статті 21 КЗпП України передбачено право працівника укладати трудовий договір на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях.

Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про оплату праці» робітники, які працюють за сумісництвом отримують заробітну плату за фактично виконану роботу.

П. 14 Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.12.1999 року з наступними змінами «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» Згідно зі ст. 102-1 КЗпП України, працівники, які працюють за сумісництвом ( виконують крім основної роботи у вільний від неї час і іншу роботу на умовах трудового договору в того самого чи іншого роботодавця) одержують заробітну плату за фактично виконану роботу без обмеження її певним розміром. Сумісники мають право на оплату фактично виконаної роботи й тоді, коли було порушено встановлені для певної категорії працівників обмеження для роботи за сумісництвом. Визначені Кабінетом Міністрів України відповідно до ст.102-1 КЗпП умови роботи за сумісництвом, у тому числі щодо тривалості, яка протягом місяця не повинна перевищувати половину місячної норми робочого часу, поширюється лише на працівників держаних підприємств, установ і організацій.

Між тим, згідно наданої відповідачем довідки про нарахування заробітної плати, з 01 березня 2013 року по липень 2013 року включно, позивач в зазначений період часу працював на підприємстві повні робочі дні та отримував заробітну 337, 50 грн. на місяць ( т.1 а.с.75).

Відповідно ж до наказу № 110 к від 08 серпня 2013 року позивача було звільнено з 08 серпня 2013 року саме з посади директора філії № 1 вказаного підприємства у зв»язку невиходом його на роботу 04, 11 та 16 липня 2013 року , а також в період з 01 по 07 серпня 2013 року включно на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України ( за прогули) ( т.1 а.с.35).

Доказів, які б свідчили про те, що після видання оспорюваний позивачем наказів, щодо його звільнення з посади директора філії № 1 зазначеного підприємства та прийняття його на посаду директора змінились трудові обов»язки позивача чи змінилась тривалість його робочого часу, а також доказів, які б свідчили, що позивач крім посади директора філії № 1, мав інше основне місце роботи відповідачі, в порушення вимог ст. 60 ЦПК України не надали.

Між тим, як свідчить надана позивачу інформація начальника відділу державної інспекції праці від 20.02.2014 року № 01-19-1365, за результатами перевірки було встановлено, що посадовий оклад позивача на 01.03.2013 року тобто на час роботи на посаді директора філії № 1 вказаного підприємства складав 1350 грн., згідно штатного розкладу (а.с.199), тоді як за роботу за сумісництвом на вказаній посаді, позивач отримував заробітну плату в розмірі 337,50 грн. , тобто більш ніж у три рази менше, ніж отримував її як директор філії (т.1 а.с. 75).

Вказані обставини справи та вимоги норм матеріального права свідчать про те, що оспорювані позивачем накази не відповідають вимогам ст. 102 -1 КЗпП України та були направлені на зменшення йому заробітної плати за виконання ним обов»язків директора філії № 1 зазначеного вище підприємства, і це є підставою для визнання їх незаконними і скасування та стягнення з Підприємства «Основа Промінвест» Громадської організації «Фонд підтримки інвалідів» на користь позивач заробітної плати за фактично виконувану ним роботу на посаді директора філії № 1 в розмірі 4725,00 грн., виходячи з наступного розрахунку (1350,00 грн. : на 20 робочих днів = 67,50 грн. середньоденна заробітна плата, як отримував позивач на посаді директора філії № 1) (67,50 грн. х 95 робочих днів, без врахування 10 днів прогулів = 6412,50 грн. - 1687,50 грн. виплачена йому заробітна плата як за роботу за сумісництвом).

При ухваленні рішення в цій частині, суд першої інстанції на вказані обставини справи та вимоги норм матеріального права уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог в цій частині.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню як таке, що ухвалено судом з порушенням вказаних норм матеріального права, при невідповідності висновків суду обставинам справи та зазначеним вище доказам ( пункти 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України), з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог позивача в цій частині з зазначених вище підстав.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог в частині поновлення його на роботі на посаді директора Філії № 1 Підприємства «Основа Промінвест» Громадської організації «Фонд підтримки інвалідів», суд виходив з того, що ним не доведені позовні вимоги щодо визнання незаконними та скасуванні оспорюваних ним зазначених вище наказів.

Оскільки ж оспорювані позивачем накази підлягають визнанню їх незаконними та скасуванню ,то рішення суду першої інстанції в цій частині також підлягає скасуванню як таке що ухвалено судом при невідповідності висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам, які суд вважав встановленими, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог цій частині, виходячи з наступного.

Як свідчать зазначені вище обставини справи, відповідно до наказу № 110 к від 08 серпня 2013 року позивача було звільнено з 08 серпня 2013 року з посади директора філії № 1 вказаного підприємства у зв»язку невиходом його на роботу 04, 11 та 16 липня 2013 року, а також в період з 01 по 07 серпня 2013 року включно на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України (за прогули) ( т.1 а.с.35).

Законність вказаного звільнення оспорювалась позивачем в судовому порядку та рішенням Московського районного суду м. Харкова від 18.02.2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 17.04.2014 року, визнано звільнення ОСОБА_3 згідно наказу № 110к від 08.08.2013р. на підставі п. 4 ч.І ст. 40 КЗпП України з посади директора філії № 1 Підприємства «Основа - Промінвест» ГО «ФПІ», правомірним та таким, що відповідало чинному трудовому законодавству.

За таких обставин, наявність чинного на теперішній час зазначеного вище наказу № 110к від 08.08.2013 року про звільнення позивача з займаної посади, свідчить про відсутність підстав для поновлення його на роботі, у зв»язку з визнанням незаконними на скасуванні наказів № 36/1к від 28.02.2013 року та № 37/1 к від 01 березня 2013 року про звільнення позивача з посади директора філії № 1 та прийняття на посаду директора філії № 1 за сумісництвом.

У зв»язку з задоволенням позовних вимог позивача щодо стягнення заробітної плати в сумі 4725,00 грн., на підставі частин 2 та 5 ст. 88 ЦПК України , п.1 ч.1 ст. 2 Закону України «Про судовий збір», з Підприємства «Основа Промінвест» Громадської організації «Фонд підтримки інвалідів» на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 243,60 грн..

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316, 317, 319, 218 ЦПК України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Скасувати рішення Московського районного суду м. Харкова від 17 жовтня 2014 року .

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати незаконними та скасувати наказ директора Підприємства «Основа Промінвест» Громадської організації «Фонд підтримки інвалідів» № 36/1к від 28.02.2013 року про звільнення ОСОБА_3 з посади директора філії № 1 Підприємства «Основа Промінвест» Громадської організації «Фонд підтримки інвалідів» та наказ № 37/1 к від 01 березня 2013 року Підприємства «Основа Промінвест» Громадської організації «Фонд підтримки інвалідів» про прийняття ОСОБА_3 на посаду директора філії № 1 за сумісництвом.

Стягнути з Підприємства «Основа Промінвест» Громадської організації «Фонд підтримки інвалідів» розташованого за адресою 61050, м.Харків, вул. Юр»ївська, 17 п\р 26001000980102 Банк ПАТ «Універсал Банк» код: 32336473, ІПН 323364720346 на користь ОСОБА_3, зареєстрованого за адресою: 61000 АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 заробітну плату за період з 01 березня 2013 року по 31 липня 2013 року в розмірі 4725,00 грн. без врахування податків та інших обов»язкових платежів.

Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог в частині поновлення його на роботі.

Стягнути з Підприємства «Основа Промінвест» Громадської організації «Фонд підтримки інвалідів» на користь держави судовий збір в сумі 243,60 грн.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий, суддя:

Судді :