Ухвала суду № 44298687, 14.05.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження №22-ц/790/3115/15 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 646/9330/13-ц Васильєва О.О.

Категорія: спадкові Доповідач-Гальянова І.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого, судді: Гальянової І.Г.,

суддів: Колтунової А.І.,

Костенко Т.М.,

за участю секретаря: Сватенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_4 , ОСОБА_5, ОСОБА_6 в особі представників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05 березня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_9, Служба у справах дітей Червонозаводського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про часткове визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на домоволодіння, та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_9, Служба у справах дітей Червонозаводського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про усунення перешкод у користуванні власністю, визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та виселення,-

ВСТАНОВИЛА:

04 жовтня 2013 року позивачі звернулись до суду з позовом до ОСОБА_6 в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просять визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину № 2-1151, видаане 25.10.2013 року Першою Харківською державною нотаріальною конторою за реєстровим №2-1151, в частині визначення частки в спадковому майні на ім'я ОСОБА_6, після смерті матері ОСОБА_6; визнати право власності на частину домоволодіння АДРЕСА_1 по 27/200 частин за кожною, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_11.

Свої вимоги обґрунтовують тим, що є племінницями ОСОБА_6 та їх батько був її рідним братом.

Позивачі зазначають, що їх бабусі - ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року на праві власності належала 1/2 частина зазначеного домоволодіння на підставі рішення народного суду Червонозаводського району м.Харкова від 18.06.1981 року та станом на 03.10 .2012 року інша ? частина вказаного домоволодіння на праві власності зареєстрована за ОСОБА_9

Позивачі також зазначають, що в зазначеному домоволодіння проживали до смерті їх бабуся ОСОБА_6, їх батько ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, їх мати ОСОБА_14 , ОСОБА_4 з сином, який є інвалідом з дитинства ОСОБА_15 та ОСОБА_5

Як на підставу своїх вимог позивачі зазначають, що відповідач понад 30 років мешкає в Росії , а їх батько, проживаючи все своє життя в зазначеному житловому будинку, за свої кошти та зі згоди своєї матері -ОСОБА_6, яка з 1983 року була непрацездатною та не мала коштів, в період з 1981 року по 2013 рік, провів капітальний ремонт в спірному домоволодінні якісно покращивши домоволодіння більш ніж в два рази та вважають що має місце якісна нова власність , ніж та, що заповідалась їх бабусею у 1998 році відповідачу , у зв»язку з чим вважають ,що батько мав право власності на частку в зазначеному домоволодінні , яка за висновками судової будівельно-технічної експертизи складає 27/100 частин, а ОСОБА_6 - 23/100 його частин.

Позивачі зазначають , що після смерті своєї матері ОСОБА_6, їх батько звернувся до нотаріальної контори про прийняття спадщини і там йому стало відомо, що в 1998 році його мати склала заповіт на користь своєї дочки, відповідача - ОСОБА_6, а після смерті батька вони звернулись до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини після смерті батька ( т.1 а.с.1-3, т.2 а.с.107-110).

Як на підставу визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 зазначають на те, що відповідач вже отримала таке свідоцтво на всю ? частину спірного домоволодіння.

ОСОБА_6, в особі свого представника ОСОБА_7 , вказані позовні вимоги не визнала та 09 грудня 2013 року звернулась до суду з зустрічним позовом, в якому, з урахуванням його уточнень 20 січня 2015 року, просить суд відмовити позивачам за первісним позовом в задоволенні вказаних позовних вимог та усунути перешкоди у користуванні власністю ОСОБА_6, шляхом позбавлення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 права користування житловим приміщенням у будинку АДРЕСА_1 та виселити їх із вказаного житлового приміщення.

Свої заперечення щодо позовних вимог позивачів за первісним позовом, представник ОСОБА_6 зазначає на те, що всі прибудови та надвірні споруди були збудовані в 1965, 1962 роках коли вони з батьком позивачів за первісним позовом були ще дітьми, були узаконені у 1983 році та зареєстровані на ім»я її матері. Зазначає на безпідставність доводів позивачів щодо первісного позову щодо знаходження спірного житлового будинку в аварійному стані та вказує,що за період коли її мати у 1998 році склала заповіт, ніяких поліпшень домоволодіння не зазнало.

Як на підставу зустрічних позовних вимог представник позивача зазначає, що ОСОБА_6 набула право власності на ? частину спірного житлового будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері, видаане 25.10.2013 року Першою Харківською державною нотаріальною конторою за реєстровим №2-1151 та відповідачі за зустрічним позовом не є членами сім»ї власника , а тому не є особами , що мають право користування її власністю.

Представник ОСОБА_6 також вказує на те, що вказані особи на підставі нотаріально посвідченої заяви , яка їм була вручена 19.02.2014 року були попередженні ОСОБА_6 про необхідність звільнення вищевказаного доволодіння від речей домашнього побуту, звільнення будинку, надання вільного доступу до будинку та зняття з реєстрації за вказаною адресою, однак залишена відповідачами за зустрічним позовом без задоволення.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05 березня 2015 року , суд відмовив ОСОБА_4, ОСОБА_5 в задоволенні позовних вимог про часткове визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на частину домоволодіння в порядку спадкування за законом після смерті батька. Суд відмовив ОСОБА_6 в задоволенні зустрічного позову про усунення перешкод у користуванні власністю, визнання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування спірним житловим приміщенням та їх виселення та скасував встановлені ухвалами від 01 листопада 2013 року заходи забезпечення позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_5 просять скасувати вказане рішення суду в частині відмови у задоволенні їх позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити їх позовні вимоги та в частині зустрічних позовних вимог, рішення суду залишити без змін, посилаючись на неповне з»ясування судом обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам та неправильним застосуванням судом норм матеріального права. Наводять ті ж доводи, що і в суді першої інстанції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_18 та ОСОБА_8 просять змінити вказане рішення суду в частині відмови у задоволенні їх зустрічних позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги та в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на неповне з»ясування судом обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам та неправильним застосуванням судом норм матеріального права. Наводять ті ж доводи, що і в суді першої інстанції.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_6 та її представники ОСОБА_7 і ОСОБА_8 в судове засідання суду апеляційної інстанції не з»явились. Представники позивача за зустрічним позовом повідомлені судом апеляційної інстанції про час та місце розгляду справи, про що свідчить телефонограма ОСОБА_7 та поштове повідомлення про вручення судової повістки ОСОБА_8 (т.2 а.с. 195, 197), що у відповідності до вимог ч.5 ст. 74 ЦПК України також свідчить про належне повідомлення позивача за зустрічним позовом про час та місце розгляду справи.

Про причини неявки в судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_7 суду не повідомила. ОСОБА_8 звернулась до суду з заявою про відкладення розгляду справи, у зв»язку з її зайнятістю у розгляді кримінальної справи.

Згідно до вимог частин 1 та 2 ст. 305 ЦПК України, апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними . Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_8 ,отримавши судову повістку про виклик в зазначене судове засідання ще 20 квітня 2015 року (т.2 а.с. 195) доказів, які б свідчили про неможливість з»явитись до апеляційного суду з поважних причин до зазначеної заяви не надала, що свідчить про відсутність підстав для визнання причин її неявки в судове засідання суду апеляційної інстанції поважними.

За таких обставин, у відповідності до вимог ч.2 ст. 305 ЦПК України , судова колегія вважає за необхідне розглянути справу за відсутності позивача за зустрічним позовом та її представників .

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з»явились, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної та заперечень на апеляційну скаргу, судова колегія приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивачам за первісним позовом про часткове визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину , визнання права власності на частину спірного домоволодіння в порядку спадкування за законом після смерті батька та відмовляючи в задоволенні ОСОБА_6 в задоволенні зустрічного позову про усунення перешкод у користуванні власністю, визнання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування спірним житловим приміщенням та їх виселення суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для їх задоволення.

При цьому, судом першої інстанції встановлено , підтверджена наявними у справі доказами та сторонами ці обставини не заперечуються, що спадкодавцю ОСОБА_6, яка померла 01 вересня 2012 року на день її смерті на підставі рішення народного суду Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18.06.1981 року, належала 1/2 частина житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1.

Рішенням Червонозаводської районної ради Виконавчого комітету №5/13 від 04.01.1983 року самовільні побудови, здійснені ОСОБА_6 по АДРЕСА_1, узаконено, а саме: збудований гараж літ. "В", пристроєні до домоволодіння приміщення: коридор 3-1 пл.3.70 кв.м., кухня 3-2 пл. 9.0 кв.м., житлове приміщення 3-3 пл. 19.0 кв.м., та переобладнане помешкання ні 2-1 пл. 15.40 кв.м. під житлове (т.1 а.с.46).

25.10.2013 року державним нотаріусом 1-ї ХДНК Куксіним С.Ю., ОСОБА_6 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, який був посвідчений 02.04.1998 року приватним нотаріусом ХМНО Бєсєда Т.Д. та зареєстрований в реєстрі за №1-1250.

З вказаного свідоцтва про право на спадщину вбачається, що спадкоємцем зазначеного у заповіті майна ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, є донька ОСОБА_6. Спадщина, на яку видане свідоцтво складається з: ? частки в праві спільної часткової власності на житловий шинок з надвірними будівлями № 34 по вул. Вокзальна в м. Харкові та відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав від 25.10.2013 року правова власності на 1\2 частину зазначеного нерухомого майна зареєстровано за ОСОБА_6 ( т.1 а.с. 112-113).

Судом першої інстанції також встановлено підтверджено наявними у справі доказами та сторонами не заперечується, що 20 лютого 2013 року помер батько позивачів за первісним позовом ОСОБА_11, який з 1971 року по день смерті проживав та був зареєстрований в спірному житловому будинку та 06.02.2013 року склав на позивачів за первісним позовом заповіт , відповідно до якого заповідав в рівних частках все своє майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось на день його смерті (т.1 а.с. 4, 47, 235 ).

Відповідно до висновків судової будівельно-технічної експертизи № 8059 від 31.10.2014 року залишкова вартість спірного житлового будинку та надвірних будівель в цінах 2014 року складає 325389,00 грн., а залишкова вартість заміщення будівельних робіт, які були проведені в зазначеному житловому будинку в період з 1981 по 2013 рік в цінах на момент проведення експертизи складає 87332,00 грн. (т.2 а.с.48-67).

Як свідчать висновки зазначеної експертизи, в 1983 році спірний житловий будинок було газифіковано, та в період з 1981 по 1998 рік в житловому будинку проводились переобладнання, ремонті роботи , проведено парове опалення, газ, а також проведено прибудову підсобних приміщень та у 2010 році на будинку А-1 замінена покрівля на даху з шиферної на оцинковане залізо.

В п.4 роз»ясень, які містяться в поставі Пленуму Верховного суду Укераїни № 7 від 04.10.1991 року з наступними змінами «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок » зазначено, що Відповідно до ст. 12 Закону України «Про власність», діючої на час набуття спадкодавцем ОСОБА_6 права власності на 1\2 частину спірного житлового будинку з надвірними будівлями , у приватній власності громадян можуть перебувати жилі будинки, збудовані на виділеній у встановленому порядку земельній ділянці або придбані на законних підставах, участь інших осіб у будівництві не створює для них права приватної власності на житловий будинок, крім випадків, коли це передбачено законом. Члени сім»ї власника, що брали участь у будівництві лише підсобних приміщень або коли їх затрати на ремонт житлового будинку перевищували покладений на них ст. 156 ЖК України обов»язок, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат.

Доказів, які б свідчили про наявність домовленості між спадкодавцями ОСОБА_6 та ОСОБА_11 про те, що у зв»язку з поліпшенням стану частини спірного домоволодіння , останній набуває на його частину право власності, позивачі за первісним позовом суду не надали.

Більш того, про відсутність такої домовленості свідчить та обставина, що самовільно збудовані гараж літ. "В", пристроєні до домоволодіння приміщення: коридор 3-1 пл.3.70 кв.м., кухня 3-2 пл. 9.0 кв.м., житлове приміщення 3-3 пл. 19.0 кв.м., та переобладнане помешкання ні 2-1 пл. 15.40 кв.м. під житлове, рішенням Червонозаводської районної ради Виконавчого комітету №5/13 від 04.01.1983 року були узаконені на ім»я спадкодавця ОСОБА_6 та остання у 1998 році заповіла його ? частину ОСОБА_6.( т.1 а.с.46).

Вказані обставини справи та вимоги норм матеріального права свідчать про відсутності підстав вважати, що на час смерті спадкодавця ОСОБА_6, її син ОСОБА_11 набув право власності на частину спірного домоволодіння, а відтак відсутності підстав для визнання недійсним оспорюваного позивачами за первісним позовом, свідоцтва про право власності на 1/2 його частину в порядку спадкування за заповітом.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови позивачам за первісним позовом в задоволенні вказаних позовних вимог.

Доводи, викладені позивачами за первісним позовом в апеляційній скарзі, вказаних висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції в цій частині.

Судом першої інстанції також встановлено, підтверджено наявними у справі доказами та представниками позивача за зустрічним позовом цей факт не заперечується, що відповідачі за зустрічним позовом як за життя своєї бабусі ОСОБА_6 разом з батьком як члени її сім»ї проживали в частині спірного житлового будинку, та в цій частині проживають і до теперішнього часу де також зареєстровані відповідно, ОСОБА_21- з 09.08.1096 року, а ОСОБА_5 - з 26.03.2004 року (т.1 а.с.38-39).

Згідно до ч.1 ст. 402 ЦК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Згідно до ч.1 ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з им, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке ни мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає раво на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад дин рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

В п. 39 роз»ясень, які містяться в постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, частина перша статті 405 ЦК). Суди повинні мати на увазі, до виниклих правовідносин застосуванню підлягають норми, передбачені главою 32 ЦК.

Вказані вище обставини справи та вимоги норм матеріального права свідчать про те, що надавши згоду на вселення та проживання відповідачів за зустрічним позовом в належній на праві власності спадкодавцю ОСОБА_6 частині спірного житлового будинку як членів її сім»ї ,у відповідачів за зустрічним позовом відповідно до закону , а саме до ч.1 ст. 405 ЦК України виникло право на особистий сервітут щодо користування частиною житлового будинку .

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

В ч.6 ст. 403 ЦК України встановлено,що сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно ,щодо якого він встановлений.

Вказані обставини справи та вимоги норм матеріального права свідчать про те, що після смерті спадкодавця ОСОБА_6 до позивача за зустрічним позовом перейшли всі її права та обов»язки за заповітом в тому числі і обов»язки щодо встановленого спадкодавцем ОСОБА_6 відповідачам за зустрічним позовом сервітуту щодо користування спірним житловим будинком.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову позивачу за зустрічним позовом в задоволенні її зазначених вище позовних вимог .

Доводи, викладені представниками ОСОБА_6 в апеляційній скарзі вказаних висновків суду не спростовують, були предметом їх розгляду судом першої інстанції, яким суд дав належну оцінку та не дають підстав для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення в цій частині.

З огляду на наведене судова колегія приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315, 317, 319, 218 ЦПК України , судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в особі представників ОСОБА_7, ОСОБА_8 відхилити.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий, суддя:

Судді :