Постанова № 4429697, 19.06.2009, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19.06.2009 року м. Чернівці Справа № 2а-287/09/2470

16 год. 35 хв.

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Брезіної Т. М,

секретар судового засідання , за участю представника позивача Драбчука В.С. (довіреність від 30.04.2009 р.), Гараса Р.І. (довіреність від 09.06.2009 р.)

представника відповідача Томаш О.М. (довіреність від 05.05.2009 р. № 1422/9/10-010); Сухолотюк Є.К. (довіреність від 05.05.2009 р. № 1421/9/10-010); Коубіш А.П. (довіреність від 03.02.2009 р. № 282/9/10-010),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Турботехніка" до Державної податкової інспекції у Кіцманському районі

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Кіцманському районі Чернівецької області від 10 січня 2009 року № 0000022300/0 та №0000012300/0

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Турботехніка»звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіцманському районі Чернівецької області про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень ДПІ у Кіцманському районі Чернівецької області від 10 січня 2009 року № 0000022300/0 та №0000012300/0.

Позов обґрунтовується тим, що фінансові санкції застосовані до позивача неправомірно, оскільки податкова накладна від 28.02.2008 року № 2 відповідає всім вимогам і містить всі реквізити, визначені п.п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому позивач мав право на визначення податкового кредиту. Крім того порушення порядку формування валових витрат, зафіксованих в акті перевірки податкової, є наслідком розбіжностей між даними бухгалтерського та податкового обліку ТзОВ «Турботехніка», виявлених в ході документальної перевірки. Позивач зазначив, що розбіжності утворилися ще у І кварталі 2007 року, в подальшому в ході документальної перевірки, яка охоплювала період з 1 жовтня 2005 року по 30 березня 2007 року ніяких порушень порядку ведення податкового обліку і формування валових витрат виявлено не було.

Представники відповідача проти позову заперечували з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, заслухавши пояснення представників позивача, представників відповідача суд встановив наступне.

У грудні 2008 р. Державною податковою інспекцією у Кіцманському районі Чернівецької області проведено планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТзОВ «Турботехніка», за результатами якої був складений акт від 18.12.2008 р. № 33/2320/22838927, яким визначено, що сума ПДВ, яка віднесена позивачем до складу податкового кредиту за лютий 2008 р. завищена на 165000 грн., а також встановлено заниження суми податку на прибуток у розмірі 85602 грн. (а.с. 9-11, 14-16).

На підставі даного акту винесено податкові повідомлення-рішення від 10.01.2008 р. № 0000022300/0 та №0000012300/0 (а.с.5-6).

Як вбачається з Акту, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення відповідачем прийняті у звязку з тим, що: 1) ТзОВ «Турботехніка»занизило валові витрати, що зумовило в свою чергу заниження податку на прибуток у сумі 85602,00 грн.; 2) податкова накладна від 28.02.2008 р. № 2 оформлена неналежним чином, що мало наслідком завищення податкового кредиту.

У відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 (далі Закон № 168/97) податковий кредит визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97 встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої із подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Податковий кредит, на думку представника позивача, виник на підставі накладної, виписаної зареєстрованим у встановленому порядку юридичною особою та платником податку на додану вартість ПОГ «Призма», державна реєстрація якого на день поставки позивачеві товару припинена не була.

У відповідності п.п 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Підпунктом 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). При цьому, податкова накладна зберігається покупцем разом із розрахунками, платіжними документами з придбання товарів (послуг) у порядку і протягом терміну, визначеного для зберігання облікових податкових документів та зобов'язань із сплати податків.

За результатами перевірки завершеної податковою інспекцією 18 грудня 2008 р. встановлено, що на підтвердження виникнення права на податковий кредит відповідно до податкової накладної від 28.02.2008 р. № 2 ТОВ «Турботехніка»не змогло надати акт приймання передачі патенту на винахід між сторонами, а також платіжні документи на підтвердження поплати за договором, у звязку з відсутністю даних документів (а.с. 14-15). Тільки під час судового слухання представник позивача на підтвердження здійснення оплати за придбання патенту на винахід надав копію платіжного документа від 19 грудня 2008 р. № 324 (а.с.124), однак суд даний доказ не вважає належним у даних правовідносинах, оскільки у випадку якщо договір купівлі-продажу патенту на винахід укладено 17 січня 2008 р. на умовах розстрочки платежу, як стверджує представник позивача, то відповідно і право на оформлення податкового кредиту виникає тільки на час проплати за договором, але не раніше. За таких обставин не відбулося фактичного надходження податку на додану вартість до бюджету, як і самого факту його сплати в ціні товару.

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 (далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова накладна від 28.02.2008 р. № 2 складена та підписана особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (а.с.43).

Вивчивши та оцінивши докази по справі суд дійшов висновку, що права на оформлення податкового кредиту у ТОВ «Турботехніка»не виникло у звязку із порушенням процедури оформлення податкової накладної.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 10.01.2008 р. №0000012300/0, то ст. 5 Закону № 334/94 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94 (далі Закон № 334/94) передбачає, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Як вбачається з акту перевірки від 18.12.2008р. № 33/2320/22838927 (а.с. 10) субєктом господарювання завищено задекларовані у рядку 04.2 Декларації «убуток балансової вартості запасів»на 416174 грн. Проте, ТзОВ «Турботехнікою»за перевіряємий період не здійснювало реалізації товарно-матеріальних цінностей, рахунки, накладні, податкові накладні на відпуск товарно-матеріальних цінностей відсутні. Зменшення залишків товарно-матеріальних цінностей по податковому обліку не підтверджено первинними документами.

Згідно п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону № 334/94 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Податкове зобовязання в порядку, встановленому пунктом 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181-IIІ (далі Закон № 2181-ІІІ), вважається узгодженим повністю з дня подання податкової декларації. Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону 2181-ІІІ податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Проте, як вбачається з матеріалів справи уточнюючий розрахунок з податку на прибуток позивачем до податкових органів не подавався (а.с. 10).

Відповідно до п.п. «б»п.п 4.4.2 п.4.2 ст. 4 Закону № 2181- ІІІ контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо, дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону 2181-ІІІ у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам чинного законодавства і підстави для їх скасування відсутні.

Згідно з вимогами ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В ході судового розгляду справи судом не встановлено фактів порушення відповідачем зазначених критеріїв, тому дії відповідача слід визнати правомірними.

Враховуючи вищезазначене повно, всебічно дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку у задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України судом не вирішується питання про судові витрати, оскільки позивачеві у задоволенні позову відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та ст.ст. 2, 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апе ляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає закон ної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-третьої, пятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд.

Заява про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня її складання. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для її подання.

Постанову в повному обсязі виготовлено 24 червня 2009 року.

Суддя /підпис/ Брезіна Т.М.