Ухвала суду № 44293575, 14.05.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2015 р. Справа № 147581/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Яворського І. О., Кухтея Р. В.;

за участю секретаря судового засідання - Мартинишина Р. С.;

представника позивача - Крючкової А. С.;

представника відповідача - Хоминця Б. М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області державної податкової служби на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2012 року в справі за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області державної податкової служби до приватного акціонерного товариства «Зелене господарство» про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

21 березня 2012 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області державної податкової служби до приватного акціонерного товариства «Зелене господарство» про стягнення з приватного акціонерного товариства «Зелене господарство» податковий борг в сумі 700834,78 грн. з розрахункових рахунків в банках, які обслуговують дане підприємство та за рахунок готівки, що належить відповідачу.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що відповідач не сплатив у встановлені законом строки платежі з податку на додану вартість на загальну суму 700834,78 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2012 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути на користь бюджету з приватного акціонерного товариства «Зелене господарство» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 05479378) податковий борг в сумі 333363,00 грн. з розрахункових рахунків в банках, які обслуговують відповідача та за рахунок готівки, що йому належить. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області державної податкової служби, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити адміністративний позов повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить відмовити в задоволенні такої.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що відповідач перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Івано-Франківську і є платником податків, зборів та інших обов'язкових платежів, встановлених законом.

Відповідно до облікової картки платника податків ДПІ у м. Івано-Франківську за відповідачем облікований борг з податку на додану вартість на загальну суму 700834,78 грн., з яких: 518963,00 грн. - самостійно задекларовані та узгоджені податкові зобов'язання з ПДВ за період з листопада 2009 року по вересень 2011 року; 56612,93 грн. - штрафні санкції, нараховані згідно податкового повідомлення-рішення від 29 грудня 2010 року за № 0009711502; 66363,53 грн. - пеня, що обліковується по картці особового рахунку за період з 02 грудня 2009 року по 10 листопада 2011 року; 58895,32 грн. - пеня, що буде нарахована на суму несплаченого податкового боргу.

Згідно податкових декларацій з податку на додану вартість від 17 грудня 2009 року № 199559, від 20 січня 2010 року № 225858, від 22 березня 2010 року № 17218, від 15 квітня 2010 року № 36351, від 19 травня 2010 року № 60677, від 17 червня 2010 року № 66399, від 19 липня 2010 року № 9002646740, від 19 серпня 2010 року № 9003429113, від 20 вересня 2010 року № 9003977909, від 19 жовтня 2010 року № 9004404236, від 19 листопада 2010 року № 9005208974, від 17 грудня 2010 року № 9005683368, від 19 січня 2011 року № 9006218502, від 19 квітня 2011 року № 9002293333, від 19 травня 2011 року № 9003506028, від 20 червня 2011 року № 9004247317, від 20 липня 2011 року № 9005046694, від 22 серпня 2011 року № 9007119118, від 20 вересня 2011 року № 9008067295, від 19 жовтня 2011 року № 9008963107 ПАТ «Зелене господарство» задекларовано податку на додану вартість на загальну суму 518963,00 грн.

Відповідно до чинного на той момент Закону України «Про податок на додану вартість та Податкового кодексу України вказані вище податкові зобов'язання відповідача є узгодженими.

Згідно з платіжними дорученнями відповідача за період з грудня 2009 року по листопад 2011 року ним сплачено до бюджету податок на додану вартість в загальній сумі 185600,00 грн. При цьому, у графі «Призначення платежу» проведених банком платіжних доручень відповідачем зазначено призначення платежу - податок на додану вартість за відповідний звітний період.

Відтак, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що податковим органом безпідставно не зараховано сплачений відповідачем податок на додану вартість на загальну суму 185600,00 грн. за звітні періоди, самостійно зазначені у платіжних дорученнях, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податкові декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання відповідно декларації.

Згідно пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Підпунктом 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону встановлено, що днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

Пунктом 1.7 Постанови Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками (пункт 3.8 Інструкції).

Отже, право визначати призначення платежу відповідно до чинного на той момент законодавства України належало виключно платнику. Тому, суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Статтею 54 Кодексу встановлено порядок визначення сум податкових зобов'язань платників податків. Згідно пункту 54.1 вказаної статті, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Черговість зарахування платежів платників податку на додану вартість встановлена нормами пункту 87.9 Кодексу, відповідно до якого, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зараховувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Тому, враховуючи порядок черговості зарахування платежів з податку на додану вартість, встановлений законодавством до набрання чинності Податковим кодексом України та норми пункту 87.9 Кодексу, а також відсутність іншого податкового боргу, крім боргу з ПДВ, суд дійшов висновку про безпідставність та неправомірність відмови податкового органу щодо зарахування коштів в сумі 185600,00 грн. в рахунок сплати податку на додану вартість за відповідні звітні періоди згідно призначення платежу, вказаного в платіжних дорученнях відповідача, що прийняті банком до оплати. Таким чином, з відповідача підлягає стягнення самостійно узгоджений податковий борг з податку на додану вартість за період з листопада 2009 року по вересень 2011 року в сумі 333363,00 грн. (518963,00 грн. -185600,00 грн.).

Щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженого, на думку позивача, податкового зобов'язання в сумі 56612,93 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 29 жовтня 2010 року за № 0009711502, судом апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2011 року в справі № 2а-220/11/0970 податкове повідомлення-рішення від 29 грудня 2010 року № 0009711502 про зобов'язання відповідача сплатити штраф в розмірі 56612,93 грн. судом визнано протиправним та скасоване.

На момент винесення рішення судом першої інстанції вищеназвана постанова суду не набрала законної сили, оскільки була оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду, відтак податкове зобов'язання на суму 56612,93 грн. не було узгодженим і на момент розгляду даної адміністративної справи не підлягало стягненню з відповідача.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2011 року в справі № 2а-220/11/0970 залишено без змін, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 травня 2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження.

У зв'язку з викладеним вище, безпідставним є нарахування та стягнення податковим органом з відповідача пені за період з 02 грудня 2009 року по 10 листопада 2011 року в сумі 66363,53 грн. та пені, що буде нарахована на суму несплаченого податкового боргу в сумі 58895,32 грн., оскільки податковим органом не враховані факти виконання відповідачем податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість за період з листопада 2009 року по вересень 2011 року, а також те, що штрафні санкції в сумі 56612,93 грн. стягненню не підлягають.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2012 року в справі № 2а-814/12/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: І. О. Яворський

Р. В. Кухтей

Ухвалу складено в повному обсязі 18 травня 2015 року.