Постанова № 44292999, 18.05.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2015 р. Справа№ 911/5355/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Дідиченко М.А.

за участю представників:

від позивача - Олійник І.С., довіреність № 935 від 10.12.2014;

від відповідача - Чепусов Ю.А., довіреність № б/н від 16.02.2015,

розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Технологічна аграрна компанія об'єднана" на рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2015 у справі № 911/5355/14 (суддя Пригунова А.Б.) за позовом фізичної особи-підприємця Моренко Тетяни Петрівни до приватного акціонерного товариства "Технологічна аграрна компанія об'єднана" про стягнення 342 041,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Моренко Тетяна Петрівна звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Технологічна аграрна компанія об'єднана" про стягнення 342 041,83 грн., з яких: 267 323, 20 грн. - основна заборгованість, 10 883, 33 грн. - пеня, 7 162, 79 грн. - три відсотки річних, 56 672,51 грн. - інфляційні.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.02.2015 у справі № 911/5355/14 позов задоволено частково: вирішено стягнути з приватного акціонерного товариства "Технологічна аграрна компанія об'єднана" на користь фізичної особи-підприємця Моренко Тетяни Петрівни заборгованість у розмірі 267 323,20 грн., 7 162,79 грн. - 3% річних, інфляційні нарахування у сумі 56 112,78 грн., 10 883,33 грн. - пені; в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

При ухваленні рішення по даній справі суд виходив з того, що відповідач не виконав своє грошове зобов'язання з оплати вартості наданих йому послуг зі збирання кукурудзи.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2015 у справі № 911/5355/14 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг не настав, у зв'язку з тим, що позивачем не було виконано всього обсягу робіт, передбаченого договором.

У судовому засіданні 18.05.2015 року представник апелянта - відповідача у справі, підтримав вимоги за апеляційною скаргою та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні 18.05.2015 проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між приватним акціонерним товариством "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана", як замовником та фізичною особою-підприємцем Моренко Тетяною Петрівною, як виконавцем 01.10.2013 укладено договір.

Згідно предмету даного договору (п.1.1) виконавець зобов'язався на виробничих площах замовника виконати роботи по збиранню культури кукурудзи, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що вартість виконаних робіт (сума до сплати) обчислюється виходячи з акту передачі-приймання виконаних робіт, підписаного сторонами.

Оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на поточний банківський рахунок виконавця на підставі акту передачі-приймання робіт в термін 20 банківських днів з дати його підписання (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 5.4 договору за прострочення оплати замовник сплачує виконавцю пеню, що дорівнює обліковій ставці НБУ.

На виконання умов договору позивачем надано послуги по збиранню врожаю кукурудзи на суму 367 323, 20 грн., що підтверджується підписаним обома сторонами актом передачі-приймання робіт (а. с. 23).

Відповідачем зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг виконано лише на суму 100 000, 00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку (а.с. 24).

З метою повернення решти заборгованості в сумі 267 323, 20 грн. (367 323, 20 грн. - 100 000, 00 грн.) позивачем, 04.11.2014, на адресу відповідача направлено претензію, з вимогою про оплату зазначених коштів.

Дана претензія отримана відповідачем 05.11.2014, проте залишена без задоволення.

Враховуючи невиконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості наданих послуг зі збирання кукурудзи, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана" заборгованості в сумі 267 323, 20 грн.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.3 договору передбачено, що оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на поточний банківський рахунок виконавця на підставі акту передачі-приймання робіт в термін 20 банківських днів з дати його підписання.

Акт передачі - приймання підписано сторонами 30.12.2013.

Отже, відповідач згідно п. 3.3 договору в термін 20 банківських днів, тобто до 30.01.2014 повинен був оплатити надані позивачем послуги по збиранню кукурудзи.

Як вже зазначалось вище, відповідачем зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг виконано лише на суму 100 000, 00 грн.

Решта коштів за надані послуги так і не була оплачена відповідачем.

Отже, на момент звернення позивача з даним позовом до суду строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати коштів настав, проте зобов'язання виконано так і не було.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Факт наявності заборгованості за надані позивачем послуги за договором підтверджується матеріалами справи, про що наведено вище.

Доводи апелянта про те, що строк виконання ним зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг не настав, у зв'язку з тим, що позивачем не було виконано всього обсягу робіт, передбаченого договором, відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

Умовами п. 3.2 договору передбачено, що вартість виконаних робіт (сума до сплати) обчислюється виходячи з акту передачі-приймання виконаних робіт, підписаного сторонами.

Оплата ж здійснюється перерахуванням грошових коштів на поточний банківський рахунок виконавця на підставі акту передачі-приймання робіт в термін 20 банківських днів з дати його підписання (п. 3.3 договору).

Отже, договором визначено підставу для проведення розрахунків між сторонами - підписаний обопільно акт передачі-приймання робіт.

Строк виконання відповідачем зобов'язання пов'язано з підписанням сторонами цього акту.

Як вже зазначалось, між позивачем та відповідачем було підписано акт передачі-приймання робіт, тобто відповідач, підписавши цей акт, прийняв наданий позивачем обсяг послуг та зобов'язався його оплатити.

Надання позивачем обсягу послуг меншого ніж передбаченого договором не звільняє відповідача від обов'язку оплатити ті послуги, які були надані позивачем (що відображені в підписаному сторонами акті) та строк по оплаті яких настав.

При цьому, відповідач не позбавлений права вимагати від позивача виконання решти робіт за договором.

Зазначене не впливає на обов'язок розрахуватись за вже надані позивачем послуги.

За наведених обставин, строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг по збиранню кукурудзи настав.

Отже, доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими.

Крім цього, відхиляються колегією суддів і доводи апелянта про зарахування зустрічних однорідних вимог, з огляду на наступне.

Так, публічне акціонерне товариство "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана" звернулось до фізичної особи-підприємця Моренко Тетяни Петрівни із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог.

У зазначеній заяві відповідач зазначає, що у зв'язку з порушенням позивачем зобов'язань щодо мінімального обсягу робіт по збиранню кукурудзи фізичній особі-підприємцю Моренко Тетяні Петрівні нараховано штраф відповідно до п. 5.5. договору у розмірі 50 000, 00 грн., а також зменшено належну до оплати вартість послуг на суму 8 247, 51 грн.

Враховуючи наведене, відповідач вважає проведеним зарахування зустрічних однорідних вимог фізичної особи-підприємця Моренко Тетяни Петрівни про стягнення боргу за договором від 01.10.2013 р. та публічного акціонерного товариства "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана" про стягнення штрафних санкції за договором від 01.10.2013 р. на загальну суму 58 247, 51 грн.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що зазначені вимоги не можуть бути зараховані в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Тобто, вимоги, які можуть бути зараховані за правилами наведеної норми, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Відповідно до п. 1.14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" вимоги про сплату пені та передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, й відтак ці вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку статті 601 Цивільного кодексу України.

Враховуючи те, що вимоги відповідача до позивача за своєю правовою природою є відповідальністю за порушення зобов'язання, а вимоги позивача до публічного акціонерного товариства "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана" - основним зобов'язанням за таким договором, відповідно, такі вимоги не є зустрічними однорідними та не підлягають зарахуванню відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України.

Крім цього, припиненню зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог при вирішенні спору у даній справі перешкоджає наявність між сторонами спірних (неврегульованих) питань.

Як вже зазначалось вище, відповідач посилається на порушення позивачем умов договору в частині надання послуг в обсязі меншому ніж передбачено договором та нарахуванням у зв'язку з цим позивачу штрафу у розмірі 50 000, 00 грн.

Позивач в свою чергу заперечує обґрунтованість нарахування штрафу та проведення взаємозаліку.

Отже, на даний час між сторонами існують спірні (неврегульовані) питання, наявність яких перешкоджає припиненню зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог при вирішенні спору у даній справі.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача 267 323, 20 грн. заборгованості за надані позивачем послуги.

Також, окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 10 883, 33 грн., три відсотки річних в сумі 7 162, 79 грн. та інфляційні в сумі 56 672,51 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 5.4 договору за прострочення оплати замовник сплачує виконавцю пеню, що дорівнює обліковій ставці НБУ.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі.

З урахуванням того, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 10 883, 33 грн., трьох відсотків річних в сумі 7 162,79 грн. та інфляційних в сумі 56 112,78 грн., розрахунок яких перевірений судом та не суперечить чинному законодавству.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Технологічна аграрна компанія об'єднана" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2015 у справі № 911/5355/14 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Матеріали справи № 911/5355/14 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Дідиченко