Постанова № 44292981, 20.05.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2015 р. Справа№ 911/825/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Калатай Н.Ф.

Ропій Л.М.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.,

за участю представників:

від позивача Матющенко О.В. за довіреністю,

від відповідача не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1»

на рішення Господарського суду Київської області від 31.03.2015

(дата підписання - 02.04.2015)

у справі №911/825/15 (суддя Заєць Д.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Промінь»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1»

про стягнення 45606,24 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 31.03.2015 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Промінь» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1» (далі - відповідач) про стягнення 45606,24 грн задоволено повністю.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 45606,24 грн заборгованості та 1827,00 грн судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 31.03.2015 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. На думку відповідача, оскільки позивачем не надано належним чином оформлених первинних документів (у видаткових накладних не вказано посаду та особу, що підписала їх зі сторони отримувача) та довіреностей на отримання матеріальних цінностей, то видаткові накладні не мають доказової сили. Крім того, відповідач зазначає, що оскільки позивачем не надано доказів реалізації поставленої продукції (з інформації відповідача залишається нереалізованим товар на суму 13197,84 грн), момент оплати товару ще не настав.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2015 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 20.05.2015. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 17.04.2015) позивачу та відповідачу - 22.04.2015, долучені до матеріалів справи.

20.05.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав відзив на апеляційну скаргу.

У судове засідання 20.05.2015 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги відповідача, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без його участі, з метою дотримання вимог ст. 102 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), на думку колегії суддів, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст.712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.04.2014 між позивачем (постачальник) та ТОВ «Край-2» (покупцем) укладено договір поставки №2804 (далі - договір), відповідно до якого постачальник постачає і передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари згідно з замовленнями покупця та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємну частину договору (п.1.1 договору).

Згідно п.3.1 договору постачальник поставляє, а покупець оплачує товари за цінами, зазначеними у специфікації (додаток №2), затвердженій сторонами.

Покупець здійснює вчасний розрахунок за товари. Оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок постачальника протягом терміну платежу, зазначеного у пункті 1.1 додатку №3 "Спеціальні умови", за умови, що сума платежу не менше 50,00 грн, та що постачальник надасть належним чином оформлені рахунки та накладні на адресу покупця. Якщо постачальник не надасть рахунки та накладні вчасно, покупець має право затримати розрахунок на відповідний час затримки у наданні документів (п.3.3 договору).

Пунктом 1.1 додатку №3 до договору передбачено, що покупець оплачує реалізовані товари за період - один календарний тиждень у магазинах покупця протягом 10 банківських днів з дня закінчення календарного тижня, за умови, що постачальник надасть належним чином оформлені рахунки та накладні на адресу покупця.

Строк дії договору до 31.12.2014 з правом пролонгації (п.8.1 договору).

Договір та додатки до нього підписано повноважними представниками сторін, підписи яких скріплено печатками товариств.

На виконання умов договору позивач поставив ТОВ «Край-2» товар на загальну суму 78791,40 грн, що підтверджується видатковими накладними: від 21.05.2014 №561, №564, від 26.05.2014 №581, №586, від 06.06.2014 №633, від 11.06.2014 №643, від 01.07.2014 №711, від 04.08.2014 №824 та №825.

Факт отримання товару за видатковими накладними підтверджується підписом уповноваженої, згідно довіреностей, особи в графі "Отримав(ла)", підпис скріплено штампом ТОВ «Край-2» Магазин №3 "Для накладних".

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано довіреності осіб, уповноважених ТОВ «Край-2» на отримання товару.

Матеріалами справи підтверджується, що угодами про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.05.2014 та від 09.10.2014 сторонами погоджено припинити грошові зобов'язання на загальну суму 8611,26 грн.

Накладними на повернення товару від 27.10.2014 №3664 та від 12.11.2014 №4616 підтверджується повернення ТОВ «Край-2» товару позивачеві на загальну суму 2052,90 грн.

Крім того, з наявної в матеріалах справи виписки з рахунку позивача вбачається, що ТОВ «Край-2» розрахувався з позивачем за поставлений товар на загальну суму 22521,00 грн.

Таким у ТОВ «Край-2» утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 45606,24 грн.

Відповідно до ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Правочин щодо заміни боржника у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання (ст.ст.513, 521 ЦК України).

12.11.2014 між позивачем, ТОВ "Край-2" (первісний покупець) та ТОВ "Край-1" (новий покупець) укладено угоду №1 про заміну сторони у зобов'язанні, якою здійснили заміну сторони покупця з ТОВ "Край-2" на ТОВ "Край-1" у зобов'язаннях по договору поставки від 28.04.2014 №2804.

Згідно п.2 угоди з дати підписання акта звірки взаємних розрахунків всі права (як кредитора у зобов'язанні по договору поставки) обов'язки (як боржника у зобов'язанні по договору поставки) сторони покупця по договору поставки переходять від первісного покупця до нового покупця, і первісний покупець вибуває із зобов'язання по договору поставки як сторона.

Пунктом 3 угоди сторони погодили, що обов'язок оплатити товар згідно з умовами договору, що був поставлений постачальником первісному покупцю та неоплачений до моменту підписання акта звірки взаєморозрахунків, переходить до нового покупця.

Між позивачем та ТОВ «Край-2» підписано акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого станом на 12.11.2014 у ТОВ «Край-2» наявна заборгованість перед позивачем в сумі 45606,24 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що хоч акт звірки взаємних розрахунків і не є первинним документом, що підтверджує наявність боргу (про що вказує апелянт), однак, угод про заміну сторони у зобов'язанні передбачає відображення суми боргу саме в акті звірки взаємних розрахунків.

У частині 1 ст. 627 ЦК України зазначено, що відповідно до ст. 6 сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ч.3 ст.6 ЦК України). Це не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, однією з яких є свобода договору, та вимогам цивільного законодавства щодо здійснення цивільних прав (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 20.02.2012 у справі № 6-51цс11).

Тому, оскільки умови угоди про заміну сторони у зобов'язанні погоджені, в т.ч. ТОВ «Край-1», у суду немає підстав відмовити у їх застосуванні.

Таким чином, судом першої інстанції в повному обсязі досліджено факт існування заборгованості у відповідача перед позивачем, враховано відсутність належних доказів на його спростування, тому суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом про задоволення позовної вимоги щодо стягнення 45606,24 грн основного боргу.

Стосовно доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

На думку відповідача, оскільки позивачем не надано належним чином оформлених первинних документів (у видаткових накладних не вказано посаду та особу, що підписала їх зі сторони отримувача), то видаткові накладні не мають доказової сили, а факт отримання товару не доведено.

Однак, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки відповідач прийняв товару, не повернув його позивачу, не направив претензію щодо його якості, кількості та комплектності чи письмових зауважень щодо неналежного оформлення документів, то правочин (щодо отримання поставленого товару) вважається схваленим шляхом підписання видаткових накладних. Довіреності на отримання матеріальних цінностей не підтверджують факт господарської операції по передачі чи прийманні товару, а самі лише недоліки в оформлені первинних документів не спростовують їх дійсність та факту поставки/отримання товару. Крім того, у п.2.7 договору вказано, що право власності і ризик загибелі або пошкодження товарів переходить від постачальника до покупця з моменту, коли товар поставлено покупцеві вивантаженим на приймальну платформу магазину, і сторони підписали накладну, що засвідчує те, що товари були отримані покупцем.

Відповідач, підписавши накладні та скріпивши їх штампами, погодив таку їх форму, товар прийняв, а отже посилання на їх неналежність є недоречним.

Покупець не надав доказів на підтвердження відмови приймати товар чи повернення його позивачу в зв'язку з неналежною формою накладної та не навів реальних обставин, які б звільняли його від обов'язку сплатити за отриманий товар. Обов'язок слідкування за особами, що отримують товар належить покупцю.

Про визнання факту приймання товару також свідчать часткові його оплати , що вбачається з банківських виписок по рахунку позивача.

Таким чином, твердження відповідача про відсутність доказів поставки/прийняття товару не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Рахунок-фактура - є документом (не первинним), який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, ненадання рахунку-фактури не є умовою в розумінні ст. 212 ЦК України, що може перешкодити оплаті товару та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, тому наявність чи відсутність рахунку-фактури або доказів його виставлення не звільняє відповідача від обов'язку сплатити заборгованість за отриманий товар.

Таким чином, відповідачем не вказано ґрунтованих підстав, які б звільняли його від сплати решти поставленого товару.

Твердження про те, що залишок нереалізованого товару складає 13197,84 грн належними доказами не підтверджено. Крім того, як вірно вказав суд першої інстанції, сторонами у договорі не погоджено порядку повідомлення покупцем постачальника про перелік реалізованого товару, а відповідачем, не надано пояснень щодо причин відсутності такого повідомлення позивача до розгляду справи у суді.

Частиною 3 ст. 212 ЦК України передбачено, якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи, якими підтверджується обов'язок відповідача як нового покупця сплатити суму боргу позивачу за отриманий ТОВ «Край-2» товар.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Київської області від 31.03.2015 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 31.03.2015 у справі №911/825/15 - без змін.

2. Матеріали справи №911/825/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Н.Ф. Калатай

Л.М. Ропій