Постанова № 44292972, 20.05.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2015 р. Справа№ 910/1487/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Калатай Н.Ф.

Ропій Л.М.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.,

за участю представників:

від позивача не з'явився,

від відповідача не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2015

(дата підписання - 20.02.2015)

у справі №910/1487/15-г (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»

про відшкодування шкоди в порядку регресу 20352,08 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2015 позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (далі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу 20 352, 08 грн задоволено повністю.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 20352,08 грн страхового відшкодування та 1 827,00 грн судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2015 скасувати, постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що, на думку відповідача, позивач немає підстав вимагати відшкодування від ПрАТ «УПСК» понесених витрат зі сплати страхового відшкодування в сумі 20352,08 грн, оскільки надав не оцінку суб'єкта оціночної діяльності, а рахунок-фактуру фірми, що проводила ремонт. Крім того, відповідач вважає, що позивач передчасно звернувся до суду з позовом, оскільки відповідачем не було порушено строк на прийняття рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 22.04.2015. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 23.03.2015) позивачу - 25.03.2015 та відповідачу - 23.03.2015, долучені до матеріалів справи.

30.03.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідач надав письмові пояснення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 відкладено розгляд справи на 20.05.2015.

У судове засідання 20.05.2015 представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги відповідача, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без участі представників сторін, з метою дотримання вимог ст. 102 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), на думку колегії суддів, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У статті ст.979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зазначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката) (ст.990 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 17.07.2013 між позивачем (страховик) та Рибкою С.В. (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №ТП186980Га/13д, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем Toyota Rav 4, д.н.з. АН0519ІІ (п.1.1 договору).

Як зазначено у відомості про дорожньо-транспортну пригоду №9391607 21.05.2014 сталася ДТП - зіткнення легкового автомобіля Daewoo Lanos, д.н.з. АН1383СХ (власник Аржаних В.С., водій Аржаних О.В.) з легковим автомобілем Toyota Rav 4, д.н.з. АН0519ІІ (власник та водій Рибка С.В.) в зв'язку з недотримання Правил дорожнього руху водієм автомобіля Daewoo Lanos, д.н.з. АН1383СХ.

22.05.2014 Рибка С.В. повідомила позивача про настання події, що має ознаки страхового випадку, та подала заяву на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу.

20.06.2014 Рибка С.В. звернулась до позивача з заявою про проведення ремонту автомобіля Toyota Rav 4, д.н.з. АН0519ІІ, у місті Дніпропетровську в зв'язку з АТО у місті Донецьку.

На підставі огляду транспортного засобу та ремонтної калькуляції ТОВ фірма "Алмаз Мотор.ЛТД" виставлено рахунок від 24.06.2014 №АМ11064, відповідно до якого вартість ремонтних робіт автомобіля Toyota Rav 4, д.н.з. АН0519ІІ, становить 20352,08 грн.

На підставі заяви про виплату страхового відшкодування від 22.05.2014 позивач склав страховий акт від 26.06.2014 №1.002.14.02935/VESKO19000 та розрахунок страхового відшкодування, відповідно до яких виплаті підлягає 20352,08 грн страхового відшкодування.

Позивач перерахував ТОВ фірма "Алмаз Мотор.ЛТД" 20352,08 грн страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням від 27.06.2014 №116762.

11.06.2014 постановою Красноармійського районного суду Донецької області у справі №235/3244/14-п (провадження 3/235/725/14) винним у скоєні ДТП визнано Аржаних О.В., водія легкового автомобіля Daewoo Lanos, д.н.з. АН1383СХ.

Слід врахувати, що преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів.

Отже, дії водія Аржаник О.В., що керувала автомобілем Daewoo Lanos, д.н.з. АН1383СХ, знаходяться у зв'язку зі скоєнням ДТП, а відтак і в спричиненні матеріальної шкоди Рибці С.В., що підтверджується постановою Красноармійського районного суду Донецької області від 11.06.2014 у справі №235/3244/14-п (провадження 3/235/725/14).

Оскільки цивільна відповідальність власника винного у ДТП автомобіля Аржаник В.С. застрахована у ПрАТ "УПСК" (згідно полісу АС №7269220), 17.07.2014 позивач звернувся до ПрАТ "УПСК" з претензією №ЛВ5209 (з врахуванням доповнень від 09.12.2014 №ЛВ5495) про відшкодування збитків в порядку регресу, в якій просив відшкодувати 20352,08 грн.

ПрАТ "УПСК" у відповіді від 21.01.2015 №221/18 попросило надати копії претензійних документів.

В зв'язку з відсутністю регресної виплати зі сторони відповідача позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 20352,08 грн.

Судом першої інстанції задоволено позову, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (з даною статтею Кодексу кореспондується ст.27 Закону України "Про страхування").

Частини 1, 2 ст. 1187 ЦК України визначають, що джерелом підвищеної небезпеки є - діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб; шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У частині 1 ст. 1188 ЦК України зазначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч. 1 ст. 1191 ЦК України).

Отже, підставою для звернення страховика з регресною вимогою є саме виконання ним обов'язку з відшкодування шкоди за іншу особу.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і, з настанням якої, виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

У статті 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" зазначено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, страхова компанія винної особи за полісом обов'язкового страхування відшкодовує оцінену шкоду, тобто розмір шкоди, який було встановлено у відповідному акті, складеному суб'єктом оціночної діяльності або у відповідному документі станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Як визначено в абз. 1 п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Визначаючи розмір заподіяння шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення розміру заподіяної шкоди виходять із фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля (лист Верховного Суду України від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування").

Таким чином, страхова компанія винної особи за полісом обов'язкового страхування відшкодовує оцінену шкоду, тобто розмір шкоди, який було встановлено у відповідному документі станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

З огляду на наявність в матеріалах справи доказів для відшкодування шкоди в порядку регресу, звертаючи увагу на відсутність доказів перерахування суми страхового відшкодування відповідачем позивачу, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про існування підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Якщо внаслідок ДТП, що сталася з особою, цивільно-правова відповідальність якої була застрахована, шкоду заподіяно майну, то компенсувати позивачу суму франшизи у повному обсязі має страхувальник або особа, відповідальність якої застрахована (лист Верховного Суду України від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування").

Таким чином, позивач при здійсненні розрахунку суми страхового відшкодування зобов'язаний вирахувати розмір франшизи, встановлений договором між страховою компанією винної особи та страхувальником, вину якого встановлено рішенням суду.

Згідно полісу АС №7269220, виданого відповідачем Аржаних В.С., розмір франшизи становить 0,00 грн.

Стосовно доводів апеляційної скарги суд апеляційної інстанції зазначає.

Враховуючи п.36.4 ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", наявність страхового акта від 26.06.2014 №1.002.14.02935/VESKO19000, платіжного доручення від 27.06.2014 №116762 та рахунку від 24.06.2014 №АМ11064, виставленого ТОВ фірма "Алмаз Мотор.ЛТД", яке надало послуги з відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.

Отже, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Чинне законодавство про страхування не покладає на страховика за договором добровільного страхування майна обов'язок доводити розмір збитків виключно шляхом проведення його оцінки відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а згідно з ч.2 ст.14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Більше того, норма ч.2 ст.7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", яка передбачає випадки обов'язкового проведення оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, не покладає обов'язку з оцінки майна на страховика за договором добровільного страхування. В свою чергу, Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулює не спірні правовідносини у даній справі, а правовідносини, у яких обов'язок проведення професійної оцінки встановлюється для відповідача саме у разі виконання ним зобов'язання відшкодувати шкоду потерпілій особі, згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Разом з тим, з положень п.36.2 ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що під оціненою шкодою в ньому розуміється також і шкода, щодо якої страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування без проведення оцінки та без експертизи пошкодженого майна. В даному випадку дії страховика (позивача) щодо перерахування страхового відшкодування безпосередньо особі (авторизованому сервісному центру), яка здійснила ремонт пошкодженого транспортного засобу, свідчать про досягнення відповідної згоди між сторонами договору добровільного страхування наземного транспорту.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 15.04.2015 у справі №3-50гс15 за позовом ПАТ «АСК «Омега» до ПАТ «УОСК» про стягнення страхового відшкодування в сумі 20560,19 грн.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2015 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2015 у справі №910/1487/15-г - без змін.

2. Матеріали справи №910/1487/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Н.Ф. Калатай

Л.М. Ропій