Рішення № 44291724, 19.05.2015, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2015 Справа № 917/636/15

м. Полтава

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСК", 50026, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Чумацький шлях, 2а

до Приватного підприємства "ЖЕЛДОРСЕРВІС", 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Гагаріна, 27/4 кв.24

про стягнення 982607,12 грн.

Суддя Пушко І.І.

від позивача: Савруцький С.С., довіреність від 14.04.2015;

від відповідача: Варавін С.Д., довіреність від 20.04.2015 року (присутній в засіданні 21.04.2015 року);

Дашко М.В., довіреність від 17.04.2015 року.

Рішення приймається після перерви, оголошеної в судовому засіданні 21.04.2015 року.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача коштів в розмірі 1 584 502,72 грн. за договором підряду № 21-8/14 від 21.08.2014 року та Додатковими угодами до нього № 1 від 10.11.2014р. та № 2 від 18.12.2014 р., з яких 1365788,67 грн. основного боргу, 106903,73 грн. інфляційні втрати, 8 625,92 грн. 3% річних, 103184,40 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати виконаних за договором робіт, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості та підстави нарахування і стягнення пені, інфляційних витрат та річних за прострочення грошового зобов'язання.

Позивач позов підтримав, заявою від 20.04.2015 року зменшив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу та збільшив частині стягнення пені, інфляційних та річних. Так, з урахуванням часткової сплати відповідачем частини боргу добровільно та перерахунку суми боргу станом на 07.04.2015 року розмір позовних вимог склав 1061808,89 грн., з яких: 591886,29 грн. - основний борг, 287232,39 грн. інфляційні втрати, 12001,15 грн. 3% річних, 170689,06 грн. - пеня.

Заява від 20.04.2015 року прийнята судом до розгляду в порядку ст.. 22 ГПК України.

Заявою від 30.04.2015 року позивач зменшив позовні вимоги до 982607,12 грн.

За новим розрахунком позивач просить стягнути з відповідача 550912,63 грн. основного боргу, 280377,02 грн. інфляційних втрат, 8536,46 грн. - 3% річних, 142781,01 грн. - пені.

Згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству, не порушують права і охоронювані законом інтереси будь-яких осіб, заява від 30.04.2015 року приймається господарським судом до розгляду.

Виходячи з п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Таким чином, ціна позову, яку згідно з частиною третьою статті 55 ГПК вказує позивач складає 982607,12 грн.

Відповідач позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнає, просить суд зменшити розмір пені на 95 відсотків з огляду на ту обставину, що причиною невиконання умов договору стали порушення фінансової дисципліни з боку обслуговуючого банку - ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», які виражалися у не проведення банком поданих платежів. З цих же підстав просить залучити суд ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Зазначену заяву суд відхиляє як необґрунтовану, а заява відповідача про зменшення розміру пені приймається до розгляду.

Підстав для відкладення розгляду справи суд не вбачає, тому заява відповідача від 19.05.2015 року про відкладення розгляду справи відхиляється.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

21.08.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕСК» (підрядник за договором) і Приватним підприємством «ЖЕЛДОРСЕРВІС» (замовник за договором) укладено Договір підряду № 21-8/14 (далі-Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору підрядник зобов'язався виконати будівельно-монтажні роботи на об'єкті: Будівництво гірничо-збагачувального комбінату на базі Єристівського родовища. Комплекс з обслуговування кар'єру. Залізничні колії по наступній ділянці: - ділянка № З - залізничний пост Зливний з під'їзними залізничними коліями (колія № 1 2 10), що розташований на території ТОВ «Єрестівський ГЗК» (м. Комсомольськ, Полтавська область), а замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконанні роботи в порядку та розмірах, визначених договором.

Додатковими угодами № 1 від 10.11.2014 року та № 2 від 18.12.2014 р. сторони змінили вартість робіт.

Вартість робіт визначена п.2.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 2 складає 1365788,67 грн. в т.ч. ПДВ 227631,44 грн.

Підрядник розраховується з замовником за генпідрядні послуги в розмірі - 3% від вартості виконаних робіт (п. 2.4. Договору).

Оплата за цим Договором здійснюється за фактично виконані обсяги робіт, якщо інше не передбачено в умовах Договору (п. 3.1. Договору).

Пунктом 3.3. Договору передбачено порядок проведення оплати за виконанні підрядні роботи - відповідно до наданого підрядником оригіналу рахунку не пізніше 20-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому було підписано відповідний акт здачі-приймання виконаних робіт, якщо інші строки та/або порядок оплати не визначені в договорі.

На виконання умов Договору у жовтні-грудні 2014 року позивач виконував, а відповідач приймав роботи по Договору підряду № 21-8/14 від 21.08.2014 року на загальну суму 1365788,67 грн.

Частиною 4 ст. 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Так, сторонами Договору були складені, підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками акти виконаних робіт, що є підставою для проведення розрахунків, а саме:

- акт приймання будівельних робіт за жовтень 2014 р. за № 01-10 на суму з ПДВ 234152,40 грн., підписана довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за жовтень 2014 року на суму з ПДВ 234152 40 грн., складена податкова накладна № 21 від 31.10.2014 р. на суму 234152,40 грн. На оплату виконаних підрядних робіт виставлено рахунок-фактура за № СФ-0000338 від 31.10.2014р на суму 234152,40 грн.

- акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2014 р. за № 01-11 на суму з ПДВ 520561,20 грн., підписана довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2014 року на суму з ПДВ 520561 20 грн., складена податкова накладна № 29 від 24.11.2014 р. на суму 520561,20 грн. На оплату виконаних підрядних робіт виставлено рахунок-фактура за № СФ-0000356 від 24 11 2014 року на суму 520561,20 грн.;

- акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2014 р. за № 02-11 на суму з ПДВ 69069,60 грн., підписана довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2014 року на суму з ПДВ 69069,60 грн., складена податкова накладна № 30 від 24.11.2014 р. на суму 69069,60 грн. На оплату виконаних підрядних робіт виставлено рахунок-фактура за № СФ-0000357 від 24.11.2014 р. на суму 69069,60 грн.;

- акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 р. за № 01-12 на суму з ПДВ 302422,88 грн., підписана довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2014 року на суму з ПДВ 302422,88 грн., складена податкова накладна № 6 від 18.12.2014 р. на суму 302422,88 грн. На оплату виконаних підрядних робіт виставлено рахунок-фактура за № СФ-0000372 від 18.12.1.2014 р. на суму 302422,88 грн.;

- акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 р. за № 02-12 на суму з ПДВ 239582,59 грн., підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2014 року на суму з ПДВ 239582,59 грн., податковою накладною № 7 від 18.12.2014 р. на суму 239582,59 грн. На оплату виконаних підрядних робіт виставлено рахунок-фактура за № СФ-0000373 від 18.12.1.2014 р. на суму 239582,59 грн.

Акти приймання виконаних будівельних робіт складені за участю замовника та підрядника, скріплені печатками сторін, позивачем були виставлені рахунки з податковими накладними на оплату. Підписуючи акти сторони тим самим засвідчили, що претензій одна до одної не мають.

Відповідач, в порушення умов п. 3.3 Договору, зобов'язання по оплаті за виконанні підрядні роботи - не пізніше 20-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому було підписано відповідний акт здачі-приймання виконаних робіт, не виконав.

З метою врегулювання спору позивачем 10.02.2015 р. за № 24/01 була направлена відповідачу претензія з вимогою про погашення заборгованості за виконанні підрядні роботи у сумі 1365788,67 грн., яка отримана 16.02.2015 р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповіді на претензію Відповідач не надав.

Згідно розрахунку ціни позову (з урахуванням здійснених відповідачем проплат після подачі позову), залишок основного боргу станом на момент розгляду справи в суді становить 550912,63 грн.

Актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2014 року по 03.04.2015 року відповідач засвідчив факт наявності заборгованості на суму 550912,63 грн.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов'язань з оплати вартості виконаних робіт.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, у відповідності до положень п. 3.3. Договору, строк виконання зобов'язання щодо оплати виконаних підрядних робіт вважається таким, що настав.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за Договором, а саме не сплатив вартість виконаних робіт у повному обсязі, відповідач факт наявності заборгованості визнає, тому позовні вимоги в частині стягнення 550912,63 грн. основного боргу підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст. 610, ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 7.3.1. Договору передбачено, що у разі прострочки платежу відповідач повинен сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми, за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання.

Позивач просить стягнути з відповідача 142781,01 грн. пені, з яких: за прострочку з оплати 1324815,01 грн. в період з 30.01.2015 року по 07.04.2015 року (68 днів прострочки) - 120140,76 грн.; за прострочку з оплати 550912,63 грн. в період з 07.04.2015 року по 01.05.2015 року (25 днів прострочки) - 22640,25 грн.

Судом береться до уваги, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки зобов'язання за договором у визначені строки не виконані відповідачем, позивач правомірно здійснив нарахування пені відповідно до законодавства та Договору. Заявлений розмір пені відповідає вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" в межах подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення.

Вирішуючи позов в частині вимог про стягнення пені суд приймає до уваги наступне.

Частина 3 статті 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Разом з тим, пунктом 1 статті 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 статті 83 ГПК України надає господарському суду право, ухвалюючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У пунктом 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як встановлено судом, відповідач порушив строки розрахунків за Договором і має заборгованість, яка станом на момент розгляду справи в суді повністю не погашена.

Посилання відповідача на нестабільну соціально-економічну ситуацію в державі судом відхиляється, так як ця не є виключною обставиною для зменшення пені, проте суд приймає до уваги доводи відповідача стосовно порушення фінансової дисципліни з боку обслуговуючого банку - ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», які виражалися у не проведення банком поданих платежів незважаючи на наявність коштів на поточному рахунку відповідача. Намір проведення відповідачем платежів підтверджується наявними у справі доказами (копії платіжних доручень від 04.02.2015 року залучені до справи).

Крім цього, судом враховується часткове погашення заборгованості внаслідок якого заявлена до стягнення сума основного боргу з 1365788,67 грн. була зменшена до 550912,63. На думку суду сума пені в розмірі 142781,01 грн. за незначний період прострочки (з 30.01.2015 року по 01.05.2015 року), є завищеною.

Оцінивши наявні у справі докази та доводи сторін суд, керуючись п. 3 ст. 83 ГПК України, вважає за можливе зменшити розмір пені на 95%. Таким чином, до стягнення підлягає 7139,05 грн. пені, в частині стягнення 135641,95 грн. пені у позові відмовляється.

Стаття 625 ЦК України визначає обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити грошову суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так за порушення відповідачем строків оплати позивачем заявлено до стягнення 220878,46 грн. інфляційних збитків за лютий-березень 2015 року (нараховані на 1324815,01 грн. боргу) та 59498,56 грн. інфляційних збитків за квітень 2015 року (нараховані на 550912,63 грн. заборгованості), а разом 280377,02 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача 7404,45 грн. 3% річних за період з 30.01.2015 року по 07.04.2015 року (нараховані на 1324815,01 грн. боргу), 1132,01 грн. 3% річних за період з 07.04.2015 року по 01.05.2015 року (нараховані на 550912,63 грн. заборгованості), а разом 8536,46 грн.

Вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат та 3 % річних суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню в межах заявленої суми, оскільки при перевірці їх розміру судом не було виявлено їх завищення з боку позивача.

Перевірка правильності розрахунку пені, інфляційних нарахувань, 3 % річних проводилася судом за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга.Закон".

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки. Таким чином, судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49 (ч. 2), 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ЖЕЛДОРСЕРВІС", 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Гагаріна, 27/4 кв.24, код ЄДРПОУ 30613858, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСК", 50026, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Чумацький шлях, 2а, код ЄДРПОУ 24447421 - 550912 грн. 63 коп. боргу; 7139 грн. 05 коп. - пені; 280377 грн. 02 коп. інфляційних витрат; 8536 грн. 46 коп. - 3% річних; 19652 грн. 14 коп. судового збору.

3. В частині стягнення 135641,95 грн. пені у позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.І. Пушко