Рішення № 44291280, 15.05.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/285/15-г 15.05.15 р.

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської

міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс"

до Київського міського територіального відділення Антимонопольного

комітету України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Київської міської ради

про визнання недійсним рішення

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л.,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: Клюсова Т.М. за довіреністю № 1 від 05.01.2015 р.;

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.01.2015 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 03.02.2015 р.

У судовому засіданні 03.02.2015 р. представники сторін подали клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів.

Ухвалою від 03.02.2015 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів.

У судовому засіданні 03.02.2015 р. оголошено перерву до 19.02.2015 р.

05.02.2015 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі Київської міської ради у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

16.02.2015 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові документи по справі.

У судовому засіданні 19.02.2015 р. представник позивача подав додаткові документи по справі та підтримав клопотання про залучення до участі у справі Київської міської ради у якості третьої особи, подане 05.02.2015 р.

Ухвалою від 19.02.2015 р. залучено до участі у справі Київську міську раду у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, розгляд справи відкладено на 03.03.2015 р.

У судовому засіданні 03.03.2015 р. представники позивача підтримали клопотання про зупинення провадження у справі, подане 31.01.2015 р.

Ухвалою від 03.03.2015 р. провадження у справі зупинено до вирішення Окружним адміністративним судом міста Києва справ № 826/198/15, № 826/1516/15 та набрання рішеннями у цих справах законної сили.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 р. скасовано ухвалу господарського суду міста Києва від 03.03.2015 р. та повернуто матеріали справи для продовження розгляду справи.

Ухвалою від 20.04.2015 р. призначено до розгляду справу № 910/285/15-г за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради "Київкомунсервіс" до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення на 15.05.2015 р.

У судове засідання 15.05.2015 р. представники позивача та третьої не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

У судовому засіданні 15.05.2015 р. представник відповідача подала додаткові документи по справі, проти задоволення позовних вимог заперечила.

У судовому засіданні 15.05.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 19.09.2013 р. №55/01-П у справі № 97-01/07.13 «Про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції» (далі - Рішення) визнано дії Київської міської ради щодо прийняття рішення від 24.12.2009 № 903/2972 "Про внесення змін до рішень Київської міської ради від 08.11.2007 № 1159/3992 "Про затвердження переліку житлово-комунальних послуг у житловому фонді м. Києва, право на здійснення яких виборюється на конкурсних засадах" та від 30.10.2008 № 582/582 "Про впорядкування діяльності у сфері поводження з побутовими відходами (крім токсичних та особливо небезпечних) у м. Києві", порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 3 статті 50 та частиною першою статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, які полягають у прийнятті рішення, що може призвести до обмеження конкуренції; визнано дії Київської міської ради щодо прийняття рішення від 24.12.2009 № 903/2972 «Про внесення змін до рішень Київської міської ради від 08.11.2007 № 1159/3992 "Про затвердження переліку житлово-комунальних послуг у житловому фонді м. Києва, право на здійснення яких виборюється на конкурсних засадах" та від 30.10.2008 № 582/582 "Про впорядкування діяльності у сфері поводження з побутовими відходами (крім токсичних та особливо небезпечних) у м. Києві", порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 3 статті 50 та частиною першою статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, які полягають у прийнятті рішення, що може призвести до обмеження конкуренції та зобов'язано Київську міську раду припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, викладене у пунктах 1 та 2 резолютивної частини цього рішення, шляхом приведення рішення Київської міської ради від 24.12.2009 № 903/2972 "Про внесення змін до рішень Київської міської ради від 08.11.2007 № 1159/3992 "Про затвердження переліку житлово-комунальних послуг у житловому фонді м. Києва, право на здійснення яких виборюється на конкурсних засадах" та від 30.10.2008 № 582/582 "Про впорядкування діяльності у сфері поводження з побутовими відходами (крім токсичних та особливо небезпечних) у м. Києві" у відповідність до чинного законодавства.

Позивач, не погоджуючись із прийнятим рішенням, просить суд визнати його недійсним, посилаючись на те, що в діях Київської міської ради відсутній склад порушення конкурентного законодавства, а відповідач керувався нормами, прийнятими значно пізніше, ніж оспорювань рішення. За таких обставин, позивач вважає, що дане рішення прийнято за відсутності правових підстав, у зв'язку із чим повинно бути визнаним недійсним.

При цьому, оскільки ухвалою суду від 15.12.2014 р. у справі № 910/23011/14 про зобов'язання Київської міської ради виконати оспорюване рішення від 19.09.2013 р. №54/01-П , позивача було залучено в якості 3-ої особи, останній з цього моменту дізнався про порушення своїх прав, а отже, строк позовної давності відповідно до Закону України «Про захист економічної конкуренції» слід обчислювати з дати отримання документів, в тому числі оспорюваного рішення, від Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (18.12.2014 р.).

В силу положень ч. 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України"; Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Закону, розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема, перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції"; Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийнято у відповідності до вимог закону та в межах повноважень Комітету, а обставини, встановлені у ньому, являються доведеними та відповідають дійсності. Крім того, відповідач зазначає, що позивач не являється особою, наділеною правом оскаржувати Рішення Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України.

За правилами ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об'єднання, суб'єктів господарювання: юридичних осіб; фізичних осіб; групу суб'єктів господарювання - юридичних та/або фізичних осіб, що відповідно до статті 1 цього Закону визнається суб'єктом господарювання, у випадках, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Статтею 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що здійснення іншими органами державної влади повноважень Антимонопольного комітету України, передбачених пунктами 1 - 4 і 11 частини першої, пунктами 1, 2 і 4 частини другої, пунктами 11 - 13, 15 і 16 частини третьої цієї статті, не допускається.

Дослідивши зібрані у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що при прийнятті оскаржуваного рішення Комітет діяв у межах власних повноважень, у порядку та спосіб, встановлений законом; висновки, викладені у рішенні, відповідають фактичним обставинам справи та являються обґрунтованими.

Також, суд погоджується з позицією відповідача щодо відсутності підстав вважати, що із залученням позивача до участі у справі в якості третьої особи в межах розгляду судової справи № 910/23010/14, у останнього виникли права та обов'язку третьої особи у справі Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 97-01/07.13, тобто Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" не являється суб'єктом оскарження спірного рішення.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 35 цього ж Кодексу встановлено, що обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.03.2015р. у справі № 826/198/15 встановлено законність та обґрунтованість оспорюваного рішення відповідача, а також відсутність у позивача повноважень на оскарження спірного рішення, тобто зазначені обставини не потребують додаткового доведення.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними та спростованими належним чином і у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що не підлягають задоволенню.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Київської міської ради, про визнання недійсним рішення відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 21.05.2015 р.

Суддя Н.І. Зеленіна