Рішення № 44291262, 15.05.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/380/15-г 15.05.15 р.

За позовом Підприємства об'єднання громадян "Український інститут управління

якістю в оціночній діяльності"

до Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л.,

за участю представників сторін:

від позивача Заїка В.С. - керівник;

від відповідача Мазур І.О. за довіреністю № 300-122/09-1602 від 23.02.2015 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Підприємство об'єднання громадян "Український інститут управління якістю в оціночній діяльності" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.03.2015 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 19.03.2015 р.

У судовому засіданні 19.03.2015 р. представник позивача подав клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів.

Ухвалою від 19.03.2015 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів.

У судовому засіданні 19.03.2015 р. оголошувалась перерва до 01.04.2015 р.

Ухвалою від 01.04.2015 р. розгляд справи відкладено на 21.04.2015 р.

14.04.2015 р. від відповідача через відділ діловодства суду надійшли пояснення по справі.

17.04.2015 р. від позивача через відділ діловодства суду надійшли додаткові пояснення та клопотання про витребування доказів.

Ухвалою від 21.04.2015 р. задоволено клопотання про витребування доказів, розгляд справи відкладено на 15.05.2015 р.

14.05.2015 р. від Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" Київської міської дирекції надійшли витребувані судом документи.

Представник позивача у судовому засіданні 15.05.2015 р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.

До матеріалів позовної заяви також додано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову.

Розглянувши вказану заяву, суд зазначає наступне.

Забезпечення позову, за своєю правовою природою, є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів держави, територіальних громад, юридичних або фізичних осіб.

У відповідності до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування, зокрема, своїх вимог. Наведене стосується й вимоги щодо забезпечення позову.

Тобто, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову (п. 1.1. інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову»).

Крім того, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9).

Враховуючи те, що позивач не обґрунтував та не довів належними доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходу до забезпечення позову та що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог, суд не знаходить підстав для задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що виконання рішення Антимонопольного комітету України зупиняється відповідно до закону в разі оскарження такого рішення у судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволені заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

У судовому засіданні 15.05.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Антимонопольного комітету України (надалі - відповідач) від 24.10.2014 р. № 522-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», на Підприємство об'єднання громадян "Український інститут управління якістю в оціночній діяльності" (надалі - позивач) накладено штраф у розмірі 15 000,00 грн. за вчинення порушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України від 21.03.20174 р. № 129-29/04-2247 у встановлений строк.

Позивач, не погоджуючись із прийнятим рішенням, просить суд визнати його недійсним, посилаючись на те, що висновки Комітету про порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції є безпідставними та не відповідають вимогам закону, а вимоги Комітету відповідач взагалі не отримував.

Як вбачається з матеріалів справи, Комітетом проводилось дослідження питання дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час видачі суб'єктам господарювання сертифікатів суб'єктів оціночної діяльності, зокрема, для цілей оподаткування нарахування і сплати інших обов'язкових платежів.

З метою отримання інформації, необхідної для дослідження, Комітет направляв відповідачу вимоги про надання інформації та копій документів.

За правилами ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об'єднання, суб'єктів господарювання: юридичних осіб; фізичних осіб; групу суб'єктів господарювання - юридичних та/або фізичних осіб, що відповідно до статті 1 цього Закону визнається суб'єктом господарювання, у випадках, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийнято у відповідності до вимог закону та в межах повноважень Комітету, а обставини, встановлені у ньому, являються доведеними та відповідають дійсності.

Статтею 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що здійснення іншими органами державної влади повноважень Антимонопольного комітету України, передбачених пунктами 1 - 4 і 11 частини першої, пунктами 1, 2 і 4 частини другої, пунктами 11 - 13, 15 і 16 частини третьої цієї статті, не допускається.

Дослідивши зібрані у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що при прийнятті оскаржуваного рішення Комітет діяв у межах власних повноважень, у порядку та спосіб, встановлений законом; висновки, викладені у рішенні, відповідають фактичним обставинам справи та являються обґрунтованими.

При цьому, належне отримання позивачем вимог Комітету підтверджується документами, наданими 14.05.2015 р. на вимогу суду Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта".

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними та спростованими належним чином і у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що не підлягають задоволенню.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Підприємства об'єднання громадян "Український інститут управління якістю в оціночній діяльності" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 21.05.2015 р.

Суддя Н.І. Зеленіна