Рішення № 44291027, 12.05.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2015Справа №910/11536/13

За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"про стягнення 839 274,79 грн.

Головуючий суддя Стасюк С.В. Суддя Босий В.П. СуддяНечай О.В.Представники сторін:

від позивача Мицько Р.М. (дов. № 71/10 від 29.10.2014 року)від відповідача Войтенко А.І. (дов. № 14 від 13.01.2015 року)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 12 травня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Дочірня компанія "Газ України" Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 839 274,79 грн., а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2013 року порушено провадження у справі № 910/11536/13, розгляд справи призначено на 12.07.2013 року.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 12.07.2013 року справу № 910/11536/13 передано для розгляду судді Босому В.П., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від12.07.2013 року суддя Босий В.П. прийняв справу № 910/11536/13 до свого провадження, розгляд справи призначено на 30.07.2013 року.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 року справу № 910/11536/13 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/11536/13 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 12.07.2013 року.

Представник відповідача в судове засідання 30.07.2013 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 12.07.2013 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні 30.07.2013 року представник позивача надав документи на часткове виконання вимог ухвали суду та усні пояснення по суті спору, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2013 року розгляд справи було відкладено на 13.09.2013 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

У судовому засіданні 13.09.2013 року представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 13.09.2013 року представник позивача заперечив проти поданого клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2013 року зупинено провадження у справі №910/11536/13 до завершення реорганізації Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 21.11.2013 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.09.2013 року залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 року суддя Стасюк С.В. поновив провадження у справі № 910/11536/13 та вирішив розгляд справи здійснювати колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням від 16.03.2015 року заступник Голови Господарського суду міста Києва розпорядився розглянути справу № 910/11536/13 колегіально у складі: головуючий суддя Стасюк С.В.; суддя Босий В.П., суддя Нечай О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 року колегія суддів у складі: головуючий суддя Стасюк С.В.; суддя Босий В.П., суддя Нечай О.В. прийняла справу № 910/11536/13 до свого провадження, розгляд справи призначено на 23.04.2015 року.

23.04.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідач подав суду відзив на позов.

У судовому засіданні 23.04.2015 року було оголошено перерву до 12.05.2015 року, про що сторони були повідомлені під розписку.

У судовому засіданні 12.05.2015 року представник позивача надав усні пояснення по справі, в яких підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.05.2015 року заперечив проти задоволення позову.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

20.12.2010 року Дочірньою компанією "Газ України" Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (покупець) було укладено договір № 06/10-2256 ТЕ-15 про закупівлю природного газу за державні кошти (надалі по тексту - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у пункті 1.2 Договору. Газ, що постачається за цим Договором, використовується покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього Договору.

Постачальник передає покупцю в період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року природний газ (надалі - газ) з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 7 693,00 тис. куб.м., в тому числі по місяцях (пункт 1.2. Договору).

Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 840,196 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів та транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2 %;

- податок на додану вартість за ставкою - 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 234,00 грн., крім того ПДВ - 20%.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 20 %, а всього з ПДВ на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 1 309,20 грн.

Загальна вартість цього Договору на дату його укладення становить 8 393 063,00 грн., крім того, ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 10 071 675,60 грн. (пункт 3.2. Договору).

Відповідно до пункту 4.1. Договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються на підставі акта приймання - передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

28.01.2011 року сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору, якою, зокрема, погодили викласти пункти 3.1.1. та пункт 10.1. в наступній редакції:

"3.1.1. Загальна вартість цього Договору складається із сум вартості місячних поставок газу.

10.1. Цей Договір набирає чинності з дати його підписання повноважними органами представниками сторін та скріплення печатками сторін, діє у частині поставки газу з 01 січня 2011 року і діє до 31 грудня 2011 року включно, а в частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення".

Додатковою угодою від 04.04.2011 року № 2 сторони погодили викласти пункт 3.1. Договору в наступній редакції:

"3.1. Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 815,000 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів та транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2 %;

- податок на додану вартість за ставкою - 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 259,70 грн., крім того ПДВ - 20%.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 1 309.20 грн."

Додатковою угодою від 11.07.2011 року № 3 до Договору сторони погодили викласти пункт 3.1. в наступній редакції:

"3.1. Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 790,20 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів та транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2 %;

- податок на додану вартість за ставкою - 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 285,00 грн., крім того ПДВ - 20%.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 1 309.20 грн."

Додатковою угодою № 5 від 03.10.2011 року до Договору сторони погодили вважати припиненим Договір в частині поставки природного газу з 01.10.2011 року.

На виконання умов Договору, позивач, за період з січня 2011 року по березень 2011 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 6 248 359,92 грн., що підтверджується актами прийому-передачі газу за вказаний період, а саме:

- № 31ІВ від 31.01.2011 року на суму 2 181 671,82 грн.;

- № 30ІВ від 28.02.2011 року на суму 2 280 089,63 грн.;

- № 30ІВ від 31.03.2011 року на суму 1 786 598,47 грн.

За твердженням позивача, в порушення умов Договору відповідач невчасно здійснював розрахунки за Договором, що підтверджується, зокрема, платіжними дорученнями, у зв'язку з чим у останнього тривалий час існувала заборгованість перед Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", що є підставою для стягнення з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" штрафних санкцій.

Остаточний розрахунок за придбаний природний газ проведений відповідачем 18.10.2012 року.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 483 939,44 грн. пені, 64 152,86 грн. інфляційних втрат, 291 182,49 грн. три проценти річних.

Відповідач у відзиві на позов не заперечив проти факту існування заборгованості перед позивачем, проте, вказує на те, що заборгованість перед позивачем Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" планувало погасити у порядку, передбачено чинним законодавством за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості в різниці в тарифах на теплову енергію, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості енергії тарифам, що затверджувались або погоджувались органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Також, відповідач, заперечив проти позову в частині стягнення пені, нарахованої позивачем за період з 21.02.2011 року по 21.10.2011 року, посилаючись на те, що у відповідності до пункту 9. 3 Договору сторони погодили нарахування неустойки за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Окрім того, відповідач, посилаючись на норми статті 83 Господарського процесуального кодексу України просить суд зменшити розмір нарахованих позивачем фінансових санкцій (інфляційних та 3% річних) на 50%.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з статтею 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Судом встановлено, що між сторонами у справі було укладено договір № 06/10-2256 ТЕ-15 про закупівлю природного газу за державні кошти, за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу імпортований природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у Договорі.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

З наданих позивачем доказів та пояснень сторін вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання щодо постачання природного газу на користь відповідача виконав належним чином, зауважень щодо поставки газу від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений Договором строк оплату за переданий природний газ здійснював з порушенням строків, зазначених у Договорі, а остаточний розрахунок за придбаний товар проведений відповідачем 18.10.2012 року.

Вищевказані обставини підтверджуються письмовими поясненнями сторін, платіжними дорученнями та актами передачі - приймання природного газу від 31.01.2011 року на суму 2 181 671,82 грн.; від 28.02.2011 року на суму 2 280 089,63 грн. та від 31.03.2011 року на суму 1 786 598,47 грн. року, які підписані уповноваженими особами позивача та відповідача та скріплені печатками Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" та Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з пунктом 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.3.1. Договору сторони погодили, що у разі порушення покупцем умов 4.1. Договору

Щодо заперечень відповідача в частині нарахування позивачем пені за період з 21.02.2011 року по 21.10.2011 року, а не за шість місяців. що передують зверненню з даним позовом, як це передбачено пунктом 9.3 Договору, суд зазначає наступне.

Згідно із положень статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідальність відповідача у вигляді пені за порушення зобов'язання щодо повного та своєчасного здійснення оплати газу, передбачена пунктом 7.2. Договору.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Відповідно до частини першої статті 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої статті 260 Цивільного кодексу України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відтак, частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, про те, що положення пункту 9.3 Договору, в якому сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення пені за прострочену суму, оскільки встановили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотного відрахунку шести місяців від дати звернення виконавця з позовом, не відповідають вимогам частини другої статті 260, статті 261 Цивільного кодексу України та частини шостої статті 232 Господарського кодексу України.

Водночас, судом встановлено, що розрахунок пені, що підлягає до стягнення з відповідача, здійснений позивачем за загальний період з 21.02.2011 року по 21.10.2011 року, з урахуванням часткових оплат, здійснених відповідачем та в межах періоду, що встановлений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Зважаючи на вищенаведене, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення з відповідача штрафних санкцій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 483 939,44 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи посилання відповідача на пункт 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, якими останній обґрунтовував свої заперечення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, ухвалюючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Водночас, сплата трьох процентів річних від простроченої суми не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин, враховуючи те, що чинним законодавством не передбачено право суду на зменшення трьох процентів річних, у суду відсутні підстави для зменшення нарахованих позивачем, у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Разом з тим, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних, на загальну суму 291 182,49 грн., нарахованих за загальний період з 21.02.2011 року по 18.10.2012 року.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Перевіряючи правильність розрахунку суми інфляційних нарахувань, судом встановлено, що наявний в матеріалах справи розрахунок здійснений позивачем за загальний період з березня 2011 року по листопад 2012 року, з урахуванням часткових оплат, здійснених відповідачем за вказаний період.

Поданий позивачем розрахунок є арифметично вірним, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 64 152,86 грн. інфляційних нарахувань є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Відтак, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на відповідача.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 85, код ЄДРПОУ 19480600) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденко, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 483 939 (чотириста вісімдесят три тисячі дев'ятсот тридцять дев'ять) грн. 44 коп. пені, інфляційні втрати у сумі 64 152 (шістдесят чотири тисячі сто п'ятдесят дві) грн. 86 коп., три проценти річних у сумі 291 182 (двісті дев'яносто одну тисячу сто вісімдесят дві) грн. 49 коп., 16 786 (шістнадцять тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.05.2015 року

Головуючий суддяСтасюк С.В. Суддя Босий В.П. Суддя Нечай О.В.