Рішення № 44290459, 18.05.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.05.15р. Справа № 904/2675/15За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр МАЗ", м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНКО-ДНІПРО", м. Дніпропетровськ

про стягнення 7469,19 грн.

Суддя Кармазіна Л.П.

Представники:

від позивача: Сімон Р.П., представник, дов. № 30/10 від 30.10.2014 року

від відповідача: представник не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр МАЗ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНКО-ДНІПРО" про стягнення суми 7 469 грн. 19 коп., яка складається з суми основного боргу у розмірі 3419 грн. 50 коп., 24% річних у розмірі 230 грн. 72 коп., пені у сумі 282 грн. 22 коп. та суми судового збору у розмірі 1827,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором ВП7 №1222 від 28.08.2014 року, з оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області порушено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 16.04.2015р.

16.04.2015р. представник позивача у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, до судового засідання надав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з терміновим відрядженням представника та неможливістю забезпечення явки представника в судовому засіданні по даній справі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.19), до судового засідання надав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечення явки представника в судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2015 року, в зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, розгляд справи відкладено на 12.05.2015р.

12.05.2015 року представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити, надав для приєднання до матеріалів справи платіжне доручення №81 від 21.01.2015р. (а.с.43-44)

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить заява відповідача від 08.05.2015 року про ознайомлення з матеріалами справи, відповідно до якої відповідач з матеріалами справи ознайомився, а тому отримав відомості щодо часу та дати наступного судового засідання. (а.с.41)

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2015 року, в зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребування у позивача додаткових пояснень, розгляд справи відкладено на 18.05.2015 р.

18.05.2015р. представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити, на вимогу суду надав до справи клопотання, яким повідомив, що з урахуванням проведеної відповідачем часткової оплати у розмірі 1000грн., яка була здійснена до подачі позивачем позовної заяви, сума заборгованості відповідача складає 3419 грн. 50 коп. (а.с.48)

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

Відповідно до пункту 2.6.15. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013р. № 28 (з подальшими змінами), на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", зокрема, "за зазначеною адресою не проживає" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Відзиву на позов до суду не надано, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

18.05.2015р. в порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» (позивач-продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Грінко-Дніпро» (відповідач-покупець) було укладено договір купівлі-продажу ВП7 № 1222 від 28.08.2014 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товари (запасні частини транспортних засобів), а покупець зобов'язується прийняти і сплатити його на умовах даного договору. Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття покупцем товару по видатковій накладній, виданій продавцем, яка після її підписання сторонами має юридичну силу специфікації, в розумінні ст. 206 Господарського кодексу України. Товар, прийнятий покупцем по видатковій накладній не підлягає поверненню за ініціативою покупця, окрім випадків його невідповідності якості. (а.с.9-10)

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2015р. включно, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором (п. 11.3 договору).

Відповідно до п. 2.2. договору, датою поставки вважається дата підписання представником покупця видаткової накладної на товар, що поставляється. Під час отримання товару уповноважена за довіреністю покупця особа зобов'язана пред'явити документ, який її посвідчує та надати можливість представнику продавця перевірити ідентичність підпису в цьому документі з підписом у довіреності. (п. 2.2 договору).

Оплата товару здійснюється покупцем на підставі даного договору і видаткових накладних до нього шляхом переказу безготівкових грошових коштів на поточний рахунок продавця або шляхом внесення наявних грошових коштів в касу продавця протягом 7 календарних днів з моменту отримання товару. (п. 4.3 договору)

Відповідно до п. 4.4. договору, датою і фактом оплати вважається дата надходження безготівкових грошових коштів на поточний рахунок продавця або дата внесення наявних грошових коштів в касу продавця.

На виконання вимог укладеного договору, в період з 07 листопада по 17 листопада 2014 року, позивач поставив відповідачу товар 5419 грн. 50 коп., про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача, а саме:

- видаткова накладна №12614 від 07.11.2014р. на суму 2034 грн. 00 коп. (а.с.13);

- видаткова накладна №12702 від 11.11.2014р. на суму 1560 грн. 00 коп. (а.с.12);

- видаткова накладна №12921 від 14.11.2014р. на суму 1825 грн. 50 коп. (а.с.11).

Товар за вищевказаними видатковими накладними отримав уповноважений представник відповідача на підставі виданої довіреності №282 від 06.11.2014р. строком дії до 15.11.2014 року. (а.с.15)

В порушення своїх зобов'язань за договором, відповідач за отриманий товар розрахувався частково у розмірі 2 000 грн. 00 коп., що підтверджується наявними у справі копіями платіжних доручень №81 від 21.01.2015 року на суму 1000 грн. та №334 від 18.03.2015 року на суму 1000 грн. (а.с.14, 17).

В зв'язку з частковою оплатою відповідачем товару, станом на час звернення позивача до господарського суду заборгованість відповідача перед позивачем складає 3419 грн.50 коп.

На підставі п.5.1. договору, яким передбачено, що у разі порушення термінів оплати товару покупець, в першу чергу, зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний календарний день прострочення протягом всього часу прострочення, а також відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України 24% річних від простроченої суми протягом всього часу прострочення, а потім сплатити суму основного боргу, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 282 грн. 22 коп. та 24% річних у розмірі 230 грн. 72 коп.

На підставі п. 5.2. договору, яким передбачено, що окрім вищезгаданих пені і річних у разі прострочення платежу терміном понад 15 календарних днів, покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 50% від простроченої суми, позивач нарахував відповідачу штраф у сумі 1709 грн. 75 коп.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав:

Сторони є суб'єктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 ГК України до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача. (а.с.11-13)

Доказів повної оплати поставленого позивачем товару, матеріали справи не містять.

Зобов'язання відповідача, щодо оплати за отриманий товар передбачено умовами договору та нормами законодавства.

Відповідачем оплату поставленого товару не здійснено, тобто порушено умови договору, який підписаний між сторонами.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Стаття 663 Цивільного кодексу України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Стаття 712 ЦК України зазначає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за вищевказаним договором, спір між сторонами виник з його вини, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 3419 грн. 50 коп. - доводяться матеріалами справи, є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 24% річних у розмірі 230,72 грн., суд зазначає наступне:

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Приписи ст. 625 ЦК про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що пунктом 5.1. договору, сторони передбачили, інший розмір річних, а саме 24% річних від простроченої суми протягом всього часу прострочення.

Виходячи з того, що факт отримання відповідачем товару від позивача є доведеним матеріалами справи, а оплата вказаного товару відповідачем проведена не була, перевіривши наданий позивачем розрахунок 24% річних за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань встановив, що у відповідності до розрахунку річних (а.с.4) позивачем зазначено період нарахування з 22.11.2014р. по 10.02.2015р., що складає 103 дні прострочення зобов'язання. Проте зазначений позивачем період прострочення зобов'язання з 22.11.2014р. по 10.02.2015р. складається з 81 дня прострочення. Таким чином, позивачем допущено арифметичну помилку при визначенні кількості днів прострочення оплати товару, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 24% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 182 грн. 72 коп.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 282 грн. 22 коп. та штрафу в розмірі 1709 грн. 75 коп., суд зазначає наступне:

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до положень ч. 2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (надалі-Закон) встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

На підставі п.5.1. договору, яким передбачено, що у разі порушення термінів оплати товару покупець, в першу чергу, зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний календарний день прострочення протягом всього часу прострочення, а також відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України 24% річних від простроченої суми протягом всього часу прострочення, а потім сплатити суму основного боргу, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 282 грн. 22 коп.

Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, встановив, що позивачем заявлена пеня за період з 22.11.2014р. по 10.02.2015р. за 103 дні прострочення на загальну суму 364 грн. 62 коп., проте у прохальній частині позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 282 грн. 22 коп. пені.

Таким чином, суд розглядає позовну вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 282 грн. 22 коп.

Суд перевіривши розрахунок пені встановив, що у відповідності до розрахунку пені (а.с.5) позивачем зазначено період нарахування з 22.11.2014р. по 10.02.2015р., що складає 103 дні прострочення зобов'язання. Проте, зазначений позивачем період прострочення зобов'язання з 22.11.2014р. по 10.02.2015р. складається з 81 дня прострочення. Таким чином, позивачем допущено арифметичну помилку при визначенні кількості днів прострочення оплати товару, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 217 грн. 63 коп.

Крім того, на підставі п. 5.2. договору, яким передбачено, що окрім вищезгаданих пені і річних у разі прострочення платежу терміном понад 15 календарних днів, покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 50% від простроченої суми, позивач нарахував відповідачу штраф у сумі 1709 грн. 75 коп.

Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу доходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1709 грн. 75 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Отже, факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, щодо своєчасної оплати за поставлений товар встановлено судом та доведено матеріалами справи.

Згідно зі ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНКО-ДНІПРО" (49041, м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя-3, буд. 47, корпус 1, код ЄДРПОУ 35112687) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр МАЗ" (49080, м. Дніпропетровськ, вул. Висоцького, 4, код ЄДРПОУ 33109363) суму основного боргу у розмірі 3419,50 грн., суму пені в розмірі 217 грн. 63 коп., 24% річних у розмірі 182 грн. 12 коп., штраф у розмірі 1709 грн. 75 коп. та суму судового збору 1790 грн. 35 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 19.05.2015р.

Суддя Л.П. Кармазіна