Рішення № 44290398, 18.05.2015, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 травня 2015 р.

Справа № 902/277/15

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Хавестер" (03067, м.Київ, вул. Виборзька, 99)

до:Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра" (22865, Вінницька область, Немирівський район, с.Ситківці, вул. Мандролька, 19)

про стягнення 64377,89 грн. заборгованості

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Головаченко Т.В.

Представники

позивача : не з"явився

відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Хавестер" подано позов до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра" про стягнення 64377,89 грн. заборгованості, з яких 47880,00 грн. сума основного боргу; 1086,15 грн. 3 % річних; 10045,22 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 05.03.2015 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/277/15 з призначенням судового засідання на 24.03.2015 року.

В зв'язку з неявкою в судове засідання 24.03.2015 року представника відповідача та ненаданням останнім витребуваних судом документів ухвалою суду від 24.03.2015 року розгляд справи відкладено на 06.04.2015 року.

Разом з тим, від позивача 24.03.2015 року надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача 47880,00 грн. суму основного боргу, 1192,41 грн. 3 % річних; 13114,33 грн. інфляційних втрат.

А також 31.03.2015р. позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача 47880,00 грн. суму основного боргу, 1192,41 грн. 3 % річних; 13114,33 грн. інфляційних втрат та 5597,37 грн. пені.

З огляду на права, надані позивачеві ст.22 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), заяви представника позивача про збільшення позовних вимог судом прийняті як такі, що не суперечать закону та не порушують права та інтереси інших осіб. Дані заяви долучені до матеріалів справи.

В зв'язку з неявкою в судове засідання 06.04.2015 року представників сторін та ненаданням останніми витребуваних судом документів ухвалою суду від 06.04.2015 року розгляд справи відкладено на 23.04.2015 року.

В судове засідання 23.04.2015 року представник позивача не з'явився, проте, надав клопотання від 06.04.2015 року про розгляд справи у його відсутність.

Присутнім в судовому засіданні представником відповідача до суду подано заяву від 23.04.2015 року про продовження строку вирішення спору на 15 днів для надання можливості укласти мирову угоду з позивачем.

Ухвалою суду від 23.04.2015 року розгляд справи було відкладено на 18.05.2015 року.

В судове засідання 18.05.2015 року представники сторін не з'явились, про дату час та місце судового засідання належним чином повідомлені, про що свідчать поштові повідомлення копії яких містяться в матеріалах справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено, що ТОВ "Хавестер" виконував для відповідача роботи по посіву сільськогосподарських культур (соняшнику та кукурудзи) згідно договору № ДГ-0000233 (далі- Договір), укладеного 25.04.2014р.

Вартість робіт обумовлена сторонами у п.6.1 договору, а саме: за один оброблений гектар для посіву соняшника або кукурудзи вона становить 280 грн.

Остаточна площа посіву та вартість виконаних робіт визначається сторонами по факту виконання робіт згідно п.2.3 договору складанням акту здачі-прийняття робіт.

Відповідно до п. 4.1. договору Виконавець за власний рахунок зобов'язаний до початку виконання робіт доставити на адресу Замовника (або поля) техніку та передати її Замовнику на підставі підписаного "Акту передачі техніки".

Загальна сума договору згідно п. 6.4 складається з суми всіх оформлених сторонами Актів здачі - прийняття робіт.

Сторони зафіксували факт виконання робіт, передбачених договором, у Акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) по доставці техніки № ОУ-0000023 від 30.04.2014 року на суму 47880,00 грн. в тому рахунку ПДВ. Акти були складені та підписані керівниками сторін Договору.

Відповідно до п. 6.4. договору Замовник зобов'язується на підставі "Актів здачі-прийняття робіт" своєчасно здійснювати оплату виконаних робіт Виконавця. Термін оплати - протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання "Акту здачі-прийняття робіт". Форма оплати - безготівковий розрахунок на розрахунковий рахунок Виконавця. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на банківський рахунок Виконавця.

Починаючи з 19.05.2014р. відповідач прострочив виконання зобов'язання по сплаті заборгованості, в результаті чого за ним утворився борг в сумі 47880,00 грн.

12.12.2014 року позивачем була надіслана відповідачу претензія № 110 про перерахування боргу на рахунок позивача, яка залишена без задоволення.

Непроведення розрахунків відповідачем в добровільному порядку спонукало позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст договору, укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 47880,00грн. суми основного боргу правомірною та обґрунтованою, та яка не заперечується відповідачем, з огляду на що задовольняє її у вказаному розмірі.

Крім суми основного боргу позивачем за договором заявлено до стягнення 1192,41 грн. 3 % річних (період з 19.05.2014р.-24.03.2015р.); 13114,33 грн. інфляційних втрат (період з 19.05.2014р.-24.03.2015р.), 5597,37 грн. пені (період з 19.05.2014р.-19.11.2014р.).

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши нарахування заявлених сум приходить до висновку, що позов в частині стягнення з відповідача 1192,41 грн. 3 % річних; 13114,33 грн. інфляційних втрат, пені в розмірі 5597,37 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи викладене позов підлягає задоволенню повністю.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра" (22865, Вінницька область, Немирівський район, с.Ситківці, вул. Мандролька, 19; код ЄДРПОУ 20101499) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Хавестер" (03067, м.Київ, вул. Виборзька, 99, код ЄДРПОУ 31115663) 47880,00 грн. суму основного боргу, 1192,41 грн. 3 % річних; 13114,33 грн. інфляційних втрат; пені в розмірі 5597,37 грн., 1827, 00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати сторонам.

Повне рішення складено 21 травня 2015 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (03067, м.Київ, вул. Виборзька, 99)

3 - відповідачу (22865, Вінницька область, Немирівський район, с.Ситківці, вул. Мандролька, 19)