Рішення № 44289542, 18.05.2015, Ржищевський міський суд Київської області

Головуючий в І інстанції Потапенко А.В.

Єдиний унікальний № 374/130/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

18 травня 2015 року м. Ржищів

Ржищівський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді - Потапенка А.В.,

за участі: секретаря - Проценко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" (далі - Банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року до Ржищівського міського суду Київської області надійшла позовна заява ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (далі - Банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № SAMDN40000011058678 від 18 січня 2007 року у розмірі 404469 грн 66 коп. та витрати на відшкодування судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Банк вказав, що відповідно до укладеного договору № SAMDN40000011058678 від 18 січня 2007 року Банк зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 61 734 грн 48 коп. на термін до 17 січня 2014 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Однак, відповідач свої зобов'язання за договором не виконував і станом на 2 березня 2015 року має заборгованість - 404 469 грн 66 коп., яка складається з наступного: 44 541 грн 77 коп. - заборгованість за кредитом, 115 772 грн 35 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 8 542 грн 56 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 235 612 грн 98 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Позивач посилаючись на порушення відповідачем умов договору та вимог статей 526, 527, 530, 1054 ЦК України, просив позовні вимоги задовольнити.

У судове засідання представник Банку не з'явився, подавши заяву про розгляд справи за відсутності представника, позовні вимоги підтримав, проти заочного розгляду не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду в силу ч. 5 ст. 74, ст. 76 ЦПК України вважається повідомленим належним чином, причини неявки суду не відомі, заяви про розгляд справи без його участі не надіслав, а тому суд прийняв рішення про заочний розгляд відповідно до ст. ст. 169, 224, 225 ЦПК України, оскільки представник позивача проти такого порядку не заперечував.

Заочний розгляд справи відбувається за відсутності відповідача з дотриманням вимог, встановлених законом, на підставі ухвали про заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги Банку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - підлягають задоволенню частково, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 18 січня 2007 року між Банком та відповідачем був укладений договір № SAMDN40000011058678, згідно якого ОСОБА_1 оформив договір про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки "АВТОРАССРОЧКА" (а.с.5-6).

Відповідно до додаткової угоди № 1 до договору № SAMDN40000011058678 від 18 січня 2007 року, між Банком та ОСОБА_1 18 січня 2007 року ОСОБА_1 зобов'язувався сплатити початковий платіж в сумі 13 086 грн, в строк до 23 січня 2007 року, згідно графіка накопичення для придбання автомобіля, вартість якого на момент підписання даної додаткової угоди складає 65 430 грн (а.с.7 зворот).

Відповідно до додаткової угоди № 2 до договору № SAMDN40000011058678 від 18 січня 2007 року Банк надає ОСОБА_1 кредитний ліміт в розмірі 61 734 грн 49 коп. на строк до 17 січня 2014 року включно, з яких: 52 344 грн на придбання автомобіля, винагорода за надання фінансового інструмента, яка сплачується одноразово під час надання кредитного ліміту в розмірі 6 281 грн 28 коп., сплата за реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна в розмірі 34 грн, а таокж в розмірі 3 075 грн 21 коп. на сплату страхових платежів в строк до 17 січня 2008 року, і в подальшому щорічно збільшувати кредитний ліміт на суму сплати чергових страхових платежів, у випадках і в порядку, передбачених пп.15.2, 17.7 даної угоди. Процентна ставка по кредитному ліміту встановлюється в розмірі 0,75 % на місяць на суму залишку заборгованості по кредитному ліміту з розрахунку 360 днів на рік, а також щомісячно в розмірі 0,5 % від суми виданого кредитного ліміту, комісії за резервування коштів у відповідності з п.31 даної угоди і винагороди за проведення додаткового моніторингу, відповідно до п.39 даної угоди (а.с.7-9).

Пунктом 1.2 додаткової угоди № 2 до договору № SAMDN40000011058678 від 18 січня 2007 року передбачено, що виплата заборгованості по цій угоді здійснюється в наступному порядку: щомісячно в період сплати, за який приймається період з "01" по "20" число кожного місяця клієнт повинен вносити на картковий рахунок грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 1 327 грн 29 коп. для виплати заборгованості по даній угоді, яка складається з заборгованості по кредитному ліміту, відсотків, витнагороди, комісії (а.с.7).

Згідно копії квитанції № 00035 від 18 січня 2007 року ОСОБА_1 сплатив за а/м згідно договору купівлі-продажу від 18 січня 2007 року 13 086 грн (а.с.10).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № SAMDN40000011058678 від 18 січня 2007 року, укладеного між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та клієнтом - ОСОБА_1, встановлено, що станом на 2 березня 2015 року заборгованість складає 404 469 грн 66 коп., у тому числі: 44 541 грн 77 коп. - заборгованість за кредитом, 115 772 грн 35 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 8 542 грн 56 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 235 612 грн 98 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором (а.с. 4).

В порушення вимог закону та умов договору, відповідач зобов'язання за кредитним договором не виконував.

Між сторонами виникли правовідносини щодо виконання договірних зобов'язань, а саме виконання умов договору позики. Сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, а саме: договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, яких може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Наведе узгоджується із роз'ясненнями, що надані у п. 21 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин".

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

За правилами ст. ст. 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором, або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

У даному випадку умови договору були визначені в договорі № SAMDN40000011058678 від 18 січня 2007 року та додаткових угодах № 1 та № 2 до вказаного договору, що укладені між Банком та ОСОБА_1

Відповідно до договору № SAMDN40000011058678 від 18 січня 2007 року та додаткових угод до договору № 1 та № 2 зміна тривалості позовної давності договором не визначалась.

Зважаючи на те, що між сторонами 18 січня 2007 року був укладений договір про надання строкового кредиту, та те, що у встановлений договором строк договірні зобов'язання зі сторони ОСОБА_1 виконані не були, станом на 2 березня 2015 року розмір заборгованості становить 404 469 грн 66 коп., що підтверджується розрахунком суми заборгованості наданим позивачем (а.с. 4).

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договром застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержавння від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Отже, позовні вимоги Банку щодо стягнення заборгованості: за кредитом, за процентами за користування кредитом, по комісії за користування кредитом та пені, є такими, що ґрунтуються на положеннях додаткових умов № 2 до договору № SAMDN40000011058678 від 18 січня 2007 року, а саме пунктів 1.1, 17.2, 22, 23, 25, 29, 32.

Разом із тим, вирішуючи питання про стягнення розміру пені, що визначена Банком у позові у сумі 235 612 грн 98 коп., то суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 546, 553, 572 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою та заставою.

Неустойка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік до вимог, у тому числі, про стягнення неустойки (штрафу, пені). За правилами ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Отже, застосування строку позовної давності в один рік щодо стягнення неустойки обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням до суду, а починається окремо за кожен день, за який вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Крім того, відповідно до вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки (штрафу, пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує суму збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положеннями ст. 616 ЦК України передбачено право суду за певних умов зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.

При цьому питання зменшення розміру неустойки вирішується в конкретній ситуації на підставі певних доказів і розрахунків.

Відповідно до п. 27 зазначеної вище постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання). Крім того, враховуючи правову позицію Верховного Суду України (у справі № 6-100 цс 14), за правилами п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання не може перевищувати одного року. Виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Частиною третьою статті 551 ЦК України, зокрема передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків. Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Згідно зі статтею 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України є обов'язковими для судів, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.

Пунктом 32 Додаткової угоди № 2 передбачено, що при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п. 17.2 (сплата відсотків), 17.3 (сплата винагороди і комісії), Банк має право нарахувати, а клієнт сплатити Банку пеню в розмірі 0,1% від суми поточної заборгованості по кредитному ліміту, але не менше 30 гривень за кожен факт виникнення прострочки.

Враховуючи викладене вище, а також те, що розмір нарахованої боржнику пені значно перевищує розмір збитків та те, що позивач по закінченню терміну строкового кредиту 17 січня 2014 року не звернувся до боржника з претензією (вимогою) про погашення боргу як і не звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості, продовжуючи нарахування пені та не вжив при цьому жодних заходів щодо її зменшення (зворотного позивачем не доведено), із урахуванням п. 32 додаткової угоди № 2 до договору №SAMDN40000011058678 від 18 січня 2007 року, суд приходить до висновку про зменшення розміру пені, яку можливо визначити у розмірі 10 950 грн (365х30=10 950).

. Тому, загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з боржника становить 179 806 грн 68 коп., з яких: 44 541 грн 77 коп. - заборгованість за кредитом; 115 772 грн 35 коп. - заборгованість за відсотками; 8 542 грн 56 коп. - заборгованість з комісії; 10 950 грн - заборгованість з пені.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Факт сплати судових витрат позивачем підтверджується платіжним дорученням № ВО1S7В0SKK від 17 березня 2015 року про сплату судового збору в сумі 3 654 грн. 00 коп.

Ураховуючи вимоги ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати по оплаті судового збору в розмірі 1624 грн 20 коп. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (44,45 %).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 258, 525, 526, 530, 551, 616, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 10-11, 57-60, 88, 197, 209, 212-215, 218, 223, 224-227 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" заборгованість за кредитним договором у розмірі 179 806 (сто сімдесят дев'ять тисяч вісімсот шість) гривень 68 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" на відшкодування судового збору 1 624 (одну тисячу шістсот двадцять чотири) гривні 20 копійок.

В решті позову, відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем до Апеляційного суду Київської області в загальному порядку.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Ржищівський міський суд Київської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого Цивільним процесуальним кодексом України.

Суддя: