Постанова № 44289296, 19.05.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 травня 2015 рокусправа № 804/12/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Щербака А.А.

суддів: Баранник Н.П. Малиш Н.І.

за участю секретаря судового засідання: Спірічев Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2015р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області про стягнення заробітної плати в розмірі 221 грн. 42 коп. за період з 02.12.2013 року по 03.12.2013 року;

грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки в розмірі 32205 грн. 03 коп. за період з 23.11.2010 по 03.12.2013;

матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення в розмірі 32317 грн. 32 коп. за 2010-2013роки;

середнього заробітку за весь час затримки по день ухвалення рішення суду по суті, виходячи з середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 225 грн. 21 коп.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2015р. позов задоволено частково.

Суд постановив стягнути з Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області грошову компенсацію за невикористану основну щорічну відпустку в розмірі 13148 грн. 59 коп. (тридцять тисяч сто сорок вісім гривень п'ятдесят дев'ять копійок) за період з 23.11.2010 року по 03.12.2013 року.

Стягнути з Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області середній заробіток за час затримки розрахунку з 04.12.2013 року по 23.02.2015 року в сумі 43491 грн. 49 коп. (сорок три тисячі чотириста дев'яносто одна гривня сорок дев'ять копійок).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Щодо відмови в задоволенні позову про стягнення заробітної плати в розмірі 221 грн. 42 коп. за період з 02.12.2013 по 03.12.2013 постанова обґрунтована тим, що сума заробітної плати ОСОБА_1, за 2 робочих дні склала - 230,65 грн. (з урахуванням утриманих сум ЄСВ та ПДФО), що підтверджується відомістю про нарахування заробітної плати за грудень 2013 року з відміткою банка, та яка була перерахована позивачу на картковий рахунок 30.12.2013 року, що не заперечується сторонами.

Також судом зазначено, що час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням, зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку. При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконними звільненням не зараховується до стажу роботи, що дає право на додаткову відпустку за стаж державної служби.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач при звільненні має право на компенсацію невикористаної щорічної основної відпустки, в тому числі за час вимушеного прогулу, крім компенсації за невикористану додаткову відпустку.

Щодо позовної вимоги про стягнення невиплаченої матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення в розмірі 32317 грн. 32 коп., суд в задоволенні позову в цій частині відмовив, зазначивши, що підстави для стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань відсутні, оскільки позивач щорічну відпустку не використав та із відповідними заявами на отримання вказаних сум допомоги до відповідача не звертався.

Крім того, судом першої інстанції було встановлено незабезпечення відповідачем належного остаточного розрахунку при звільненні позивача 03.12.2013 року в частині невиплати позивачу компенсації за невикористану щорічну основну відпустку та порушенням строків виплати заробітної плати. Суд задовольнив вимогу про стягнення заробітку за весь час затримки по день ухвалення рішення, але з урахуванням середньоденної заробітної плати у розмірі - 144 грн. 49 коп. (301 день - час затримки * 144,49 = 43491 грн. 49 коп.)

Позивачем подана апеляційна скарга, зазначає, що з оскарженою постановою частково не згоден, оскільки судом першої інстанції не було враховано, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного від 24.02.2014 було встановлено розмір середньоденної заробітної плати позивача - 225,21грн., яку суд першої інстанції і мав брати для обчислення сум, що належать до стягнення.

Також зазначено, що судом першої інстанції не враховано, що позивач не мав можливості подавати заяви на отримання матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення, та не скористався правом на щорічну відпустку (в тому числі додаткову), оскільки був незаконно звільнений та вирішував спір в судовому порядку.

Просить оскаржену постанову скасувати, позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідачем також подана апеляційна скарга, просить оскаржену постанову скувати, в задоволення позову відмовити.

Апеляційна скарга відповідача обґрунтована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, невірно зазначено суму до стягнення в резолютивній частині рішення, не враховано те, що позивач у спірному періоді не працював, що позбавляє його права на щорічну відпустку, відповідно Закону України «Про відпустки».

Також зазначено, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що Головне Дніпропетровське обласне управління у справах захисту прав споживачів було ліквідовано указом президента України від 06.04.2011№370 «Питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади», а Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів не є її правонаступником та не мала жодних обов'язків перед позивачем.

Позивач та представник відповідача свої апеляційні скарги підтримали в повному обсязі.

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а апеляційна карга позивача підлягає частковому задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 23.11.2010 року наказом Голови Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики Матвійчук О.С. № 811 - к припинено державну службу ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного Дніпропетровського обласного управління у справах захисту прав споживачів - начальника управління якості послуг та реклами з 23 листопада 2010 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2012 року по справі 2а/0470/13741/12 визнано протиправним та скасовано наказ № 811-к; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області - начальника управління по контролю якості послуг та реклами з 23 листопада 2010 року; стягнено з Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.11.2010 року до дня поновлення на роботі у розмірі 114857 грн. 10 коп.

09 квітня 2013 року ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду вищевказану постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12. 2012 року залишено без змін, а 04 березня 2014 року ухвалою Вищого адміністративного суду України постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013 року залишено без змін.

Наказом Голови Держспоживінспекції України Орєхова С.М. від 29.11.2013 року № 370-к позивача було поновлено на посаді заступника начальника Інспекції з питань захищу прав споживачів у Дніпропетровській області з 23.11.2010 року та встановлено оклад згідно штатного розпису Інспекції, надбавку за 11 ранг державного службовця, надбавку за вислугу років в органах виконавчої влади у розмірі 15 % посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг.

02.12.2013 року наказом № 378 -к внесено зміни до наказу Держспоживінспекції України від 29.11.2013 року № 370-к «Про поновлення ОСОБА_1» в частині розміру надбавки викладено в новій редакції, якою вказану надбавку передбачено у розмірі 20 %.

03.12.2013 року наказом Голови Держспоживінспекції України Орєхова С.М. №379-к, ОСОБА_1 звільнено з займаної посади за згодою сторін, відповідно до п.1 ст.36 Кодексу законів про працю України та вказано Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області провести остаточний розрахунок при звільненні ОСОБА_1

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що всупереч наказу № 379 -к відповідачем не проведено належного остаточного розрахунку при звільненні ОСОБА_1

Відповідно ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи відомості за грудень 2013року №140218 на банківську картку ОСОБА_1 було перераховано 230грн.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що сума заробітної плати ОСОБА_1, за 2 робочих дні склала - 230 грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні позивача йому було розраховано заробітну плату виходячи з наступного: розрахунок за 1 робочий день: 2559 (посадовий оклад) /22*1=116 грн. 32 коп., де 22 - кількість робочих днів у грудні 2013 року; надбавка за ранг (розрахунок за 1 робочий день): 90/22*1=4 грн. 09 коп.; надбавка за вислугу років: (116 грн. 32 коп. + 4 грн. 09 коп.)*20% = 24 грн. 08 коп. (116,32 + 4,09 + 24,08 = 144,49 грн.) Нараховано за 2 робочих дні: 144 грн. 49 коп. *2 = 288 грн. 98 коп.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2014р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області було стягнуто з інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2012року по справі №2а/0470/13741/12 за період з 04.12.2012 по 29.11.2013 у розмірі 56077,29грн.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014року постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2014р. залишена без змін (а.с.78).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2014р. було встановлено, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 225,21грн.

Відповідно ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, суд першої інстанції, вирішуючи питання стосовно правильності обчислення середньоденної заробітної плати позивача був повинен врахувати те, що це вже було встановлено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Враховуючи зазначене, та те, що матеріалами справи підтверджено отримання позивачем 230грн. при звільненні, то стягненню підлягає 220грн. 42 коп. заробітної плати.

Крім того, середньоденний заробіток позивача в сумі 225,21грн. потрібно враховувати і при розрахунку інших належних при звільнення позивачу виплат.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей.

Згідно ч.1 ст. 82 КзПП України час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (у т. ч. час оплачуваного вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

Також, п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про відпустки» передбачено, що до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховується, зокрема, час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу).

Вірними є висновки суду першої інстанції про те, що час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням, зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

Помилковими є висновки суду першої інстанції про те, що час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконними звільненням не зараховується до стажу роботи, що дає право на додаткову відпустку за стаж державної служби.

Частиною 2 ст. 35 Закону України «Про державну службу» передбачено, що державним службовцям, які мають стаж роботи в державних органах понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 15 календарних днів. Порядок і умови надання додаткових оплачуваних відпусток встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України N 250 від 27.04.1994 «Про порядок і умови надання державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування додаткових оплачуваних відпусток» передбачено, що державним службовцям, які мають стаж державної служби понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів, а починаючи з 11-го року ця відпустка збільшується на 2 календарних дні за кожний наступний рік. Тривалість додаткової оплачуваної відпустки не може перевищувати 15 календарних днів;

додаткові оплачувані відпустки державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування надаються одночасно із щорічною відпусткою згідно з установленим графіком або за згодою сторін окремо від неї.

Таким чином, виникнення права на додаткову оплачувану відпустку та її тривалість знаходяться у прямій залежності від наявності у державного службовця відповідного стажу державної служби та наявності права на щорічну відпустку.

Оскільки позивач з незалежних від його волі причин не скористався своїм правом на щорічну та додаткову за стаж державного службовця відпустки, він при звільненні має право на отримання компенсації за всі невикористані дні відпусток, а не лише за основні щорічні відпустки.

Щодо висновків суду першої інстанції про те, що позивач не має права на стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань відсутні, оскільки позивач щорічну відпустку не використав та із відповідними заявами на отримання вказаних сум допомоги до відповідача не звертався, то колегія суддів такі висновки вважає помилковими.

Матеріалами справи підтверджено, що з дати припинення державної служби 23.11.2010 по дату поновлення на посаді 29.11.2013 позивач не мав можливості подавати заяви на отримання вказаних сум допомоги у зв'язку з тим, що тривав судовий розгляд справ про поновлення.

Несвоєчасне поновлення позивача на роботі встановлено постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2014р.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що позивач має право на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2011-2013роки.

Погоджується колегія суддів і з висновками суду першої інстанції стосовно того, що матеріалами справи встановлено незабезпечення відповідачем належного остаточного розрахунку при звільненні позивача 03.12.2013.

Проте, суд першої інстанції помилково задовольнив цю частину позовних вимог з урахуванням середньоденної заробітної плати у розмірі - 144 грн. 49 коп.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2014р. було встановлено, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 225,21грн., а відтак і розрахунок суми, належної до стягнення відповідно ст. 117 КзПП України слід проводити з цієї суми середньоденної заробітної плати.

Доводи апеляційної скарги відповідача колегія суддів вважає помилковими, оскільки законодавством встановлена можливість ліквідації державної установи з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження особи, що ліквідується, що включає зобов'язання роботодавця (держави) по відношенню до працівника.

Щодо зазначення у резолютивній частині оскарженої постанови суду першої інстанції про стягнення грошової компенсації за невикористану основну щорічну відпустку в розмірі 13148 грн. 59 коп. (тридцять тисяч сто сорок вісім гривень п'ятдесят дев'ять копійок), то зазначене не може бути підставою для скасування рішення, а може бути вирішено шляхом виправлення описок судом першої інстанції відповідно ст. 169 КАС України.

Керуючись ст. ст. 198, 202, 205, 206 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Апеляційну ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2015р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області про стягнення коштів скасувати в частині відмови в задоволенні позову.

Позовні вимоги в цій частині задовольнити.

Стягнути з інспекції з питань захисту прав споживачів у дніпропетровській області ( 49027, м. Дніпропетровськ, пл.. Шевченко 7, ідентифікаційний код 37988291) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) 220грн. 42 коп. (двісті двадцять гривень 42 коп.) заробітної плати, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки з 23.11.2010 по 03.12.2013 в сумі 19056грн. 44 коп. (дев'ятнадцять тисяч п'ятдесят шість гривень 44 коп.), матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу на оздоровлення за 2011-2013роки в сумі 32317грн. 32 коп. (тридцять дві тисячі триста сімнадцять гривень 32 коп.), середній заробіток за час затримки розрахунку з 04.12.2013 по 23.02.2015 в сумі 67 788грн. 21 коп. (шістдесят сім тисяч сімсот вісімдесят вісім гривень 21 коп.).

В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2015р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області про стягнення коштів залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 212 КАС України до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.А. Щербак

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш