Постанова № 44289130, 02.04.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 квітня 2015 рокусправа № 804/18781/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Чепурнова Д.В. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року по справі № 804/18781/14 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.12.2013 року № 0010481703, яким визначено суму грошового зобов'язання 8 337,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Котедж» підтверджено належним чином складеними первинними документами, їх здійснення пов'язане з господарською діяльністю позивача, що свідчить про правомірність формування податкового кредиту з ПДВ за січень 2012 року. Разом з тим, позивач вказує на порушення чинного податкового законодавства щодо підстав та порядку проведення перевірки, допущені податковим органом при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки, за результатами якої прийнято податкове повідомлення-рішення, що оскаржується.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області від 23.12.2013 року № 0010481703.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, головним державним ревізором-інспектором Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області Сидоровим О. Б. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Котедж» за січень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт №1877/17-3/НОМЕР_2 від 16.12.2014 року. Як вбачається з акту перевірки, підставою для встановлення порушень з боку позивача стало те, що Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при перевірці використано акт №1150/226/32965070 від 18.05.2012 р. ДПІ у Жовтневому р-ні м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про результати перевірки з питань дотримання вимог валютного та іншого законодавства ПП «Котедж», у висновку якого, встановлено порушення ч.1 ст.203, 215, 216 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених в зазначених актах за січень 2012р.

Перевіркою встановлено ознаки відсутності факту реального здійснення господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Котедж» за січень 2012р. по ланцюгу постачання, як наслідок порушенно п. 198.1, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого, донараховано податок на додану вартість за січень 2012р. на загальну суму 5 558,33 грн.

На підставі акту №1877/17-3/НОМЕР_2 від 16.12.2014 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.12.2013 року № 0010481703, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 8 337,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість, складені контрагентом податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми та порядку їх оформлення, а придбані позивачем товари та послуги використані у господарській діяльності, що не заперечується матеріалами перевірки.

Враховуючи фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та не вбачає підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Як вбачається з матеріалів справи, між ФОП ОСОБА_1 («довіритель») та ПП «Котедж», який виступає як «повіренний», укладено договір № 20-09/11 від 20.09.2011р.

Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору «повірений», що діє за дорученням і за рахунок засобів «довірителя», який діє за дорученням і за рахунок засобів «замовника», надає послуги по організації перевезень вантажів та інші транспортно-експедиційні послуги в міжнародних та міжміських сполученнях способом надання транспортних засобів (організовує перевезення найманим грузовим автомобільним транспортом) згідно діючого цивільного законодавства України, вимог Міжнародної Конвенції і договорів в області міжнародних перевезень, посилаючись на підписану сторонами заявку, яка визначає умови виконання кожної перевозки (послуги).

В акті перевірки зазначено про наявність податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, розрахункових документів.

Разом з тим, товарно-транспортними накладними, які долучені до матеріалів справи, спростовується факт реального здійснення господарських операцій з надання послуг по організації перевезень вантажів та інших транспортно-експедиційних послуг саме ПП «Котедж».

Відповідно до наявних у матеріалах справи товарно-транспортних накладних, у графі «автопідприємство» зазначено СПД ОСОБА_1, у графі «автомобіль» вказано найменування автотранспортних засобів, хоча у ФОП ОСОБА_1 відсутні у власності транспортні засоби, що відображені у товарно-транспортних накладних, договорів оренди вказаних транспортних засобів позивачем не надано. У графі «ПІБ водія» вказані фізичні особи, хоча позивач не вказує у податковій звітності про використання праці найманих осіб.

З огляду на те, що договором № 20-09/11 від 20.09.2011р. передбачено надання послуг по організації перевезення вантажів та інших транспортних експедиційних послуг, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, колегія суддів вважає, що ПП «Котедж» не надавав визначених вказаним договором послуг.

Крім того, у судовому засіданні позивач не зазначила, що саме ПП «Котедж» надавав послуги по організації перевезення вантажів та інших транспортних експедиційних послуг, навпаки ФОП ОСОБА_1 передала від себе зобов'язання знайти перевізника для ПП «Котедж», що свідчить про відсутність фактичного проведення господарських операцій (надання послуг позивачу за договором № 20-09/11від 20.09.2011р.).

Відсутність реальності здійснення господарської операції з надання послуг позбавляють позивача права на віднесення відповідних сум до податкового кредиту, внаслідок чого позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Таким чином, судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Вказані обставини відповідно до ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст. 202 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 13 травня 2015 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова