Ухвала суду № 44289047, 21.04.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

21 квітня 2015 рокусправа № П/811/3334/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Шлай А.В. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 січня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Долинська стальконструкція» до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Долинська стальконструкція» звернулось з адміністративним позовом до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002132200 від 19.09.2014 року.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 січня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Долинської ОДПІ ГУ Міністерства доходів та зборів у Кіровоградській області від 19 вересня 2014 року, яким ТОВ "Долинська стальконструкція" збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 282876 грн. та накладено штрафну санкцію - 141440 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Долинської ОДПІ ГУ Міністерства доходів та зборів у Кіровоградській області від 19 вересня 2014 року, яким ТОВ "Долинська стальконструкція" збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток на 268731 грн. та накладено штрафну санкцію - 134366 грн.

Вирішено питання про судові витрати по справі.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 та ст. 41 КАС України не перешкоджає розгляду справи без фіксування судового засідання технічними засобами.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 лютого 2013 року ТОВ «Долинська

стальконструкція» (підрядник) та ТОВ "БК "Гефест Альянс" (субпідрядник) уклали договір з ремонту корпусу збагачення (дільниця фільтрації) РЗФ-2 гірничного департаменту ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" (Том 1 а.с.67-69, 240-249).

Згідно податкових накладних від 26-28 лютого, 31 березня, 30 квітня, 30 травня, 30 червня, 30 липня, 30 серпня, 30 вересня, 31 жовтня, 30 листопада та 30 грудня 2013 року загальна вартість виконаних робіт становить 1 697 248,60 грн. (з рахуванням ПДВ - 282874,81 грн.) (Том 1 а.с.75, 81, 87, 93, 100, 107, 115, 123, 131, 139, 147, 155, 162, 168, 177, 185, 193, 201, 208, 216, 224, 232).

На виконання умов договору ТОВ "БК "Гефест Альянс" надало позивачу акти технічного контролю, здачі-прийняття робіт (надання послуг) (Том 1 а.с.76-80, 82-86, 88-92, 94-99, 101-106, 108-114, 116-122, 124-130, 132-138, 140-146, 148-154, 156-161, 163-167, 169-176, 178-184, 186-192, 194-200, 202-207, 209-215, 217-223, 225-231, 233-239).

ТОВ «Долинська стальконструкція» розрахувалось із ТОВ "БК "Гефест Альянс" у безготівковій формі (Том 1 а.с.70-74).

Впродовж з 02 по 08 вересня 2014 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку діяльності ТОВ «Долинська стальконструкція» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "БК "Гефест Альянс" за період з лютого - грудень 2013 року (Том 1 а.с.25-66).

Під час перевірки ревізори досліджували первинні документи бухгалтерського та податкового обліку платника податків, на підставі чого було складено акт № 349/11-06-2200/35424017 від 10.09.2014 року.

З зазначеного акту вбачається, що правочин, укладений між позивачем та ТОВ "БК "Гефест Альянс" є недійсним (нікчемним), тому як не спрямовувався на настання реальних наслідків, які обумовлювалися ним, доказом того є акт про неможливість проведення перевірки діяльності згаданого контрагента.

На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 вересня 2014 року № 0002132200, якими позивачу збільшено суми грошових зобов'язань з податків на додану вартість на 282876 грн. та накладено штрафну санкцію - 141440 грн. із прибутку - 268731 грн. та накладено штрафну санкцію - 134366 грн. (Том 1 а.с.24, Том 4 а.с.24).

14 серпня 2014 року ДПІ у Деснянському районі ГУМ у м.Києва складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "БК "Гефест Альянс" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за січень - грудень 2013 року (Том 3 а.с.90-100).

Акт перевірки містить висновок про відсутність факту реального вчинення ТОВ "БК "Гефест Альянс" господарських відносин впродовж строку, який перевірявся податковим органом.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності та інших витрат. Витрати операційної діяльності включають: 1) собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати; 2) витрати банківських установ (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

З наведених норм вбачається, що законодавець поставив в залежність право платника податку включити до складу витрат звітного періоду, лише ті витрати, які пов'язані з виробничою діяльністю та підтверджені відповідними документальними доказами.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Згідно з п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг (абз. а п. 200.4 ст. 200 ПК України).

При цьому формування складу податкового кредиту відбувається за правилами встановленими Податковим кодексом України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбудеться раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

З наведених норм вбачається, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати, зокрема, податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Встановлено, що 01 лютого 2013 року між ТОВ «Долинська стальконструкція» (Підрядник) та ТОВ "БК "Гефест Альянс" (Субпідрядник) було укладено договір № 0102/13, у відповідності до уомв якого Субпідрядник зобов'язується виконати роботи у встановлений строк, а Підрядчик зобов'язується прийняти і сплатити виконані роботи.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано такі первинні документи:податкові накладні, виписки по рахунку, довідки про вартість виконаних робіт/ і витрати, відомості ресурсів, розрахунки, акти прийому виконаних будівельних робіт, акти прийому виконаних підрядних робіт, довідки про вартість підрядник робіт/ і витрат, актами, товарно-транспортні накладні, акти здачі-прийняття робіт, реєстри шляхових листів по рахунку, податкові розрахунки, сводні відомості, (т.1 а.с. 70-251, т. 2 а.с.1-180, т. 4 а.с. 71-249, т. 5 а.с. 6-186, т. 6 а.с. 19-206).

Крім того, вказані первинні документи, оформлені по господарських операціях з ТОВ "БК "Гефест Альянс", відповідають приписам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704).

Слід зазначити, що проводячи перевірку діяльності позивача, посадові особи податкового органу посилались на акт перевірки діяльності ТОВ "БК "Гефест Альянс", як незаперечний доказ недійсності його правочину.

Щодо таких посилань податкового органу колегія суддів зазначає, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Крім того, в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи зустрічної звірки, в котрому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, котрі не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, оскільки ні акт перевірки, ні довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, які достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Поряд з обумовленим, позиція відповідача щодо оцінки дій позивача виключно на підставі даних стосовно контрагентів суперечить як приписам національного законодавства так і практиці Європейського суду з прав людини. В ст. 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, а тому притягненню до відповідальності підлягає саме правопорушник, а не той, хто мав з ним господарські відносини. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09 р. у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач не надав доказів стосовно недійсності правочину, який уклаладено між позивачем та ТОВ "БК "Гефест Альянс".

Отже, позивач включив до податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат суми коштів, відповідно до приписів статей 138 та 198 Податкового кодексу України (датою виникнення права на податковий кредит та включення коштів до валових витрат є дата отримання платником податку послуг (робіт), що підтверджено податковою накладною).

За таких обставин рішення податкового органу є протиправними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 січня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Долинська стальконструкція» до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай

Суддя: С.В. Чабаненко