Постанова № 44288730, 20.05.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2015 року м. Київ № 826/5458/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Кармазіна О.А., суддів Гарника К.Ю. та Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до Державної фіскальної служби Українипровизнання протиправними дій, а також зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

24 березня 2015 року ОСОБА_1 (ОСОБА_1.) звернувся в суд з позовом до Державної фіскальної служби України (ДФС України) про визнання дій, щодо розгляду звернення від 18 лютого 2015 року у його відсутність, протиправними та зобов'язання провести розгляд цього звернення за його участі.

Зазначив, що у лютому поточного року звернувся до ДФС України із скаргою, де просив провести розгляд направленої 17 січня 2015 року прокуратурою м. Києва на адресу Головного управління ДФС у місті Києві (ГУ ДФС у м. Києві) скарги.

Посилаючись на те, що відповідачем на розгляд заяви його не запрошено й права особисто викласти доводи й факти не забезпечено, - ОСОБА_1 просив дії ДФС України визнати протиправними й зобов'язати вчинити належні.

Після усунення позивачем на підставі ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2015 року недоліків позовної заяви, а саме сплати судового збору, ухвалою цього ж суду від 16 квітня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі, проведено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду.

В судове засідання 13.05.2015 р. позивач не з'явився у зв'язку з чим та на підставі положень ст. 128 КАС України розгляд справи було відкладено на 20.05.2015 р.

В судовому засіданні 20 травня 2015 року ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та відповідно до наданих у справу доказів.

Представник відповідача головний державний інспектор відділу організації правового супроводження примусового стягнення коштів управління правового забезпечення податкових спорів Департаменту правової роботи ДФС України Молчанова Надія Костянтинівна (довіреність від 06.08.2014 №99-99-10-17/23) про задоволення позову заперечила, надавши письмове обґрунтування (а.с. 23-26) й витребувані судом докази. Усно наголосила, що згідно наданої їм ГУ ДФС у м. Києві в межах розгляду скарги інформації, встановлено надання ОСОБА_1 відповіді в повному обсязі та відповідно до діючого законодавства. Оскільки відповідно до положень Закону України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року №393/96-ВР повторні звернення не розглядаються, ДФС України не ініціювала запрошення позивача на розгляд скарги. Крім того, оскаржені ОСОБА_1 дії не спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і не мають обов'язкового характеру для сторін. Ним не доводяться будь-які правові підстави, з яких скарга від 18 лютого 2015 року мала б бути розглянута у встановлений ОСОБА_1 спосіб.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України у судовому засіданні 20.05.2015 р. судом ухвалено про розгляд справи у письмовому провадженні.

В свою чергу суд, заслухавши пояснення позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши долучені до матеріалів справи докази на підтвердження й спростування заявлених вимог в цілому, надавши їм юридичну оцінку, встановив наступне.

06 січня 2015 року ОСОБА_1 за допомогою послуг поштового зв'язку звернувся до Генеральної прокуратури України (ГП України) із скаргою, де просив зобов'язати ГУ Міністерства доходів і зборів у м. Києві та ГУ Міністерства внутрішніх справ України (МВС України) у м. Києві провести перевірку підприємства під назвою «Група компаній «ЛІГА»» та встановити, чи належним чином воно зареєстровано й, відповідно, чи правомірно здійснює господарську діяльність (а.с. 5).

Листом від 14 січня 2015 року №19-р ГП України позивачу повідомлено про надсилання його звернення для розгляду й прийняття рішення відповідно до чинного законодавства до прокуратури м. Києва (а.с. 6).

Прокуратурою ж м. Києва листом від 17 січня 2015 року №07/1/5-р-15 ГУ Міністерству доходів і зборів у м. Києві, ГУ МВС України у м. Києві та ОСОБА_1 повідомлено про направлення звернення від 06 січня 2015 року щодо здійснення господарської діяльності групи компаній «ЛІГА» та з інших питань за належністю, а саме, на підставі статті 7 Закону України «Про звернення громадян» для розгляду в межах компетенції. Крім того, додаткового проінформовано, що відповідно до пункту 33 Розділу ХІІ Закону України «Про прокуратуру», який набрав чинності з 26 жовтня 2014 року, прокуратура не здійснює нагляд за дотриманням законодавства про звернення громадян (а.с. 7).

11 лютого 2015 року ГУ ДФС у м. Києві листом №404/К/26-15-22-01-19 ОСОБА_1 повідомила, що на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві перебувають суб'єкти господарювання - Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «ЛігаЗакон», ТОВ «Інформаційне агентство ЛігаБізнесІнформ», ТОВ «БізнесЦентрЛіга» у яких, місцезнаходження, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію 04112, м. Київ, вул. Тимофія Шамрила, буд. 23 (а.с. 8-9).

Територіальним органом ГУ ДФС у м. Києві по місцю реєстрації ТОВ «ЛігаЗакон» у січні 2015 року проведено документальну планову перевірку суб'єкта господарювання. За результатами перевірки встановлено окремі порушення норм чинного законодавства.

Стосовно організації та проведення документальних (або фактичних) перевірок ТОВ «Інформаційне агентство ЛігаБізнесІнформ», ТОВ «БізнесЦентрЛіга», то підприємства за 2013 рік мають валовій дохід менше 20 млн. грн., а у 2015, 2016 роках перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України (п.3 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VІІІ).

Водночас, згідно із підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право на нерозголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про такого платника без його письмового згоди та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання посадовими особами службових обов'язків, крім випадків, коли це прямо передбачено законами (а.с. 8).

Вважаючи такий розгляд ГУ ДФС у м. Києві скарги поверхневим, засвідчуючим неможливість/небажання її працівників «однозначно ідентифікувати юридичну особу по назві» маючи у розпорядженні прізвище, ім'я директора, а також інформацію про те, що Група компаній «ЛІГА» активно рекламує себе, - ОСОБА_1 18 лютого 015 року звернувся до ДФС України з проханням провести розгляд скарги, направленої 17 січня 2015 року прокуратурою м. Києва на адресу ГУ ДФС у м. Києві у його присутності (а.с.9).

ДФС України листом від 17 березня 2015 року №2416/К/99-99-922-03-01-14 повідомила, що ця скарга є аналогічною скарзі, яка надійшла з ГП України до ГУ ДФС у м. Києві листом від 17 січня 2015 року №07/1/5-р-15, про результати розгляду якої повідомлено листом ГУ ДФС у м. Києві від 11 лютого 2015 року №404/К/26-15-22-01-19 (а.с. 10).

Таким чином, посилаючись на те, що при розгляді заяви від 18 лютого 2015 року відповідачем порушено права та інтереси щодо участі у процесі прийняття рішення, - ОСОБА_1 в межах передбаченого частиною другою статті 99 КАС України від 06 липня 2005 року №2747-ІV (КАС України) шестимісячного строку звернувся до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до статті 40 Конституції України від 26 червня 1996 року №254к/96-ВР усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Спеціальний закон, що регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права є Закон України «Про звернення громадян». В свою чергу, відомчим документом, який конкретизує порядок і організацію розгляду звернень в органах фіскальної служби та прийнятий для забезпечення виконання вказаних Конституції України та Закону України «Про звернення громадян» є Інструкція про порядок розгляду звернень та особистого прийому громадян в органах державної податкової служби, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 18 червня 2008 року №395.

Статтями 18, 19 Закону України «Про звернення громадян» визначені права громадянина при розгляді його заяви чи скарги та відповідно, обов'язки суб'єкта, який їх розглядає. Зокрема, відповідно до абзаців 1, 4 частини першої статті 18 цього Закону громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви та бути присутнім при розгляді заяви чи скарги.

Відповідно ж абзаців 1, 3 частини першої статті 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги та на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу.

З аналізу вказаних норм вбачається, що ініціатива відносно особистої присутності при розгляді заяви чи скарги має виходити від заявника та вказана ініціатива має бути реалізована до завершення розгляду звернення, наприклад, шляхом викладення такого побажання у зверненні чи скарзі.

У той же час, як встановлено під час розгляду справи, в даному випадку бажання щодо присутності під час розгляду звернення позивача, останній не висловлював ні у первинному зверненні до Генеральної прокуратури України, ні після направлення звернення позивача до ГУ ДФС у м. Києві, про направлення якого позивача було повідомлено листом прокуратури м. Києва від 17.01.2015 р. № 07/1/5-р-15, копія якого залучена позивачем до позовної заяви.

Як зазначено вище, за результатами звернення позивача відповідь на звернення позивача була надана ГУ ДФС у м. Києві листом від 11.02.2015 р. № 4047/К/26-15-22-01-19, яка отримана позивачем, що підтверджується її наданням до позовної заяви.

При цьому, судом не вбачається підстав для висновку про її необґрунтованість.

У матеріалах справи відсутні докази щодо оскарження у судовому порядку надання вказаної відповіді позивачем.

У той же час, вже після надання відповіді позивачу, останній звернувся до ДФС України із зверненням від 18.02.2015 р. про проведення розгляду скарги, направленої 17.01.2015 р. прокуратурою м. Києва на адресу ГУ ДФС у м. Києві, у присутності заявника. При цьому, позивач зазначив, що зазначене питання вже неодноразово розглядалося.

Тобто, по суті, як вбачається з вищевикладеного, позивач просив ще раз розглянути його звернення, але вже у його присутності.

Відповідно до абзацу 3 пункту 4 Інструкції про порядок розгляду звернень та особистого прийому громадян в органах державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 18 червня 2008 року № 395 та зареєстровано в Мінюсті України 25 червня 2008 р. за № 554/15245, повторними вважаються звернення, у яких оскаржується рішення, прийняте за попереднім зверненням, що надійшло до органу ДПС; звернення від одного і того самого громадянина з одного і того самого питання, якщо перше вирішено по суті; не вирішено по суті або вирішено не в повному обсязі питання, порушене в першому зверненні; звертається увага на інші недоліки, допущені при вирішенні питання, порушеного в попередньому зверненні.

Пунктом 8 вказаної Інструкції визначено, що не підлягають розгляду повторні звернення від одного й того самого громадянина з одного й того самого питання, якщо перше цим органом вирішено по суті.

Враховуючи те, що у зверненні від 06 січня 2015 року, яка була надіслана до ГУ ДФС у м. Києві та ГУ МВС України у м. Києві, заявником ставилось питання про проведення перевірки підприємства під назвою «Група компаній «ЛІГА»» та встановлення, чи належним чином воно зареєстровано й, відповідно, чи правомірно здійснює господарську діяльність, на яку з боку ГУ ДФС у м. Києві надано мотивовану відповідь по суті звернення, яка до того ж не оскаржена у судовому порядку з точки зору її неповноти або необґрунтованості та дії відносно її надання не визнані протиправними, а у скарзі від 18 лютого 2015 року до ДФС України знову ставилось питання про розгляд скарги від 06 січня 2015 року, суд вважає, що у даному випадку наявне повторне звернення, яке не підлягає розгляду.

При цьому, у листі від 17 березня 2015 року №2416/К/99-99-922-03-01-14 ДФС України про це обґрунтовано повідомлено позивача із зазначенням, що зазначена скарга є аналогічною та про результати її розгляду вже повідомлено позивача, копія повідомлення щодо чого повторно направлена позивача із зазначеним листом ДФС України.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В даному випадку, в контексті заявлених позовних вимог та сутності спірних відносин, судом не встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача, а відтак у суду відсутні підстави для задоволення позову та, відповідно, у задоволенні позову слід відмовити. Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати (судовий збір) відшкодуванню не підлягають.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Кармазін

Судді: К.Ю. Гарник

Н.А. Добрівська