Постанова № 44288045, 26.02.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

26 лютого 2015 року Справа № 814/289/15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Малих О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ» (вул. Заводська, 23/26, м. Миколаїв, 54002)

до відповідача: Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (вул. Г.Петрової, 2-а, м. Миколаїв, 54029)

про: визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.01.2015р. № 0000062201, №0000072201,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ» (далі - позивач, ТОВ «НЄК») звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, ДПІ) № 0000062201 та № 0000072201 від 19.01.2015 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що не погоджується з висновками податкового органу, викладеними в Акті перевірки та прийнятим на його підставі податковими повідомленням-рішенням, вважає їх протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечує, у письмових запереченнях зазначає, що податкові повідомлення-рішення № 0000062201 та № 0000072201 від 19.01.2015 року прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, отже підстави для їх скасування відсутні.

Представником позивача подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Суд вважає, що справа може бути розглянута по суті на підставі наявних у справі доказів, а відсутність повноважних представників сторін, відповідно до ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

У період з 10.11.2014 року по 19.12.2014 року Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ» (код за ЄДРПОУ 38525235) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 06.02.2013 по 31.12.

За результатами даної перевірки ДПІ було складено Акт від 26.12.2014 року № 3358/14-04-22-01/38525235. ДПІ в Акті перевірки робить висновки про заниження ТОВ «НЄК» податку на прибуток підприємств за 2013 рік на суму 167706,00 грн. та податку на додатну вартість у розмірі 59900,00 грн. за рахунок включення до складу витрат вартості придбаних запасів у контрагентів-постачальників ТОВ «ГРЕЙМАРКЕТ» та ТОВ «ФРОНТА», процентів за використання кредитними коштами, та включення до складу податкового кредиту ПДВ при придбанні запасів у контрагентів-постачальників ТОВ «ПІВДЕНЬ-РІЧМАРКЕТ», ТОВ «ГРЕЙМАРКЕТ» та ТОВ «ФРОНТА», по яких ДПІ стверджує про відсутність товарності операцій враховуючи акти інших ДПІ про неможливість проведення звірки. ДПІ зроблені висновки, що позивачем занижено податок на прибуток та ПДВ на підставі того, що інші ДПІ не можуть здійснити перевірку контрагентів позивача з причини їх відсутності за місцем реєстрації, тому ДПІ в акті перевірки робить висновок про нереальність господарських операцій з поставки товарів на адресу позивача від контрагентів-постачальників, визначених вище.

На підставі акту перевірки 19.01.2015 року відповідачем були винесені податкове повідомлення-рішення № 0000072201, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 209632,50 грн., з яких 167706,00 грн. - за основним платежем, 41926,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), та податкове повідомлення-рішення № 0000062201, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 74875,00 грн., з яких 59900,00 грн. - за основним платежем, 14975,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись із вищезазначеним податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною і обов'язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ТОВ «НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ» створено шляхом реорганізації ТОВ «ЄТСК», виділення за розподільчим балансом від 01.02.2013 року з ТОВ «ЄТСК» активів та зобов'язань. Основними видами діяльності позивача є надання послуг вантажного морського транспорту, складське господарство, транспортне оброблення вантажів та допоміжне обслуговування водного транспорту.

Так, позивачем у 2013 році було укладено договори з поставки ТОВ «ПІВДЕНЬ-РІЧМАРКЕТ», ТОВ «ГРЕЙМАРКЕТ» та ТОВ «ФРОНТА» відповідних товарно-матеріальних цінностей та основних засобів. На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та основних засобів у вищезазначених контрагентів позивачем надано наступні документи: комерційні пропозиції, копії договорів, додаткових угод, податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, рахунків, платіжних доручень, листи на отримання дозволів на в'їзд на територію порту, документи, які підтверджують використання товару - акти на використання, накладні на продаж, акти введення в експлуатацію активів.

Судом встановлено, що придбання такого виду товару співвідноситься з характером господарської діяльності позивача. Крім того, позивачем надано до суду документи, що свідчать про використання придбаного товару у своїй підприємницькій діяльності.

Отже, операції з поставки товарно-матеріальних цінностей та основних засобів спричинили реальні зміни майнового стану платника податків - ТОВ «НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ», що підтверджено зокрема первинними документами, фінансовою та податковою звітністю. Реальні зміни майнового стану ТОВ «НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ» як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Всі надані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку відповідають чинному законодавству щодо вимог, встановлених до цих документів, отже, витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток та відображені позивачем у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 року підтверджені документально.

Що стосується посилань ДПІ на той факт, що позивачем не надано ТТН або ТТН оформлені не належним чином, суд не приймає їх до уваги та вважає безпідставними виходячи з наступного.

Позивачем надано суду наявні в нього товарно-транспортні накладні на підтвердження транспортування товарно-матеріальних цінностей та основних засобів за договорами з ТОВ «ГРЕЙМАРКЕТ» та ТОВ «ФРОНТА». Окрім того, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а є документами, які регламентують взаємовідносини тільки перевізника та замовника як учасників транспортного процесу. В будь-якому разі, відсутність ТТН, неправильне їх заповнення не може бути свідченням безтоварності операцій, оскільки вказує лише на дотримання чи порушення суб'єктом господарювання правил перевезення автомобільним транспортом, які не пов'язані з додержанням вимог податкового законодавства. Така позиція узгоджується з висновками Вищого адміністративного суду України, висловлених зокрема, в ухвалі від 08.04.2013 року по справі № К/9991/34831/12, ухвалі від 22.05.2013 року по справі К/9991/10729/12.

Судом встановлено, що норми ПКУ не визначають підставою виникнення права на податковий кредит з ПДВ наявність у ТОВ «НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ» ТТН, бо ТТН не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини виникнення права податковий кредит з ПДВ (Ухвала ВАСУ по справі № К/800/53870/13 від 07 липня 2014 року).

Таким чином, суд зазначає, що надані позивачем та досліджені судом документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснені господарські операції, їх невідповідність Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не встановлена. Надана позивачем первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, яка складена на виконання договорів з контрагентами оформлена належним чином. Наявність документів податкового та бухгалтерського обліку у позивача, з урахуванням положень Податкового кодексу України, надавала йому усі правові підстави та можливості для формування для себе відповідних показників за господарськими операціями з контрагентами. Реальність здійснених господарських операцій між позивачем та постачальниками ТОВ «ПІВДЕНЬ-РІЧМАРКЕТ», ТОВ «ГРЕЙМАРКЕТ» та ТОВ «ФРОНТА» підтверджена наданими до суду документами.

Що стосується посилань ДПІ на акти інших ДПІ щодо не можливості проведення звірки або проведеної документальної невиїзної перевірки, відсутність у контрагентів-постачальників складських приміщень, транспортних засобів, а також неможливість підтвердити реальність господарських операцій між контрагентами позивача та підприємствами, з якими ті мали відносини, то суд не приймає їх до уваги з огляду на наступне.

Наведені висновки ДПІ зроблені переважно на підставі актів про неможливість проведення зустрічних звірок платників податків, в тому числі ТОВ «ПІВДЕНЬ-РІЧМАРКЕТ», ТОВ «ГРЕЙМАРКЕТ». Суд звертає увагу, що акти про неможливість проведення зустрічних звірок не є тим самим, що і результати проведених зустрічних звірок, які є джерелом отримання податкової інформації, що положеннями ст. 83 Податкового кодексу України визначена в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок контрагентів не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства ТОВ «НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ».

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тобто підприємство-позивач не може бути притягнуте до відповідальності за порушення, яке ним не було вчинене.

Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02.06.2011 року вих. № 11/13-11 роз'яснив, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Крім того, факт відсутності підприємства-контрагента за місцезнаходженням або податковою адресою сам по собі не може бути підставою для визнання безтоварними господарських операцій на виконання договорів, укладених з ним, оскільки проведення перевірки є заходом контролю податкового органу відносно платника податків, а реальність господарської операції оцінюється з урахуванням її специфіки - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. Таким чином, при дослідженні господарської операції, контрагент за договором, в першу чергу, розглядається як суб'єкт господарювання, спроможний або неспроможний надавати відповідні послуги або поставляти товари.

На момент вчинення господарських операцій, всі контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та мали повну податкову правосуб'єктність.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також не передбачено обов'язку здійснювати перевірку документів щодо всіх контрагентів по ланцюгу здійснення операції стосовно державної реєстрації платника податків, сплати податків контрагентами тощо.

Отже, на ТОВ «НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ» не може бути покладено відповідальність за дії його контрагентів-постачальників та самостійно обраних ними контрагентів.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 ПКУ, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПКУ). Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

ДПІ до суду не надала докази того, що податкові накладні, виписані контрагентами ТОВ «ПІВДЕНЬ-РІЧМАРКЕТ», ТОВ "ГРЕЙМАРКЕТ" та ТОВ «ФРОНТА», не відповідають нормам ПКУ або заповнені з порушенням норм ПКУ. Крім того, в матеріалах справи відсутній сертифікат якості №48, на який посилається відповідач в якості доказу, що ТОВ «НЄК» отримало від ТОВ «ПІВДЕНЬ-РІЧМАРКЕТ» електромагніт, виробництва Німеччини.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи та з урахуванням того, що у справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачеві сум податку на прибуток та податку на додану вартість щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «ПІВДЕНЬ-РІЧМАРКЕТ», ТОВ "ГРЕЙМАРКЕТ" та ТОВ «ФРОНТА», а також застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

Що стосується невизнання ДПІ витрат на сплату відсотків за кредитними договорами суд зауважує наступне.

До складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку (п. 141.1 ст. 141 ПКУ).

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно (пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

ТОВ «НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ» створено шляхом реорганізації ТОВ «ЄТСК», виділення за розподільчим балансом від 01.02.2013 року з ТОВ «ЄТСК» активів та зобов'язань, зокрема й зобов'язання з погашення кредиту. Позивач не заперечую того факту, що ним 24 квітня 2013р. від ТОВ Компанія «Український будівельник» були отримані кошти по договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №23-Р/НЕК від 23.04.2013р., які повністю 25 квітня 2013р. були витрачені на погашення заборгованості перед Робертіус Інвестментс Лімітед по договору про надання позики №01/2012 від 19.03.2012р., яка була передана на ТОВ «НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ» по розподільчому балансу. Судом також досліджено, що за розподільчим балансом були передані необоротні активи первісною вартістю 20544529,93 грн., оборотні активи вартістю 2272466,29грн. та грошові кошти в сумі 1168400,27грн.. Тому твердження відповідача про те, що разом в заборгованістю по позиці будь-яких грошових коштів, отриманих в рамках договору позики (активів, придбаних за рахунок позики) на адресу ТОВ «НЄК» не передано, не відповідає дійсності.

Позивач надав до суду докази: договори, платіжні документи, регістри бухгалтерського обліку, які підтверджують, що для проведення розрахунку з ТОВ Компанія «Український будівельник», за рахунок якої було проведено погашення заборгованість перед Робертіус Інвестментс Лімітед, ТОВ «НЄК» отримало кошти по кредитному договору №1-03/2013 від 07.03.2013р., укладеного з «Талліар Лімітед». Вказані кошти було використано на повернення фінансової допомоги, отриманої від ТОВ Компанія «Український будівельник», які, як зазначено вище, в свою чергу, було витрачено для погашення зобов'язань по розподільчому балансу, що напряму пов'язано з здійсненням господарської діяльності ТОВ «НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ».

Позивач також надав суду докази, що використання кредитної лінії ПАТ «Діамантбанк» № 381 від 25.03.2013 року, та кредитної лінії ПАТ «Діамантбанк» № 525 від 29.08.2013 року було направлено на здійснення господарської діяльності позивача.

З матеріалі в справи вбачається, що позивачем було надано фінансову допомогу юридичним особам за рахунок власних грошових коштів, а кредитні кошти витрачено на ведення поточної господарської діяльності, що підтверджується первинними документами - банківськими документами, які ДПІ досліджувала під час перевірки, та регістрами бухгалтерського обліку (витяги з «Карточка счета 311 за відповідний проміжок часу»).

ТОВ «НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ» отримані протягом перевіряємого періоду позики, кредити та фінансова допомога були використані для здійснення робіт, надання послуг, та спрямовані на отримання доходу.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи та з урахуванням того, що у справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачеві податку на прибуток на суму понесених позивачем витрат по нарахованим процентам за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.01.2015 року № 0000062201 та № 0000072201.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Частиною другою цитованої статті серед іншого встановлюється, що докази суду надають сторони, які беруть участь у справі.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені доказами наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню, а порушені права та інтереси позивача - такими, що підлягають судовому захисту.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 11, 71, 94, 128, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № 0000062201 від 19.01.2015 року/

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № 0000072201 від 19.01.2015 року.

4. Повернути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ» судовий збір в сумі 487,20 грн., сплачений за платіжним дорученням № 236 від 28.01.2015 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Малих