Постанова № 44287980, 15.05.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2015 року Справа № 813/1439/15

11 год. 20 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Небесна М.В.,

від позивача не прибув,

від відповідача Кошевий А.Л.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Жидачівському районі Львівської області, про зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області (далі - позивач, УПФ України в Жидачівському районі, Управління ПФ) з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Жидачівському районі Львівської області (далі - відповідач, відділення ВД ФСС), у якому просить:

- зобов'язати відповідача прийняти до відшкодування суми пенсій зазначеній категорії осіб та включити до щомісячних актів звірок суми пенсій громадян: ОСОБА_2, ОСОБА_3, виплачених на загальну суму 600,00 грн.;

- стягнути з відповідача на користь позивача не прийняті до відшкодування виплачені суми пенсій громадянам: ОСОБА_2, ОСОБА_3 в сумі 600,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на стадії проведення звірки витрат по особових справах потерпілих та підписання актів щомісячної звірки з підстав неприйняття Фондом соціального страхування від нещасних випадків до заліку витрат на виплату пенсій громадянам, нещасний випадок з якими стався за межами України, виник спір з відповідачем. На підставі ч. 4 ст. 26 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 р. № 16-98-ВР якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат. Аналогічне правило закріплене ч. 2 ст. 24 Закону № 1105-XIV, відповідно до п. 5 якої якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Позивач вважає, що пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, якщо страховий випадок стався на території держав-учасниць Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, призначаються за законодавством України і виплачуються з коштів Пенсійного фонду України. Таким чином, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний відшкодувати органами Пенсійного фонду України витрати на виплату пенсій, якщо нещасний випадок стався на території держав-учасниць Угоди.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав викладених у письмовому запереченні /а.с.43-44/. Вважає, що відшкодуванню підлягають не всі пенсії по інвалідності від нещасного випадку на виробництві, а лише ті, які призначені особам, що застраховані згідно з Законом та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно з законодавством СРСР або законодавством України. Наголошує на тому, що ОСОБА_2 працював на умовах трудового договору не на території України, він не був застрахований від нещасного випадку відповідно до законодавства України, та на нього не розповсюджується Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Розслідування нещасного випадку на виробництві проведене відповідно до законодавства Російської Федерації. Вважає, що відшкодування шкоди, вчиненої внаслідок нещасного випадку на виробництві, має здійснюватися стороною тією держави, де стався страховий випадок.

Щодо випадку, що мав місце з ОСОБА_3, то копія акту, що знаходиться в його особовій пенсійній справі, як документ не може бути прийнятий для здійснення страхових виплат, а відтак і для відшкодування здійснених виплат пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, оскільки відповідно до ст.cт. 21, 35 Закону № 1105-XIV має надаватися оригінал акту про нещасний випадок на виробництві. Окрім цього позивач вказує прізвище ОСОБА_3, тоді як в акті про нещасний випадок вказане прізвище ОСОБА_3

Також відповідач зауважує, що позовні вимоги є взаємовиключними, оскільки задоволення судом одної з них виключає задоволення іншого, а задоволення обох позовних вимог приведе до відшкодування витрат у подвійному розмірі. Просив відмовити у задоволенні позову.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

Актом № 13-06 про нещасний випадок на виробництві від 28.11.2006 року зафіксовано, що 29.10.2006 року з ОСОБА_2, 1958 р.н., машиніст екскаватора, стався нещасний випадок на території Росії, в результаті чого потерпілий отримав важку закриту черепно-мозкову травму /а.с.17-20/.

Згідно з випискою із акта огляду МСЕК від 16.04.2014 року ОСОБА_2 встановлено інвалідність /а.с.21/.

Відповідно до розпорядження № 147559 від 16.05.2014 року Жидачівським управлінням ПФ призначено ОСОБА_2 пенсію по інвалідності /а.с.22/.

Актом про нещасний випадок на виробництві зафіксовано, що з ОСОБА_3, 1954 р.н., електрозварник, стався нещасний випадок на території Росії, внаслідок чого зламано ступню лівої ноги /а.с.23-25/.

Згідно з випискою із акта огляду МСЕК від 14.04.2010 року ОСОБА_3 встановлено інвалідність /а.с.26/.

Відповідно до протоколу № 145951 від 18.08.2010 року Жидачівським управлінням ПФ призначено ОСОБА_3 пенсію по інвалідності /а.с.27/.

Між позивачем та відповідачем складено за період листопада-грудня 2014 року акти щомісячних звірок витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Згідно зі списками осіб, суми пенсії яких пред'явлені для відшкодування Управлінням ПФ і не прийняті до відшкодування відділенням ВД ФСС за період з листопада 2014 року по грудень 2014 року, неприйнята загальна сума пенсії, зокрема стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_2, становить 600,00 грн. /а.с.15-16/

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача прийняти до відшкодування суми пенсій зазначеній категорії осіб та включити до щомісячних актів звірок суми пенсій громадян: ОСОБА_2, ОСОБА_3, виплачених на загальну суму 600,00 грн. суд керується наступним.

Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 року за № 376/7697, не врегульовує спірних правовідносин, що виникли в цьому випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків має застосовуватися за відсутності спору.

У разі незгоди Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на підписання актів звірки, в судах адміністративної юрисдикції мають вирішуватися вимоги про стягнення витрат, а не вимоги про зобов'язання приймати до відшкодування витрати на виплату пенсій.

Згаданий Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних із виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер із цих причин, що призначені особам, застрахованим згідно із Законом України від 23.09.1999 року № 1105-ХІV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону) (далі - Закон № 1105-ХІV), у тому числі добровільно застрахованим, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам унаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних із виконанням ними трудових обов'язків.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 23.03.2010 року, прийнятій у порядку провадження за винятковими обставинами у справі аналогічної категорії, яка відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

З урахуванням викладеного вимога позивача про зобов'язання відділення ВД ФСС НВВПЗ прийняти до відшкодування суми пенсій зазначеній категорії осіб та включити до щомісячних актів звірок суми пенсій громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3, виплачених на загальну суму 600,00 грн., задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відділення ВД ФСС не прийнятих до відшкодування виплачених сум пенсій громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3 в сумі 600,00 грн., суд керується наступним.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до Основ (ст. 4 Основ у редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом та іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком відповідно до ст. 25 Основ є Фонд СС НВВПЗ України, що також передбачено ст. 21 Закону № 1105-ХІV, яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом СС НВВПЗ України.

Згідно з ч. 4 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесення витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Аналогічне правило закріплене в абз. 2 п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону № 1105-ХІV, відповідно до якого якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом СС НВВПЗ України і страховиками з інших видів соціального страхування щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

За змістом ст. 21 Закону № 1105-ХІV у разі настання страхового випадку Фонд СС НВВПЗ України зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання тощо. Усі види соціальних послуг та виплат, передбачені цією статтею, надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, перебуває на обліку підприємство, на якому стався страховий випадок, як платник страховик внесків чи ні.

Відповідно до ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення", підписаної 13.03.1992 року (далі - Угода) пенсійне забезпечення держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави на території якої вони проживають.

Згідно зі ст. 5, ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Статтею 3 Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином, витрати понесені органами ПФ України у зв'язку з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (у тому числі й пенсії особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, або пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР), підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду СС НВВПЗ України як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України викладеній у постанові від 12.03.2014 року, прийнятій за результатами розгляду справи за позовом УПФ України у Волноваському районі Донецької області до відділення ВД ФСС НВВПФ України у Волноваському районі Донецької області про стягнення заборгованості, та у постанові від 12.11.2013 року № 21-394а13, яка відповідно до ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для врахування.

З врахуванням того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2, отримали травми внаслідок нещасного випадку на виробництві на території колишньої республіки СНД, позовна вимога про стягнення з відділення ВД ФСС суми пенсій виплачених управлінням ПФ цим громадянам за період з листопада 2014 року по грудень 2014 року в розмірі 600,00 грн. є обґрунтованою.

При цьому, суд не бере до уваги покликання представника відповідача на різницю в написанні прізвища ОСОБА_3 в акті про нещасний випадок та у документах позивача, а також на відсутність оригіналу акту про нещасний випадок, з тих підстав, що ні ці обставини ні власне відповідач не спростовують факту настання нещасного випадку з ОСОБА_3 та здійснення йому виплат Пенсійним фондом.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов'язання відділення ВД ФСС прийняти до заліку суми пенсій, виплачені управлінням ПФ ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за період з листопада 2014 року по грудень 2014 року в розмірі 600,00 грн. та включення до щомісячних актів звірки є необґрунтованою та задоволенню не підлягає. Проте, позовна вимога про стягнення з відділення ВД ФСС суми пенсії виплачених управлінням ПФ ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за період з листопада 2014 року по грудень 2014 року в розмірі 600,00 грн. є обґрунтованою та слід задовольнити.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України зі сторін стягувати не належить.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 143, 158-163, 167 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Жидачівському районі Львівської області (м. Жидачів, вул. Шашкевича, 30а; ЄДРПОУ 25257846) на користь Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області (м. Жидачів, вул. Ярослава Мудрого, 8; ЄДРПОУ 22351485) суму пенсії виплаченої ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за період з листопада 2014 року по грудень 2014 року в сумі 600 (шістсот) грн. 00 коп.

3. У задоволені решти позовних вимог відмовити.

4. Судові витрати зі сторін не стягувати.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано о 15.50 год. 20.05.2015 року.

Суддя Кравців О.Р.