Постанова № 44287712, 13.05.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 травня 2015 року 810/1925/15

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий - суддя Волков А.С.,

фіксування судового засідання технічними засобами та ведення журналу забезпечував секретар судового засідання Гузік М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" до Районного відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області про визнання протиправними дій та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" з позовом до Районного відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області про визнання протиправними дій та скасування постанови державного виконавця від 08.04.2015 ВП № 47016703, згідно з якою на позивача накладено штраф у сумі 680,00 грн. за невиконання в установлений державним виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що надавши семиденний строк для добровільного виконання судового рішення, державний виконавець умисно порушив вимоги законодавства та заздалегідь створив передумови для винесення постанови про накладення штрафу. Позивач також стверджував, що майно, яке суд зобов’язав передати стягувачу, належить не йому, а є власністю громади міста Біла Церква, у зв'язку з чим виконання судового рішення є неможливим без відповідного рішення Білоцерківської міської ради. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що на законних підставах відкрив виконавче провадження та відповідно до вимог закону надав позивачу (боржнику) строк для добровільного виконання рішення суду. Позивач в установлений державним виконавцем строк рішення суду не виконав, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження, таким чином, на думку державного виконавця, він правомірно застосував до позивача штраф. У судовому засіданні представник відповідача визнав підтримав заперечення проти позову, просив суд відмовити у його задоволенні.

Заслухавши представників сторін, дослідивши представлені сторонами документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

25 березня 2015 року постановою державного виконавця Районного відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області відкрито виконавче провадження ВП № 47016703 з приводу примусового виконання наказу Господарського суду Київської області, виданого 24.03.2015 на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 у справі № 911/3750/14, відповідно до якого належало витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новація-1" майно, а саме: частину магістрального водоводу "Дніпро-Рось" на ділянці між очисними спорудами Білоцерківського водоканалу (за адресою: м. Біла Церква, вул. Ставищанська, 130) і водозабором на р. Рось; шламонакопичувач, площею 14,5 га; також вузол розвантаження і переробки вапна.

Відповідно до пункту 2 вказаної постанови державний виконавець встановив боржнику строк для добровільного виконання судового рішення – до семи днів з дня її винесення.

Листом від 26.03.2015 № 2020 державний виконавець повідомив боржнику (позивачеві) про відкриття вказаного виконавчого провадження, надіслав вимогу про добровільне виконання судового рішення щодо передачі присудженого майна стягувачу – ТОВ "Новіція-1", а також попередив про наслідки невиконання судового рішення та вимог державного виконавця.

Лист від 26.03.2015 № 2020 разом із копією постанови від 26.03.2015 ВП № 47016703 про відкриття виконавчого провадження позивач отримав 27.03.2015., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення, а також усною заявою представника позивача.

З метою перевірки факту виконання боржником рішення суду добровільно державний виконавець надіслав стягувачу (ТОВ "Новація-1) лист від 01.04.2015 про надання інформації щодо виконання ТОВ "Білоцерківвода" рішення суду.

Заявою від 03.04.2015 стягувач (ТОВ "Новація-1") повідомило РВ ДВС Білоцерківського МРУЮ, що станом на 03.04.2015 боржник рішення господарського суду не виконав, присуджене майно не передав.

3 квітня 2015 державний виконавець надіслав на адресу боржника і стягувача вимогу від 03.04.2015 № 2312, в якій констатував, що станом на 03.04.2015 в матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які документи, що підтверджують виконання рішеня господарського суду, тому вимагав надати державному виконавцю у строк до 07.04.2015 документи, які б підтверджували факт передачі стягувачеві присудженого майна (предметів).

Вказану вимогу державного виконавця вручено позивачеві 06.04.2015, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення

Оскільки жодних документів, що підтверджують виконання рішення суду добровільно боржник не надав, 07.04.2015 року держаний виконавець за участі понятих та у присутності представника стягувача склав акт про передачу присудженого майна представнику стягувача. Цим актом від 07.04.2015 також засвідчено факт відмови боржника (позивача) виконати рішення господарського суду добровільно.

8 квітня 2015 року державний виконавець прийняв постанову від 08.04.2015 ВП № 47016703 про накладення на ТОВ "Білоцерківвода" штрафу у сумі 680,00 грн. (40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) за невиконання у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії.

Під час судового розгляду представник позивача пояснив, що боржник не виконав рішення господарського суду, оскільки він з ним не згодний, присуджене майно не належить ТОВ "Білоцерківвода", а є власністю громади міста Біла Церква.

Позивач також пояснив суду, що оскаржив постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 у справі № 911/3750/14 до Вищого господарського суду України, у зв’язку з чим подав державному виконавцю заяву про зупинення виконавчого провадження, але державний виконавець дану заяву до уваги не прийняв і виконавче провадження не зупинив.

Як з’ясувалось під час судового розгляду, ухвалою Вищого господарського суду України від 06.04.2015 касаційну скаргу ТОВ "Білоцерківвода" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 у справі № 911/3750/14 суд касаційної інстанції повернув скаржнику.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, визначаються положеннями Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV "Про виконавче провадження".

Згідно з частиною другою та п’ятою статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Статтею 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

В силу вимог статті 124 Конституції України державний виконавець при здійсненні примусового виконання рішення суду не має права ставити під сумнів законність виданого виконавчого документа чи прийнятого судом рішення, проявляти бездіяльність з метою невиконання судового рішення.

Статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

Згідно із статтею 89 Закону України "Про виконавче провадження" в разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

У справі, що розглядалась, суд встановив, що виконавче провадження з примусового виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 було відкрито держаним виконавцем 25.03.2015 (постанова про відкриття виконавчого провадження від 25.03.2005 ВП № 47016703), рішення господарського суду має зобов’язальний характер, строк для добровільного виконання судового рішення встановлено держаним виконавцем – до семи днів. Таким чином, враховуючи приписи статті 25 Закону України "Про виконавче провадження", термін для добровільного виконання рішення господарського суду сплинув 01.04.2015.

Не зважаючи на письмові вимоги державного виконавця, позивач рішення господарського суду в установлений державним виконавцем строк не виконав, цей факт підтверджується документально. Таким чином, суд дійшов висновку, що державний виконавець правомірно застосував до позивача (боржника) штраф на підставі статті 89 Закону України "Про виконавче провадження".

Суд не приймає до уваги твердження позивача про неналежність йому майна, яке суд присудив передати стягувачу, адже це питання було предметом судового розгляду у справі, що розглядалась господарським судом.

Суд також зазначає, що оскарження судового рішення до суду касаційної інстанції не утворює підстав для зупинення виконавчого провадження, якщо з цього приводу суд не постановив ухвали про зупинення виконавчий дій.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною другою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, що пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, тому в цій частині підстави для стягнення з позивача судових витрат на користь відповідача відсутні.

Однак, позивач звернувся до суду з позовною заявою, що містить майнову вимогу – про скасування постанови про накладення штрафу.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру розмір судового збору становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1827,00 грн.) та не більше 4 розмірів мінімальних заробітних плат (4872,00 грн.), що встановлені законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подана до суду (станом на 1 січня 2015 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1218,00 грн. згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік").

Це означає, що виходячи з суми позовних вимог, розмір судового збору за подання позову має становити 1827,00 грн.

Оскільки за подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у сумі 73,08 грн., а за результатами розгляду адміністративної справи суд відмовив у задоволенні позову, решта судового збору - 1753,92 грн. підлягає стягненню з позивача до Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" до Державного бюджету України (отримувач коштів - Київський окружний адміністративний суд; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37955989 ; банк отримувача - ГУ ДКСУ у Київській обл. м. Київ; код банку отримувача (МФО) - 821018; рахунок отримувача - 31213206784001; код класифікації доходів бюджету - 22030001, символ звітності "206") судовий збір у сумі 1753 (одна тисяча сімсот п'ятдесят три) гривень 92 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 18 травня 2015 р.