Постанова № 44287471, 19.05.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2015 р. Справа № 804/5364/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Криворізька північна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 2071,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не є суб'єктом підприємницької діяльності, проте між ним та контролюючим органом виникли відносини з приводу оподаткування доходу, отриманого платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року двох та більше об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда. За даними звіту за формою 1 - ДФ, поданого нотаріусом, позивачем було виявлено факт отримання ОСОБА_1 доходу, що за ознакою підпадає під оподаткування відповідно до ст.173 Податкового кодексу України та складає 41420,00грн. Виходячи із суми отриманого доходу, сума податку, що підлягає до сплати платником складає 2071,00грн. Оскільки в добровільному порядку зазначена сума сплачена не була у відповідача виникла заборгованість з податку на доходи фізичних осіб у сумі 2071,00грн., що і стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Позивач про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте у судове засідання його представник не з'явився, але в поданому адміністративному позові просив розглядати справу без його участі.

Відповідач також був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, проте у судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, заперечення на позовну заяву та заяву про відкладення розгляду справи не надавав.

Зважаючи на приписи ч.4 ст.122, ч.4, ч.6 ст.128 КАС України, а також на строки розгляду адміністративних справ, встановлені ст.122 КАС України, суд розглянув дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, оскільки не вбачає потреби заслуховувати свідків та експертів.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про те, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п.НОМЕР_1), що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, у 2013 році було отримано доходи, що відповідно до приписів п.173.2 ст.173 Податкового кодексу України класифікуються, як дохід, отриманий від продажу двох об'єктів рухомого майна.

Так, згідно звіту за формою 1-ДФ, що подається нотаріусами щокварталу до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса про посвідчені договори купівлі-продажу (міни), про вартість кожного договору та про суми сплаченого податку, Криворізькою північною ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було виявлено факт отримання ОСОБА_1 доходу, внаслідок продажі двох автомобілів марки ВАЗ vin НОМЕР_2 та vin НОМЕР_3 у розмірі 41420,00грн.

Наведене також підтверджується листом УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 13.03.2015р. №1312ЦНП та доданою до нього довідкою про зняття з обліку автотранспортних засобів за 2013 рік. (а.с.10-11).

Відповідно до п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України (далі - ПК України), базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до п.173.1 ст.173 ПК України, дохід платника податку від продажу (обміну) об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною в пункті 167.2 статті 167 цього Кодексу. Дохід від продажу (обміну) об'єкта рухомого майна (крім легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів) визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче оціночної вартості цього об'єкта, визначеної згідно із законом. Дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку). Середньоринкова вартість легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів визначається щокварталу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (для кожної марки, моделі таких транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, на підставі аналізу фактичних цін продажу відповідних транспортних засобів), і оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу в режимі вільного доступу до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

При цьому пунктом 173.2 статті 173 ПК України визначено, що як виняток із положень пункту 173.1 цієї статті, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, не підлягає оподаткуванню. Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року двох та більше об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 167.2 статті 167 ПК України встановлено, що ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування щодо доходу, нарахованого як доходи в інших випадках, прямо визначених відповідними нормами цього розділу.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства та обставини справи, виходячи із суми отриманого відповідачем доходу, ОСОБА_1, у відповідності до норм Податкового кодексу України повинна була сплатити податок з доходів фізичних осіб у розмірі 5% бази оподаткування, а саме: 2071,00грн. (5% від 41420,00грн. - суми отриманого доходу). Однак, відповідач такої сплати не здійснив.

Згідно з п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що всупереч вищенаведеній нормі відповідачем не було подано річну декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік, а також не було сплачено податок на доходи фізичних осіб за 2013 рік у розмірі 2071,00грн.

13.05.2014р. Криворізькою північною ОДПІ у Дніпропетровській області на адресу відповідача було направлено лист №7359/10/17-04, в якому запропоновано ОСОБА_1 в терміновому порядку подати річну декларацію та сплатити податок на доходи фізичних осіб. Означений лист повернутий контролюючому органу у зв'язку з закінченням строку зберігання (а.с.12-14).

Як вбачається з матеріалів справи, на момент розгляду справи відповідач податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік до контролюючого органу не подав, податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2071,00грн. не сплатив.

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до вимог ст.36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Податковим Кодексом України, законами з питань митної справи.

З наданих до суду доказів вбачається, що позивачем вжиті усі заходи для забезпечення сплати відповідачем податкових зобов'язань, однак добровільного погашення останнім податкового боргу не відбулося.

За змістом приписів п.87.1, п.87.2 ст.87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

При цьому пунктом 87.11 статті 87 ПК України встановлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку про те, що позивачем-суб'єктом владних повноважень, було доведено правомірність своїх вимог щодо стягнення з відповідача наявної у нього заборгованості із сплати податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, натомість відповідачем не було надано суду доказів сплати податкового боргу у встановлені законодавством строки.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р.н.о.к.п.п.НОМЕР_1) податковий борг з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2071,00грн. (дві тисячі сімдесят одну гривню нуль копійок) на бюджетний рахунок 33111341700022, код платежу 11010500, одержувач: Управління державної казначейської служби у Жовтневому районі м. Кривого Рогу, код 38031648, Банк ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.М. Турова