Рішення № 44287026, 05.12.2014, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/229/14-ц

Провадження № 2/415/507/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2014 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді - Калмикової Ю.О.,

при секретарі - Мягкій І.В., Добуграй В.К.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лисичанську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ЦМЛ ім. Титова, ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок приниження честі, гідності та ділової репутації, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Лисичанського міського суду з позовною заявою до ЦМЛ ім. Титова про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок приниження честі, гідності та ділової репутації, тертя особа - ОСОБА_3.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона з 01.11.1991 року по теперішній час працює на посаді лікаря-лаборанта клінічної лабораторії Лисичанської поліклініки. Приблизно в грудні 2013 року відповідач у характеристиці на неї, яка була направлена до Департаменту охорони здоров'я Луганської обласної державної адміністрації зазначив, що вона повністю не відповідає посаді, яку займає, постійно порушує трудову дисципліну, на робочому місці займається всім чим завгодно тільки не роботою, не приймає участі у суспільному житті поліклініки, не є членом профспілки, в роботі недисциплінована, безвідповідальна і т.д. Вказана відповідачем інформація є недостовірною з огляду на наступне: за час роботи (25 років) вона неоднократно проходила курси підвищення кваліфікації, на що має відповідні диплому та сертифікати. Порушення нею трудової дисципліни та внутрішнього трудового розпорядку жодним чином не підтверджено, вона жодного разу не притягувалась до відповідальності у зв'язку з порушенням трудової дисципліни. Те, що вона не є членом профспілки, жодним чином не повинно відображатися на її професійних якостях. З огляду на все вищевикладене, інформація, що була поширена відповідачем, абсолютно не відповідає дійсності. Більш того, поширена відповідачем негативна недостовірна інформація порушує особисті немайнові права позивача, зокрема, ганьбить його честь, гідність, а також завдає шкоди його діловій репутації. Враховуючи, що негативна інформація щодо неї, висловлена відповідачем, має характер наклепу, то така інформація не є оціночним судженням, а також, підлягає спростуванню. Вищевказана інформація порушує особисті немайнові права позивача, що виражається у негативному, упередженому ставленні до нього з боку осіб, які отримали характеристику відповідача. Крім того, подібними діями відповідач охарактеризував її, як злочинця, як особу, що з легкістю порушує закон, як особу, яка не має високих моральних цінностей. Така необґрунтована характеристика пригнічує честь та гідність позивача. Пригнічення немайнових прав, відносно яких Конституцією України передбачено обов'язок ставитись з повагою, обґрунтовується тим, що жодній нормальній цивілізованій людині неприємно чути (дізнаватись) про себе безпідставні звинувачення у вчиненні злочинних діянь та інших ганебних вчинків, з точки зору моралі. У зв'язку з неправомірним поширенням відповідачем широкому колу осіб недостовірної негативної інформації відносно неї, остання знаходиться у стані постійного нервового напруження та стресу. В результаті чого, у неї різко знизилась працездатність, що, в свою чергу, негативно впливає на виконання її трудових (посадових) обов'язків та на повагу робочого колективу до неї. А також стало причиною порушення функції сну. Таким чином, їй було причинено моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 5000 гривень. На підставі викладеного, просила суд визнати недостовірною інформацію відносно ОСОБА_1, поширену відповідачем та стягнути моральну шкоду, яка була завдана в результаті приниження честі, гідності та ділової репутації, яку вона оцінює в 5000 гривень.

До початку розгляду справи по суті, представник відповідача ЦМЛ ім. Титова - ОСОБА_4 надав до суду письмові заперечення проти позовної заяви про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок приниження честі, гідності та ділової репутації, в якому зазначив, що Лисичанська комунальна лікувально-профілактична установа Центральна міська лікарня ім. Титова розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 вважає вимоги викладені в ній необґрунтованими та безпідставними, а отже і такими, що не підлягають виконанню, з огляду на наступне. У своєму позові позивач посилається на те, що у зв'язку з наданням їй характеристики, відповідачем було поширено недостовірну інформацію. Відповідач зі своєї сторони не вважає інформацію зазначену в характеристиці недостовірною. Так, під час складання характеристики, відповідач керувався наступними обставинами: наказами ЦМЛ ім. Титова № 204 від 18.12.2013 року, № 61/4 від 26.04.2010 року, № 65 від 06.04.2006 року, № 11/2 від 21.01.2006 року на позивача було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Також позивач дійсно на теперішній час не є членом профспілки, а також інформації та відповідних документів, щодо наявності у позивача кваліфікаційної категорії в ЦМЛ ім. Титова немає. Твердження, що позивач за час роботи в клінічній лабораторії Центральної поліклініки ЦМЛ ім. Титова не підготувала жодного спеціаліста з вищою або середньою освітою та твердження, що за час роботи позивача в клінічній лабораторії Центральної поліклініки ЦМЛ ім. Титова було значно скорочено перелік виконуваних лабораторних досліджень також відповідає дійсності. Цю інформацію позивач у своєму позові не оспорює. Про порушення трудової дисципліни та функціональних обов'язків посадових інструкцій також свідчать наступні документи: колективне звернення співробітників лабораторії ЦМЛ ім. Титова до прокуратури м. Лисичанська від 09.08.2010 року, протокол комісії з службового розслідування від 05.12.2006 року відповідно до наказу ЦМЛ ім. Титова № 207/1 від 27.11.2006 року, довідка про перевірки навантаження та достовірності заповнення обліково-звітних форм клінічної лабораторії Центральної поліклініки ЦМЛ ім. Титова відповідно до наказу ЦМЛ ім. Титова № 96/4 від 31.05.2006 року. Також необхідно взяти до уваги те, що позивач вже попереджалась, що самовільна відмова від проведення нею лабораторних досліджень є порушенням її посадових обов'язків та тягне за собою дисциплінарне стягнення (лист управління охорони здоров'я Лисичанської міської ради № 2610 від 19.11.2013 року). Щодо рівню професіоналізму позивача можуть свідчити наступні документи: наказ ЦМЛ ім. Титова № 199/9 від 26.12.2005 року, протокол розбору докладної записки лікаря-лаборанта КДЛ ЦМЛ ім. Титова ОСОБА_1 від 17.01.2006 року, лист управління охорони здоров'я Лисичанської міської ради № 1762 від 21.11.2006 року, доктору медичних наук професору, завідуючому клінічної лабораторії діагностики ХМАПО ОСОБА_5 та надання їм рецензія на лікаря-лаборанта КДЛ ЦМЛ ім. Титова ОСОБА_1, аналіз міського позаштатного лаборанта м. Лисичанськ ОСОБА_6 Також підводженням інформації, зазначеної у характеристиці є проведення службового розслідування відповідно до наказу ЦМЛ ім. Титова № 199/1 від 10.12.2013 року з питань викладених у заяві лікаря-лаборанта КДЛ ЦМЛ ім. Титова ОСОБА_1 від 11.12.2003 року, стосовно неправомірних дій одного з лікарів-лаборантів КДЛ ЦМЛ ім. Титова та скарзі завідуючої КДЛ ЦМЛ ім. Титова ОСОБА_3 від 09.12.2003 року, рапорту завідуючої КДЛ ЦМЛ ім. Титова ОСОБА_3 від 10.12.2003 року. Так, відповідно до протоколу комісії з розгляду цих питань факт неправомірних дій лікаря-лаборанта встановлено не було, натомість в діях лікаря-лаборанта КДЛ ЦМЛ ім. Титова ОСОБА_1 було виявлено ознаки порушення трудової дисципліни. Необхідно також зазначити, що позивачем з цього приводу було подано заяву до Лисичанського МВ ГУМВС України Луганської області із зазначенням завідома неправдивої інформації (що підтверджується листом № 15/5270/4 від 26.02.2014 року СВ Лисичанського ГУ УМВС у Луганській області) та у зв'язку з чим співробітниками КДЛ ЦМЛ ім. Титова були вимушені безпідставно ходити на допит до міліції. Крім того, докази які підтверджують факти позивач (щодо знаходження у стані постійного нервового напруження та стресу) не надав, тому вимога про стягнення моральної шкоди також є безпідставною. Також, позивач не вказав, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди. Також, позивач у позовній заяві в обґрунтування своїх вимог посилається на ст. 1, 5, 47 ЗУ «Про інформацію», але зміст наведених статей не відповідає змісту який наведено у чинній редакції даного закону. Враховуючи викладене, просив суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 від 11.01.2014 року до Центральної міської лікарні імені Титова у зв'язку з необґрунтованістю та безпідставністю (а.с. 20-21).

Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 02 червня 2014 року, ОСОБА_3 було залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ЦМЛ ім. Титова про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок приниження честі, гідності та ділової репутації, в якості співвідповідача (а.с. 82).

Згідно з ч. 2 ст. 31 ЦПК України позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 неодноразово уточнювала позовні вимоги (а.с. 66-67, 83-84). Остаточно просила суд визнати недостовірною інформацію, викладену у характеристиці відносно ОСОБА_1, поширену відповідачем шляхом надання цієї характеристики до атестаційної комісії Департаменту охорони здоров'я Луганської області державної адміністрації та стягнути з відповідача (ЦМЛ ім. Титова) моральну шкоду, яка була завдана в результаті приниження честі, гідності та ділової репутації, яку вона оцінює в 50000 гривень, а також стягнути моральну шкоду з відповідача зав. КДЛ ОСОБА_3, яку вона оцінює також в 50000 гривень (а.с. 90-91). Уточнені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, підтвердила факти, викладені в позовній заяві, та просила суд задовольнити уточнені позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 уточнені позовні вимоги не визнала у повному обсязі та просила суд відмовити у задоволенні уточнених вимог позивача повністю. Суду пояснила, що вона займає посаду завідуючого клініко-діагностичної лабораторії ЦМЛ ім. Тітова. Позивач вирішила пройти атестацію після проходження відповідних курсів. Існує перелік документів, які потрібні для проходження атестації, а саме: аналіз роботи лікаря-лаборанта за 3 роки - рецензія, яка складається завідуючим клініко-діагностичної лабораторії; клопотання адміністрації, яке підписується головним бухгалтером та головним лікарем центральної міської лікарні; виробнича характеристика, яка складається завідуючим клініко-діагностичної лабораторії та затверджується головним лікарем лікарні. Характеристика була написана нею - ОСОБА_3, як завідуючим клініко-діагностичної лабораторії та узгоджена головним лікарем ЦМЛ ім. Титова ОСОБА_7 Зазначений пакет документів був переданий позивачу і вона особисто повинна була його везти до Департаменту охорони здоров'я Луганської обласної державної адміністрації. Характеристика та рецензія було віддано позивачу ОСОБА_1 у приймальні головного лікаря, після того, як головний лікар поставив свій підпис. Однак, рецензія, клопотання та виробнича характеристика до Луганська не доїхали, про що їй стало відомо з телефонної розмови з головним позаштатним спеціалістом з лабораторної діагностики ОСОБА_8, яка безпосередньо приймає зазначені документи. Окрім цього, ОСОБА_8 повідомила, що бачила лише позитивну характеристику та документи, які вона особисто прийняла. Усі документи, у тому числі і виробнича характеристика, були перероблені та тільки після цього відвезені до Департаменту охорони здоров'я Луганської обласної державної адміністрації, про що також свідчить і той факт, що позивач атестувалася та отримала відповідну категорію.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 уточнені позовні вимоги не визнав, підтримав письмові заперечення у повному обсязі та просив суд відмовити у задоволенні уточнених позовних вимог ОСОБА_1 повністю.

Вислухавши позивача, відповідача, представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 7 Загальної декларації прав людини всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом.

Загальна декларація прав людини у статті 8 гарантує право кожної людини на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 275 ЦК України, фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред'явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім'ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», Відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», відповідачем у випадку поширення інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, зокрема при підписанні характеристики тощо, є юридична особа, в якій вона працює. Враховуючи, що розгляд справи може вплинути на права та обов'язки цієї особи, остання може бути залучена до участі у справі в порядку, передбаченому статтею 36 ЦПК.

У разі поширення такої інформації посадовою чи службовою особою для визначення належного відповідача судам необхідно з'ясовувати, від імені кого ця особа виступає. Якщо посадова чи службова особа виступає не від імені юридичної особи і не при виконанні посадових (службових) обов'язків, то належним відповідачем є саме вона.

Спір між позивачем та відповідачами виник з приводу того, що відповідач шляхом надання негативної виробничої характеристики принизив її честь, гідність та ділову репутацію.

Позивач ОСОБА_1 скористалася своїм правом та звернулася до суду з даним позовом до ЦМЛ ім. Титова та автора характеристики ОСОБА_3 про визнання недостовірною інформацію, викладену у характеристиці відносно ОСОБА_1 та відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок приниження честі, гідності та ділової репутації, у зв'язку з тим, що вважає викладену відповідачем інформацію у характеристиці відносно неї недостовірною та поширену відповідачем шляхом надання цієї характеристики до атестаційної комісії Департаменту охорони здоров'я Луганської області державної адміністрації.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Так, судом встановлено, та не заперечувалось сторонами по справі, що позивач ОСОБА_1 з 1991 року по теперішній час працює на посаді лікаря-лаборанта у клінічній лабораторії Центральної поліклініки ЦМЛ ім. Титова.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34).

Разом з тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

У зв'язку з цим статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», позовна заява має містити, зокрема, відомості про те, в який спосіб була поширена інформація, що порушує особисті немайнові права позивача (заявника), яка саме інформація поширена відповідачем (відповідачами), із зазначенням часу, способу й осіб, яким така інформація повідомлена, інші обставини, які мають юридичне значення, посилання на докази, що підтверджують кожну з таких обставин, а також зазначення способу захисту, в який позивач бажає захистити своє порушене право.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем спростовується інформація, викладена у виробничій характеристиці, що була складена та підписана відповідачами по справі - ОСОБА_3 та головним лікарем ЦМЛ ім. Титова ОСОБА_7 (а.с. 10).

В судовому засіданні позивач зазначив, що інформація була поширена шляхом її викладення в характеристиці, яка була адресована Департаменту охорони здоров'я Луганської обласної державної адміністрації, в якій було зазначено, що позивач повністю не відповідає посаді, яку займає, постійно порушує трудову дисципліну, на робочому місці займається всім чим завгодно тільки не роботою, не приймає участі у суспільному житті поліклініки, не є членом профспілки, в роботі недисциплінована, безвідповідальна і т.д. Датою поширення інформації, викладеній у характеристиці, вважає 12 грудня 2013 року. Особами, які поширили інформацію вважає відповідача та співвідповідача ОСОБА_3 Способом поширення вважає те, що вона повинна була передати зазначену до Департаменту охорони здоров'я Луганської обласної державної адміністрації.

Як пояснила відповідач ОСОБА_3, виробнича характеристику потрібна була позивачу для проходження атестації у Департаменту охорони здоров'я ЛОДА, тому на підставі звернення позивача і була видана виробнича характеристика, яку ОСОБА_1 отримала у приймальній головного лікаря ЦМЛ ім. Титова та повинна була передати разом із іншими документами Департаменту охорони здоров'я Луганської обласної державної адміністрації.

Відповідно до п. 15 постанова Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Отже, як і будь-яке суб'єктивне цивільне право, право на спростування та відповідь має певний момент виникнення, що пов'язується з юридичним фактом правопорушення, протиправність якого полягає у складі правопорушення.

Щодо поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право судом встановлено наступне.

Так, в судовому засіданні було встановлено, що виробнича характеристика від 12.12.2013 року потрібна була позивачу для атестації та отримання певної професійної категорії.

З пояснень позивача та відповідача ОСОБА_3, наданих у судовому засіданні, встановлено, що позивач ОСОБА_1 була атестована та отримала певну категорію, у зв'язку з чим суд не вбачає, що інформація, викладена у виробничий характеристиці, завдала шкоди для своєчасного здійснення позивачем свого немайнового права.

Щодо поширення у виробничій характеристиці недостовірної інформації.

Відповідно до п. 15 постанова Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

В судовому засіданні представником відповідача ЦМЛ ім. Титова - ОСОБА_2, до своїх письмових заперечень були додані наступні документи на підтвердження достовірності інформації, викладеній у виробничій характеристиці від 12.12.2013 року, а саме: копію наказу ЦМЛ ім. Титова № 204 від 18.12.2013 року (а.с. 22), копію наказу ЦМЛ ім. Титова № 61/4 від 24.04.2010 року (а.с. 23), копію наказу ЦМЛ ім. Титова № 11/2 від 21.01.2006 року (а.с. 24), копію колективного звернення співробітників лабораторії ЦМЛ ім. Титова до прокуратури м. Лисичанська віл 09.08.2010 року (а.с. 26-27), копію відповіді прокуратури м. Лисичанськ № 460з-10 від 17.08.2010 року (а.с. 25), копію наказу ЦМЛ ім. Титова № 207/1 від 27.11.2006 року (а.с. 28), копію протоколу засідання комісії з проведення службового розслідування від 05.12.2006 року (а.с. 29-30), копію наказу ЦМЛ ім. Титова № 96/4 від 31.05.2006 року (а.с. 31), копію довідки про перевірку навантаження та достовірності заповнення обліково-звітних форм клінічної лабораторії управління охорони здоров'я Лисичанської міської ради № 2610 від 19.11.2013 року (а.с. 32-33), копію листа управління охорони здоров'я Лисичанської міської ради № 2610 від 19.11.2013 року (а.с. 34), копію наказу ЦМЛ ім. Титова № 199/9 від 26.12.2005 року (а.с. 35), копію протоколу розбору докладної записки лікаря-лаборанта КДЛ ЦМЛ ім. Титова ОСОБА_1 від 17.01.2006 року (а.с. 36), копію листа охорони здоров'я Лисичанської міської ради № 1762 від 21.11.2006 року (а.с. 37), копію рецензії доктора медичних наук професора, завідуючого клінічної лабораторії діагностики ХМАПО ОСОБА_5 (а.с. 38), копію аналізу міського позаштатного лаборанта м. Луганська ОСОБА_6 (а.с. 39-40), копію наказу ЦМЛ ім. Титова № 199/1 від 10.12.2013 року (а.с. 41), копію протоколу засідання комісії з проведення службового розслідування від 12.12.2013 року (а.с. 42), копію заяви лікаря-лаборанта КДЛ ЦМЛ ім. Титова ОСОБА_1 від 11.12.2003 року (а.с. 43), копію скарги завідуючої КДЛ ЦМЛ ім. Титова ОСОБА_3 від 09.12.2003 року (а.с. 44), копію рапорту завідуючої КДЛ ЦМЛ ім. Титова ОСОБА_3 від 10.12.2003 року (а.с. 45), копію повістки про виклик ОСОБА_9 до Лисичанського МВ ГУМВС України в Луганській області у якості свідка (а.с. 46), копію повістки про виклик ОСОБА_3 до Лисичанського МВ ГУМВС України в Луганській області у якості свідка (а.с. 47), копію повістки про виклик ОСОБА_10 до Лисичанського МВ ГУМВС України в Луганській області у якості свідка (а.с. 48), копія листа № 15/5270/4 від 26.02.2014 року СВ Лисичанського МВ ГУМВС України в Луганській області (а.с. 49).

Позивач ОСОБА_1 надала суду рішення Лисичанського міського суду від 23.07.2007 року, згідно з яким її поновили на посаді лікаря-лаборанта клінічної лабораторії ЦМЛ ім. Титова (а.с. 56-58) та рішення Лисичанського міського суду від 01.07.2010 року, згідно з яким, наказ ЦМЛ ім. Титова № 61/4 від 26.04.2010 року в частині оголошення ОСОБА_1 догани визнано незаконним (а.с. 59), як доказ того, що інформація, викладена у виробничій характеристиці не відповідає дійсності і є недостовірною.

Щодо поширеної інформації, викладеної у виробничій характеристиці, то вона дійсно стосується ОСОБА_1, тобто позивача.

Щодо поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб, судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 15 постанова Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Проте судам необхідно враховувати, що повідомлення оспорюваної інформації лише особі, якої вона стосується, не може визнаватись її поширенням, якщо особа, яка повідомила таку інформацію, вжила достатніх заходів конфіденційності для того, щоб ця інформація не стала доступною третім особам.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 зазначив, що інформація була поширена шляхом її викладення в виробничій характеристиці, яка була адресована Департаменту охорони здоров'я Луганської обласної державної адміністрації шляхом її особистої передачі головному позаштатному спеціалісту з лабораторної діагностики Департаменту охорони здоров'я ЛОДА. Окрім цього, дану характеристику читали ОСОБА_3 та головний лікар ЦМЛ ім. Тітова.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 пояснила, що виробничу характеристику ОСОБА_1 дійсно склала вона особисто та узгодила з головним лікарем ЦМЛ ім. Тітова, після чого ОСОБА_1 отримала її у приймальній головного лікаря ЦМЛ ім. Тітова та повинна була передати разом із іншими документами Департаменту охорони здоров'я Луганської обласної державної адміністрації. Однак, з телефонної розмови з позаштатним спеціалістом з лабораторної діагностики Департаменту охорони здоров'я ЛОДА ОСОБА_8 їй стало відомо, що остання зазначену характеристику від ОСОБА_11 не отримала, вона знайома лише з позитивною характеристикою.

Згідно з п. 7.1. Статуту Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи ЦМЛ ім. Тітова, затвердженого 25.04.2006 року, виконавчим органом є головний лікар, який згідно з п. 7.2. Статуту у межах своєї компетенції видає накази та інші акти (а.с. 109-112).

З аналізу посадової інструкції завідуючого клініко-діагностичної лабораторії ЦМЛ ім. Тітова, завідуючий, ОСОБА_3 є правомочною особою на складення виробничої характеристики, окрім цього згідно з п. 4.2. посадової інструкції несе відповідальність за недостовірність даних, які подаються адміністрації лікарні (а.с. 113-114 ).

З аналізу Статуту Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи ЦМЛ ім. Тітова та посадової інструкції завідуючого клініко-діагностичної лабораторії ЦМЛ ім. Тітова, суд доходить висновку, що складання виробничої характеристики ОСОБА_1 ОСОБА_3 та затвердження її головним лікарем ЦМЛ ім. Тітова не є поширенням інформації, так як це є їх прямими обов'язками та вони є уповноваженими на то особами, які складають та затверджують офіційні документи від імені закладу. Шляхом надання виробничої характеристики від 12.12.2013 року позивачу ОСОБА_1 для її передачі Департаменту охорони здоров'я ЛОДА, то відповідачами таким чином було вжито заходів конфіденційності для того, щоб ця інформація не стала доступною третім особам.

Позивач також посилається на те, що вважає поширенням інформації, викладеній у виробничій характеристиці від 12.12.2013 року, ознайомлення з виробничою характеристикою від 12.12.2013 року ОСОБА_12, що спростовувалося відповідачем ОСОБА_3

До Лисичанського міського суду у якості свідка по даній справі викликався головний позаштатний спеціаліст з лабораторної діагностики Департаменту охорони здоров'я ЛОДА ОСОБА_12, яка в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце слухання справи повідомлялась належним чином, однак надала до суду заяву з проханням розглядати справу за позовом ОСОБА_1 без її безпосередньої участі, так як вона не може бути присутньою у судовому засіданні (знаходиться в м. Луганськ та поїздку до м. Лисичанську у теперішній час вважає небезпечною для свого життя). Просила прийняти до уваги її письмові свідчення. З суттю вимог ОСОБА_1 до ЦМЛ ім. Титова вона ознайомлена. Повідомляє, що в особовій справі, наданій ОСОБА_1 у грудні 2013 року для отримання атестаційної категорії, та яка знаходиться в обласній атестаційній комісії, характеристика та рецензії, які мають негативний зміст та завірені підписом завідуючої КДЛ ОСОБА_3 немає та вона їх ніколи не бачила (а.с. 100). Однак, такі письмові пояснення свідка ОСОБА_12 суд не приймає до уваги, як неналежний доказ.

Водночас, ані позивач ані відповідач відповідно до ст. 60 ЦПК України не надав інших належних та допустимих доказів щодо доведення чи не доведення до відома ОСОБА_12 змісту виробничої характеристики ОСОБА_1, що позбавляє суд можливості встановити факт поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб. Поширення недостовірної інформації ОСОБА_1, тобто особі, якої дана інформація стосується, не може визнаватися її поширенням.

На підставі викладеного суд доходить висновку, про відсутність юридичного складу правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, у зв'язку з тим, що не має місця одночасна сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, окрім цього, в судовому засіданні не встановлений факт поширення інформації, викладеній у виробничій характеристиці, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб, та що інформація, викладена у виробничий характеристиці, завдала шкоди для своєчасного здійснення позивачем свого немайнового права, у зв'язку з чим вважає позовні вимоги позивача в частині визнання недостовірною інформацію, викладену у характеристиці відносно неї ОСОБА_1, поширену відповідачем шляхом надання цієї характеристики до атестаційної комісії Департаменту охорони здоров'я Луганської області державної адміністрації, такими, що не підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що судом відмовлено позивачу ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в частині визнання недостовірною інформацію, викладену у характеристиці відносно неї ОСОБА_1, поширену відповідачем шляхом надання цієї характеристики до атестаційної комісії Департаменту охорони здоров'я Луганської області державної адміністрації, то суд доходить висновку, що у неї не має правових підстав та не виникло права, на звернення до суду з позовними вимогами про стягнення моральної шкоди, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди з відповідача, яка була завдана в результаті приниження честі, гідності та ділової репутації, яку вона оцінює в 50000 гривень, задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 31, 60, 61, 88, 174, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 32, 68 Конституції України, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, п.п. 7, 8 Загальної декларації прав людини, ст.ст. 16, 23, 275, 277 ЦК України, п.п. 1, 6, 9, 11, 14, 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ЦМЛ ім. Тітова, ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок приниження честі, гідності та ділової репутації, відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Харківської області через Лисичанський міський суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ Ю.О. КАЛМИКОВА