Ухвала суду № 44286181, 18.05.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4474/15 Справа № 204/7778/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Токар Н. В. Доповідач - Городнича В.С.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Левцунові І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_4, Управління Держземагенства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області про знесення самовільного будівництва,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2014 року позивач звернулася до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 16.06.2009 року вона успадкувала право на спадщину за законом 1/2 частину майна, після смерті своєї матері ОСОБА_5 Тобто відповідно до рішення №338 від 09.06.1989 року виконавчого комітету Красногвардійської районної ради народних депутатів, був узгоджений та затверджений акт ідеальних часток, за яким визнано за ОСОБА_5 37/100 часток та за ОСОБА_3 - 63/100 частини. Всупереч зазначеного рішення, відповідач належним чином технічну документацію не оформила. Також, відповідач без будь-якої необхідності систематично входить на територію домоволодіння, яке належить позивачу та третій особі, що створює незручності в користуванні, тому, вважає, що відповідач порушує вимоги ст.103 Земельного кодексу України щодо правил добросусідства.

З урахуванням викладеного, позивачка просила суд зобов'язати відповідача знести за власний рахунок незаконну прибудову, яку зазначено літерою по плану А1-1 житлової прибудови загальною площею 42,1 кв.м., житловою площею 26,1 кв.м. в "Технічному паспорті" на житловий будинок АДРЕСА_1 від 03.08.2012 року; стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін, з таких підстав.

Судом встановлено, що спірним є житловий будинок АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_2 разом з братом - ОСОБА_4, які успадкували 37/200 частин зазначеного житлового будинку, кожен, після смерті матері ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Згідно договору купівлі-продажу від 22 січня 1983 року ОСОБА_3 є власником 41/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1.

Згідно договору від 30 грудня 1986 року, який був укладений між співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1, про розподіл земельної ділянки, що складається з 800 кв.м. навпіл, північна сторона - 400 кв.м. належить ОСОБА_3, а південна сторона - 400 кв.м. - ОСОБА_5

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції керувався положеннями ч.ч. 4, 7 ст. 41 Конституції України, ч.ч. 2, 3 ст. 13, ст. 15, 16, 386, 391 ЦК України, ст. 103 ЗК України, а також виходив з того, що у порушення вимог ст.61 ЦПК України позивачкою не було надано доказів на підтвердження тих обставин, що відповідачка чинить їй перешкоди у здійсненні права користування земельною ділянкою, а також на підтвердження невідповідності встановленим нормам існуючої інсоляції будинку та земельної ділянки позивачки та на підтвердження вчинення відповідачкою протиправних дій, як і не було надано доказів того, що відповідач без будь-якої необхідності систематично входить на територію домоволодіння позивача.

З'ясувавши в достатньо повному обсязі права та обов'язки сторін, обставини по справі, перевіривши доводи сторін та давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує на безпідставність посилання суду на те, що позивач не надала доказів створення перешкод у користуванні земельною ділянкою, оскільки вказана прибудова до житлового будинку, яка зазначена в "Технічному паспорті" від 03.08.2012 року як літера по плану А1-1 житлової прибудови загальною площею 42,1 кв.м., житловою площею 26,1 кв.м. є самовільним будівництвом на землі загального користування, яку визначено у договорі від 30.12.1986 року. Крім того, зазначена прибудова по цей час не внесена до технічного паспорту як оформлена на праві власності, та фактично належить та знаходиться в постійному користуванні ОСОБА_3

Крім цього, відповідно до "Технічного паспорту" на житловий будинок від 21.03.1989 року, який погашено з причин внесення поточних змін, та "Технічного паспорту" на житловий будинок від 03.08.2012 року ОСОБА_3 всупереч вимогам рішення виконкому № 338 від 09.06.1989 року належним чином технічну документацію не оформлено.

Однак, не можна погодитися з такими доводами апелянта, з таких підстав.

Слід зазначити, що, відповідно до акту нерухомого майна - домоволодіння від 12.06.2014 р. та технічного паспорту станом на 22.05.2014 р., відбулася перевірка всього будинку, за результатами якої було встановлено, що будівництво: літ. М, З, О - сараїв, К - літньої кухні, Л - вбиральні, Н - навіса, Р-П - душової відбулося до 05.08.1992 року, що відповідно до "Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна" затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури, та житлової політики України від 24.05.01 № 127, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.01 за № 582/5773 - не належить до самочинного будівництва.

Також було встановлено, що будівництва літ. С - вбиральні, літ. Т - теплиці не належать до самочинного будівництва відповідно до вимог вищезазначеної Інструкції. Будівництво прибудови літ. А3-1 було задоволено ОСОБА_3 згідно рішення виконавчого комітету Красногвардійської районної ради від 24.04.1987 р. за № 171/2.

Крім того, з вересня 2008 р. по теперішній час ОСОБА_2 постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2, а у спірному житловому будинку вул. Махалова 38 не проживає, та не проживала, що встановлено судом та не заперечується самою позивачкою.

Згідно ч.ч.4 та 7 ст.41 Конституції України право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам та свободам громадян, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Виходячи зі змісту ст.103 Земельного Кодексу України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення, тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). При цьому, необхідність дотримання правил добросусідства покладається як на власників земельних ділянок так і на землекористувачів.

Відповідно до вимог ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення його прав власника і об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Безпідставними є посилання апелянта на те, що ОСОБА_3 без будь-якої необхідності систематично входить на територію домоволодіння, яка належить позивачу та третій особі, та порушує правила добросусідства, оскільки відповідно до договору про розділ земельної ділянки від ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо розподілу земельної ділянки є примітка щодо можливості входу кожної із сторін до двору у випадку ремонту, стосовно перевірки стану майна та ін.

Тому, апелянтом всупереч ст. 60 ЦПК України не надано належних доказів того, що відповідач чинить їй перешкоди у здійсненні права користування земельною ділянкою.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування рішення суду судом апеляційної інстанції не встановлено.

Вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки учасників спору, обставини справи, перевірив доводи сторін та давши їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

О.В. Лаченкова