Рішення № 44284403, 27.04.2015, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/3116/14-ц

Провадження № 2/209/85/15

РІШЕННЯ

Іменем України

27 квітня 2015 року м. Дніпродзержинськ

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Шендрика К.Л.,

за участю секретаря Драгунцевої С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Третя Дніпродзержинська державна нотаріальна контора, про усунення від права на спадкування, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Третя Дніпродзержинська державна нотаріальна контора, про визнання права на обов'язкову частку у спадщині,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 в позовній заяві зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_6 року помер її батько ОСОБА_3, який до смерті постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1. 01 грудня 2010 року батьком був складений заповіт, яким все своє майно (рухоме і нерухоме) він заповідав їй. Після смерті батька вона звернулась до Третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори, де 10 грудня 2013 року була відкрита спадкова справа. Окрім неї до Третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини звернулась також її сестра - ОСОБА_2. Відповідач ОСОБА_2 являється пенсіонером і у відповідності до ст. 1 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є непрацездатною особою. Таким чином, її сестра, незалежно від змісту заповіту має право на обов'язкову частку у спадковому майні. Однак вона вважає, що її сестра не має права на спадкування і судовим рішенням повинна бути усунена від права на спадкування, оскільки їхній батько помер у віці 82 роки, останні роки він тяжко хворів на серце. Ще у 2004 році він переніс інфаркт міокарда і, враховуючи ішемічну хворобу серця та похилий вік, почував снебе погано і потребував постійного стороннього нагляду. Її сестра ОСОБА_2 останні 17 років з батьком не спілкувалась, вона навіть не була присутня на його похованні. Весь тягар догляду за хворим пристарілим батьком був покладений виключно на неї. У неї є також повнолітній син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, який визнаний інвалідом дитинства і має першу групу інвалідності. Все це ставило її в доволі скрутне матеріальне становище, вона була вимушена заощаджувати на своїй сім'ї та собі, щоб мати можливість доглядати за хворим батьком та сином. Вона неодноразово зверталася до сестри, щоб вона не ухилялася від свого обов'язку доглядати їхнього пристарілого батька, але завжди отримувала відмову. Батько за життя намагався налагодити стосунки з ОСОБА_2 і дуже страждав від того, що вона уникала спілкування з ним. Все це, окрім фізичного болю, викликаного хворобою, спричиняло йому тяжкі душевні страждання. Відповідач не була присутня на похованні їхнього батька, жодним чином не приймала участі у його похованні і всі витрати на його проведення були здійснені виключно нею. Вважає, що ОСОБА_2 навмисно ухилялася від надання допомоги батькові, який через похилий вік та тяжку хворобу був у безпорадному стані, тому повинна бути усунута від спадкування.

Відповідач ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою, в якій просить: відмовити повністю в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до неї про усунення від права на спадкування; визнати за нею право на обов'язкову частку у спадщині після смерті батька ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 року, в розмірі 1/6 частини всього спадкового майна; стягнути з відповідача на її користь понесені нею судові витрати по справі на загальну суму 1743,60 грн., які складаються з суми судового збору в розмірі 243,60 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 1500 грн.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог відповідач ОСОБА_2 в позовній заяві зазначила, що вона та ОСОБА_1 є рідними сестрами між собою і дочками ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 року. 01 грудня 2010 року батьком ОСОБА_3 був складений заповіт, яким все майно він заповів ОСОБА_1 На час смерті батька ОСОБА_3 обсяг спадщини склав житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1. Після смерті батька, нею та відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 були подані заяви про прийняття спадщини до Третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори, але їй було відмовлено нотаріусом Бурдік С.С. у видачі свідоцтва про право на спадщину за відсутності правовстановлюючих документів, які знаходяться у відповідача ОСОБА_1 та рекомендовано звернутися до суду для вирішення цього питання. На день смерті батька вона була непрацездатна, оскільки була пенсіонеркою, а тому вона має право на обов'язкову частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту. У разі, якщо б спадкування відбувалося за законом, спадкоємцями першої черги за законом також були б відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 та дружина померлого ОСОБА_6 Таким чином, при спадкуванні за законом, кожній з них належала б 1/3 частина спадкового майна, тож вона, як непрацездатна дочка померлого має право на обов'язкову частку в розмірі 1/2 частини від 1/3 частини спадкового майна, тобто 1/6 частини від усього спадкового майна. Зазначає, що батько ОСОБА_3 не знаходився у безпорадному стані, він жив у власному будинку, де самостійно вів господарство, мав свої господарські споруди, висаджував город для сім'ї , отримував пенсію, спілкувався з сусідам, відвідував медичні заклади, одружився і вів повноцінне сімейне життя. ОСОБА_1 не мешкала разом з батьком та не надавала йому постійної допомоги. В останні роки між нею та ОСОБА_1 виникли неприязні стосунки, вона забороняла їй приходити до батька, навкруг хати батька був збудований великий паркан, а у дворі було заведено собаку, з батьком мешкала його дружина - ОСОБА_6, яка є родичкою ОСОБА_1, яка також забороняла їй приходити до батька. Однак вона спілкувалася з батьком, таємно від ОСОБА_1 відвідувала його, допомагала йому по можливості, оскільки відповідач за зустрічним позовом та дружина батька ОСОБА_6 забороняли їй приходити до батька та надавати допомогу. Вона не ухилялася від надання батькові допомоги, батько та ОСОБА_1 не просили її надавати батькові допомогу, сестра не повідомляла її про стан здоров'я батька, також не повідомила про смерть і поховання батька. Вважає, що ОСОБА_1 не зазначила про докази безпорадного стану батька, його потреби в отриманні допомоги від неї (вона мешкає в іншому кінці міста, є непрацездатною людиною похилого віку) за умови надання йому допомоги дочкою ОСОБА_1 і дружиною ОСОБА_6, а також факту її ухилення від надання допомоги батьку (за наявності вчинюваних відповідачем перешкод), що свідчить про необґрунтованість вимог первісного позову.

Позивач за первісним позовом в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала у повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечувала у повному обсязі, надала пояснення, аналогічні обґрунтуванню свого позову, а також зазначила, що коли батько захворів і зліг, вона обдзвонила всіх родичів та повідомила про це. З 2008 року батько не виходив з двору, у нього була зайва вага та серцева недостатність, а у лютому 2013 року він взагалі зліг, вона міняла йому памперси, годувала, купала, переодягала, їй допомагав її чоловік та син. Вона постійно зверталася до лікарні, додому до батька приходили медики. Вона також зверталася за допомогою до ОСОБА_7, яка є її кумою. До відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 вона також зверталася за допомогою, їхній двоюрідний брат також просив її, щоб ОСОБА_2 приїхала до батька, але вона відмовилась. Коли батько помер, вона зайнялася організацією поховання. Її двоюрідна сестра ОСОБА_8 дзвонила відповідачу за первісним позовом ОСОБА_2, але та все одно не прийшла на поховання. Коли вони піклувалися про батька, йому була потрібна її допомога, як дочки, та її моральна підтримка. З лютого 2013 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 року батько взагалі не підіймався. Батько переніс інфаркт, крім того він хворів на діабет та простатит. Вона знаходиться на пенсії по догляду за сином, як дитиною-інвалідом, який також не міг без сторонньої допомоги, тому у неї не завжди був час доглядати за батьком. Розмір її пенсії становить 1000 грн. на місяць. Вона мешкала у десяти хвилинах ходьби від батька. ЇЇ чоловік працював. Батькова жінка, ІНФОРМАЦІЯ_3, також хвора і потребує допомоги, інших дітей у них немає. Вони не оформляли інвалідність батькові. Вона купляла батькові ліки та продукти харчування за власні кошти, а також батько давав їй гроші на їх придбання. ОСОБА_2 вона особисто не повідомляла про хворобу батька та його тяжкий стан, про це їй розповідали їхні спільні знайомі, друзі. Батькова дружина також отримувала пенсію, але без сторонньої допомоги вони не могли вести господарство. Вона просила чужих людей, щоб вони передали сестрі, що батько у тяжкому стані, їй потрібна її допомога, щоб погодувати, помити батька, поміняти йому памперс тощо. Вона просила свою куму допомогти, бо на той час у неї не було номеру телефону сестри - ОСОБА_2 Чоловік ОСОБА_2 приходив до батька у 2004 році, щоб провідати, після того, як батько виписався з лікарні, після того ні він, ні ОСОБА_2, ні будь-хто інший від них не приходили. Про смерть батька ОСОБА_2 повідомила їхня двоюрідна сестра. До смерті батька вона останній раз бачила ОСОБА_2 дванадцять років тому. Вона не їздила до ОСОБА_2, а остання не приходила до неї особисто, оскільки не бажала її бачити. Влітку 2013 року, коли вона була на похованні у їхньої тітки, вона хотіла підійти до ОСОБА_2, але остання тікала від неї.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_9 підтримав позовні вимоги свого довірителя, просив задовольнити їх, заперечував проти задоволення зустрічних позовних вимог.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала у повному обсязі, проти задоволення первісного позову заперечувала у повному обсязі, надала пояснення, аналогічні обґрунтуванню свого позову, а також зазначила, що її батьками є ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5. Заміж вона вийшла у 23 роки. 41 рік вона мешкала спільно з батьками, вони ремонтували будинок, вели спільне господарство. У 1992 році вона отримала квартиру за адресою: АДРЕСА_2, але до 1997 року все одно проживала разом з батьками, а вже потім переїхала у свою квартиру. У 2004 році їй стало відомо від батькової сестри, що батько зареєстрував шлюб з свекрухою позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - ОСОБА_6 батько помер ІНФОРМАЦІЯ_6 року, про це їй стало відомо у день поховання, одразу після поховання. На поминки вона не приїжджала, але вдома вони пом'янули батька. Їй не було відомо, що батько хворів, їй про це ніхто не повідомляв. Останній час перед смертю батька вона рідко бачила його, оскільки сестра - ОСОБА_1 та дружина батька звели високий паркан навколо будинку та завели велику собаку. Вони з батьком бачились приблизно один раз на рік. Вона вважає, що батько потребував сторонньої допомоги, але родина ОСОБА_1 доглядала за ним та були зареєстровані у будинку разом з батьком. Ні батько, ні сестра ОСОБА_1 не зверталися до неї за допомогою по догляду та утриманням батька. У період з 2012 року по 2013 рік вона не зустрічалася з батьком, оскільки її не пускали до нього додому, а її чоловіка пускали. Вони з батьком не телефонували один одному, їй не було відомо, що у батька був телефон. Той факт, що її не пускали до батька може підтвердити її кум. З цього приводу вона не зверталася до міліції. Їй не відомо, що батько у 2004 році знаходився у лікарні з інфарктом. Про це їй стало відомо з первісного позову. При зустрічі з батьком, він не повідомляв їй про це. Ніякої матеріальної допомоги батькові вона не надавала, оскільки їй ніхто про це не казав. Батько був гордий, тому не звертався за допомогою, а також у нього була хороша пенсія.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_11 підтримав позовні вимоги свого довірителя, просив задовольнити їх, заперечував проти задоволення первісних позовних вимог.

Представник третьої особи за первісним та зустрічним позовами Третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Свідок ОСОБА_12 пояснила суду, що ОСОБА_1 є її кумою, а ОСОБА_2 сестра ОСОБА_1, вона знайома з ними з дитинства. ОСОБА_2 була у батька останній раз у 1997 році на похованні їхньої матері. Вона ходить до ОСОБА_1 у гості часто. У минулому році, навесні 2013 року, вона бачила ОСОБА_2 і повідомила їй, що дзвонила ОСОБА_1 й казала, що батько захворів, вона відповіла, що їй це не цікаво та не стала її слухати. Вона раз на місяць приходила в гості до ОСОБА_1 за місцем мешкання її батька, вона бачила, що він знаходився у безпорадному стані, не міг самостійно підвестися, поїсти, перевернутися. 20 липня 2013 року вона бачила його останній раз, він самостійно не міг взагалі нічого зробити, а також питав, чи не бачила вона ОСОБА_2 Він розповідав, що він дуже хворий, ОСОБА_1 сама піклується про нього, а у неї хвора дитина і чоловік на роботі. ОСОБА_1 просила передати ОСОБА_2, що батько хворий. Десь у 2012 році ОСОБА_1 розповідала, що їй важко доглядати за батьком, просила купити батькові памперси, а гроші віддавала пізніше. Десь з кінця весни 2013 року батько сторін був безпорадний, а з 2012 року потребував сторонньої допомоги. Постійне місце мешкання ОСОБА_1 за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Колеусівська, 40, але фактично вона проживала у батька, оскільки треба було доглядати за ним, а його дружина стара, тому була неспроможна самостійно доглядати за ним.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що ОСОБА_2 є кумою його дружини, а ОСОБА_1 сестра ОСОБА_2 Він разом з ОСОБА_2 приїздив провідувати її батька два рази на рік, починаючи з 2000 року, але їх ніхто не пускав до нього у двір. Паркан був зі штахетника, але у дворі були собаки, тому вони покликали і коли ніхто не вийшов, вони самостійно не стали заходити. Впродовж 10 років ОСОБА_2 жодного разу не пустили до двору її батька. Про смерть її батька він повідомив ОСОБА_2 через день, після його смерті.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що ОСОБА_1 є дочкою хворого, якого вона обслуговувала, а ОСОБА_2 їй не знайома. Вона працює у другій лікарні дільничною медсестрою. Сім'я ОСОБА_1 їй знайома, оскільки ОСОБА_3 перебував на обліку з гіпертонічною хворобою. Кожні три місяці до нього приходив лікар. На обліку ОСОБА_3 перебував близько останніх 15 років до його смерті. Десь до кінця 2012 року - початку 2013 року у ОСОБА_3 був задовільний стан здоров'я, він міг ходити, а потім він перестав виходити з будинку, оскільки ускладнилися його захворювання. Спочатку він майже не ходив, а потім взагалі зліг. Без сторонньої допомоги він ніяк не міг обходитися, тому про нього піклувалася ОСОБА_1, вона викликала її, купляла ліки та памперси, прибирала у будинку. Також з ОСОБА_3 проживала його дружина похилого віку, яка також була слабка та хворіла на діабет. Чоловік ОСОБА_1 прибирав у дворі. Записи від 03 червня 2013 року в амбулаторній картці ОСОБА_3 робив лікар ОСОБА_15, від 06 серпня 2013 року та 13 серпня 2013 року - ОСОБА_16, а від 17 вересня 2013 року та 19 листопада 2013 року - ОСОБА_17 Вона на протязі тривалого часу працювала разом з лікарями, тому їй знайомі їх почерк та підписи. Печатки в амбулаторних картках не ставляться, тільки коли виписуються безкоштовні ліки. Вона, по призначенню лікаря, була у ОСОБА_3 в 2013 році на початку року та у вересні, він був доглянутий.

Свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що ОСОБА_2 є її кумою, відносини з обома сторонами у неї дружні. ОСОБА_3 на протязі останнього часу хворів і ОСОБА_1 запропонувала їй робити йому уколи. ОСОБА_3 не міг навіть подвинутися на ліжку, він був у памперсі і ОСОБА_1 не могла самостійно міняти батькові памперси, оскільки він був важкий. Також зі ОСОБА_3 мешкала його дружина, але вона сама ледь пересувалася. У ОСОБА_1 хворий син-інвалід, тому вона просила переказати ОСОБА_2 прохання про допомогу. Вона переказувала це прохання чоловікові ОСОБА_2 ОСОБА_2 до батька не приїжджала, її батько сумував, що вона до нього не їздить, а вона не бажала спілкуватися на цю тему. В день смерті ОСОБА_3 її чоловік подзвонив чоловікові ОСОБА_2 та повідомив про смерть батька, а той відповів, що вони їм вже п'яті дзвонять, але вони так і не прийшли на поховання. Вона бувала у будинку ОСОБА_3 у вересні та жовтні 2013 року, було видно, що ОСОБА_1 дуже важко, вона живе окремо і має хвору дитину. На початку 2013 року ОСОБА_3 ледь ходив. Номер телефону чоловіка ОСОБА_2 є у її чоловіка, вона дзвонила йому у вересні-жовтні 2013 року. Вона бачила, як ОСОБА_1 піклувалася про батька. ОСОБА_3 і її попросив допомогти ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_18 пояснила суду, що з ОСОБА_1 у неї добрі сусідські відносини, з ОСОБА_2 ніяких відносин немає. Вона 36 років проживає по сусідство зі ОСОБА_3 У грудні 2013 року він помер. Він довго хворів, а останній перед смертю рік був лежачий та не підводився. Вона ходила його провідувати. Про ОСОБА_3 піклувалася ОСОБА_1 З ним мешкала його дружина ОСОБА_15, але вона літня, хвороблива жінка, яка сама ходе зігнутою, і не могла піклуватися про чоловіка. Вона бачила сусідів майже кожен день. ОСОБА_1 має сина-інваліда, про якого вона піклується все життя. Вона не бачила, щоб ОСОБА_2 приїжджала до батька, який дуже страждав, що вона до нього не їздить. На поховання батька ОСОБА_2 не прийшла. У двір до ОСОБА_3 можна було попасти вільно. Паркан з'явився десь рік тому, але вона могла вільно зайти, оскільки собака знаходилася у вольєрі. ОСОБА_3 не міг самостійно ходити до туалету, оскільки взагалі не міг ходити. ОСОБА_1 справлялася піклуватися про батька та у неї не було іншого виходу, вона дуже потребувала допомоги, оскільки бігала від сина до батька і казала, що їй дуже важко. У ОСОБА_1 є ще один син, йому зараз приблизно 30 років, він, а також чоловік ОСОБА_1, постійно на протязі 2013 року приходили до ОСОБА_3 вона вважає, що вони також допомагали їй. ОСОБА_3 був доглянутий.

Свідок ОСОБА_19 пояснив суду, що ОСОБА_1 є рідною сестрою його дружини, а ОСОБА_2 - його дружина. Він знав батька дружини, останній час він не бував у нього, оскільки там була собака та великий паркан. Йому не було відомо, що батько дружини хворів, за допомогою він до них з дружиною не звертався, ні за матеріальною, ні за фізичною. На похованні він не був присутнім. Про смерть батька дружини йому стало відомо 21 листопада 2013 року, десь о 10.00 годині йому подзвонили і повідомили, що поховання почнеться об 11.00 годині. Йому дзвонив його кум - ОСОБА_20 Він не пам'ятає, чи дзвонив ще хто-небудь. Він у цей день працював добу на профілакторії "Хімік" і приїхав додому 21 листопада 2013 року о 10 годині 45 хвилин, а його дружина була на ринку. Раніше у дружини не було мобільного телефону. Він проводив каналізацію у будинку батька дружини - ОСОБА_3, допомагав проводити газ. Після смерті матері дружини вони жили у тестя 7-8 місяців, а потім тесть попросив, щоб вони виїхали. ОСОБА_3 був здоровий, коли вони виїхали в свою квартиру. Теща померла в 1997 році. Тесть матеріально нічого не потребував. Коли він бував на вул. Колеусівській, то заходив до тестя у гості, щоб його провідати. Останній раз він був у тестя навесні 2013 року та спілкувався з ним. На той час він був здоровий, самостійно ходив та все робив без сторонньої допомоги. Він зайшов у двір без проблем, зустрівся з тестем у дворі його будинку, а потім вони зайшли у будинок. Паркан і собака у тестя вже були, але собака була на ланцюгу. Його дружина від батька не відмовлялася, про допомогу її ніхто не просив і якщо б хтось просив, то вони б допомогли. Останні 2-3 роки його дружина з батьком не спілкувалася взагалі, бо він їх вигнав з дому в 1997 році. З цього часу дружина перестала спілкуватися з батьком, а останні 2-3 роки взагалі. Тесть його ні про що не просив, бо у нього були натягнуті відносини з його дружиною. По телефону йому ніхто не дзвонив і не казав, що батько дружини хворіє. Стверджувати, що бачився з батьком дружини саме у 2013 році він не буде, оскільки точно не пам'ятає. Останні три роки вони всі разом взагалі не зустрічалися, лише у с. Чаплинка, коли ховали тітку. У двір батька був вільний вхід. Дружина також не спілкувалася зі своєю сестрою, оскільки та обмовила її перед батьком, а батько образився та вигнав їх з дому. Дружина образилася на батька та сестру і вони припинили спілкуватися. Ніяких спроб примирення у них не було. Цей конфлікт тягнувся з того моменту, як батько вигнав їх з дому. Вони не допомагали ховати батька, пам'ятник не ставили. Його робота розташована за Лівим берегом м. Дніпродзержинська по трасі Дніпро-Донбасс, він також мешкає на Лівому березі, додому він добирається службовим автобусом. Автобус далі їде на Соц.місто, іноді по пр-ту Аношкіна повз Колеусівську, а іноді по пр-ту Ювілейному. Батько дружини жив по вул. Широка внизу вул. Колеусівької, але він не поїхав на поховання, бо потрідно було переодягнутися. Його зміна закінчується о 09.00 годині, а автобус може виїхати о 09 годині 30 хвилин, а може о 10.00 годині. На дев'ять та сорок днів вони не поїхали, бо їм ніхто не казав куди саме потрібно їхати, а вони не дізнавалися. Йому не відомо, чи дізнавалася дружина. Ввечері вдома він повідомив дружині, що її батько помер. Йому не відомо, чи їздила дружина на могилу до батька.

Свідок ОСОБА_21 пояснила суду, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є її двоюрідними сестрами. Їй відомо, що вони судяться за батьківщину. ОСОБА_3 хворів. На похованні її матері ІНФОРМАЦІЯ_7 року сторони по справі були присутні. ОСОБА_1 розповідала, що батько знаходиться в тяжкому стані, не підводиться і вона його доглядає. Вона вважає, що це чула і ОСОБА_2, бо на похованні були присутніми тільки рідні. Також це чула їхня сестра ОСОБА_22. Окрім неї та сестри, їхні брати також знали, що дядько хворіє. Батька доглядала ОСОБА_1, а ОСОБА_2 до батька не їздила. Після смерті їхньої матері ОСОБА_2 не спілкувалася ні з батьком, ні з сестрою. ОСОБА_3 десь тринадцять років тому їздив до ОСОБА_2 в гості, це їй було відомо з його слів, але чи був він вдома у неї та чи взагалі попав туди їй не відомо. ІНФОРМАЦІЯ_6 року о 21 годині 30 хвилин їй подзвонила ОСОБА_1 в день смерті її батька та просила її, щоб вона подзвонила ОСОБА_2 та повідомила про те, що батько помер і поховання почнеться о 14.00 годині. Труну винесли тільки о 14 годині 30 хвилин. Слухавку взяв чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_25. На дев'ять днів вона ходила, поминали вдома, ОСОБА_2 присутня не була. Вона не бачила, щоб ОСОБА_1 підходила до ОСОБА_2 та просила про допомогу, вважає, що вона не підходила, бо боялася сварки. ОСОБА_1 казала про хворобу батька в присутності всіх родичів, і у дворі, і за столом, і ОСОБА_2 чула про це. Їй не відомо, чи зверталася ОСОБА_1 чи її родичі до ОСОБА_2 за допомогою у догляді за батьком, вона казала, що їй важко доглядати, бо у неї син - інвалід з дитинства. Вона нікого не наймала. Коли вона зустрічалася з ОСОБА_2, то також казала, що її батько хворіє, але не казала, що він лежачий, але вона відповіла, що у неї немає ні сестри, ні батька і вона не бажає спілкуватися на цю тему. Останні п'ять років у них у будинку вона не була. Хто був зареєстрований і хто проживав у будинку їй не відомо. Останній раз вона бачила ОСОБА_2 за 2-3 місяці до смерті її батька.

Вислухавши сторони, їх представників, свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає первісний та зустрічний позови необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню за наступних підстав:

В ході судового розгляду встановлено, що сторони по справі є дочками ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 року, та ОСОБА_10, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_23, актовий запис № 339, свідоцтвом про укладення шлюбу, актовий запис № 501, свідоцтвом про смерть, актовий запис № 1051, показами свідків, а також визнано сторонами по справі. Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України, ці обставини не підлягають доказуванню у справі.

ОСОБА_3 за життя склав заповіт, відповідно до якого на випадок своєї смерті він зробив таке розпорядження: все належне йому майно (рухоме і нерухоме), де б воно не було та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде йому належати на день його смерті та на що він за законом матиме право, він заповів ОСОБА_1. ОСОБА_2 на момент смерті ОСОБА_3 являлася пенсіонером, тож як повнолітня непрацездатна дочка спадкодавця, має право на спадкування, незалежно від змісту заповіту, половини частки, яка належала б їй у разі спадкування за законом (обов'язкової частки). Після смерті ОСОБА_3 10 грудня 2013 року була зареєстрована спадкова справа № 55452579. Ці обставини підтверджуються заповітом від 01 грудня 2010 року, посвідченого ОСОБА_24, нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу, витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі № 25500063 від 01 грудня 2010 року, пенсійним посвідченням ОСОБА_2 № 155422/40 від 24 березня 2011 року, витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі № 37367951 від 14 травня 2014 року, роз'ясненням завідуючої Третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Бурдік С.С. за вих. № 221/02-14 від 30 січня 2015 року.

Спадкоємець ОСОБА_2 звернулась до нотаріуса щодо оформлення спадщини за померлим батьком ОСОБА_3, однак їй було відмовлено та надано роз'яснення щодо порядку видачі Свідоцтва про право на спадщину листом, згідно якого вбачається, що для одержання свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно необхідні документи, які підтверджують право власності. Рекомендовано звернутись до суду за врегулюванням цього питання, що підтверджується роз'ясненням державного нотаріуса Бурдік С.С. від 11 липня 2014 року за вих. № 2456/02-14.

Судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3 до своєї смерті хворів на гіпертонічну хворобу ІІ ступеня, у зв'язку з чим перебував на обліку, ішемічну хворобу серця, цукровий діабет, за вісім місяців до смерті перестав ходити та потребував сторонньої допомоги. Доглядом за ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 року, та його похованням займалася позивач за первісним позовом ОСОБА_1 За життя остання купувала йому їжу та ліки, викликала швидку, годувала, мила. Їй було важко утримувати батька, оскільки у неї на утриманні ще знаходився син - інвалід з дитинства. Також судом встановлено, що відповідач за первісним позовом не спілкувалася з батьком останні перед його смертю роки та не приймала участь в утриманні та догляді батька. Дані обставини підтверджується епікризом № 2367 від 12 травня 2004 року, довідкою про причину смерті № 108 від 21 листопада 2013 року, копією медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_3, епікризом померлого ОСОБА_3, свідоцтвом про поховання від 21 листопада 2013 року, товарним чеком ПП "Дячук" від 21 листопада 2013 року, товарними чеками ПП "ОСОБА_26" від 11 вересня 2013 року, 19 липня 2013 року, 21 червня 2013 року, показами свідків.

Але позивачем за первісним позовом не надано належних та достатніх доказів і в судовому засіданні не доведено факт того, що вона повідомляла відповідача за первісним позовом про важкий стан здоров'я батька та просила її про допомогу в утриманні та догляді за останнім, також не доведено і факту ухилення відповідача від обов'язку щодо надання допомоги та факт того, що спадкодавець потребував допомоги від відповідача за первісним позовом, за умови її отримання від позивача. Та обставина, що відповідач за первісним позовом та спадкоємець не спілкувалися протягом тривалого часу, не свідчить про факт умисного ухилення від надання допомоги.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні первісного позову.

Вирішуючи питання про задоволення зустрічного позову, суд приходить до висновку про необхідність відмовити в його задоволенні, оскільки право позивача за зустрічним позовом на обов'язкову частку у спадщині передбачено законодавством України, вона його не позбавлена, що вказує на відсутність спору про право.

Відповідно ч. 1 ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ч. 3 ст. 182 ЦК України, відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.

Отже, право на оформлення спадщини у судовому порядку пов'язане з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно ч. 1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно ч. 1 ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно вимогам ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 5, 6 ст. 1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Положення статті 1224 ЦК України поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов'язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

Згідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року N 7 правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК стосується особи, яка зобов'язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України. Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку. Непред'явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування. Правило частини п'ятої статті 1224 ЦК стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до Сімейного кодексу України не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Згідно рекомендацій Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування: "Для постановлення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов'язку щодо її надання.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, підлягає з'ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно ч. 5 ст. 1224 ЦК має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування."

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 182, 1217, 1218, 1220, 1221, 1223, 1224, 1261, 1268 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування", ст.ст. 3, 10, 88, 158, 212, 213, 215, 224-226 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Третя Дніпродзержинська державна нотаріальна контора, про усунення від права на спадкування - відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Третя Дніпродзержинська державна нотаріальна контора, про визнання права на обов'язкову частку у спадщині - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом 10 днів апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції, що його ухвалив. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: К.Л. Шендрик