Постанова № 44282767, 20.05.2015, Комсомольський районний суд м.Херсона

Справа № 667/1727/15-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 травня 2015 року Комсомольський районний суд м.Херсона у складі:

головуючої судді Стамбула Н.В.

за участю секретаря Капітонової А.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області, Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси про визнання дій неправомірними та зобов»язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати неправомірними дії Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в зарахуванні страхових внесків до індивідуальних відомостей про нарахування заробітку застрахованої особи на підтвердження страхового стажу за період з 20.05.2004 року по 18.10.2004 року помісячно; зобов»язати Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області внести зміни до індивідуальних відомостей за 2004 рік відносно ОСОБА_1 як застрахованої особи щодо помісячного нарахування страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування на підтвердження страхового стажу за період з 20.05.2004 року по 18.10.2004 року помісячно; стягнути з Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області моральну шкоду у сумі 2000 (дві тисячі) грн.; встановити строк для подання звіту відповідачем про виконання судового рішення; зобов»язати відповідача, як суб'єкта владних повноважень, подати звіт до суду про виконання постанови суду; стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 06.12.1995 року він працював у Державній екологічній інспекції охорони Чорного моря на посаді головного спеціаліста - державного інспектора Херсонської дільниці та був незаконно звільнений 11.05.2004 року.

За рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 18.10.2004 року наказ Державної інспекції охорони Чорного моря № 61-о від 11.05.2004 року в частині його звільнення було визнано незаконним, поновлено його на посаді з 20 травня 2004 року, стягнено на його користь 2225 грн.77 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язано Державну інспекцію з охорони Чорного моря нарахувати та утримати з зазначеної суми прибуток. За період його перебування у вимушеному прогулі було сплачено страхові внески до Пенсійного фонду, тому період перебування його, як позивача по справі, у вимушеному прогулі, на підставі звітів страхувальника, мало бути занесено до його індивідуальних даних персоніфікованого обліку як стаж роботи, та як стаж державної служби для подальшого розрахунку щодо призначення йому пенсії, та має бути обчислено органом пенсійного фонду як страховий стаж.

Екологічна інспекція своїм листом від 18.02.2008 року за № 740/02 направляла на адресу Пенсійного фонду у Приморському районі м. Одеси лист із додатками, в якому просила Пенсійний фонд прийняти коригуючи індивідуальні відомості про застраховану особу - ОСОБА_1 за 2004 рік, що підтверджується довідкою від 21.05.2015 р. за № 153/02 на ім'я адвоката Запорожець Д.Ю. Однак, як вбачається з облікової картки застрахованої особи, відповідні відрахування не відображені у картці, що є неприпустимим, оскільки порушує його права та інтереси та може негативно вплинути на питання оформлення пенсії.

24.12.2014 року він звернувся до Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області з проханням внести до персоніфікованих облікових даних застрахованої особи корегуючи дані про відрахування Державною екологічною інспекцією Північно-Західного регіону Чорного моря страхових внесків із його заробітної плати за період з 20.05.2004 року по 18.10.2004 року помісячно для коректного відображення страхового стажу.

Однак листом від 20.01.2015 року за № 619/08 Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області повідомило, що для внесення даних до системи персоніфікованого обліку за період з 20.05.2004р. по 18.10.2004р. підстав не має. Вважає дії відповідача неправомірними і такими, що порушують його законні права та інтереси.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача - Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області - в судове засідання не з»явився, надав суду заяву про слухання справи у їх відсутність. Також надав суду заперечення, у яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначив, що головне управління у своїй діяльності керується Положенням про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та, відповідно до вищевказаного положення, до повноважень головного управління не входить внесення даних до системи персоніфікованого обліку. За період до 01 січня 2011 року нарахування страхових внесків та подання звітності органам Пенсійного фонду здійснювалося відповідно до Закону України № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону № 1058, страхові внески нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці». Єдиним нормативним документом, розробленим відповідно до Закону України «Про оплату праці» та який визначає складові фонду оплати праці при нарахуванні страхових внесків до Пенсійного фонду України є Інструкція зі статистики заробітної плати. Суми, виплачені працівнику на виконання рішення суду, належать до фонду оплати праці у частині додаткової заробітної плати, як оплата за невідпрацьований час (пп. 2.2.12 п. 2.2 Інструкції № 5) і відображаються у фонді оплати праці того місяця, у яка було здійснено зазначене нарахування. Сплата страхових внесків у цьому випадку здійснюється в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці наймав працівників за місяць, у якому їх нараховано. У системі персоніфікованого обліку результати здійснених нарахувань також відображаються в місяці, у якому було проведено згадане нарахування. Страхувальником (Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північ Західного регіону Чорного моря) на підставі ухвали Комсомольського районного суду м. Херсона № 2-3688/04 від 18.10.2004 р. було здійснені нарахування заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 2225,77 грн. Зазначені нарахування були відображені страхувальником в документі «Індані» з типом форми «коригуюча» в період з березня по серпень 2005 року разом із заробітною платою за цей період. Зазначений документ було внесено до бази даних системи персоніфікованого обліку спеціалістами управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси. Таким чином, вважає, що для внесення даних до системи персоніфікованого обліку за період з 20.05.2004 р. по 18.10.2004 р. підстав немає.

Представник відповідача - Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси - в судове засідання не з»явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, суд встановив, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Судом в процесі розгляду справи встановлено, що відсутня причетність відповідача Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси до розгляду справи по суті, тому єдиним відповідачем по справі слід вважати Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 06.12.1995 року працював у Державній екологічній інспекції охорони Чорного моря на посаді головного спеціаліста - державного інспектора Херсонської дільниці.

У відповідності до ст. 62 Закону України „Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно наданої копії трудової книжки НОМЕР_2, наказом №61-о від 11.05.2004р. його було звільнено з займаної посади.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона 18.10.2004 року було визнано наказ Державної інспекції охорони Чорного моря № 61-о від 11.05.2004 року в частині звільнення ОСОБА_1 незаконним; поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді головного спеціаліста - державного інспектора Херсонського відділення з 20 травня 2004 року; стягнено з Державної інспекції з охорони Чорного моря на користь ОСОБА_1 2225 грн.77 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу; зобов'язано Державну інспекцію з охорони Чорного моря нарахувати та утримати з зазначеної суми прибутковий податок та інші обов'язкові платежі.

На підставі зазначеного рішення позивача було поновлено на роботі з дати незаконного звільнення. Також позивачу був сплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 2225 грн.77 коп. у період з березня 2005 року по серпень 2005 року з вирахуванням усіх податків та зборів, у тому числі утриманих страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на підтвердження страхового стажу.

Відповідно до чинного законодавства, до стажу державної служби включаються також період, коли державний службовець не працював з поважних причин, але залишався у трудових відносинах з державним органом. Тобто, моментом, з якого незаконно звільненого працівника, слід вважати поновленим на роботі, є день видання наказу про звільнення, що, відповідно, означає, що весь час вимушеного прогулу зараховується до трудового стажу і весь цей час на користь працівника стягується заробітна плата, тому протягом усього періоду вимушеного прогулу з підстав незаконного звільнення працівник є застрахованою особою у розумінні статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, із вказаного слідує, що в період з 20.05.2004 року по 18.10.2004 року позивач перебував в трудових відносинах зі своїм роботодавцем та страхувальником - Державною екологічною інспекцією охорони Чорного моря.

Згідно статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до п. ст.21 Закону України від 9 липня 2003 року N 1058 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», органи Пенсійного фонду ведуть облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять у тому числі і від роботодавців.

За період перебування позивача у вимушеному прогулі були сплачені страхові внески до Пенсійного фонду, тому період перебування позивача у вимушеному прогулі має бути занесено до індивідуальних даних персоніфікованого обліку як стаж роботи та як стаж державної служби для подальшого розрахунку щодо призначення пенсії та має бути обчислено органом пенсійного фонду як страховий стаж.

Суд вважає, що в разі визнання звільнення незаконним, права працівника мають бути відновлені в повному обсязі. Порушені права на відображення даних по нарахуванню внесків в системі персоніфікованого обліку має бути усунено шляхом внесення відповідних коригуючих даних.

Таким чином, позивач має право на зарахування страхових внесків до індивідуальних відомостей про нарахування заробітку застрахованої особи на підтвердження страхового стажу за період з 20.05.2004 року по 18.10.2004 року помісячно, тому суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача, а саме: неправомірності дії Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні страхових внесків до індивідуальних відомостей про нарахування заробітку застрахованої особи на підтвердження страхового стажу за період з 20.05.2004 року по 18.10.2004 року помісячно.

Щодо стягнення моральної шкоди слід зазначити наступне.

Відшкодування моральної шкоди є одним із способів захисту права у разі його порушення. Право на відшкодування моральної шкоди є одним з невід'ємних прав громадянина, закріплених у Конституції України. Підставами для відшкодування моральної шкоди служать неправомірні рішення, дії чи бездіяльності особи, яка її завдала, за наявності її вини.

Як зазначив позивач, після того, як він дізнався про неправомірні дії Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області, він був змушений неодноразово звертатися до відповідних інстанцій з метою відновлення своїх порушених прав, в зв»язку з чим погіршився моральний стан здоров'я та стало приводом для звернення за консультацією до лікаря. Медична реабілітація, юридичні консультації, листування з відповідачем, з адвокатом, з екологічною інспекцією, - це все віднімало в нього чималий час, який він би міг приділити родині, батькам та друзям.

Відповідно до ст. ст.3,56 Конституції України та у відповідності до вимог чинного законодавства України, фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.

Враховуючи зазначені обставини та наявність вини відповідача у спричинені позивачу моральних страждань, суд вважає можливим частково задовольнити позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, визначивши її у сумі 1000 грн.

Що стосується вимоги про відшкодування з Державного бюджету України суми судових витрат, які складаються із сплаченого судового збору, які документально підтверджені, то в силу ст.ст.87,94 КАС України, суд, вважає її такою, що також підлягає задоволенню. При цьому слід зазначити, що відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання. Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів. Однак, ч.1 ст.94 КАСУ регламентує - якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). З цього приводу Вищий Адміністративний Суд України своїм листом № 2135/11/13-11 від 21.11.2011р. роз'яснив, що з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами судам у резолютивній частині судового рішення щодо застосування частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року N 845, з питання про порядок стягнення судових витрат з Державного бюджету України, слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Однак суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині встановлення строку для подання звіту відповідачем про виконання судового рішення та зобов»язання відповідача, як суб'єкта владних повноважень, подати звіт до суду про виконання постанови суду, оскільки в цій частині вважає їх необґрунтованими.

Керуючись чт. 46 Конституції України, ст. 24 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»,ст.ст. 3, 8, 9, 10, 11, 71, 87,94,159, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П о с т а н о в и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області, Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси про визнання дій неправомірними та зобов»язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні страхових внесків до індивідуальних відомостей про нарахування заробітку застрахованої особи на підтвердження страхового стажу за період з 20.05.2004 року по 18.10.2004 року помісячно.

Зобов»язати Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області внести зміни до індивідуальних відомостей за 2004 рік відносно ОСОБА_1 як застрахованої особи щодо помісячного нарахування страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування на підтвердження страхового стажу за період з 20.05.2004 року по 18.10.2004 року помісячно.

Стягнути з Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 1000 грн.

Стягнути із Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 243,60 грн. в рахунок відшкодування судових витрат, шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області.

В інших частинах позовних вимог відмовити за необґрунтованості.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів до Одеського апеляційного адміністративного суду через Комсомольський районний суд м. Херсона.

Суддя Н.В.Стамбула