Ухвала суду № 44280393, 15.05.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 444/2140/14-к Головуючий у 1 інстанції: Ясиновський Р.Б.

Провадження № 11-кп/783/314/15 Доповідач: Романюк М. Ф.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2015 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Романюка М.Ф.,

суддів Галина В.П., Пешкова М.І.

при секретарі Кіндрат Р.В.

з участю прокурора Дячука В.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні Дячука В.В. на вирок Жовківського районного суду Львівської області від 31.01.2015 року, -

встановила:

вироком Жовківського районного суду Львівської області від 31.01.2015 року:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця с. Синьковичі, Жовківського району, Львівської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, з середньою технічною освітою, одруженого, працюючого на посаді голови Липницької сільської ради Жовківського району Львівської області, який хворіє на гіпертонічну хворобу, не інвалід, раніше не судимий, паспорт НОМЕР_3, ІПН НОМЕР_2,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування строком на 3 роки, без конфіскації майна та без спеціальної конфіскації.

У відповідності до ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням встановивши йому іспитовий строк терміном на 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язано засудженого ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід, засудженому ОСОБА_1, у вигляді застави, після набрання вироком суду законної сили належить скасувати.

Після набрання вироком суду законної сили - заставу у розмірі 60900 /шістдесят тисяч дев`ятсот / грн., внесену платником ОСОБА_3 - повернути ОСОБА_3.

Вирішено питання з речовими доказами.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_1, працюючи на посаді голови Липницької сільської ради Жовківського району Львівської області, 23.07.2014р., знаходячись на проїжджій частині дороги, що неподалік його місця проживання в с. Равське Жовківського району Львівської області, вчинив одержання неправомірної вигоди для себе в розмірі 3500 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 40740 грн., за вчинення в інтересах гр. ОСОБА_4 дії, а саме надання останньому картографічних матеріалів розташування земельних ділянок на території Липницької сільської ради неподалік с. Старе Село Жовківського району Львівської області, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Вказані дії обвинуваченим ОСОБА_1, були вчинені за наступних обставин. Так, ОСОБА_1 працюючи на посаді голови Липницької сільської ради Жовківського району Львівської області, будучи керівником та посадовою особою органу місцевого самоврядування, тобто службовою особою, яка займає відповідальне становище, наділеною адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями, виконуючи свої повноваження на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", будучи посадовою особою органів місцевого самоврядування 4 категорії, усвідомлюючи свій обов'язок виготовлення та надання громадянам викопіювань з проекту роздержавлення та формування території, з метою особистого збагачення, діючи з корисливих мотивів та використовуючи надані йому повноваження сільського голови, в липні 2014 року висловив вимогу ОСОБА_4 щодо необхідності надання неправомірної вигоди в розмірі 3500 доларів США за виготовлення і надання йому картографічних матеріалів (викопіювань з проекту роздержавлення та формування території), розташування земельних ділянок загальною площею 15га, на території Липницької сільської ради та подальше погодження меж вказаних ділянок.

ОСОБА_4, усвідомлюючи порушення його законних інтересів у випадку невиконання вимоги ОСОБА_1 щодо передачі неправомірної вимоги був змушений погодитись та 23 липня 2014 року неподалік місця проживання ОСОБА_1 на проїжджій частині за адресою АДРЕСА_3 передав йому неправомірну вигоду в розмірі 3500 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України становило 40740 гривень, отримавши взамін від ОСОБА_1 картографічні матеріали (викопіювання з проекту роздержавлення та формування території), розташування земельних ділянок загальною площею 15га, на території Липницької сільської ради неподалік с. Старе Село Жовківського району Львівської області.

На вирок суду подав апеляційну скаргу прокурор групи прокурорів у кримінальному провадженні Дячук В.В., який не оспорюючи правильності кваліфікації дій обвинуваченого та доведеності його вини в суді, проситьскасувати вирок Жовківського районного суду Львівської області від 31.01.2015 року та ухвали новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування строком на 3 (три) роки з конфіскацією майна та без спеціальної конфіскації. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що вирок суду є незаконним з огляду на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості, у зв'язку із тим, що, на думку апелянта, судом першої інстанції, призначаючи засудженому покарання, в порушення ст. 65 КК України, повною мірою не враховано характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, дані, що характеризують особу та інші обставини кримінального провадження. Як вказує апелянт, наведені судом пом'якшуючі обставини не можуть зменшити ступінь підвищеної суспільної небезпеки тяжкого злочину з ознаками корупції, що вчинений керівником органу місцевого самоврядування безпосередньо по займаній керівній посаді, з корисливих мотивів, поєднаний з вимаганням. Апелянт зазначає, що безпідставно застосовано судом до обвинуваченого положень ст. 75 КК України, що свідчить, на думку апелянта, про порушення вимог ч.1 п.2 ст.413 КПК України.

Заслухавши доповідача, виступ прокурора, який підтримав подану ним апеляційну скаргу, пояснення захисника в інтересах обвинуваченого та обвинуваченого, які заперечили апеляційну скаргу прокурора, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, а саме у тому що ОСОБА_1, будучи службовою особою, який займає відповідальне становище, одержав неправомірну вигоду для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду та в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди вчинене за обставин, описаних у вироку, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи та ніким не оспорюється.

Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних та перевірених у судовому засіданні доказів, зокрема визнавальними показами обвинуваченого, яким суд дав належну оцінку і навів у вироку.

Згідно з ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не інвалід, хворіє на гіпертонічну хворобу серця.Щире каяття обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення суд першої інстанції вважає обставиною, що пом"якшує його покарання, так як останній в судовому засіданні дав правдиві пояснення про обставини вчиненого ним злочину чим активно сприяв судовому слідству, а також суд враховує як пом"якшуючі обставини те, що обвинувачений виключно позитивно характеризується за місцем роботи.Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Відповідно до абз.1 п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» судам необхідно мати на увазі, що частиною 1 статті 75 КК передбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням тільки тих осіб, які засуджуються до виправних робіт, службового обмеження (для військовослужбовців), обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, тобто лише щодо основного покарання, що має бути належним чином вмотивовано у вироку. Звільнення від відбування призначеного судом додаткового покарання за цією нормою закону не допускається. Звільнити з випробуванням засуджену особу від відбування іншого виду покарання або позбавлення волі на строк понад п'ять років суд не вправі.

Із змісту вироку суду першої інстанції вбачається, що суд прийшов до висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 без відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі та звільнив його від відбування основного покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України строком на 3 роки враховуючи тяжкість злочину, наслідки вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався, його вік, те, що він хворіє на гіпертонічну хворобу, його відношення до вчиненого, обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого.

Згідно з ст. 77 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Відповідно до абз. 1, 3 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" (зі змінами, внесеними згідно з постановою від 12 червня 2009 р. № 8). вирішуючи питання про застосування конфіскації майна, суди повинні враховувати, що такий вид додаткового покарання призначається лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини. Відповідно до вимог статті 59 КК ( 2341-14 ) у разі конфіскації не всього майна, а лише його частини суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. Якщо додаткове покарання у виді конфіскації майна за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов'язковим, то у разі прийняття рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням воно не застосовується, оскільки статтею 77 КК передбачено вичерпний перелік додаткових покарань, що можуть бути призначені у такому випадку, серед яких конфіскація майна відсутня.

Таким чином, колегія суддів вважає, що призначене основне покарання обвинуваченому відповідає вимогам ст. ст. 50, 65, 69-1 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів.

На думку колегії суддів, покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення воліз позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування строком на 3 роки, без конфіскації майна та без спеціальної конфіскації, призначене судом першої інстанції, яке передбачене санкцією ч.3 ст. 368 КК України, із звільненням від відбування покарання з випробуванням із покладенням на обвинуваченого обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, відповідатиме вимогам ст.ст. 50, 65, 75, 76 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів, як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при призначенні покарання прийшов до правильного висновку про застосування до нього покарання у межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії, у вигляді позбавлення волі та призначено покарання у виді 5 (п'ять) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування строком на 3 роки, без конфіскації майна та без спеціальної конфіскації.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що зазначені в апеляційній скарзі прокурора підстави для скасування вироку суду відсутні і даний вирок суду є законним та обґрунтованим, а тому відмовляє прокурору в задоволенні його апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

в задоволенні апеляційної скарги прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні Дячука В.В. - відмовити, вирок Жовківського районного суду Львівської області від 31.01.2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

СУДДІ:

Романюк М.Ф. Галин В.П. Пешков М.І.