Постанова № 44276689, 17.04.2015, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2-а/760/191/15

в справі №760/3625/15-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2015 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Лазаренко В.В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання неправомірною бездіяльності суб'єкта владних повноважень, стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати неправомірними дії відповідача щодо не призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 54-місячного грошового забезпечення та зобов'язати призначити і виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 54-місячного грошового забезпечення, виходячи зі складу грошового забезпечення, визначеного ч.2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XIІ на день встановлення інвалідності. Також просить стягнути з відповідача одноразову грошову допомогу у разі інвалідності відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 106400,95 грн.

Посилається на те, що 19 лютого 1987 року був звільнений з військової служби та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

30 червня 2009 року отримав ІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК серії КА-2 №007466 від 06 липня 2009 року.

29.12.2014 позивач направив на адресу відповідача заяву, в якій просив здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 54-місячного грошового забезпечення на день встановлення йому інвалідності, включаючи всі види грошового забезпечення за останньою штатною посадою, з якої його було звільнено з військової служби, у розмірі станом на час виникнення у його права на отримання одноразової грошової допомоги.

Однак відповідач не визнав його право на отримання допомоги як інваліда війни ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, будь-якої відповіді на звернення позивача не надав.

Вважає таку бездіяльність протиправною та просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 27 лютого 2015 року у відповідності до положень ст. 183-2 КАС України в справі було відкрито скорочене провадження.

12 березня 2015 року до канцелярії суду надійшли заперечення проти позову від Міністерства оборони України, в яких останнє адміністративний позов не визнає та просить в його задоволенні відмовити. Зокрема, посилається на те, що документи для призначення одноразової грошової допомоги до Департаменту фінансів не надходили та Міністром оборони України рішення про призначення допомоги або про відмову у її призначенні не приймалось, а тому звернення позивача до суду з позовом є передчасним, оскільки права позивача з боку відповідача не порушувались. Крім того звертає увагу суду на те, що дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не підлягає застосуванню до спірих правовідносин, оскільки позивачем не надано жодних доказів, які б підтвердили, що він проходив військову службу в Збройних Силах України або був військовослужбовцем іншого утвореного відповідно до законів України військового формування та правоохоронного органу спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України. Натомість, з наданих позивачем матеріалів слідує, що останній звільнився з військової служби в ЗС СРСР в 1987 році, що підтверджується витягом з наказу Командувача військами Червонопрапорного Київського військового округу №09ПМ від 19.02.1987 року.

Крім того, зазначає, що Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. №499, прийнятий у відповідності до ст. 16 Закону №2011-XIІ, а отже поширюється лише на військовослужбовців, які звільнені з військової служби після 10.05.2006.

Дослідивши матеріали адміністративного позову, суд вважає його таким, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 19 лютого 1987 року був звільнений з військової служби відповідно до наказу від 19.02.1987 №09-ПМ.

30 червня 2009 року отримав ІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК серії КА-2 №007466 від 06 липня 2009 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону, інвалідность, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, є підставою для набуття права на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, 30.06.2009 року позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» від 28 травня 2008 року №499 у розмірі 54-місячного грошового забезпечення за останньою посадою на день встановлення інвалідності.

З метою реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивачем подано відповідні документи до Київського міського військового комісаріату.

Згідно листа Київського міського військового комісаріату від 23 грудня 2014 року №311 слідує, що заява позивача про призначення та виплату одноразової грошової допомоги разом з доданими документами спрямована до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, що спростовує доводи відповідача про те, що вказані документи не надходили.

Як слідує із преамбули Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, останній визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону останній поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМ України від 28 травня 2008 року № 499 було затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб.

Абз. 8 пп. 2 п. 2 Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що одноразова грошова допомога військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби, зокрема інвалідам ІІ групи, виплачується у розмірі 54-місячного грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (в редакції, чинній на час встановлення інвалідності) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

З огляду на те, що інвалідність позивачу була встановлена 30 червня 2009 року безстроково, суд приходить до висновку, що відповідач при вирішення питання про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги повинен був керуватися п. 2 Порядку в редакції, чинній після внесення змін постановою КМУ від 25 липня 2011 року № 815 та ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції після 01.01.2007, у зв'язку з чим не приймає до уваги заперечення проти позову в цій частині.

Тобто, одноразова грошова допомога позивачу повинна була бути призначена та виплачена у розмірі 54-місячного грошового забезпечення за останньою посадою на день встановлення інвалідності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не спростував доводи позивача.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача про визнання дій відповідача щодо не призначення позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 54-місячного грошового забезпечення відповідно до Постанови КМ України від 28 травня 2008 року №499 неправомірними.

За позивачем було визнано право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 54-місячного грошового забезпечення, виходячи зі складу грошового забезпечення, визначеного ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Порядок та умови призначення і виплати вищезазначеної одноразової грошової допомоги визначені Постановою КМ України від 28 травня 2008 року № 499.

Таким чином, на відповідача повинен бути покладений обов'язок саме нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 54-місячного грошового забезпечення, виходячи зі складу грошового забезпечення, визначеного ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за вирахуванням проведеної виплати, а не стягнути її невиплачену частину.

Керуючись Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», ст. ст.9, 11, 69-71, 86, 99, 158-163, 183-2, 254 КАС України, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо не призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 54-місячного грошового забезпечення відповідно до Постанови КМ України від 28 травня 2008 року №499.

Зобов'язати Міністерство оборони України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі 54 місячного грошового забезпечення, виходячи зі складу грошового забезпечення, визначеного ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на день встановлення інвалідності з врахуванням отриманих коштів.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її отримання до Київського апеляційного адміністративного суду через районний суд.

Суддя: