Постанова № 44276663, 17.04.2015, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2-а/760/142/15

Справа №760/2095/15-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2015 року Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Лазаренко В.В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання неправомірною бездіяльності суб'єкта владних повноважень, стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати неправомірними дії відповідача щодо не призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 36-місячного грошового забезпечення та зобов'язати призначити і виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 36-місячного грошового забезпечення, виходячи зі складу грошового забезпечення, визначеного ч.2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XIІ на день встановлення інвалідності.

Посилається на те, що 10 листопада 2000 року був звільнений з військової служби та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

12 червня 2007 року отримав ІІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням,пов'язаним із виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК серії БК-1 №016438 від 12 червня 2007 року.

Міністерство оборони України у відповідь на звернення позивача до Міністра оборони України в перерахунку та виплаті недоплаченої частини одноразової грошової допомоги відмовило йому, що підтверджується

Міністерство оборони не визнало право позивача ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги як інваліду війни ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 36 - місячного грошового забезпечення станом на день встановлення інвалідності, що підтверджується листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 08 грудня 2014 року вих. №248/3/6/2286/2241.

Вважає таку бездіяльність протиправною та просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 17 лютого 2015 року в справі було відкрито скорочене провадження.

02 березня 2015 року до канцелярії суду надійшли заперечення проти позову від Міністерства оборони України, в яких останнє посилається на те, що позивач не отримав одноразову грошову допомогу правомірно,адміністративний позов не визнає та просить в його задоволенні відмовити.

Дослідивши матеріали адміністративного позову, суд вважає його таким, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу в Збройних Силах України, та був звільнений з військової служби 10.11.2000 (а.с. 21).

12 червня 2007 року отримав ІІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням,пов'язаним із виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК серії БК-1 №016438 від 12 червня 2007 року (а.с. 22).

Таким чином, 12 червня 2007 року позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі(смерті),поранення(контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців,військовозобов'язаних і резервістів, при званих на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» від 28 травня 2008 року №499у розмірі 36-місячного грошового забезпечення за останньою посадою на день встановлення інвалідності.

З метою реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивачем подано відповідні документи до Київського міського військового комісаріату.

Також позивач в листопаді 2014 року направив на адресу Міністерства оборони України заяву, в якій просив здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 36-місячного грошового забезпечення (а.с. 26).

Як визначено ч. 1 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» останній поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМ України від 28 травня 2008 року № 499 було затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб.

Абз. 8 пп. 2 п. 2 Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що одноразова грошова допомога військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби, зокрема інвалідам ІІІ групи, виплачується у розмірі 36-місячного грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (в редакції, чинній на час встановлення інвалідності) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

З огляду на те, що інвалідність позивачу була встановлена 12 червня 2007 року безстроково, суд приходить до висновку, що відповідач при вирішення питання про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги повинен був керуватися п. 2 Порядку в редакції, чинній до внесення змін постановою КМУ від 25 липня 2011 року №815.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не спростував доводи позивача.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача про визнання дій відповідача щодо не призначення позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 36-місячного грошового забезпечення відповідно до Постанови КМ України від 28 травня 2008 року №499 неправомірними.

За позивачем було визнано право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 36-місячного грошового забезпечення, виходячи зі складу грошового забезпечення, визначеного ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Порядок та умови призначення і виплати вищезазначеної одноразової грошової допомоги визначені Постановою КМ України від 28 травня 2008 року № 499.

Таким чином, на відповідача повинен бути покладений обов'язок саме нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 36-місячного грошового забезпечення, виходячи зі складу грошового забезпечення, визначеного ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за вирахуванням проведеної виплати, а не стягнути її недоплачену частину.

Керуючись Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», ст. ст.9, 11, 69-71, 86, 99, 158-163, 183-2, 254 КАС України, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо не призначення позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 36 - місячного грошового забезпечення відповідно до Постанови КМ України від 28 травня 2008 року №499.

Зобов'язати Міністерство оборони України здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі 36 місячного грошового забезпечення, виходячи зі складу грошового забезпечення, визначеного ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на день встановлення інвалідності з врахуванням отриманих коштів.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її отримання до Київського апеляційного адміністративного суду через районний суд.

Суддя: