Вирок № 44273857, 20.05.2015, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Горчакова О. І..

Справа № 644/3887/15-к

Провадження № 1-кп/644/315/15

20.05.2015

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Горчакової О.І.,

за участю:

секретаря судових засідань - Купченко Р. В.,

прокурора - Шаповалова Є.Є.,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

потерпілої - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Орджонікідзевського районного суду міста Харкова у м. Харкові обвинувальний акт матеріалу кримінального провадження № 12015220530000420 від 12 лютого 2015 року, що надійшов від прокурора Орджонікідзевського району міста Харкова щодо громадянина:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженого м. Харкова, громадянина України, з середньо освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

за підозрою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, ч. 2 ст.185 КК України, -

встановив:

ОСОБА_2, 10 січня 2015 року з корисливих мотивів, реалізуючи свій умисел на таємне викрадення чужого майна, перебуваючи за місцем свого мешкання у АДРЕСА_1, взяв кредитну картку «ПриватБанк» за номером НОМЕР_1 яка належала його матері - ОСОБА_3, без її відома і дозволу. Цього ж дня о 03 годині 43 хвилини шляхом зняття грошей зі вказаної кредитної картки «ПриватБанк» за допомогою банкомату, розташованому за адресою: м. Харків вул. Шарикова, 29 заволодів грошовою сумою у розмірі 800 грн. і одразу ж після цього о 03 годині 47 хвилин за допомогою того ж банкомату ОСОБА_2 зняв з кредитної картки, що належить матері - ОСОБА_3, гроші у розмірі 100 гривень.

14 січня 2015 року, продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, ОСОБА_2, знаходячись за місцем свого мешкання у АДРЕСА_1, взяв кредитну картку «ПриватБанк» за номером НОМЕР_1 яка належала його матері - ОСОБА_3, без її відома і дозволу, у невстановлений час доби, за допомогою банкомату, розташованому за адресою: м. Харків проспект Московський, 300-В, зняв грошову суму у розмірі 500 гривень.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 16 січня 2015 року, ОСОБА_2 втретій раз, знаходячись за місцем свого мешкання у АДРЕСА_1, взяв кредитну картку «ПриватБанк» за номером НОМЕР_1 яка належала його матері - ОСОБА_3, без її відома і дозволу, у невстановлений час доби, за допомогою банкомату, розташованому за адресою: м. Харків проспект Московський, 300-В, зняв грошову суму у розмірі 450 гривень.

Вказані дії поєднані одним злочинним умислом. Гроші, якими ОСОБА_2 заволодів злочинним щляхом на загальну суму 1850 гривень, він розпорядився на власний розсуд, використавши для особистих потреб.

Крім того, 31 січня 2015 року, час доби не встановлений, знаходячись за місцем свого мешкання у АДРЕСА_1, діючи повторно, з корисливих мотивів, з раптово виниклим умислом, спрямованим на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, таємно викрав золоті сережки з каменем, які знаходились в кімнаті ОСОБА_3 Ці сережки належали його матері - ОСОБА_3, їх вартість, згідно судово-товарознавчої експертизи № 1949 від 27.02.2015 року, становить 343 гривні. Викрадені сережки ОСОБА_2 заклав у ломбард, а отримані за це гроші - витратив на особисті потреби. Діями ОСОБА_2 о. завдано матеріальний збиток потерпілій на 343 гривні.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2. ст. 185 КК України визнав повністю. Цивільний позов визнав. У вчиненому розкаявся, підтвердив факт і обставини вчинення правопорушень, не заперечував визнати недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин які ніким не оспорюються. Просив суд суворо не карати.

Потерпіла ОСОБА_3 прохала задовольнити цивільний позов. Розрахунки розміру матеріальної шкоди та докази цього до суду не надала; не змогла пояснити причини відсутності вказівки у цивільному позові відповідача, бо сама цей позов не складала (а.с. 6).

Враховуючи показання обвинуваченого, а також те, що учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, правильно розуміють зміст цих обставин, не наполягають на дослідженні інших доказів у справі, розуміють неможливість вподальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, - у суду не має сумнівів в добровільності та істинності їх позицій, тому, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого та дослідженням даних, які характеризують його особу.

Суд знаходить, що дії ОСОБА_2 по епізодам: 10.01.2015 року, 14.01.2015 року, 16.01.2015 року слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка); по епізоду 31.01.2015 року - за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєних злочинів, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують чи обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 КК України обвинувачений вчинив злочини середньої тяжкості.

Дослідженням особи обвинуваченого встановлено, що він ІНФОРМАЦІЯ_4, з середньо освітою, не одружений, утриманців не має, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, не працює і на обліку в Центрі зайнятості не перебуває, характеризується за місцем проживання посередньо, раніше не судимий (а.с.41-43, 48-51).

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставинами, пом'якшуючими покарання підсудному, суд визнає щиросердне розкаяння в скоєному, сприяння у розкритті злочинів.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_2, не установлено.

Суд приходить до висновку, що обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, не зменшують його суспільну небезпеку до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до підсудного ст. 69 КК України - призначення більш м'якого покарання, ніж передбаченого законом.

Підстав для застосування підсудному ст. 69-1 КК України - не вбачається.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що виправити обвинуваченого та запобігти його злочинній діяльності можливо без його фактичної ізоляції від суспільства, в зв'язку з чим ОСОБА_2 має бути засуджений за ч. 1 ст. 185 КК України та за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання в межах передбачених санкцією даних статей. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, суд призначає покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням.

На підставі ст. 75 КК України суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком. На підставі п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 суд залишає без розгляду. До такого висновку суд прийшов виходячи з того, що в ньому не вказано хто ж являється цивільним відповідачем; в резолютивній частині не вказано з кого слід стягнути матеріальну шкоду; не надані докази розрахунку матеріальної шкоди у розмірі 15000 гривень, заявлених ОСОБА_3 (а.с. 6)

При цьому суд роз'яснює ОСОБА_3 її право звернутися з цивільним позовом у порядку цивільного судочинства.

Міра запобіжного заходу не обиралась.

Судові витрати, згідно вимог п. 3 ст. 118, ст.122, ч.2 ст. 124 КПК України, підлягають стягненню із засудженого в доход Держави (а.с. 44-47).

Керуючись ст.ст. 369-371, 128-129, 374 КПК України, суд -

з а с у д и в:

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185 КК України та ч. 2 ст. 185 КК України і призначити покарання

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, суд остаточно призначає покарання у вигляді ТРЬОХ років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на ТРИ роки.

На підставі п.п. 2, 3, 4 ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід не обирався.

Стягнути з засудженого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, індивідуальний номер платника податку - не відомий, в доход Держави 147 гривень 60 копійок ( сто сорок сім гривень 60 коп.) за проведення судово- товарознавчої експертизи № 1949 від 27.02.2015 року , перерахувавши на: Код класифікації 24060300, розрахунковий рахунок 31112115700009, ідентифікаційний код отримувача 37999701, одержувач УД КСУ в Орджонікідзевському районі міста Харкова, банк отримувача ГУД КСУ у Харківській області, МФО 851011.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 залишити без розгляду.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області через Орджонікідзевський районний суд міста Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення. Засудженим - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити засудженому та прокурору.

Суддя: О. І. Горчакова