Ухвала суду № 44269735, 20.05.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/15611/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В.П. Провадження № 22-ц/773/641/15 Категорія: 20 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Здрилюк О.І.,

суддів - Стрільчука В.А., Карпук А.К.,

при секретарі - Шугаловій О.М.,

з участю прокурора - Романішиної Т.Л.,

позивача - ОСОБА_1,

пр-ків відповідачів - Андрусяка І.В., Тачинської С.П., Мороза І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом прокурора міста Луцька в інтересах ОСОБА_1 до Відділу управління майном міської комунальної власності Луцької міської ради, Приватного підприємства «Телфорт», Комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації», Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування рішень державних реєстраторів за апеляційною скаргою прокурора міста Луцька на ухвалу Луцького міськрайонного суду від 18 березня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 18 березня 2015 року закрите провадження у справі за позовом прокурора міста Луцька в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_1 до Відділу управління майном міської комунальної власності Луцької міської ради, Приватного підприємства «Телфорт», Комунального підприємства "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації", Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області про визнання недійсним договору купівлі-продажу частини нежитлового підвального приміщення та скасування рішень державних реєстраторів в частині позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора № 697 в реєстровій книзі № 6 про реєстрацію об'єкта нерухомого майна за ПП «Телфорт» від 14.10.2002 року; скасування рішення держаного реєстратора № 697 в реєстровій книзі № 6 про реєстрацію об'єкта нерухомого майна за Луцькою міською радою від 04.06.2002 року; зобов'язання Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області внести записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації права власності на частини нежитлового підвального приміщення (номери приміщень з 35-1 по 35-9) загальною площею 98,4 кв.м., вартістю 779290 грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ПП «Телфорт» та Луцькою міською радою.

В апеляційній скарзі прокурор міста Луцька просить скасувати цю ухвалу та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вважає, що судом допущене порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, ухвала суду - залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст.15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають з усіх правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно з ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, в тому числі, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 8 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» зазначено, що відповідно до абз.2 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За змістом ст.9 цього Закону державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються (делегуються) функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. Суди повинні мати на увазі, що під діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб'єктами владних повноважень з питань реєстрації. Спори які виникають у цих відносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що прокурор в інтересах ОСОБА_1 ставить вимоги про скасування рішень державних реєстраторів від 04.06.2002 року та від 14.10.2002 року щодо реєстрації об'єктів нерухомості, при цьому не надає жодних доказів відмови реєстраторів у проведенні таких дій та не зазначає правової підстави для задоволення таких вимог на час звернення із позовом.

Крім того, відповідно до положень Закону України від 01.07.2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5, право власності на нерухоме майно виникає в особи з моменту його державної реєстрації. При цьому орган, уповноважений здійснювати таку реєстрацію (БТІ), вчиняє відповідні дії тільки в межах чинного законодавства і не перебуває з власником у правовідносинах щодо здійснення ним прав володіння, користування та розпорядження майном, стосовно якого існує спір про право власності, не оспорює та не претендує на таке право, а відтак, не може бути стороною у цивільному процесі.

Виходячи з викладеного, давши вірну правову оцінку обставинам справи, суд першої інстанції обґрунтовано закрив провадження у справі в частині позовних вимог.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що при постановленні оскаржуваної ухвали дотримано вимоги процесуального законодавства, у зв'язку з чим відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст.303, 307, 312, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора міста Луцька відхилити, а ухвалу Луцького міськрайонного суду від 18 березня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді