Рішення № 44269726, 20.05.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/15611/14-ц Провадження № 22-ц/773/680/15 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В.П. Категорія: 20 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Здрилюк О.І. ,

суддів - Стрільчука В.А., Карпук А.К.,

при секретарі - Шугаловій О.М.,

з участю прокурора - Романішиної Т.Л.,

позивача - ОСОБА_1,

пр-ків відповідачів - Андрусяка І.В., Тачинської С.П., Мороза І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом прокурора міста Луцька в інтересах ОСОБА_1 до Відділу управління майном міської комунальної власності Луцької міської ради, Приватного підприємства «Телфорт» про визнання недійсним договору купівлі-продажу за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Волинської області Корецького О. на рішення Луцького міськрайонного суду від 18 березня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

24 вересня 2014 року прокурор міста Луцька в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (на даний час - ОСОБА_1) звернувся в суд з позовом до Відділу управління майном міської комунальної власності Луцької міської ради, Приватного підприємства «Телфорт», Комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації», Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області про визнання недійсним договору купівлі-продажу частини нежитлового підвального приміщення та скасування рішень державних реєстраторів, який мотивував тим, що 10.06.2002 року між Відділом обліку майна міської комунальної власності Луцької міської ради та Приватним підприємством «Телфорт» було укладено договір купівлі-продажу частини нежитлового підвального приміщення (номери приміщень з 35-1 по 35-9) загальною площею 98,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відділ обліку майна міської комунальної власності Луцької міської ради став власником зазначеного майна на підставі розпорядження міського голови № 253-рр від 18.04.2002 року «Про приватизацію частини нежитлового підвального приміщення за адресою: АДРЕСА_1» і рішення міської ради № 1/13 від 26.04.2002 року «Про затвердження розпорядження міського голови, секретаря ради та рішень виконавчого комітету, виданих в міжсесійний період» в частині затвердження даного розпорядження міського голови.

Постановою Луцького міськрайонного суду від 08.09.2011 року, яка набрала законної сили 06.05.2014 року розпорядження міського голови № 253-рр від 18.04.2002 року та рішення Луцької міської ради № 1/13 від 26.04.2002 року в частині затвердження даного розпорядження міського голови визнано незаконними та скасовано.

Оскільки спірний договір купівлі-продажу укладався на підставі зазначених розпорядження та рішення, які скасовані, то прокурор просив визнати його недійсним як такий, що не відповідає вимогам закону.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 18.03.2015 року закрите провадження у справі в частині позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора № 697 в реєстровій книзі № 6 про реєстрацію об'єкта нерухомого майна за ПП «Телфорт» від 14.10.2002 року; скасування рішення держаного реєстратора № 697 в реєстровій книзі № 6 про реєстрацію об'єкта нерухомого майна за Луцькою міською радою від 04.06.2002 року; зобов'язання Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області внести записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації права власності на частини нежитлового підвального приміщення (номери приміщень з 35-1 по 35-9) загальною площею 98,4 кв.м., вартістю 779290 грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ПП «Телфорт» та Луцькою міською радою (а.с.116-118)

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 18.03.2015 року закрите провадження у справі в частині позовних вимог, заявлених в інтересах ОСОБА_5, у зв'язку із смертю останньої (а.с.114-115).

Виправленим ухвалою від 10.04.2015 року рішенням Луцького міськрайонного суду від 18 березня 2015 року в позові прокурора міста Луцька в інтересах ОСОБА_1 до Відділу управління майном міської комунальної власності Луцької міської ради, Приватного підприємства «Телфорт» про визнання недійсним договору купівлі-продажу частини нежитлового підвального приміщення відмовлено за безпідставністю (а.с.119-122, 135).

В апеляційній скарзі перший заступник прокурора Волинської області Корецький О. просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.

Вважає, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

В апеляційному суді прокурор та позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримали із наведених у ній підстав та просять її задовольнити.

Представники відповідачів Андрусяк І.В., Тачинська С.П. і Мороз І.С. апеляційну скаргу заперечили та просять її відхилити.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду - до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в позові з наступних підстав.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що прокурор міста Луцька не надав суду доказів, а відповідно не довів, що спірне нежитлове приміщення використовувалося мешканцями будинку, як допоміжне приміщення, а також, виходив з того, що спірне підвальне приміщення передане у комунальну власність Луцької міської ради до виникнення у позивача права на користування квартирою, яка є власністю її чоловіка, який підвальне приміщення не придбавав.

Проте, такі висновки суду зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права та без належного з'ясування дійсних обставин справи.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, котрі були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржуване рішення не відповідає.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована у квартирі АДРЕСА_2 з 23.04.1999 року, а не з 2009 року, як зазначено судом першої інстанції.

Вказана обставина стверджується копіями паспорта позивача та будинковою книгою на квартиру, оглянутою судом апеляційної інстанції.

Позивач являється користувачем квартири, власником якої з 16.09.1998 року є ОСОБА_7, що стверджується інвентаризаційною справою на дану квартиру.

Покликання суду на ту обставину, що ОСОБА_7 підвальне приміщення не придбавав - не ґрунтується на нормах закону, оскільки останній придбав квартиру, яка попереднім власником була приватизована відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», офіційне тлумачення норм якого щодо співвласності на допоміжні приміщення дано рішенням Конституційного Суду України № 4-рп/2004 від 02.03.2004 року.

На підставі ст.ст.64, 156 ЖК України, ст.382 ЦК України на позивача поширюються ті ж права та обов'язки щодо користування квартирою і допоміжними приміщеннями, як і на власника квартири.

Із матеріалів справи вбачається, що однією із обставин для скасування розпорядження Луцького міського голови № 253-рр від 18.04.2002 року та рішення Луцької міської ради № 1/13 від 26.04.2002 року у постанові Луцького міськрайонного суду від 08.09.2011 року та ухвалі Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2014 року зазначено те, що спірне підвальне приміщення, яке на даний час у власності ПП «Телфорт» - є допоміжним приміщенням для житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.7-11).

Разом з тим, звертаючись із позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного підвального приміщення, ні прокурор, ні позивач ОСОБА_1 не довели, що у позивача відсутня можливість користуватися частиною непроданого підвального приміщення.

Крім того, із спірного договору купівлі-продажу вбачається, що продавцю - Відділу обліку майна комунальної власності Луцької міської ради згадане приміщення належить на підставі свідоцтва про право власності, виданого 03.06.2002 року виконкомом Луцької міської ради (а.с.13-15). Копія цього свідоцтва наявна в матеріалах справи (а.с.16).

В судовому засіданні сторони ствердили, що як на час звернення в суд з даним позовом, так і на даний час це свідоцтво, як правовстановлюючий документ, який був підставою для укладення договору купівлі-продажу - не визнано недійсним.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність при зазначених обставинах підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного майна.

Покликання представника відповідача Андрусяка І.В. на пропуск прокурором та позивачем строків позовної давності - не заслуговують на увагу, оскільки у позовній заяві підставою подання позову зазначено скасування розпорядження міського голови та рішення міської ради, на підставі яких, на думку позивача, було вчинено спірну угоду, а відповідна постанова Луцького міськрайонного суду набрала законної сили лише 06.05.2014 року.

Оскільки висновки суду першої інстанції зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права, то згідно зі статтею 309 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Волинської області Корецького О. задовольнити частково.

Виправлене ухвалою від 10.04.2015 року рішення Луцького міськрайонного суду від 18 березня 2015 року в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити в позові прокурора міста Луцька в інтересах ОСОБА_1 до Відділу управління майном міської комунальної власності Луцької міської ради, Приватного підприємства «Телфорт» про визнання недійсним укладеного 10.06.2002 року між Відділом обліку майна міської комунальної власності Луцької міської ради та Приватним підприємством «Телфорт» договору купівлі-продажу частини нежитлового підвального приміщення (номери приміщень з 35-1 по 35-9) загальною площею 98,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді