Ухвала суду № 44268033, 18.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.05.2015р. м. Київ К/800/30714/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Голубєвої Г.К.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013

у справі №826/1554/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергобудресурси»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Укренергобудресурси» звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 02.10.2012 № 0000086156 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 576795 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 144199 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.03.2013 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 скасовано постанову суду першої інстанції, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 02.10.2012 № 0000086156 в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2012 року в сумі 545049 грн. та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 136263 грн.

ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, обґрунтовуючи такі вимоги обставинами, з яких податковий орган виходив при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наводив судам попередніх інстанцій, заперечуючи проти позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для зменшення позивачеві за податковим повідомленням-рішенням від 02.10.2012 № 0000086156 бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 576795 грн. за липень 2012 року та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 144199 грн. слугували висновки документальної позапланової перевірки, викладені в акті від 01.10.2012 № 65/15-6/36203764, про порушення п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що полягало в неправомірному заявленні до бюджетного відшкодування за липень 2012 року податку на додану вартість в сумі 576795 грн., право на отримання якого виникло у попередніх звітних періодах.

Так, згідно з довідкою щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додатку 2 до податкової декларації за липень 2012 року) частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг або до державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України включена до податкових зобов'язань у декларації, в попередніх звітних (податкових) періодах та не погашена податковими зобов'язаннями попередніх звітних (податкових) періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування складається з податку на додану вартість в загальній сумі 1431644 грн., в т.ч. в сумі 576795 грн., яка, своєю чергою складається з податку на додану вартість за жовтень 2011 року в сумі 154570 грн., листопад 2011 року в сумі 19802 грн., грудень 2001 року в сумі 299075 грн., березень 2012 року в сумі 102955 грн., травень 2012 року в сумі 393 грн.

Позивач залишок від'ємного значення за жовтень 2011 в сумі 154570 грн. оплатив в цьому періоді, за листопад 2011 року в сумі 19802 грн. - в цьому періоді, - грудень 2011 року в сумі 299075 грн. - в цьому періоді, - березень 2012 року в сумі 102955 грн. - в цьому періоді, - травень 2012 року в сумі 393 грн. - в цьому періоді.

Вчинення вказаних порушень податковий орган обґрунтовує тим, що оскільки позивач не заявив до бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок у банку в періодах, в якому в нього виникло таке право, то він втратив таке право, а сума податку

Інших правових та фактичних підстав для позбавлення позивача права на отримання бюджетного відшкодування за липень 2012 року податковим органом не наведено. Факт реального здійснення позивачем господарських операцій, за наслідками яких сформовано податковий кредит та обраховано від'ємне значення з податку на додану вартість, податковим органом не заперечується.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що не декларування до бюджетного відшкодування податку на додану вартість у періодах, в якому виникло таке право, має наслідком зарахування зазначених сум податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з такого податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов в частині вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.10.2012 № 0000086156 в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 545049 грн. та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 13663грн., суд апеляційної інстанції виходив з того, що Податковий кодекс України не ставить право на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок в банку залежно від факту заявлення такого відшкодування лише в періоді, в якому воно виникло. Відмовляючи в задоволенні позову в частині, що стосується зменшення позивачу бюджетного відшкодування в сумі 31746 грн., суд апеляційної інстанції виходив з того, що у позивача не виникло права на отримання відшкодування з податку на додану вартість в цій сумі, оскільки факт сплати податку в цій сумі не встановлено.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Статтею 200 Податкового кодексу України (далі - Кодексу) передбачено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до пункту 200.1 зазначеної статті Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 200.3 статті 200 Кодексу при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 зазначеного Кодексу якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Зміст наведених вище норм Кодексу дає підстави для висновку, що правило переносу від'ємного значення попереднього звітного періоду означає, що в звітному податковому періоді у платника податку може виникнути право на бюджетне відшкодування, але платник податку може отримати лише ту частину, яка буде дорівнювати сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам товарів (послуг). Платник податку, який не заявив до бюджетного відшкодування від'ємне значення, залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів включає до складу податкового кредиту наступного податкового періоду шляхом відображення в рядку 24 податкової декларації без обмежень певними строками давності і не втрачає право заявити таке від'ємне значення до бюджетного відшкодування у періоді, в якому виникнуть умови (сплата суми у попередньому податковому періоді постачальникам товарів (послуг).

Відповідно до п. 200.7. ст. 200 Кодексу платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України визначено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Таким чином, платник податку самостійно приймає рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, про що подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Однак право на заявлення такої суми до бюджетного відшкодування обмежено строком давності у 1095 днів, що настають за днем отримання права на таке відшкодування, яке, своє чергою, виникає в наступному звітному періоді після періоду, в кому здійснена фактична сплата податку на додану вартість постачальникам товарів.

Враховуючи, що правомірність декларування позивачем податкового кредиту та від'ємного значення, факт сплати позивачем податку на додану вартість постачальникам товарів у попередніх звітних періодах податковим органом не заперечується, з огляду на те, що позивач подав заяву про відшкодування податку не пізніше отримання права на таке відшкодування, суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитись з висновками суду апеляційної інстанції про те, що податковий орган протиправно зменшив позивачу бюджетне відшкодування в сумі 545049 грн. та застосував штрафні (фінансові) санкції в сумі 13663 грн.

З огляду на викладене, діючи у межах перегляду справи судом касаційної інстанції, визначених у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не знайшов підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Г.К. Голубєва

Ю.І. Цвіркун