Ухвала суду № 44267852, 20.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.10.2014р. м. Київ К/9991/70902/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представників позивача Степаненко Т.О.

прокурора Чубенка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10.08.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012

у справі №2а/1270/4253/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз»

до 1.Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, 2. Головного управління Державної казначейської служби України Луганської області

за участю: Прокуратури м. Луганська

про стягнення суми податку на додану вартість що підлягає бюджетному відшкодуванню

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10.08.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012, позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську ДПС, що втілились у ненаданні до ГУ Державної казначейської служби України у Луганській області висновку про відшкодування ПАТ «Луганськтепловоз» податку на додану вартість за січень 2012 року на суму 16169255 грн. Стягнуто з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області на користь ПАТ «Луганськтепловоз» суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за січень 2012 року в розмірі 16169255 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача-2, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

На виконання вимог п.49.18 ст.49, п.54.1 ст.54, п.202.1 ст.202 Податкового кодексу України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 №41 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 16.02.2011 за №197/18935, позивачем подано декларацію з податку на додану вартість за січень 2012 року, де в рядку 23 заявлено суму, що підлягає відшкодуванню в розмір 16175485,00 грн.

Відповідачем проведено документальну позапланову перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 28.03.2012 №2/15-00/05763797.

Перевіркою підтверджено заявлену у декларації за січень 2012 року суму бюджетного відшкодування в розмірі 15993435 грн. У зв?язку з неотриманням матеріалів зустрічних звірок по ланцюгу постачання від органів ДПС залишилась непідтвердженою сума бюджетного відшкодування в розмірі 175820 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом податкові повідомлення-рішення щодо зменшення заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування не приймалися, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області наданий не був, що стало підставою для звернення з даним позовом.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач-2 у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Підпунктом 14.1.18 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V ПК України.

За змістом п. 200.1 ст. 200 Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.2 - 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 200.4 названої статті, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 200.7 ст. 200 ПК України встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби (п.200.13 ст.200 Податкового кодексу України).

При цьому позивачем правильно обрано спосіб захисту порушеного права шляхом заявлення вимоги про стягнення заборгованості, оскільки у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога саме про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відповідачами, всупереч положенням ч.2 ст.71 КАС України, таких доказів суду не надано.

За встановлених обставин, судова колегія не вбачає підстав для скасування постановлених у справі рішень суду першої та апеляційної інстанцій, з мотивів викладених в касаційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10.08.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун