Ухвала суду № 44267765, 22.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" квітня 2015 р. м. Київ К/9991/27362/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Кохан О.С.,

за участю:

представників позивача: Лозовик О.І., Шилюк Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Колективного торгово-виробничого підприємства «Ірша»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року

у справі № 2а-1931/09/0670

за позовом Колективного торгово-виробничого підприємства «Ірша»

до Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової Житомирської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Колективне торгово-виробниче підприємство «Ірша» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової Житомирської області (далі - відповідач) про визнання нечинними: податкового повідомлення-рішення № 0000312301/2 від 29 жовтня 2008 року в частині нарахування податку на додану вартість у сумі 180749,00 грн., застосування штрафної санкції у розмірі 90690,50 грн., разом 271439,50; податкового повідомлення-рішення № 0000212301/2 від 29 жовтня 2008 року у повному обсязі.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29 березня 2010 року позов був задоволений. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Володарсько-Волинської МДПІ Житомирської області № 0000312301/2 від 29 жовтня 2008 року в частині нарахування зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 180749,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 90690,50 грн., а всього 271439,50 грн. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Володарсько-Волинської МДПІ Житомирської області № 0000212301/2 від 29 жовтня 2008 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29 березня 2010 року було скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі КТВП «Ірша», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року та залишити в силі постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29 березня 2010 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Володарсько-Волинська МДПІ Житомирської області провела виїзну планову документальну перевірку КТВП «Ірша» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 квітня 2005 року по 31 березня 2008 року, за результатами якої був складений акт № 18/5/23-07/00198539 від 31 липня 2008 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги: підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 12557,00 грн., в тому числі по деклараціях: за 1 квартал 2007 року - 2515,00 грн., півріччя 2007 року - 4074,00 грн., 9 місяців 2007 року - 6154,00 грн., 2007 рік - 10439,00 грн., 1 квартал 2008 року - 2118,00 грн.; пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.1.10 пункту 5.1 статті 5, підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з квітня 2005 року по лютий 2008 року включно на загальну суму 189144,00 грн., в тому числі: занижено на суму 190806,00 грн. та завищено на суму 1662,00 грн. в серпні 2007 року.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що: у період з 01 січня 2007 року по 31 березня 2008 року позивач неправомірно включав до складу валових витрат суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних товарів для харчування учнів у школах в зоні посиленого радіоактивного контролю, вартість яких була об'єктом оподаткування податком на додану вартість, в сумі 50229,00 грн.; у період з 01 січня 2007 року по 29 лютого 2008 року позивач (виконавець) неправомірно не оподаткував податком на додану вартість послуг, наданих ним суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_3 (замовнику), згідно договору на організацію харчування дітей від 12 січня 2007 року, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 230978,00 грн.; у період з 01 січня 2007 року по 29 лютого 2008 року позивач неправомірно не відображав у складі податкового кредиту суми податку на додану вартість по придбаних продуктах, які використовувались для харчування учнів у школах в зоні посиленого радіоактивного контролю, що призвело до заниження податкового кредиту на загальну суму 50229,00 грн.

29 жовтня 2008 року Володарсько-Волинська МДПІ Житомирської області на підставі вказаного акта перевірки та з урахуванням процедури адміністративного оскарження прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000212301/2, яким згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила КТВП «Ірша» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 17386,00 грн., у тому числі: 12557,00 грн. - за основним платежем, 4829,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

29 жовтня 2008 року Володарсько-Волинська МДПІ Житомирської області на підставі вказаного акта перевірки та з урахуванням процедури адміністративного оскарження прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000312301/2, яким згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила КТВП «Ірша» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 282559,00 грн., у тому числі: 188162,00 грн. - за основним платежем, 94397,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що операції з надання позивачем послуг по харчуванню в школах дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, звільняються від оподаткування податком на додану вартість у відповідності до положень підпункту 5.1.10 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість» в межах норм, встановлених Кабінетом Міністрів України, з огляду на що податок на додану вартість, сплачений у ціні придбаних товарів для харчування учнів шкіл в зоні посиленого радіоактивного контролю, вартість яких була об'єктом оподаткування податком на додану вартість, також був правомірно включений до складу валових витрат.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції і відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що від оподаткування податком на додану вартість звільняються послуги з харчування дітей, що надаються в межах норм, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2004 року № 1591 (в межах натуральних норм), або в межах грошових норм, визначених пунктом 6 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 2007 року № 1200, оплата яких здійснюється в безготівковому порядку (шляхом придбання абонементів) або за рахунок бюджетних асигнувань, за умови, що між засновником (власником) навчального закладу та особою, яка безпосередньо надає такі послуги, укладено відповідну угоду, а інші учасники процесу забезпечення дітей харчуванням (субпідрядники, постачальники тощо) права на застосування пільги не мають.

Однак, погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Згідно з абзацом 3 підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі, якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України «Про податок на додану вартість».

Абзацом 2 пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1997 року № 1200 «Про Порядок та норми надання послуг з харчування учнів у професійно-технічних училищах та середніх навчальних закладах, операції з надання яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням сировини для приготування страв та інших продуктів харчування, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва страв та продуктів харчування учнів у середніх навчальних закладах та професійно-технічних училищах, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва готових страв та продуктів харчування і до податкового кредиту не включаються.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно з підпунктом 5.1.10 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) звільняються від оподаткування операції з поставки в порядку та в межах норм, встановлених Кабінетом Міністрів України, послуг з харчування дітей у школах, професійно-технічних училищах та громадян у закладах охорони здоров'я.

Порядок та норми надання послуг з харчування учнів у професійно-технічних училищах та середніх навчальних закладах, операції з надання яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість, були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1997 року № 1200, відповідно до пункту 4 якого (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) харчування учнів у професійно-технічних училищах, загальноосвітніх школах-інтернатах, спеціальних школах, що функціонують самостійно чи у складі комплексу, за рахунок бюджетних асигнувань здійснюється за натуральними нормами (денна норма кожного виду продуктів на одного учня для приготування готових страв у грамах), які затверджуються МОЗ та Міносвіти за погодженням з Мінфіном (абзац 1). У денних середніх навчальних закладах за рахунок бюджетних асигнувань здійснюється харчування учнів з числа дітей, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи, дітей-сиріт та дітей з малозабезпечених сімей, які проживають у сім'ях, а також за рішенням педагогічної ради - частково вихованців груп продовженого дня (10 відсотків складу групи - повністю, 15 відсотків - наполовину) (абзац 2). Усі інші учні харчуються за власні кошти (абзац 3).

Разом з цим, постановою Господарського суду міста Києва від 19 вересня 2006 року у справі № 38/315-А, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18 грудня 2006 року, було визнано протиправними та нечинними абзаци 2, 3 пункту 4 Порядку надання послуг з харчування учнів у професійно-технічних училищах та середніх навчальних закладах, операції з надання яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1997 року № 1200.

Абзацом 5 частини 3 статті 5 Закону України «Про охорону дитинства» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують, в тому числі, організацію безкоштовного харчування учнів 1 - 4 класів загальноосвітніх навчальних закладів, а також дітей-сиріт, дітей з неповних та багатодітних сімей у професійно-технічних навчальних закладах.

Відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про охорону дитинства» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Кабінет Міністрів України було зобов'язано у тримісячний термін привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом.

У справі, що розглядається, суд першої апеляційної інстанції встановив, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 є переможцем тендеру на закупівлю послуг з організації харчування дійте на 2007 - 2008 роки.

11 січня 2007 року між Міністерством праці та соціальної політики України (замовником) та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 (виконавцем) був укладений договір за № 07/30 на організацію безоплатного харчування дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Володимир-Волинського району Житомирської обалсті у 2007-2008 роках, відповідно до умов якого виконавець надає послуги з організації харчування дітей за цінами згідно додатку 1 до цього договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити зазначені послуги на умовах та в порядку, визначених договором. Замовник та виконавець, керуючись законами України: «Про Державний бюджет України на 2007 рік», «Про охорону дитинства», «Про освіту», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», постановами Кабінету Міністрів України: від 21 травня 1992 року № 258 «Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», від 20 вересня 2005 року № 936 «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», від 03 листопада 1997 року № 1200 «Про Порядок та норми надання послуг з харчування учнів у професійно-технічних училищах та середніх навчальних закладах, операції з надання яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість», від 22 листопада 2004 року № 1591 «Про затвердження норм харчування у навчальних та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку», а також спільним наказом Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства освіти і науки України від 01 червня 2005 року № 242/329 «Про затвердження Порядку організації харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах», беруть взаємні зобов'язання по організації харчування дітей середніх загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних закладів, коледжів, технікумів (училищ) (пункт 1.1 статті 1 договору); виконавець має право залучати до виконання умов даного договору субпідрядників (пункт 1.6 статті 1 договору).

З метою належного виконання умов зазначеного вище договору між суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 (замовником) та КТВП «Ірша» (виконавцем) був укладений договір на організацію харчування дітей від 12 січня 2007 року, відповідно до умов якого виконавець зобов'язаний надати послуги з організації харчування дітей за цінами згідно з додатком №1 зазначеного договору, а замовник зобов'язаний прийняти та оплатити зазначені послуги на умовах та в порядку, визначених цим договором (пункт 1.1 статті 1 договору).

Відповідно до пункту 8 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), одержувачі бюджетних коштів (далі - одержувачі) - це підприємства і госпрозрахункові організації, громадські та інші організації, що не мають статусу бюджетної установи, які одержують безпосередньо через розпорядників кошти з бюджету як фінансову підтримку або уповноважені органами державної влади на виконання державних цільових програм та надання послуг.

Судом першої інстанції було встановлено, що оплату позивачу за надані ним послуги здійснювало Міністерство праці та соціальної політики України через рахунок суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 без зміни цільового призначення коштів, характеру походження та вартості, норм харчування.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції про неправомірність визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток у загальній сумі 17386,00 грн. та податку на додану вартість у загальній сумі 271439,50 грн. згідно з оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями та наявність підстав для їх скасування.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення, з огляду на що ухвалене у даній справі судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 29 березня 2010 року.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Колективного торгово-виробничого підприємства «Ірша» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року скасувати, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29 березня 2010 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна