Ухвала суду № 44266601, 19.05.2015, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Шимонович Р.М.

Суддя-доповідач:Шевчук С.М.

ПОСТАНОВА

іменем України

"19" травня 2015 р. Справа № 806/168/15

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Майора Г.І.

Одемчука Є.В.,

при секретарі Витрикузі В.П. ,

за участю сторін:

від відповідача- Зеленова Л.В.; від позивача- Попова О.А., Січова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "11" березня 2015 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11.03.2015року визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 01.12.2014 № 0014792200 та № 0014812200 та від 12.02.2015 № 0001242200.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" 487,20грн. судового збору.

Вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Житомирського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить назване рішення суду скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем на підставі акту перевірки №1465/22-00/13563220 від 14.11.2014 року прийнято податкові повідомлення-рішення :

- № 0014792200 від 01.12.2014року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 573335,00 грн, у тому числі: 382223,00 грн - основний платіж та 191112,00 грн - штрафна (фінансова) санкція (том І а.с. 24);

- №0001242200 від 12.02.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 471194,00 грн, у тому числі: 376955,00 грн - основний платіж та 94239,00 грн - штрафна (фінансова) санкція (том І а.с. 25);

- № 0014802200 від 01.12.2014року про збільшення суми грошового зобов'язання з плати за користування надрами місцевого значення в розмірі 2585858,23 грн., у тому числі: 2068686,23 грн - основний платіж та 517172,00 грн - штрафна (фінансова) санкція (том І а.с. 26).

Переглянувши судове рішення у межах доводів апеляційної скарги з приводу визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0014812200 про збільшення суми грошового зобов'язання з плати за користування надрами місцевого значення в розмірі 2585858,23грн. та перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції помилковими, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на підставі спеціального дозволу № 3638 від 31.12.2004, виданого Державним комітетом природних ресурсів України, видобуває граніто-грейси в якості сировини для виробництва будівельного щебеню та бутового каменю (том ІІ а.с. 204).

В ході перевірки встановлено, що у перевіряємий період ТОВ "Граніт" видобуто корисних копали (каменю бутового) в обсязі 531788т, сума нарахованої плати у відсотках від вартості видобутих копалин становила 241536,12 грн.

Також, в ході названої перевірки, контролюючим органом встановлено, що ТОВ "Граніт" за 3-4 квартал 2012 року та 1-4 квартал 2013 року вартість видобутої корисної копалини обчислював за розрахунковою вартістю відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини). Відповідач, вважає що вартість видобутої корисної копалини необхідно обчислювати за фактичними цінами реалізації відповідного виду видобутої корисної копалини, у зв'язку із чим, контролюючим органом здійснено перерахунок та визначено до сплати суму грошового зобов'язання з плати за користування надрами в загальному розмірі 2068686,23 грн.

Судом апеляційної інстанцій встановлено, що корисні копалині Миропільського родовища граніто-гнейсів, добувалися позивачем відкритим методом, після проведення бурових та вибухових робіт перетворювалася в гірничу масу (камінь бутовий).

У подальшому, гірнича маса (сировина для бутового каменю в т. ч. для щебеневої продукції) з гірничого цеху передавалась в дробарко-сортувальні цехи для переробки. В результаті переробки гірничої маси (видобутої корисної копалини з вміщуючим її масивом геологічно нероздільними домішками) отримували готову продукцію (щебінь необхідних фракцій, щебенево-піщану суміш, пісок із відсівів дроблення вивержених гірських порід), а також відходи у вигляді відсіву.

На думку суду першої інстанції, якщо суб'єкт господарювання видобуває корисні копалини (сировину для бутового каменю в т. ч. для щебеневої продукції), які використовує в господарській діяльності для виробництва щебеневої продукції, тобто не реалізовує видобуті корисні копалини, то щебенева продукція не може вважатися корисною копалиною, оскільки вона є продуктом її переробки, тому вартість її реалізації не може бути об'єктом оподаткування плати за користування надрами для видобування корисних копалин.

Відповідно до ст. 19 Кодексу України про надра - надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Згідно з статтею 28 Кодексу, користування надрами є платним, крім випадків, передбачених ст. 29 цього Кодексу. Плата справляється за користування надрами в межах території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.

Відповідно до підпункту 263.2.1 пункту 263.2 статті 263 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування плати за користування надрами для видобування корисних копалин по кожній наданій у користування ділянці надр, що визначена у відповідному спеціальному дозволі, є обсяг видобутої у податковому (звітному) періоді корисної копалини (мінеральної сировини) або обсяг погашених у податковому (звітному) періоді запасів корисних копалин.

Підпунктом 263.5.1 пункту 263.5 статті 263 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є вартість обсягів видобутих у податковому (звітному) періоді корисних копалин (мінеральної сировини), яка окремо обчислюється для кожного виду корисної копалини (мінеральної сировини) для кожної ділянки надр на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничодобувного підприємства).

Згідно визначення, наведеного у підпункті 14.1.112 пункту 14.1 ст.14 Податкового Кодексу України мінеральна сировина - товарна продукція гірничодобувного підприємства, що є результатом його господарської діяльності з видобутку корисних копалин, у тому числі шляхом виконання господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, і за якісними характеристиками відповідає вимогам установлених законодавством стандартів або вимогам договорів.

Пунктом 1 Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр, затвердженої постановою КМ України від 05.05.1997року №432 визначено, що мінеральна сировина - це корисна копалина, видобута і перероблена на товарну продукцію гірничого виробництва. Товарна продукція гірничодобувного підприємства - мінеральна сировина, видобута гірничодобувним підприємством і відповідає установленим стандартам.

Обсяг видобутих корисних копалин (мінеральної сировини) - це обсяг товарної продукції гірничодобувного підприємства, що відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" обліковується гірничодобувним підприємством як запаси - активи, вартість яких може бути достовірно визначена, для яких існує ймовірність отримання їх власником - суб'єктом господарювання економічної вигоди, пов'язаної з їх використанням, та які складаються з: сировини, призначеної для обслуговування виробництва, у тому числі шляхом виконання господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, та адміністративних потреб; готової продукції, що виготовлена на гірничодобувному підприємстві, у тому числі шляхом виконання господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом (підпункт 14.1.28 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з підпунктом 263.2.2 пункту 263.2 статті 263 Податкового кодексу України, до об'єкта оподаткування належать:

а) обсяг корисної копалини (мінеральної сировини), видобутої з надр на території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, у тому числі обсяг мінеральної сировини, що утворюється в результаті виконання первинної переробки, що провадиться іншими ніж платник суб'єктами господарювання на умовах господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною;

б) обсяг корисної копалини (мінеральної сировини), видобутої (вилученої) з відходів (втрат, хвостів тощо) гірничодобувного виробництва, у тому числі обсяг мінеральної сировини, що утворюється в результаті виконання первинної переробки, що провадиться іншими ніж платник суб'єктами господарювання на умовах господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, якщо для її видобутку відповідно до законодавства необхідно отримати спеціальний дозвіл;

в) обсяг погашених запасів корисних копалин.

Правовий наліз наведених нормативних положень у їх сукупності дає підстави для висновку, що об'єктом оподаткування плати за користування надрами є не лише обсяг видобутих корисних копалин (мінеральної сировини), але й обсяг корисних копалин (мінеральної сировини), що утворюється у результаті виконання первинної переробки.

Відповідно до Інструкції класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 432, товарна продукція гірничодобувного підприємства - це мінеральна сировина, видобута гірничодобувним підприємством та відповідає установленим стандартам; в свою чергу мінеральна сировина - це корисна копалина, видобута і перероблена на товарну продукцію гірничого виробництва.

Згідно Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надрородовищ будівельного й облицювального каменю, затвердженої наказом Державної комісії України по запасах корисних копалин при Міністерстві екології та природних ресурсів України від 16.12.2002 № 199Ю, товарна продукція гірничого виробництва - це продукція, яка вироблена на гірничому підприємстві відповідно до установлених стандартів та технічних вимог споживачів і підготовлена до реалізації.

Підпунктом 14.1.150 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що первинна переробка (збагачення) мінеральної сировини як вид господарської діяльності гірничодобувного підприємства включає сукупність операцій збирання, дроблення або мелення, сушку, класифікацію (сортування), брикетування, збагачення фізико-хімічними методами (без якісної зміни мінеральних форм корисних копалин, їх агрегатно-фазового стану, кристалохімічної структури), за виключенням агломерації/грудкування руди з термічною обробкою, агломерацію, та збагачення фізико-хімічними методами, а також може включати переробні технології, що є спеціальними видами робіт з добування корисних копалин (підземна газифікація та виплавляння, хімічне та бактеріальне вилуговування, дражна та гідравлічна розробка розсипних родовищ, гідравлічний транспорт гірничих порід покладів дна водойм).

Аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку, що продукт первинної переробки є товарною продукцією для цілей справляння плати за користування надрами. Тому посилання позивача на те, що щебенева продукція не може вважатися корисною копалиною, оскільки вона є продуктом її переробки, у зв'язку з чим, вартість її реалізації не може бути об'єктом оподаткування плати за користування надрами для видобування корисних копалин, є помилковим.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що розрахунки податкових зобов'язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин здійснено податковим органом з урахуванням вимог розділу 11 "Плата за користування надрами" Податкового Кодексу України.

А відтак, неповно оцінивши обставини справи, суд першої інстанції в порушення норм матеріального права дійшов неправильного висновку, визнавши протиправними та скасувавши податкове повідомлення-рішення №0014812200 від 01.12.2014року.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18.03.2015року №К/800/61411/13.

Стосовно ж доводів апеляційної скарги, що стосуються податкових повідомлень-рішень № 0014792200, № 0001242200 від 12.02.2015року, то підставою для їх винесення стали висновки відповідача про безпідставне формування позивачем витрат на збут у розмірі 1869673,00 грн. та податкового кредиту у розмірі 374597,26 грн. внаслідок віднесення до складу витрат вартості послуг з організації перевезення вантажів у ДП "Український транспортно-логістичний центр" та до складу податкового кредиту суми ПДВ, що нарахований на такі послуги. На думку податкового органу, обумовлені операції є такими що не відбулись.

Так, відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку.

З наведеного випливає, що будь-які витрати мають бути здійснюваними саме для і в межах провадження господарської діяльності, а не з іншими цілями.

Аналогічні вимоги містить і п. 198.3 ст. 198 ПК України , відповідно до якої податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом положень п. 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 138.2 ст.138 ПК України , витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу. Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, всі витрати господарюючого суб'єкта мають бути здійснені в межах господарської діяльності та підтверджені відповідними первинними документами. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

Дослідивши наявні у справі докази серед яких: договір про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах та проведення розрахунків за надані послуги, пов'язані з цими перевезеннями № 1125/217-2012 (том І а.с. 114-119); додаток № 1 "перелік додаткових послуг"; протоколи погодження договірної ціни (Додаток № 2, 3); договір про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах № 2528/68-2013 (том І а.с. 114-119) укладений 20.02.2013 між ТОВ "Граніт" (Замовник), ДП "Український транспортно-логістичний центр" (Основний виконавець) та Співвиконавцями: ДП "Дарницький вагоноремонтний завод"; ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (том І а.с. 122-127); акти наданих послуг; розшифровки наданих послуг; виписки з особового рахунку; відомості про перевезення; податкові накладні (том І а.с. 128-153, том ІІ а.с. 1-203), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що перелічені первинні документи оформлені у відповідності до приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити.

Податкові накладні, на підставі яких позивач сформував спірні суми податкового кредиту також містять всі необхідні обов'язкові реквізити.

З виписки по рахунку 361, копії вантажних накладних (том ІІ а.с. 248-250) вбачаються обставини щодо фактичного отримання покупцями ТОВ "Граніт" придбаної щебеневої продукції.

Отож, наявні у справі докази та пояснення представників вказують, що необхідність придбання послуг з організації перевезення вантажів у ДП "Українсько-транспортно логістичний центр" обумовлена господарською діяльністю позивача з виробництва та продажу щебеневої продукції, доставка якої покупцям здійснюється за допомогою залізничного транспорту. Відтак, придбання таких послуг пов'язане з господарською діяльністю позивача.

Враховуючи наявність у позивача відповідних первинних документів за наслідками господарських операцій з його контрагентами, обставини, що були встановлені судом першої інстанції, свідчать на користь того, що фактичний рух активів, зміна у власному капіталі та зобов'язання платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце, та оцінка яким зроблена судом з дотриманням норм ст. 83 КАС України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про товарність та реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "Граніт" та ДП "Українсько-транспортно логістичний центр" та підставність віднесенні вартості таких послуг до складу витрат, а сум ПДВ, що нараховане на такі послуги до складу податкового кредиту.

Стосовно ж доводів апеляційної скарги з приводу відсутності деталізованої інформації з приводу руху вагонів, маршруту перевезення, тощо то чинним законодавством не встановлено ступені деталізації опису господарської операції у первинному документі. Не заповнення у первинних облікових документах окремих позицій не впливають на зміст господарської операції не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

Разом з тим, доказів того, що послуги, придбані ТОВ "Граніт" у ДП "Українсько-транспортно логістичний центр" з метою іншою, ніж використання його у власній господарській діяльності контролюючим органом суду не надано, судом не здобуто і в матеріалах справи такі докази відсутні.

Стосовно ж визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2358,00грн, внаслідок зменшення сум податкового кредиту за операціями позивача ПП "ДИВА.АРТ" ПДВ на суму 710,00грн, ПП "Карат" ПДВ на суму 1046,67грн, ДП "Житомирський ЕТЦ" ПДВ на суму 297,21грн, ТОВ "Асторг" ПДВ на суму 304,17 грн., то доводами апеляційної скарги обумовлені операції та нарахування не охоплені. Відтак, у названій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що пред'явлений позов в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0014802200 від 01.12.2014року задоволенню не підлягає, а відтак, рішення суду першої інстанції у вказаній частині слід скасувати та прийняти у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні названої позовної вимоги.

Також, з врахуванням положень ст. 94 КАС України, скасуванню підлягає рішення суду в частині присудження з Державного бюджету на користь позивача судового збору у розмірі 347,03грн. (71.23%). У решті рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області задовольнити частково, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "11" березня 2015 р. скасувати у частині:

прийнятого рішення про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0014802200 від 01.12.2014року. Прийняти у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні названого позову;

прийнятого рішення про присудження з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" судового збору у розмірі 347,03грн.

У решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: Г.І. Майор

Є.В.Одемчук

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю "Граніт" вул.Леніна, 89,смт.Миропіль,Романівський район, Житомирська область,13033

3- відповідачу/відповідачам: Новоград-Волинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області вул.Ушакова,3,м.Новоград-Волинський,Житомирська область,11700

4-представник позивача Попова Оксана Анатоліївна АДРЕСА_1 - ,