Ухвала суду № 44266399, 19.05.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2015 р.Справа № 816/843/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2015р. по справі № 816/843/15-а

за позовом Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал"

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавської області третя особа Публічне акціонерне товариство "Банк фінанси та кредит"

про визнання нечинною та скасування податкової вимоги та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2015 року позов задоволено частково.

Скасовано податкову вимогу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 25.02.2015 № 956-25. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

ДПІ у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі- відповідач), не погодившись з судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2015 року в частині задоволення позовних вимог та винести нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме ст..ст.36,57,59 ПК України, ст..45,78 Бюджетного Кодексу України, не вірне встановлення обставин, що привело до невірного вирішення справи.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, причини неявки до суду не повідомили, в зв'язку з чим справа розглянута в письмовому провадженні відповідно до ст.197 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 31.01.2015 р. КП Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" самостійно визначено податкове зобов'язання щодо рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення за 4 квартал 2014 року в розмірі 896 151,65 грн., що підтверджується поданим до ДПІ у м. Полтаві податковим розрахунком (а.с. 14-16).

Відповідно до законодавства строк сплати зазначеного податкового зобов'язання спливає 20.02.2015р.

Позивачем здійснено плату за користування надрами за 4 квартал 2014р. в строк до 20.02.2015р., що підтверджується платіжними дорученнями від 22.01.2015р., 30.01.2015 р. та 09.02.3015 р. на загальну суму 896 151,65 грн. (а.с.19-20).

Обслуговуючим банком прийнято до виконання зазначені доручення, однак кошти в розмірі 296 151,65 грн. не перераховано.

25.02.2015 р. ДПІ у м. Полтаві прийнято податкову вимогу № 956-25, якою Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" повідомлено про наявність непогашеного податкового боргу по рентній платі за користування надрами в сумі 296 151,65 грн. та зазначено про необхідність його погашення (а.с.11)

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з відсутності з боку позивача порушення щодо перерахування до бюджету податкових зобов'язань у строк, встановлений законом, та у сумах, самостійно узгоджених у відповідній податковій звітності, тому підстав для винесення податкової вимоги були відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 зазначеного вище Кодексу, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 89.1 ст. 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Разом з тим, відповідно п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Як вірно встановлено судом першої інстанцій, платіжне доручення про перерахування до Державного бюджету податкових зобов'язань з плати за користування надрами за 4 квартал 2014р. КП «Полтававодоканал» подано до банківської установи на повну суму зобов'язання в межах граничного строку сплати та прийняте до виконання банківською установою в день його подання.

Так, згідно ст. 1 Закону України від 05.04.2001 № 2346-ІІІ "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" (далі - Закон №2346-ІІІ) переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону № 2346-ІІІ банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Відповідно до п. 22.4 ст. 22 зазначеного Закону під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання

Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку виконує платіжна система (п. 1.29 ст. 1 даного Закону).

Отже, виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання та його сплати, пов'язане саме з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а ініціювання переказу вважається остаточно завершеним і за подальший переказ сум податкового зобов'язання відповідальність несе банк.

Відповідно до п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Таким чином, враховуючи, що визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося невнесення чи неповне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду, колегія суддів приходить до висновку, що у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Щодо доводів апеляційної скарги про не з'ясування судом наявності коштів на рахунку в банку, а також можливості позивачем здійснити сплату податкових зобов'язань в іншому банку колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за № 377/8976 (далі- Інструкція), банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання". Відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту "Дата надходження", який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення.

Згідно п. 3.6 Інструкції платіжне доручення від платника банк приймає до виконання за умови, що його сума не перевищує суму, яка є на рахунку платника.

Враховуючи, що банком були прийняті платіжні доручення від 30.01.2015р. та 09.02.2015р. зазначені дії свідчать про наявність коштів на рахунку платника.

Також колегія суддів зазначає, що позивач, як суб'єкт господарювання, на власний розсуд визначає послугами якого банку він бажає скористуватися, при здійсненні сплати податкових зобов'язань.

Посилання апелянта на ст. 45, 78 Бюджетного кодексу України є безпідставним, тому як зазначеними нормами визначено порядок зарахування податків та зборів до державного бюджету, відтак ці норми не регулюють спірних правовідносин.

З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскарженої податкової вимоги .

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів відхиляє доводи Державної податкової інспекції, викладені у апеляційній скарзі, і не вбачає підстав для скасування законного і обґрунтованого судового рішення першої інстанцій.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст.198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2015р. по справі № 816/843/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Русанова В.Б.Судді Курило Л.В. Присяжнюк О.В.