Постанова № 44266271, 14.05.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/6689/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

за участю секретаря Колеснікова-Горобець І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2014 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0021091701 від 14 листопада 2014 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2100 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкцій в розмірі 1050 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємства-постачальника ТОВ «Мегабудкомпані-2014» у липні 2014 року та завищення податкового кредиту на суму 2100 грн. є безпідставними, оскільки у позивача є всі належним чином оформлені первинні документи щодо господарських відносин з вказаним контрагентом. При проведенні перевірки податковим органом не надано відповідної правової оцінки наданим позивачем документам, а лише продубльовано акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Мегабудкомпані-2014» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період липень 2014 року.

ДПІ у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області проти позову заперечувала, зазначивши, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської діяльності. При проведенні зустрічної звірки контрагента позивача ТОВ «Мегабудкомпані-2014» не підтверджено задекларовані ФОП ОСОБА_1 господарські операції, а тому зазначені суми ПДВ у податкових накладних, виписаних ТОВ «Мегабудкомпані-2014», не можуть бути включені позивачем до складу податкового кредиту.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24.12.2014р. позов ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Приймаючи вказане рішення суд дійшов висновку, що з досліджених наданих позивачем первинних документів неможливо встановити, які саме роботи виконувалися контрагентом ТОВ «Мегабудкомпані-2014», яка спецтехніка використовувалася, коли і ким вона передавалась і чи взагалі така техніка наявна у позивача. Суд зазначив, що наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам справи спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції платника податків.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нову постанову, якою його позов задовольнити. В своїй скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що ТОВ «Мегабудкомпані-2014» не могло здійснювати такий вид робіт, як технічне обслуговування рекламних конструкцій, оскільки згідно видів діяльності ТОВ «Мегабудкомпані-2014» по КВЕДу є такий вид діяльності як «Інші будівельно-монтажні роботи», що включає в себе установлення будь-якого устаткування, у тому числі й монтаж у будівлях і спорудах. Апелянт вважає безпідставними висновки суду про ненадання ним до перевірки всіх первинних документів, посилаючись на те, що під час надання запиту від 17.09.2014р. ДПІ у Київському районі м.Одеси поставила конкретні запитання та витребувала конкретні документи, які ФОП ОСОБА_1 надано у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу ДПІ у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 10.10.2014р. №680-п, відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України, у період з 20.10.2014р. по 24.10.2014р. державним ревізором-інспектором відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) з питань правових взаємовідносин та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість від контрагента ТОВ «Мегабудкомпані-2014» (код ЄДРПОУ 39188409) за період з 01.07.2014р. по 31.07.2014р., за результатами якої складено акт перевірки №3617/1701/НОМЕР_1 від 31 жовтня 2014 року.

У висновках акту перевірки зазначено, що в розумінні ст.48, п.180.1 ст.180, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, ст.188 Податкового кодексу України у ФОП ОСОБА_1 відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємства-постачальника ФОП ОСОБА_1 за період з 01.07.2014р. по 31.07.2014р., та в порушення п.198.1, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, у зв'язку з безпідставним завищенням податкового кредиту, занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 2100 грн.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що у липні 2014 року ФОП ОСОБА_1 відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних, виписаних ТОВ «Мегабудкомпані-2014» на загальну суму ПДВ 2100 грн. Згідно інформацією, що відображається в підсистемі АІС «Податковий блок» «Аналітична система: Перегляд результатів співставлення» на рівні Міністерства доходів і зборів України, у ФОП ОСОБА_1 наявні відхилення в сторону завищення податкового кредиту з ПДВ в липні 2014 року з контрагентом-постачальником ТОВ «Мегабудкомпані-2014» в розмірі 2100 грн. ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві складено акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Мегабудкомпані-2014» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.2014р. по 31.07.2014р.» від 03.09.2014р. №2042/26-59-22-08, яким встановлено, що на дату складання акту місцезнаходження підприємства не встановлено, свідоцтво платника ПДВ анульовано. До звірки ТОВ «Мегабудкомпані-2014» не надано первинних документів (оригіналів), на підставі яких формувалися суми податкового кредиту та податкового зобов'язання з ПДВ за липень 2014 року. Зазначено, що господарська діяльність ТОВ «Мегабудкомпані-2014» має ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської діяльності; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій; неможливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару та надання послуг у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо.

14 листопада 2014 року, на підставі акту перевірки №3617/1701/НОМЕР_1 від 31.10.2014р., ДПІ у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення №0021091701, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2100 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкцій в розмірі 1050 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 про визнання недійсним вказаного податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено реальність здійснення в липні 2014 року господарської операції за договором про надання послуг від 30.06.2014р. з ТОВ «Мегабудкомпані-2014».

Колегія суддів не погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару (послуг), тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, обов'язкові реквізити.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 на балансі має основні засоби: тип конструкції - призматрон (3м.х4м.), кількістю - одна штука, дата прийняття - 28.06.2014р., адреса розташування: АДРЕСА_1 (будівля посту ЕЦ ст.Одеса Головна).

16.06.2014р. між Одеською залізницею (виконавець) та ФОП ОСОБА_1 (замовник) укладено договір про надання рекламних послуг №ОД/ДН-1-14-423дНЮ, за умовами якого Виконавець приймає на себе зобов'язання надати Замовнику послуги по тимчасовому розміщенню на території та об'єктах Одеської залізниці спеціальних рекламних конструкцій Замовника з можливістю подальшого експонування на них рекламоносіїв, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити ці послуги.

Між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору №ОД/ДН-1-14-423дНЮ від 16.06.2014р., в якій, зокрема, зазначено вид робіт: послуга по тимчасовому розміщенню на території та об'єктах Одеської залізниці спеціальних рекламних конструкцій Замовника з можливістю подальшого експонувати на них рекламо носіїв (призматрон 3м.х4.м, 1 шт.)

На виконання умов вказаного договору 30 червня 2014 року між ФОП ОСОБА_1 (замовник) та ТОВ «Мегабудкомпані - 2014» (виконавець) було укладено договір №13, за умовами якого Виконавець зобов'язується: надавати спецтехніку для виконання робіт по монтажу/демонтажу об'єктів; проводити ремонт та технічне обслуговування рекламних конструкцій; надавати інші, пов'язані з цими видами послуги. Вартість по виконанню виконавцем робіт у кожному конкретному випадку погоджуються сторонами і оформляється у додатках до цього договору, що є невід'ємною частиною цього договору. Після закінчення виконання кожного етапу робіт виконавець зобов'язаний письмово повідомити замовника про готовність до здачі результату робіт. Замовник здійснює оплату виконаних робіт згідно з рахунками виконавець у строк до 3 робочих днів після підписання акта про приймання робіт з виконавцем. Вид розрахунку - безготівковий, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок відповідній стороні.

Вказаний договір підписано директорами підприємств, які мали повноваження на укладення угод, їх підписи завірені відповідними печатками підприємств.

Згідно додатку №1 від 01.07.2014р. до договору №13 від 30.06.2014р. Виконавець зобов'язується надати наступні послуги: провести технічне обслуговування рекламних конструкцій замовника у період з 01.07.2014р. по 31.07.2014р. Вартість послуг Виконавця сторонами узгоджено у сумі 12600 грн. (у т.ч. ПДВ 2100 грн.).

На підтвердження виконання умов вказаного договору в матеріалах справи містяться податкова накладна від 31.07.2014р. №473, акт надання послуг №3107/7581 від 31.07.2014р., рахунок на оплату №3107/7581 від 31.07.2014р., перелік проводок по рахунку від 17.102014р.

В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями ст.201 Податкового кодексу України чи ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Слід зазначити, що жодних зауважень з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів на обґрунтування відсутності факту виконання позивачем умов господарських договорів з контрагентами відповідач ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанцій не надав.

Ані актом перевірки, ані іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Мегабудкомпані - 2014».

Висновки ДПІ у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області щодо встановлених порушень з боку ФОП ОСОБА_1 базуються лише на висновках акту ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 03.09.2014р. №2042/26-59-22-08 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Мегабудкомпані-2014» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.2014р. по 31.07.2014р.». Тобто, податковий орган обмежився посиланням на акт перевірки (про неможливість проведення зустрічної звірки) іншої податкової інспекції та, без самостійного дослідження господарських операцій позивача з його контрагентом, дійшов висновку про безтоварність укладеного правочину, залишивши поза увагою первинну документацію, до якої, як зазначалось вище, зауважень в акті перевірки немає.

Акт ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві не може вважатись належним доказом допущення позивачем порушення, так як зазначений акт свідчить лише про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Мегабудкомпані-2014», однак вказаний акт взагалі не є перевіркою, а викладені в ньому висновки про порушення податкового чи цивільного законодавства платником податків є нічим іншим, як припущеннями податкового органу, які необґрунтовані належними доказами.

При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак такі докази, на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.

Більше того, колегією суддів встановлено, що ТОВ «Мегабудкомпані - 2014» оскаржувало в судовому порядку дії ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві щодо проведення зустрічної звірки, результати якої оформлено актом від 03.09.2014р. №2042/26-59-22-08, і постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 03.11.2014р. у справі №826/14863/14, яка набрала законної сили, визнано протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві щодо здійснення заходів по проведенню зустрічної звірки ТОВ «Мегабудкомпані-2014», за результатами яких складено акт від 03.09.2014р. №2042/26-59-22-06/39188409, зобов'язано ДПІ вилучити з автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» інформацію, внесену на підставі акту від 03.09.2014р. №2042/26-59-22-06/39188409 та відновити дані податкової звітності ТОВ «Мегабудкомпані-2014» з ПДВ, задекларовані ним у податкових деклараціях з ПДВ за липень 2014 року.

В оскаржуваній постанові Одеський окружний адміністративний суд зазначив, що із досліджених в судовому засіданні первинних документів неможливо встановити, які саме роботи виконувались контрагентом позивача, яка спецтехніка використовувалась, коли і ким вона передавалась і чи взагалі така техніка наявна у позивача. Однак, на думку колегії суддів, судом першої інстанції залишено поза увагою, що ФОП ОСОБА_1 отримував послуги від контрагента ТОВ «Мегабудкомпані-2014», а не їх надавав, а тому таких даних у нього може і не бути.

Також, судова колегія критично ставиться до висновків суду першої інстанції, що контрагент позивача не міг здійснювати такі види робіт як технічне обслуговування рекламних конструкцій через не передбачення такого виду діяльності у його КВЕДах, оскільки серед видів діяльності ТОВ «Мегабудкомпані-2014» є такий вид як «Інші будівельно-монтажні роботи», який включає в себе установлення будь-якого устаткування, у т.ч. монтаж у будівлях і спорудах.

Щодо посилань відповідача, що відповідно до бази даних ІС «Податковий блок» контрагент позивача знаходиться у стані « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, то суд апеляційної інстанції не бере їх до уваги, оскільки встановлено, що на час укладення та виконання договору підприємство-контрагент позивача ТОВ «Мегабудкомпані-2014» було зареєстроване у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також зареєстроване як платник податку на додану вартість і мало право на видачу податкових накладних. Доводів протилежного ДПІ не надано.

Варто зазначити, що при укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагента - постачальника товарів (робіт, послуг). Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосередніх контрагентів на предмет виконання ними вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість по складу податкового кредиту.

Оскільки встановлено, що договір з контрагентом ТОВ «Мегабудкомпані-2014» укладено у письмовій формі, виконання вказаного договору підтверджується первинними документами, тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України. Укладений договір відповідає вимогам ст.203 ЦК України, не порушує публічний порядок, не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність такого договору прямо законом не встановлена, а також такий договір судом недійсним не визнавався, а отже є чинним.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за результатами здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ «Мегабудкомпані-2014», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності правочину, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. А відтак, податкове повідомлення-рішення №0021091701 від 14 листопада 2014 року підлягає скасуванню.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно п.2, п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Оскільки при прийнятті рішення Одеський окружний адміністративний суд взяв до уваги висновки перевіряючих не підтвердженні жодним доказом, а також допустив порушення норм матеріального права, постанова від 24 грудня 2014 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови суду про задоволення позову ФОП ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області №0021091701 від 14 листопада 2014 року,

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 15.05.2015р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.