Ухвала суду № 44266239, 14.05.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/5998/14

Категорія: 3.7.1 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

за участю представника - УДАІ ГУ МВС України в Одеській області - Кожуховської Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до начальника Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Ізмаїл, Ізмаїльського та Кілійського районів, Управління державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в Одеській області про визнання протиправними дій та рішення про відмову у реєстрації транспортного засобу та про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2014 ОСОБА_2 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправною вимогу начальника Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м. Ізмаїл, Ізмаїльського та Кілійського районів Шараг Олександра Дмитровича, викладену у рішенні № 1688 від 11 жовтня 2014 року щодо обов'язкового нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 04 вересня 2014 року транспортного засобу марки «PEUGEOT», модель « 407 ST 2.ОЕ», 2005 року випуску, сірого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1, типу легковий седан-В, укладеного ОСОБА_4, який діяв за довіреністю від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_2;

- визнати протиправним та скасувати рішення №1688 від 11 жовтня 2014 року начальника Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м. Ізмаїл, Ізмаїльського та Кілійського районів Шараг Олександра Дмитровича про відмову у проведенні перереєстрації транспортного засобу з видачею свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та номерних знаків марки «PEUGEOT», модель « 407 ST 2.ОЕ», 2005 року випуску, сірого кольору, номер шасі (кузова, рами)НОМЕР_1, типу легковий седан-В, придбаного у власність ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу від 04 вересня 2014 року;

- зобов'язати Управління державтоінспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (надалі - УДАІ ГУ МВС України в Одеській області) в особі Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м. Ізмаїл, Ізмаїльського та Кілійського районів здійснити перереєстрацію (державну реєстрацію) транспортного засобу марки «PEUGEOT», модель « 407 ST 2.ОЕ», 2005 року випуску, сірого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1, типу легковий седан-В, придбаного у власність ОСОБА_2, відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу від 04 вересня 2014 року з видачею свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та номерних знаків.

В обґрунтування позивач зазначила, що рішення суб'єкта владних повноважень не засновано на нормах діючого законодавства, порушує її права на володіння та користування транспортним засобом.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Суд визнав протиправною вимогу начальника Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м. Ізмаїл, Ізмаїльського та Кілійського районів Шараг Олександра Дмитровича, викладену у рішенні № 1688 від 11 жовтня 2014 року щодо обов'язкового нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 04 вересня 2014 року транспортного засобу марки «PEUGEOT», визнав протиправним та скасував рішення даного суб'єкта владних повноважень про відмову у проведенні перереєстрації транспортного засобу, а також зобов'язав УДАІ ГУ МВС України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про перереєстрацію транспортного засобу марки «PEUGEOT» та видачу свідоцтва про реєстрацію.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень провести перереєстрацію транспортного засобу, суд першої інстанції виходив із того, що судовий орган не може перебирати на себе повноваження того органу, до компетенції якого відноситься здійснення комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації транспортного засобу.

В апеляційній скарзі УДАІ ГУ МВС України в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення у зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову ОСОБА_2 в задоволенні позову в повному обсязі.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції апелянт, в особі УДАІ ГУ МВС України в Одеській підтримала доводи апеляції та просила її задовольнити.

Інші особи, які брали участь у суді першої інстанції до судового засідання апеляційної інстанції не з'явилися, повідомлені належним чином про місце, день та час слухання справи.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, на наступних підставах.

Так, фактичні обставини справи свідчать про те, що 18 березня 2011 року ОСОБА_5 на підставі нотаріально посвідченої довіреності уповноважила ОСОБА_4 експлуатувати та розпоряджатися (знімати з обліку в органах ДАІ та ставити на облік, здавати в оренду, продати) належний її на підставі Свідоцтва про реєстрацію ТЗ автомобіль марки «PEUGEOT», модель « 407 ST 2.ОЕ», 2005 року, реєстраційний номер НОМЕР_2.

04 вересня 2014 року ОСОБА_4, діючий на підставі довіреності від ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) уклали договір купівлі-продажу транспортного засобу згідно якого, продавець передає у власність покупця транспортний засіб (майно) марки «PEUGEOT», модель « 407 ST 2.0E», 2005 року випуску, а покупець приймає у власність транспортний засіб (майно) марки «PEUGEOT», модель « 407 ST 2.0E», 2005 року випуску і оплачує за нього визначену цим договором грошову суму (а.с.11-12).

11 жовтня 2014 року ОСОБА_2 звернулась до Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м. Ізмаїл, Ізмаїльського та Кілійського районів із заявою про перереєстрацію та видачу свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, належного їй на підставі договору купівлі-продажу від 04 вересня 2014 року, марки «PEUGEOT», типу - легковий седан, модель « 407 ST 2.0E», 2005 року випуску, сірого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 (а.с.13).

До вказаної заяви позивачем було додано наступні документи:

- договір купівлі-продажу транспортного засобу від 04 вересня 2014 року, який підтверджує правомірність його придбання;

- копія паспорта та ідентифікаційного коду заявника (власника транспортного засобу);

- копія паспорту та ідентифікаційного коду представника продавця за нотаріально посвідченою довіреністю;

- копія свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу на ім'я ОСОБА_5 (оригінал свідоцтва);

- квитанція про сплату обов'язкових платежів (бланк свідоцтва, реєстрація ТЗ, номерні знаки), копія (оригінал) довіреності на ім'я представника, який укладав договір купівлі-продажу транспортного засобу, а також було зазначено про особисту присутність під час подання заяви заявника та представника продавця, на підтвердження справжності договору купівлі-продажу (а.с.11-12, 14-20).

Для засвідчення справжності підписів сторін договору купівлі-продажу позивачем під час подання заяви про перереєстрацію транспортного засобу було вказано про їх особисту участь у процесі розгляду заяви.

11 жовтня 2014 року листом № 1688 за підписом начальника Центру з надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м. Ізмаїл, Ізмаїльського та Кілійського районів Шараг О.Д., на адресу ОСОБА_2 надіслано відповідь щодо результатів розгляду її заяви, якою відповідач повідомив про неможливість перереєстрації автомобілю марки «PEUGEOT 407 ST 2.0E», кузов № НОМЕР_1 на її ім'я, у зв'язку з тим, що договір купівлі-продажу транспортного засобу, не засвідчений підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою, у відповідності до п. 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07 вересня 1998 року (надалі - Порядок № 1388).

У своєї відповіді посадова особа з посиланням на ст. 209 Цивільного кодексу України та Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 269/5 від 22 лютого 2012 року стверджувала, що правочин щодо відчуження транспортних засобів, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або за домовленістю сторін.

На думку суду першої інстанції, якщо цивільним законодавством не передбачено обов'язкового нотаріального посвідчення відчуження транспортного засобу, то рішення суб'єкта владних повноважень, в якому викладена така вимога, є - протиправним.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що при постановленні рішення, судом першої інстанції було дотримано вимоги ст. 159 КАС України, у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про дорожній рух», державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Згідно з ч. 9 ст. 34 вказаного Закону, власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

Єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків встановлюється Порядком №1388.

Згідно з п. 8 Порядку №1388, державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою, зокрема - договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, договори купівлі-продажу транспортних засобів, оформлені в Державтоінспекції, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби.

Апелянт, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції наголошує на тому, що сам по собі факт правомірності правочину купівлі-продажу автомобіля актам цивільного законодавства не позбавляє позивача обов'язку подавати до органів Державтоінспекції для його державної реєстрації документи, визначені в засадничому для цих правовідносин нормативному акті, тобто в Порядку №1388.

Колегія суддів вважає такі доводи апелянта необґрунтованими на наступних підставах.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.

Аналіз зазначеної законодавчої норми свідчить про те, що для письмового правочину недостатньо викласти його зміст, сформульований текст обов'язково має бути підписаний його сторонами.

Під підписанням правочину необхідно розуміти скріплення тексту оригінальною позначкою, притаманною лише даній особі. Відповідно до ст.5 Конвенції Організації Об'єднаних Націй «Про міжнародні переказні векселі і міжнародні прості векселі» від 09 грудня 1988 року, підпис означає власноручний підпис або його факсиміле або інше еквівалентне посвідчення автентичності інших засобів.

Для правочину, який вчиняється фізичними особами достатньо їхнього особистого підпису.

Пункт 3 ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України встановлює, що у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу, а саме правочинів, що потребують обов'язкового нотаріального посвідчення або державної реєстрації.

Колегія суддів вважає, що позивач надала до Центру з надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м. Ізмаїл, Ізмаїльського та Кілійського районів належним чином посвідчений документ, що підтверджує правомірність придбання транспортного засобу, а саме підписаний власноруч сторонами договір купівлі-продажу.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає, що вимоги п.8 Порядку №1388 не суперечать загальним положенням цивільного законодавства про правочини.

Так, відповідно до Порядку №1388 документами, що підтверджують правомірність придбання транспортного засобу, зокрема, є - інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби.

Договір купівлі-продажі, укладений позивачем, засвідчений в установленому законом порядку, так як підписаний сторонами.

Тому, як вважає колегія суду, посилання апелянта на те, що посадова особа Державтоінспекції діяла на підставі нормативного акту профільного характеру, який забороняє її приймати до уваги спірний договір купівлі-продажу, не заснований на вище переліченому законодавстві.

За правилами ст.209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

При цьому, як вірно відзначено судом першої інстанції, нормами Цивільного кодексу України обов'язкова нотаріальна форма договору купівлі-продажу транспортного засобу не передбачена, а п.п.137, 138 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не містять приписів про обов'язкове нотаріальне посвідчення договорів про відчуження транспортних засобів.

Не є обґрунтованими також посилання апелянта про те, що суд першої інстанції протиправно вийшов за межи позовних вимог ОСОБА_2

По-перше, це право надано суду ч.2 ст.11 КАС України, яка встановлює, що суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

По-друге, суд першої інстанції, враховуючи те, що позов був пред'явлений до суб'єктів владних повноважень і захист прав позивача був неможливий у спосіб, про який вона просила, обґрунтовано вийшов за межи позовних вимог та відновив її права шляхом задоволення вимоги, яка не була заявлена.

Як роз'яснив Верховний Суд України у п. 3 постанови Пленуму № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення», вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги або задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Отже, підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла думки, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, вірно встановив характер спірних правовідносин та обґрунтовано застосував норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального закону, які б потягли за собою ухвалення незаконного рішення, не вбачається.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанцій не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом попередньої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до начальника Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Ізмаїл, Ізмаїльського та Кілійського районів, Управління державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в Одеській області про визнання незаконними дій та рішення про відмову у реєстрації транспортного засобу та про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова