Ухвала суду № 44266217, 19.05.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/3210/14

Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Вознесенської районної державної адміністрації у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Вознесенської районної державної адміністрації у Миколаївській області про скасування протиправного розпорядження, -

В С Т А Н О В И В:

21.10.2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Вознесенської районної державної адміністрації у Миколаївській області про скасування протиправного розпорядження Вознесенської РДА №269-р від 12.09.2014 року, яким визнано таким, що втратило чинність розпорядження голови Вознесенської РДА від 19.08.2011 року №319-р «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність із земель не наданих у власність чи користування (сільськогосподарські землі) в межах Новогригорівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області для ведення особистих селянських господарств».

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.02.2015 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 05.03.2015 року Вознесенська районна державна адміністрація у Миколаївській області подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.02.2015 року та постановлення нової, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що розпорядженням голови Вознесенської районної державної адміністрації у Миколаївській області № 319-р від 19.08.2011 року позивачу, а також іншим 17 особам, мешканцям міста Вознесенська та Вознесенського району, був наданий дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, із земель не наданих у власність чи користування (сільськогосподарські землі), в межах території Новогригорівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області для ведення особистих селянських господарств.

12.09.2014 року першим заступником голови райдержадміністрації, виконувачем функцій і повноважень голови райдержадміністрації було прийнято розпорядження № 269-р про втрату чинності розпорядження голови Вознесенської райдержадміністрації від 19.08.2011 № 319-р, яким 18 громадянам дано дозволи на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 33,6 га сільськогосподарського призначення у власність для ведення особистих селянських господарств в межах території Новогригорівської сільської ради Вознесенського району.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, підставами для прийняття вказаного розпорядження стали клопотання Держсільгоспінспекції в області від 14.07.2014 року № 5 про приведення у відповідність до вимог чинного законодавства вказаного розпорядження, оскільки заплановані до ведення земельні ділянки розташовані в межах прибережної захисної ти річки Південний Буг на відстані 20 м від узрізу води, а також лист заступника голови Миколаївської облдержадміністрації від 09.09.2014 року № 3166/0/05-28/3-14, де зазначено, що відповідні проекти землеустрою на погодження до управління Держземагентства у Вознесенському районі не надходили, а також той факт, що вказане розпорядження голови Вознесенської РДА від 19.08.2011 року № 319-р не реалізовано.

Не погоджуючись з вказаним розпорядженням, ОСОБА_2 оскаржив його до суду першої інстанції.

В обґрунтування поданого адміністративного позову ОСОБА_2 посилався на те, що ним відповідно до вищезазначеного розпорядження, на підставі договору, укладеного з ПП «Моноліт-Вознесенськ» був розроблений проект землеустрою № 205 від 17.06.2014 року щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в межах території Новогригорівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області. Крім того, позивач зазначив, що 21.07.2014 року в Управлінні Держземагенства у Вознесенському районі здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 з місцем розташування у Новогригорівській сільській раді Вознесенського району Миколаївської області з цільовим призначенням ведення особистого селянського господарства, із категорією земель сільськогосподарського призначення, з видом використання земельної ділянки А.01.03, площею 1,5720 гектарів та нормативною грошовою оцінкою 4089 гривень 72 копійки.

Таким чином, враховуючи викладене, позивач вважає, що висновки Вознесенської РДА про те, що розпорядження від 19.08.2011 року № 319-р не реалізовано не відповідає дійсності.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог ОСОБА_2, зважаючи на наступне:

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Преамбулою Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (далі - Закон) встановлено, що відповідно до Конституції України цей Закон визначає організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій.

Відповідно до положень статті 1 Закону виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Статтею 3 Закону закріплені принципи діяльності місцевих державних адміністрацій, відповідно до яких вони діють на засадах: відповідальності перед людиною і державою за свою діяльність; верховенства права; законності; пріоритетності прав людини; гласності; поєднання державних і місцевих інтересів.

Частиною першою, другою статті 6 Закону передбачено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Згідно зі статтею 41 Закону, Акти місцевих державних адміністрацій індивідуальної дії, прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо самими актами не встановлено пізніший строк введення їх у дію. Ці акти доводяться до їх виконавців, а також обов'язково оприлюднюються, крім внутрішньоорганізаційних актів.

Статтею 43 Закону встановлено, що розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

У статті 33 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» закріплено, що голови обласних державних адміністрацій мають право скасовувати розпорядження голів районних державних адміністрацій, що суперечать Конституції України та законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України, Кабінету Міністрів України, голів обласних державних адміністрацій, а також міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

Таке узгоджується з положеннями частини восьмої статті 118 Конституції України про те, що рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України, або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку головою Вознесенської районної державної адміністрації Миколаївської області було прийнято розпорядження про визнання таким, що втратило чинність власного розпорядження, яке є актом індивідуальної дії, що з урахуванням наведених положень чинного законодавства, свідчить про перевищення наданих йому повноважень.

Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено, що у випадку встановлення порушень при прийнятті власних розпоряджень, невідповідності їх Конституції України та законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України, Кабінету Міністрів України, голів обласних державних адміністрацій, а також міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також встановлення їх недоцільності, неекономності, неефективності за очікуваними чи фактичними результатами, такі розпорядження підлягають саме скасуванню, а не визнанню такими, що втратили чинність.

Враховуючи зазначене, оскаржуване розпорядження від 12.09.2014 року № 269-р не може вважатись законним та обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.

В свою чергу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне:

Як встановлено в ході розгляду даної адміністративної справи, розпорядження від 12.09.2014 року № 269-р було прийнято першим заступником голови райдержадміністрації, виконувачем функцій і повноважень голови райдержадміністрації у зв'язку з тим, що розпорядження голови Вознесенської райдержадміністрації від 19.08.2011 № 319-р не було реалізовано.

В даному випадку, гр. ОСОБА_2, заперечуючи вказаний факт, посилався на те, що ним було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в межах території Новогригорівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, а також здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 з місцем розташування у Новогригорівській сільській раді Вознесенського району Миколаївської області з цільовим призначенням ведення особистого селянського господарства.

Однак, слід відмітити, що дозвіл на розробку проекту землеустрою був наданий ОСОБА_2 ще 19.08.2011 року, тоді як проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства був виготовлений лише у липні 2014 року, тобто майже через три роки. Крім того, до часу прийняття оскаржуваного розпорядження вказаний проект землеустрою не був поданий на відповідне погодження.

Зазначене підтверджує, що на час прийняття розпорядження головою Вознесенської РДА від 12.09.2014 року № 269-р позивач фактично не реалізував своє право, надане йому розпорядженням голови Вознесенської райдержадміністрації від 19.08.2011 № 319-р.

Відповідно до ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

В свою чергу, з огляду на встановлення в ході розгляду справи незаконність оскаржуваного розпорядження від 12.09.2014 року № 269-р у зв'язку з прийняттям його з перевищенням наданих голові Вознесенської районної державної адміністрації повноважень, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вознесенської районної державної адміністрації у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Бойко

Судді: Т.М. Танасогло

О.В. Яковлєв