Постанова № 44266210, 13.05.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/1801/14

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Кравець О.О.судді -Домусчі С.Д. судді - за участю секретаря Шеметенко Л.П. Левицької З.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.07.2014 р. по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції за участю третіх осіб ОСОБА_5 , державного реєстратора Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Рябець Євгена Олександровича , ТДВ "Миколаївський Діпроміст" в особі ліквідатора Шибко Олександра Івановича про визнання незаконними та скасування рішень, зобов`зання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Райффайзен банк Аваль" звернулося до суду з позовом до Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції, та просило визнати незаконними та скасувати рішення відповідача про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 за третьою особою, а також зобов'язати відповідача внести записи до державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно по АДРЕСА_1 за третьою особою.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 липня 2014 року позов був задоволений частково: визнано незаконним та скасовано рішення реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 та визнано незаконним та скасовано рішення реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 У задоволенні решти позовних вимог -відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду представник третьої особи подав апеляційну скаргу, в якій вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм процесуального та матеріального права, просив її скасувати та прийняти нову , якою у задоволенні позову відмовити.

11.02.2015 р. ТДВ "Миколаївський Діпроміст" в особі ліквідатора Шибко Олександра Івановича подало заяву про приєднання до апеляційної скарги.

Ухвалами Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2014 року та від 13.05.2015 року до участі у справі у якості третіх осіб було залучено державного реєстратора Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Рябець Євгена Олександровича та ТДВ "Миколаївський Діпроміст".

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти тільки на підставі ,в межах повноважень та у спосіб ,що передбачені Конституцією й законами України

Згідно ч.4 ст.9 Закону України, від 01.07.2004, № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що у 2007-2009 р.р. ВАТ"Райффайзен Банк Аваль" ,правонаступником якого є позивач були укладені кредитні договори з ТДВ "Миколаївський Діпроміст" і ТОВ "Істок-2001" .

В забезпечення повернення кредиту укладено іпотечні договори, за якими позивач набув право у випадку невиконання кредитних договорів отримати задоволення за рахунок нерухомого майна по АДРЕСА_1.

Реєстраційні записи про заборону на нерухоме майно було внесено до Державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 18.05.2007 р. за НОМЕР_1 та 27.06.2012 р. за НОМЕР_2 .

У 2013 р. позивачем подано позов до господарського суду Миколаївської області про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч.9 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація припинення іпотеки, обтяження проводиться на підставі заяви обтяжувача, яку він зобов'язаний подати протягом п'яти робочих днів з дня припинення іпотеки, обтяження самостійно або на письмову вимогу боржника чи іншої особи, права якої порушено через наявність таких реєстраційних записів.

У разі придбання (передачі) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки, державна реєстрація припинення іпотеки проводиться на підставі заяви державного виконавця.

Відповідно до п. 40 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. № 868 для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає документ, що підтверджує факт надання іпотекодержателем або контролюючим органом згоди на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна.

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що у травні 2014 р. позивач дізнався, що ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 11.05.2007 р. по справі №2-1606/07 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_10 ,ТОВ «Гипроград» про розірвання договору та стягнення коштів була визнана мирова угода та за ОСОБА_5 було визнано право власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1.

Державна реєстрація права власності за ОСОБА_5 було визнано право власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 була проведена 22.05.2014 р. згідно з рішеннями № 132277872 та №13229683 державного реєстратора Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Рябець Євгена Олександровича на підставі письмових заяв ОСОБА_5 від 21.05.2014 року, ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва від 11.05.2007 р. по справі №2-1606/07, в якій було вказано,що вона набрала законної сили 22.05.2007 року, та інших документів на підставі ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п.16 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого постановою КМУ від 22.06.2011 р. № 703.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 18.07.2014 року було закрите провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Райффайзен банк Аваль" на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 11.05.2007 р. по справі №2-1606/07

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 06.04.2015 року ухвала Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 травня 2007 року була скасована , а справа передана до того ж суду на новий розгляд.

Процедура розгляду заяви щодо державної реєстрації прав на нерухоме майно та перелік необхідних для додання документів , встановлені ст . 15,19,24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2013, № 868 .

Згідно з ч.7.ст.15 Закону України, від 01.07.2004, № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" розгляд заяви про державну реєстрацію обтяжень і прийняття рішення про таку реєстрацію, відмову у державній реєстрації обтяжень або її зупинення проводиться в день надходження заяви та документів, необхідних для державної реєстрації обтяжень.

Згідно ст.24 Закону України, № 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав;

3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;

4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону (державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії);

51) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

52) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

53) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;

54) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;

55) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

56) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;

6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у пунктах 4, 52 - 56 частини першої цієї статті, не позбавляє заявника права повторно звернутися із заявою за умови усунення перешкод для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, не може здійснюватися у разі, якщо об'єкт нерухомого майна розміщений у межах території, на якій діють два і більше органів державної реєстрації прав, одним з таких органів на вибір заявника, а також у разі проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно.

Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у пункті 4 частини першої цієї статті, не може здійснюватися у разі наявності помилки в Державному земельному кадастрі, яка виникла після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у результаті зміни методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів).

Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Згідно ст.30 Закону України, № 1952-IV Державні реєстратори, державні кадастрові реєстратори, нотаріуси, державні виконавці за порушення законодавства у сфері державної реєстрації прав несуть дисциплінарну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність у порядку, встановленому законом. Дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. Шкода, завдана органом державної реєстрації прав, державним реєстратором, державним кадастровим реєстратором, нотаріусом, державним виконавцем фізичній чи юридичній особі під час виконання своїх обов'язків, підлягає відшкодуванню на підставі рішення суду, що набрало законної сили, у порядку, встановленому законом.

Апеляційний суд частково погоджується із висновком суду 1-ої інстанції ,щодо необгрунованості рішень № 132277872 та №13229683 від 22.05.2014 р. державного реєстратора Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Рябець Євгена Олександровича про державну реєстрація права власності за ОСОБА_5 права власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 та вважає ,що вони були прийняті із порушенням п.5 ст.24 Закону України, № 1952-IV та п. 40 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно, але доходить до висновку, що Реєстраційна служба Миколаївського міського управління юстиції не є належним відповідачем у справі , так як тільки безпосередньо державним реєстратором приймається рішення та вносяться записи до Державного реєстру прав про державну реєстрацію права власності та обтяжень , що може бути предметом оскарження згідно ч.2 ст.30 Закону України, № 1952-IV, який не був ,у порушення ст.52 КАС України, залучений до участі у справі судом 1-ої інстанції у якості належного відповідача , що ж стосується органу державної реєстрації прав - то він може бути відповідачем тільки у справах щодо відшкодування шкоди згідно ч.3 ст.30 Закону України, № 1952-IV.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні апелянтом фактичних обставин і норм матеріального права.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 3. ч.1. ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Таким чином, апеляційний суд доходить до висновку,що постанову суду 1-ої інстанції слід скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позову

Керуючись ст.11, ч. 1 ст. 195,196,п. 3 ч.1 ст. 198, п. 3 ч. 1 ст. 202, п. 3 ч. 1 ст. 205, ст. 207 , ч. 5 ст. 254 КАС України

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 -задовольнити частково, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.07.2014 р. - скасувати.

Прийняти нову постанову:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" -відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції

Головуючий суддя Кравець О.О.

Суддя Домусчі С.Д.

Суддя Шеметенко Л.П.