Ухвала суду № 44266107, 13.05.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 р. Справа № 876/7898/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.,

суддів Шавеля Р.М., Бруновської Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Долинському районі Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.07.2014 року в справі №809/1088/14 за позовом управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Долинському районі Івано-Франківської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії та стягнення заборгованості,

встановив:

У квітні 2014 року управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області звернулося в суд з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Долинському районі Івано-Франківської області, в якому просило, з урахуванням уточнених позовних вимог: визнати протиправними дії Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Долинському районі стосовно відмови в проведенні відшкодування управлінню Пенсійного фонду України в Долинському районі витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9; зобовязати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Долинському районі включити до заліку в акти щомісячної звірки суму понесених управлінням Пенсійного фонду України в Долинському районі витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності в наслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер в наслідок нещасного випадку на виробництві в розмірі 5790,9 грн. грн. за період з жовтня 2012 року по лютий 2014 року стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_7; стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Долинському районі суму витрат, понесених управлінням Пенсійного фонду України в Долинському районі на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника в розмірі 5790,90 грн. за період з жовтня2012 року по лютий 2014 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.07.2014 року позов задоволено частково: стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Долинському районі Івано-Франківської області (ідентифікаційний код 25925549) на користь управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області витрати на виплату і доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, в сумі 5790 (п'ять тисяч сімсот дев'яносто) гривень 90 копійок. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Долинському районі Івано-Франківської області оскаржило його в апеляційному порядку, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що за відсутності у відповідача особових справ потерпілих, в останнього немає правових підстав для здійснення відшкодувань Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві; вказує також на можливість проведення розрахунків за спірними виплатами лише на централізованому рівні, через що позивач і відповідач є неналежними сторонами по справі.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів дійшла переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Суд першої інстанції встановив та матеріалами справи підтверджується наступне.

В період з жовтня 2013 року по лютий 2014 року позивачем понесені витрати на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в загальному розмірі 5790,90 грн.

За заявлений період позивачем здійснено виплату громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_8, ОСОБА_9 пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, отриманої даними особами за межами України в сумі 5180,95 грн. (з врахуванням щомісячної цільової допомоги на прожиття та витрат на доставку пенсій) та громадянці ОСОБА_7 - пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в розмірі 609,95 грн. (з врахуванням витрат на доставку пенсії). Факти страхового випадку на виробництві при виконанні трудових обов'язків та отримання інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання по вказаних особах підтверджуються актами про нещасний випадок на виробництві.

Суми виплаченої пенсії включені позивачем до актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності і внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за кожний місяць вказаного періоду.

Відповідачем зазначені акти підписані із застереженнями та згідно таблиць розбіжностей не прийнято до відшкодування вищевказані суми виплаченої пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відмова відповідача від виконання вищевказаний дій зумовлена тим, що справи потерпілих у відповідача є відсутніми, при цьому не представлено доказів настання нещасних випадків з потерпілими, що не дає правових підстав на відшкодування спірних виплат.

Частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що до відшкодування в судовому порядку позивачу підлягають лише витрати на виплату і доставку пенсій, призначених по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, в розмірі 5790 грн. 90 коп., оскільки їх порядок (механізм) відшкодування прямо передбачений чинним законодавством, а вимоги про зобов'язання включення коштів на відшкодування витрат, пов'язаних із проведенням соціальних виплат та їх відшкодування є неправильним способом захисту (відновлення) порушеного права.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

В частині вимог про відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, колегія суддів враховує, що згідно зі ст.1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998р. № 16/98-ВР (далі - Основи) загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Положеннями ст. 4 Основ встановлено, що одним із видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, залежно від страхового випадку, є страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Згідно з положеннями ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999р. № 1105-XIV (далі - Закон України №1105-XIV) страховиком у відносинах страхування від нещасного випадку є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 21 Закону України №1105-XIV у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідно до ч. 2 вказаної статті усі види соціальних послуг та виплат, передбачені цією статтею, надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, перебуває на обліку підприємство, на якому стався страховий випадок, як платник страхових внесків чи ні.

Отже, враховуючи викладене, а також те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком є Фонд.

Відповідно до ч. 4 ст. 26 Основ, положенням якої кореспондують абз.2 п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України №1105-XIV, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Механізм відшкодування Фондом витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, визначено Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003р. № 5-4/4 (далі - Порядок №5-4/4).

Згідно з пунктом 4 вказаного Порядку відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така допомога надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат ПФУ з виплати і доставки зазначених пенсій.

Наведеним спростовується посилання апелянта на безпідставність включення позивачем витрат на виплату щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття пенсіонерам у вимогу про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності, призначених внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Щодо аргументів відповідача про відсутність підстав для відшкодування виплачених пенсій потерпілим ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, оскільки такі отримали ушкодження здоров'я за межами України і переїхали в Україну на постійне місце проживання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України №1105-XIV особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Згідно з п. «а» ст.27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії призначаються: по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання - незалежно від стажу роботи.

Пунктом 2 ст.2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999р. № 1105-XIV встановлено, що особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України № 1105-XIV відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Таким чином, витрати, понесені органами ПФУ у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва (у тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР) підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Такий висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постановах Верховного Суду України від 20 березня 2007 року, 12 червня 2012 року та 21 травня 2013 року (справи №№ 21-1087во06, 21-165а12 та 21-129а13 відповідно).

Відповідно до ч.3 ст.30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Згідно з ч.7 ст.13 Закону України № 1105-XIV підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Відповідно до абз.1 ст.14 Закону України № 1105-XIV нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

В матеріалах справи наявні копії актів про нещасний випадок на виробництві щодо осіб, яким призначені пенсії по інвалідності, та відповідач не заперечував, що такі оформлені без порушенням вимог щодо оформлення акта про нещасний випадок на виробництві.

В апеляційній скарзі відповідач також не погоджується з відшкодуванням витрат на виплату та доставку пенсії по втраті годувальника ОСОБА_7, оскільки вважає, що остання не мала права на отримання такої пенсії. Однак такі твердження апелянта не можуть братися апеляційним судом до уваги, оскільки предметом дослідження в даній адміністративній справі не є правомірність призначення такої пенсії ОСОБА_7

Відтак, колегія суддів дійшла висновку про підставність позовних вимог в частині стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Долинському районі Івано-Франківської області на користь управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області витрат на виплату і доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, в сумі 5790 грн. 90 копійок.

В іншій частині постанова суду першої інстанції не оскаржувалася.

Твердження про можливість проведення розрахунків за спірними виплатами лише на централізованому рівні, через що позивач і відповідач є неналежними сторонами по справі, є помилковими, оскільки суперечать ст.18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», яка передбачає, що робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Відповідно до п.7 Положення про Пенсійний фонд України, затв. Указом Президента України № 384/2011 від 06.04.2011р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Також згідно з п.2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затв. постановою правління Пенсійного фонду України № 8-2 від 30.04.2002р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), серед завдань управління Пенсійного фонду України є, зокрема, такі: здійснення реєстрації та ведення обліку платників єдиного внеску та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, забезпечення надходження єдиного внеску, сум фінансових санкцій страхових внесків та інших платежів до Фонду (п.3); контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску надходження страхових внесків, єдиного внеску та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збір у встановленому порядку відповідної звітності, проведення планових та позапланових перевірок фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності нарахування та сплати страхових внесків, єдиного внеску, призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, цільового використання коштів Фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій (п.5).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно зі ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Скаржник у встановленому законом порядку не довів наявність передбачених законом підстав для скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Долинському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.07.2014 року в справі №809/1088/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Костів М.В.

Судді Шавель Р.М.

Бруновська Н.В.