Ухвала суду № 44266104, 14.05.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/6812/14

Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

за участю представника позивача - Ногіної В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Одесагаз» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових вимог, податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2014 року публічне акціонерне товариство «Одесагаз» (далі - позивач, ПАТ «Одесагаз») звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ у Суворовському районі м. Одеси) в якому просило скасувати наступне:

- податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02 жовтня 2014 року № Ю-1304-25 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 215 707,71 грн.;

- податкову вимогу від 06 жовтня 2014 року № 1338-25 зі сплати податкового зобов'язання в сумі 12 652,58 грн. із авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств;

- податкове повідомлення-рішення від 15 вересня 2014 року № 0001221504 зі сплати штрафних санкцій в розмірі 1 423,64 грн. по сплаті збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Також позивач просив зобов'язати податковий орган внести до зворотного боку картки особового рахунку ПАТ «Одесагаз» відомості про сплату позивачем вказаних сум податків.

В обґрунтування позову зазначено, що податкові зобов'язання, відповідно до платіжних доручень, наданих до АТ «Єврогазбанк», були оплачені вчасно в межах строків, передбачених Податковим кодексом України.

Позивач не може нести відповідальність за несвоєчасне перерахування банком коштів до бюджету, а тому ДПІ у Суворовському районі м. Одеси безпідставно винесло вказані податкові вимоги та податкове повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2015 року позовні вимоги задоволено повністю.

Суд, скасував податкові вимоги ДПІ у Суворовському районі м. Одеси про сплату боргу (недоїмки) від 02 жовтня 2014 року № Ю-1304-25 в розмірі 215 707,71 грн., від 06 жовтня 2014 року №1338-25 в розмірі 12 652,58 грн.

Скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 15 вересня 2014 року №0001221504.

Зобов'язав ДПІ у Суворовському районі м. Одеси внести до зворотного боку картки особового рахунку ПАТ «Одесагаз» відомості про сплату позивачем суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 215 707,71 грн. платіжними дорученнями №13188 від 17 червня 2014 року в розмірі 1 352,93 грн., №13187 від 17 червня 2014 року в розмірі 1 052,36 грн., №13189 від 17 червня 2014 року в розмірі 17 188,58 грн., №13183 від 17 червня 2014 року на суму 176 224, 49 грн., №13398 від 19 червня 2014 року на суму 16 205, 05 грн., суми авансового внеску на прибуток платіжним дорученням №13220 від 18 червня 2014 року на суму 12 406,00 грн., суми збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності платіжним дорученням №13324 від 18 червня 2014 року на суму 14 236,43 грн.

В апеляційній скарзі ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до невірних висновків та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Поряд з цим, представником апелянта надано суду пояснення, в яких просить закрити провадження у справі, оскільки між сторонами досягнуто примирення, а також розглянути справу в порядку письмового провадження.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ПАТ «Одесагаз» подало до АТ «Єврогазбанк» наступні платіжні доручення по сплаті суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування:

- №13188 від 17 червня 2014 року в розмірі 49 843,42 грн.;

- №13187 від 17 червня 2014 року в розмірі 1 052,36 грн.;

- №13189 від 17 червня 2014 року в розмірі 17 188,58 грн.;

- №13183 від 17 червня 2014 року в розмірі 176 224,49 грн.;

- №13398 від 19 червня 2014 року в розмірі 16 205,05 грн.

Також було подано платіжне доручення, по сплаті суми авансового внеску на прибуток №13220 від 18 червня 2014 року на суму 12 406,00 грн. (а.с.9,10,11,12,14,79).

Вказані платіжні доручення були прийняті банком до виконання в той самий день, в який вони були подані, про що свідчить штамп банку на платіжних дорученнях.

Поряд із цим, відповідно до вказаних платіжних доручень, АТ «Єврогазбанк» кошти не перераховувало до бюджету, що, на думку податкового органу, спричинило виникнення заборгованості у ПАТ «Одесагаз» по вказаним податкам.

Вважаючи, що у позивача утворився податковий борг, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси склала та направила на адресу позивача податкові вимоги про його сплату:

- від 02 жовтня 2014 року № Ю-1304-25 в сумі 215 707,71 грн.;

- від 06 жовтня 2014 року № 1338-25 в сумі 12 652,58 грн. (а.с.7,17).

Також, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси було проведено камеральну перевірку позивача щодо порушення граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань по збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 11 вересня 2014 року №2612/15-54-15-04, у висновках якого вказано на несвоєчасність подання платіжного доручення на перерахування належної до сплати суми узгодженого податкового зобов'язання в розмірі 14 236,43 грн. (а.с.46).

15 вересня 2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001221504 про сплату штрафних санкцій в розмірі 1 423,64 грн. (а.с.16).

ПАТ «Одесагаз» листом №119 від 26 червня 2014 року було повідомлено начальника ДПІ у Суворовському районі м. Одеси про отримання АТ «Єврогазбанк платіжного доручення №13324 від 18 червня 2014 року на сплату збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ за травень 2014 року в сумі 14 236,43 грн. та зазначено про вину банка щодо не проведення зарахування вказаної суми до бюджету (а.с.13,15).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із відсутності вини платника податків перед державою, мотивуючи це тим, що ПАТ «Одесагаз» своєчасно сплачує до державного бюджету обов'язкові платежі та податки, а порушення строків їх перерахування до бюджету виникло з вини АТ «Єврогазбанк», у зв'язку з чим, позивач не може нести відповідальність за правопорушення, яке він не вчиняв.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що правова позиція суду першої інстанції, яка викладена у судовому рішенні, відповідає вимогам ст.159 КАС України, виходячи з наступного.

Згідно з п. 1.24 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Відповідно п. 22.4 ст. 22 цього Закону, під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Згідно з п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп.14.1.175 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення -рішення.

Враховуючи вищевикладені норми законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстав для складання та направлення податкових вимог та податкового повідомлення рішення у податкового органу не було, оскільки в даному випадку вина платника податків в порушенні строків сплати грошового зобов'язання відсутня, так як кошти не зараховані до бюджету з вини банківської установи, в якій обслуговувався платник податків.

Крім того, жодна норма податкового законодавства не зобов'язує платника податку двічі сплачувати податок у випадку неналежного виконання банківською установою своїх обов'язків.

Відповідно до п.129.7 ст.129 ПК України, не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку.

Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік строку зарахування податків, зборів та інших платежів розпочинається з моменту такого відновлення.

Так, матеріалами справи встановлено, що відповідно до постанови Правління Національного банку України (надалі - НБУ) «Про віднесення АТ «Єврогазбанк» до категорії неплатоспроможних банків» №424 від 16 липня 2014 року останнього віднесено до категорії неплатоспроможних банків.

Віднесення банку до категорії неплатоспроможних регулюється статтею 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Згідно цієї постанови НБУ, в АТ «Єврогазбанк» запроваджено тимчасову адміністрацію відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується фондом гарантування вкладів фізичних осіб стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом (п.16 ч.1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Частина 1 ст.34 цього Закону встановлює, що фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Тобто, рішенням НБУ було врегульовано економічні нормативи АТ «Єврогазбанк», відповідно до якого введено тимчасову адміністрацію вже після 16 липня 2014 року.

За таких обставин справи, враховуючи, що платіжні доручення прийняті до виконання АТ «Єврогазбанк» 17, 18 та 19 червня 2014 року, тобто до внесення банку до категорії неплатоспроможних, то податковий борг виник не з вини ПАТ «Одесагаз», про що вже зазначалось вище.

Також необхідно зауважити, що право виставляти податкову вимогу виникає у контролюючого органу лише за наявності у платника податків непогашеної у встановлені строки суми узгодженого грошового зобов'язання, а оскільки вини у останнього в порушенні строків сплати податку немає, то і відповідно підстави для винесення такої вимоги - відсутні.

Вимога апелянта, яка викладена у письмових поясненнях щодо закриття провадження у даній справі, у зв'язку з досягненням сторонами примирення, суперечить Кодексу адміністративного судочинства України, який передбачає, що сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду (ст.194 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 113 КАС України, сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на основі взаємних поступок. Примирення сторін може стосуватися лише прав та обов'язків сторін і предмета адміністративного позову.

Тобто, виходячи з викладених норм вбачається, що примирення в односторонньому порядку неможливо, тільки за домовленістю сторін та на основі взаємних поступок.

Позивач з такою позицією апелянта категорично не погодився, вказуючи на те, що контролюючий орган, скориставшись своїм правом, передбаченим п. 87.9 ст. 87 ПК України зарахував платежі, які вони здійснювали по вищевказаним позиціям за наступні податкові періоди, в оплату спірних періодів.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відновив порушене право позивача, шляхом зобов'язання відповідача внести зміни до картки особового рахунку товариства про сплату останнім обов'язкових платежів та податків.

Виходячи зі змісту апеляційної скарги та оскаржуваного судового рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права, апеляційна скарга є необґрунтованою, оскільки наведені обґрунтування позбавлені правового забезпечення відповідними правовими нормами, які відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для зміни чи скасування судового рішення, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно вирішив справу по суті спору.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Одесагаз» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових вимог, податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова