Ухвала суду № 44265965, 20.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Мишенко В.В. Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 року Справа: № 823/405/15

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Хмарської К.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Черкаського міського центру зайнятості про визнання незаконним і скасування наказу та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 ( далі - позивач ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Черкаського міського центру зайнятості ( далі - відповідач ) про:

- визнання незаконним та скасування наказу від 20.11.2014 р. № 789 про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю в сумі 10255,77 грн.;

- зобов'язання відповідача поновити реєстрацію ОСОБА_2 як безробітного з 20.11.2014 р.;

- зобов'язання відповідача поновити ОСОБА_2 виплату допомоги по безробіттю з 20.11.2014 р.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення адміністративного позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, зазначена постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 1 ст. 197 КАС України розглядає справу за їх відсутності в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 02.07.2014 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про надання статусу безробітного, в якій, між іншим, зазначив, що не забезпечує себе роботою самостійно та не є суб'єктом підприємницької діяльності.

З 08.07.2014 р. ОСОБА_2 було надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю.

18.11.2014 р. до Черкаського міського центру зайнятості від державного реєстратора надійшла інформація про те, що ОСОБА_2 був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 15.02.2005 р. по 22.10.2014 р., що підтверджується витягом з ЄДРПОУ станом на 02.04.2015 р.

20.11.2014 р., у зв'язку з отриманням зазначених відомостей, відповідачем був складений акт № 147 щодо перевірки достовірності даних безробітних, в якому Черкаським міським центром зайнятості було встановлено факт приховування позивачем відомостей про його реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та зроблено висновок, що кошти, виплачені ОСОБА_2 як допомога по безробіттю, підлягають поверненню.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято наказ від 20.11.2014 р. № 789 про повернення коштів, виплачених ОСОБА_2 як допомога по безробіттю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 під час отримання допомоги по безробіттю був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності та належав до зайнятого населення, а отже не мав права на отримання зазначеної допомоги.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Законів України «Про зайнятість населення» ( далі - Закон № 5067-VI ), «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» ( далі - № 755-IV ), «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» ( далі - Закон № 1533-III ), Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 р. № 307 ( далі - Порядок № 307 ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. 1 ст. 4 Закону № 755-IV закріплено, що державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно з ч. 3 ст. 46 Закону № 755-IV, фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п. 1 ст. 4 Закону № 5067-VI, до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору ( контракту ) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно ( у тому числі члени особистих селянських господарств ), проходять військову чи альтернативну ( невійськову ) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Згідно з п. 5.5 Порядку № 307, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт ( послуг ) за цивільно-правовими угодами ( з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт ( послуг ) за цивільно-правовими угодами ).

За змістом ч. 2, 3 ст. 36 Закону № 1533-III, застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

В абз. 5 ч. 1 ст. 34 Закону № 1533-III визначено, що Фонд має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

У п. 6.14 Порядку № 307 закріплено, що якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, не може бути визнана безробітною і не має права на виплату допомоги по безробіттю.

Аналогічні висновки були викладені Верховним Судом України в рішеннях від 08 липня 2014 року у справі № 21-79а14, від 07 жовтня 2014 року у справі № 21-408а14, які у відповідності з ч. 1 ст. 244-2 КАС України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, що застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, який містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

При цьому, достатньою та необхідною правовою підставою для стягнення органами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття з особи коштів, виплачених їй як допомога по безробіттю, є встановлення факту подання такою особою недостовірних відомостей з метою отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття, зокрема, й приховування відомостей щодо зайняття підприємницькою діяльністю.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_2 на момент звернення до відповідача із заявою про надання йому статусу безробітного і призначення відповідної допомоги, а також у період її отримання, умисно приховав від Центру зайнятості відомості щодо його реєстрації як фізичної особи-підприємця та зазначив неправдиву інформацію про це.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуваний наказ від 20.11.2014 р. № 789, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, зокрема, ст. 34, 36 Закону № 1533-III, п. 5.5, 6. 14 Порядку № 307.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції було неправильно інтерпретовано норми Закону № 5067-VI, судова колегія вважає не обґрунтованими і такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Посилання апелянта на те, що він, будучи фізичною особою-підприємцем, не належав до зайнятого населення, колегія суддів вважає безпідставними і такими, що суперечать приписам чинного законодавства України, а саме: Законам № 1533-III та № 5067-VI. При цьому, апеляційний суд відзначає, що ані в позові, ані в доводах апеляційної скарги апелянт не заперечує факт подання ним недостовірних відомостей при зверненні до відповідача із заявою від 02.07.2014 р. про надання статусу безробітного, яка підписана ним власноруч та в якій чітко вказано, що ОСОБА_2 не є суб'єктом підприємницької діяльності та ознайомлений з правами і обов'язками зареєстрованого безробітного / а.с. 34 /.

Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

З огляду на це, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову та вважає, що судом першої інстанції було повно встановлено обставини справи, а рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, згідно з вимогами ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Карпушова О.В.