Постанова № 44265788, 14.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 760/22950/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Лозинська М.І.

Суддя-доповідач: Троян Н.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Костюченка М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Служби безпеки України на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 12 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Служби безпеки України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, просив: визнати неправомірними дії відповідача щодо невиплати при звільнені з військової служби одноразової грошової допомоги та зобов'язати фінансово-економічне управління Служби безпеки України провести перерахунок одноразової грошової допомоги з урахуванням часу військової служби у збройних силах СРСР та виплатити суму у розмірі 40798 грн 80 коп.

Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 12 січня 2015 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та встановлено колегією суддів, що ОСОБА_2 проходив військову службу в Збройних силах СРСР з 05 серпня 1982 року по 24 грудня 1990 року та в Службі безпеки України з 18 березня 1995.

22 квітня 2014 року позивача звільнено з військової служби за пунктом «а» пункту 61 та підпункту «б» пункту 63 (за станом здоров'я) Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України.

Вважаючи, що роботодавцем здійснено виплату одноразової грошової допомоги не за весь період військової служби, позивач звернувся до суду за захистом.

При винесенні оскаржуваної постанови, суд першої інстанції виходив з того, що позивач при звільненні з військової служби з ЗС СРСР у 1990 році не набув права на отримання одноразової грошової допомоги, а відтак, дана виплати при звільненні у 2014 році повинна відбуватись з урахування служби у ЗС СРСР.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в повному обсязі, з огляду на таке.

Так, згідно положень частини першої ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (Закон №2262-ХІІ) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги (ч. 6 ст. 9 Закону №2262-ХІІ).

Відповідно до п. 6 частини другої ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (Закон №2011-ХІІ) у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Аналогічні положення закріпленні і абз. 2, 7 п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», згідно якого, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби: які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. А якщо такі особи звільняються із служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули право на отримання такої допомоги.

Як встановлено судовою колегією та не заперечується учасниками судового процесу, позивач з 05.08.1982 по 24.12.1990 проходив службу в Збройних силах СРСР.

В судовому засіданні, позивач підтвердив ті обставини, що був звільнений з лав радянської армії у 1990 році за службовою невідповідністю, вказане підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с.4).

Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР №1290 від 24.12.1990 «О выслуге лет для назначения пенсий лицам офицерского состава, прапорщикам, мичманам и военнослужащим сверхсрочной службы, лицам начальствующего и рядового состава органов внутренних дел и пособиях этим военнослужащим, лицам начальствующего и рядового состава и их семьям», діючої на момент звільнення позивача у 1990 році, зазначено, що - «увольняемым со службы лицам офицерского состава, прапорщикам, мичманам и военнослужащим сверхсрочной службы, лицам начальствующего и рядового состава органов внутренних дел выплачивается: при увольнении без права на пенсию - выходное пособие в размерах: лицам офицерского состава и лицам среднего, старшего и высшего начальствующего состава органов внутренних дел, уволенным со службы по возрасту, болезни, сокращению штатов или ограниченному состоянию здоровья, - пяти месячных окладов денежного содержания, а уволенным по другим основаниям (кроме указанных в последнем абзаце настоящего пункта), - двух месячных окладов денежного содержания (абзацы второй и четвертый пункта 11 настоящего постановления);

прапорщикам, мичманам и военнослужащим сверхсрочной службы, лицам младшего начальствующего и рядового состава органов внутренних дел: имеющим выслугу менее четырех лет - половины месячного оклада, четыре года и более - месячного оклада и за каждый год выслуги сверх четырех лет - одной пятой месячного оклада денежного содержания (абзацы третий и пятый пункта 11 настоящего постановления). Выслуга лет для выплаты выходного пособия указанным военнослужащим, лицам младшего начальствующего и рядового состава исчисляется в порядке, предусмотренном настоящим постановлением для назначения пенсий. При этом, если в их службе были перерывы, в выслугу лет для выплаты пособия включается только непрерывная служба перед последним увольнением.

Лицам офицерского состава, прапорщикам, мичманам и военнослужащим сверхсрочной службы, лицам начальствующего и рядового состава органов внутренних дел, уволенным со службы за совершение проступков, дискредитирующих звание военнослужащего или начальствующего и рядового состава, либо в связи с осуждением за совершенное преступление (в том числе в связи с осуждением условно), единовременное или выходное пособие, предусмотренное настоящим пунктом, не выплачивается».

Отже, при звільненні зі ЗС СРСР за службовою невідповідністю, положенням діючого на момент звільнення ОСОБА_2, законодавства не передбачено, що при звільненні за службовою невідповідністю одноразова грошова допомога не виплачується.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскільки ОСОБА_2 набув право на отримання одноразової грошової допомоги при попередньому звільненні, а саме 24.12.1990 та не реалізував його, правових підстав для зарахування служби в ЗС СРСР для обчислення одноразової грошової допомоги немає.

Разом з тим, слід зауважити, що відповідачем здійснено нарахування та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 19 календарних років служби в СБ України при повторному звільненні позивача зі служби.

Згідно частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в зв'язку з цим виникає необхідність у частковому задоволені апеляційної скарги та відповідно у скасуванні постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 12 січня 2015 року.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Служби безпеки України - задовольнити.

Постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 12 січня 2015 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Служби безпеки України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

В.А. Твердохліб

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Бужак Н.П.