Постанова № 44265684, 07.05.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 травня 2015 рокусправа № 804/19672/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Туркіної Л.П. Проценко О.А.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року

у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень.

Позов обґрунтовано тим, що прийняті Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, мотивуючи тим, що перевіряючими під час проведення перевірки, не надано належної оцінки наявним первинним документам. Господарські операції з контрагентами ТОВ "Афелій-2013", ТОВ "Лонгкон" підтверджені належним чином складеними бухгалтерськими та іншими документами. Позивач вважає, що висновки в Акті перевірки №4081/448/04-03-17-01-26/НОМЕР_1 від 22.10.2014р. не відповідають діючому законодавству, є протиправними, прийняті при відсутності належних доказів, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12.11.2014р. №0026191701, №0026201701 підлягають скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що відсутні документи на перевезення товару, на навантажувально-розвантажувальні роботи придбаного та реалізованого товару, відповідної кількості найманих осіб, отже суд ставить під сумнів наявність реальності господарської операції. Наданих позивачем до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних суд також їх оцінив критично, з огляду на недоліки форми, оскільки містить багато незаповнених граф, та зазначає що дії та рішення відповідача підлягають перевірці на предмет правомірності саме в період їх вчинення, а доказів надання вказаних документів під час проведення перевірки так і станом на час здійснення процедури адміністративного оскарження позивачем не надано. Крім того, позивачем не обґрунтовано причин не надання до перевірки документів на транспортні засоби, якими перевозився товар, які підтверджують вантажно-розвантажувальні роботи, договорів, товарно-транспортних накладних.

Не погодившись з постановою суду, позивачем (фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2) подано апеляційну скаргу, згідно якої позивач просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник наполягає на тому факті, що були здійснені реальні операції пов'язані з веденням господарської діяльності, та відповідно до ст.198 ПКУ суми ПДВ задекларовані у березні, квітні, травні 2014 року, підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, обґрунтовано включені до складу податкового кредиту.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позову відмовити. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Представник податкового органу в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питання правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Афелій-2013" за березень 2014 року та ТОВ "Лонгкон" за березень-травень 2014 року. За результатами перевірки складено Акт №4081/448/04-03-17-01-26/НОМЕР_1 від 22.10.2014р. На підставі вказаного Акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.11.2014р.: №0026191701, яким збільшено суму грошового зобов'язання ФОП ОСОБА_2 з податку на додану вартість у розмірі 345034грн. ( основний платіж - 230023грн., штрафні (фінансові) санкції - 115011грн.); та №0026201701, яким збільшено суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1020грн.

Відповідно до розділу 2 Акта перевірки ФОП ОСОБА_2 не надав для проведення перевірки первинних документів, а саме: договорів, укладених із ТОВ «Афелій-2013» та ТОВ «Лонгкон», товарно-транспортних накладних, шляхових листів, що підтверджують факт транспортування (перевезення) продукції від ТОВ «Афелій-2013» та ТОВ «Лонгкон» та інших. ФОП ОСОБА_2 задекларовано у декларації з ПДВ за березень 2014 року податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Лонгкон» у розмірі 33695,33грн., але до перевірки надано первинних документів (податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) в сумі ПДВ 29595,33грн.). В актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) не визначено конкретний перелік наданих послуг, маршрут перевезення, державний № автомобіля, відомості про вантаж, а також не зазначено, в чому виражено результат, що не уможливлює пов'язати понесені витрати з отриманням доходів від здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 Крім того, до перевірки не надані документи, які підтверджують вантажно-розвантажувальні роботи.

Однак, на думку колегії суддів апеляційної інстанції з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову погодитися не можна, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Податкового Кодексу України, Цивільного Кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином уповноважені державою органи не можуть на власний розсуд ухилятися від реалізації наданих їм повноважень, але й не мають права виходити за межі, встановлені законодавством.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України закріплено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту

З наведених норм випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції, а податкова накладна, заповнена особою, що зареєстрована як платник податку на додану вартість, без порушень порядку її заповнення та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені строки, дає право на включення зазначених в ній сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Згідно матеріалів справи, складаючи Акт №4081/448/04-03-17-01-26/НОМЕР_1 від 22.10.2014р. податковий орган зазначив, що документальна позапланова невиїзна перевірка була проведена на підставі інформації щодо діяльності позивача за результатами перевірки інших платників податків, а саме:

- Акта Дніпродзержинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 28.05.2014 року № 2519/40/04-03-22-03/38796540 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Афелій-2013»;

- Акта ДПІ у м. Докучаєвську Донецької області від 14.07.2014 № 310/26-52-22-01-11/39059224 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Лонгкон»;

- Акта ДПІ у м. Докучаєвську Донецької області від 08.08.2014 № 370/26-52-22-01-11/39059224 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Лонгкон».

В Акті перевірки №4081/448/04-03-17-01-26/НОМЕР_1 від 22.10.2014р. податковий орган зробив висновок про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами Товариством «Афелій-2013» та Товариством «Лонгкон», зазначено про відсутність у вказаних контрагентів позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідності персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції Акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є тотожнім результату проведення зустрічної звірки, який є джерелом отримання податкової інформації, що положеннями ст. 83 ПКУ визначено в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість проведення податковим органом зустрічних звірок, зокрема з причини відсутності підприємства за його юридичною адресою, не може вважатися доказом вчинення порушень податкового законодавства платником податків.

Виходячи з Акту про неможливість проведення зустрічної звірки в Акті перевірки №4081/448/04-03-17-01-26/НОМЕР_1 від 22.10.2014р. податковим органом зроблено висновок про нереальність здійснення господарської діяльності Товариством «Афелій-2013» за березень 2014 року та Товариством «Лонгкон» за березень-травень 2014 року, і як наслідок, відсутність факту реального вчинення ФОП ОСОБА_2 господарських операцій з придбання транспортних послуг від вищезазначених контрагентів-постачальників.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції висновки в Акті перевірки №4081/448/04-03-17-01-26/НОМЕР_1 від 22.10.2014р. зроблені податковим органом на підставі припущень, без аналізу фактичних правовідносин між позивачем та його контрагентами, без надання належної оцінки тим документам, які були надані позивачем у підтвердження здійснення фінансово-господарських операцій з контрагентами. В зазначеному Акті перевірки вказано, що Товариство «Афелій-2013» та Товариство «Лонгкон» здійснювали діяльність спрямовану на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, пов'язаних «ймовірним» продажем товарів. Даний висновок податковим органом зроблено на підставі Актів про неможливість проведення зустрічної звірки. Однак, сама по собі неможливість проведення податковим органом зустрічних звірок, зокрема з причини відсутності підприємства за його юридичною адресою, не може вважатися доказом вчинення порушень податкового законодавства платником податків.

Згідно матеріалів справи на момент виникнення правовідносин контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та мали статус платників податків на додану вартість, що знайшло підтвердження в Акті перевірки та не оспорюється податковим органом.

В силу норм податкового законодавства, якщо фактичного здійснення господарської операції не відбувалося, то відповідні документи не можуть вважатися первинними за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.

Натомість, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, матеріали справи підтверджують реальність здійснення господарських операцій (договір про надання транспортних послуг від 20.02.2014 року (а.с. 49 т. 1), акти здачі-приймання робіт (а.с. 52-66, 81-88, 96-103, 112-131 т. 1), податкові накладні (а.с. 67-81, 89-95, 104-111, 132-151 т.1), товарно-транспортні накладні (а.с. 153-196 т. 1), рух активів на рахунках в банку (а.с. 197-226 т. 1), акт звірки взаємних розрахунків (а.с. 152 т. 1)).

На виконання умов договору №246 про надання транспортних послуг від 20.02.2014 року (перевізник Товариство «Афелій-2013») оформлені податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортні накладні на загальну суму 425205,00 грн. (в т.ч. ПДВ 70867,50,00 грн.).

Наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні, оформлені належним чином мають всю вищезазначену інформацію щодо переліку надання послуг (транспортування товару), маршрут перевезення, державний номер автомобіля, що здійснив перевезення, відомості про вантаж. В актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) зафіксований факт надання транспортних послуг, дата їх надання та вартість.

Отже, за наявністю підтверджуючих документів, позивач мав право на включення суми ПДВ у розмірі 70867,50грн. до податкового кредиту відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України.

Стосовно взаємовідносин із ТОВ «Лонгкон» слід зазначити, що у березні 2014року ТОВ «Лонгкон» надав транспортні послуги на загальну суму 202172,00грн. в т.ч ПДВ - 33695,33грн. Проте, Відповідачем у Акті не відображено транспортні послуги на суму 24600,00грн. в т.ч. ПДВ -4100,00грн., що підтверджено Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 24.03.2014р. за № 384 та податковою накладною від 24.03.2014р. за № 384. У квітні 2014 року здійснено транспортні послуги на суму 142758,98грн. в т.ч. ПДВ-23793,15грн. У травні 2014 року ТОВ «Лонгкон» надав транспортні послуги на загальну суму 610000,00грн. в т.ч ПДВ - 101666,67грн.

Тобто, згідно матеріалів справи, позивачем здійснені реальні операції пов'язані з веденням господарської діяльності та суми ПДВ у березні 2014р. у розмірі 33695,33грн., у квітні 2014р. у розмірі 23793,15грн., у травні 2014р. у розмірі 101666,67грн., підтверджені належним чином оформленими Актами здачі-прийняття робіт(надання послуг), товарно-транспортними накладними, податковими накладними, що надає право включення до складу податкового кредиту відповідно до ст.198 ПКУ та відображенню у податкових деклараціях з ПДВ за відповідні періоди.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відтак, платник податків не має права на податковий кредит у разі відсутності податкової накладної чи митної декларації, що позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Слід також зазначити, що аналіз норм податкового законодавства дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, в тому числі, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару та його оплати, а також наявність мети отримання товару, пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, що на думку колегії суддів апеляційної інстанції виконано позивачем та доведено матеріалами справи.

З урахуванням вищевикладеного, можна зробити висновок, що позивачем та його контрагентами були здійснені реальні операції пов'язані з веденням господарської діяльності, тому відповідно до ст.198 ПКУ суми ПДВ задекларовані у березні, квітні, травні 2014 року, підтверджені належним чином оформленими податковими накладними та обґрунтовано включені до складу податкового кредиту.

Оскільки суд першої інстанції, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, неправильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, то постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись п. 3 ч.1. ст. 198, ст. 202, 205, 207 КАС України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень - скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі Акту від 22.10.2014р. №4081/448/04-03-17-01-26/НОМЕР_1:

- №0026191701 від 12.11.2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання ФОП ОСОБА_2 з податку на додану вартість у розмірі 345034грн., з яких за основним платежем - 230023грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 115011грн.;

- №0026201701 від 12.11.2014р. яким збільшено суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1020грн.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: О.А. Проценко