Постанова № 44265407, 14.05.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2015 р. Справа № 908/6339/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Хачатрян В.С. , суддя Черленяк М.І.,

при секретарі Пляс Л.Ф.,

за участю представників сторін:

позивача – не з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1853 З/1-28) на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.02.15 у справі № 908/6339/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АД-Шина", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлюксторг", м. Запоріжжя,

про стягнення 14463,61 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 р. ТОВ "АД-Шина" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ТОВ "Інтерлюксторг" про стягнення з відповідача 14463,61 грн. основного боргу по договору довгострокового постачання від 06.11.2012 р. № 1566.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.02.2015 р. у справі № 908/6339/14 (суддя Алейникова Т.Г.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 14463,61 грн. основного боргу та 1827,00 грн. судового збору.

Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові в повному обсязі. Посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте у відсутності представника відповідача, якого не було належним чином повідомлено про місце і час розгляду справи. Зазначає про порушення судом п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивачем не надано доказів направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 р. у справі № 908/6339/14 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.05.2015 р.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 р., у зв’язку з відпусткою судді Івакіної В.О. та судді Камишевої Л.М., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Хачатрян В.С., суддя Черленяк М.І.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 5249 від 02.04.2015 р.) не погоджується з доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причину відсутності суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення 30.03.3015 р. копії ухвали від 23.03.2015 р. уповноваженому представнику позивача (а.с. 150).

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, надіслав клопотання від 12.05.2015 р. (факсограма вх. № 258 від 12.05.2015 р. та електронний лист вх. № 816 від 12.05.2015 р.), в якому просить розглянути справу без участі його представника.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, доводи відповідача достатньо повно викладено в апеляційній скарзі та доводи позивача викладено у відзиві на апеляційну скаргу, нез’явлення представників сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку про можливість розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 1, 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Частиною 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

За змістом ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з твердженням апелянта про те, що він не був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач зобов'язаний при поданні позову надіслати іншій стороні копію позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Статтею 57 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік документів, що додаються до позовної заяви, зокрема відповідно до п. 2 ч. 1 вказаної статті, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Належними доказами надсилання листа з копією позовної заяви і доданих до неї документів іншій стороні у справі вважаються поданий в оригіналі опис вкладення до зазначеного листа та розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), реєстр поштових відправлень, поданий в оригіналі або в належній чином засвідченій копії, засвідчений належним чином витяг з відповідного реєстру, або розписка про вручення нарочним із зазначенням особи, якою прийнято копію позовної заяви і доданих до неї документів.

Такої правової позиції дотримується Вищий Господарський Суд України в п. 8 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17.05.2011 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України» (із змінами).

Відповідно до п. 3.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 р. № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, недодержання вимог ст. 54, 56 та п. 2 і 3 чю 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що позивачем в якості доказу надсилання відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів додано до позовної заяви фіскальний чек від 25.12.2014 р. № 9122 та поданий в оригіналі опис вкладення до цінного листа № 0221704751539, які підтверджують, що позивачем копію позовної заяви з додатками було надіслано відповідачеві - ТОВ "Інтерлюксторг" за належною адресою, тобто зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 77-81), а саме: 69071, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, б. 157, кв. 85.

Таким чином, позивачем було подано позовну заяву до Господарського суду Запорізької області з дотриманням вимог п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, у суду першої інстанції були відсутні підстави для застоування наслідків, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів, тому апеляційна скарга в цій частині необґрунтована і задоволенню не підлягає.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.12.2014 р. у справі № 908/6339/14 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 11.02.2015 р.

Копію ухвали від 30.12.2014 р. надіслано на юридичну адресу відповідача 31.12.2014 р. за вих. № 09-110/16564, що підтверджується відповідним штампом Господарського суду Запорізької області на ухвалі від 30.12.2014 р. (а.с. 1 - зворотний бік аркушу).

Відповідач в судове засідання 11.02.2015 р. свого представника не направив, через канцелярію Господарського суду Запорізької області подав письмове пояснення за вх. № 09-06/5093 від 10.02.2015 р. (а.с. 116), в якому повідомляє про те, що він не отримував копію позовної заяви з додатками та зазначає про те, що ним було отримано ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.12.2014 р. у справі № 908/6339/14, в якій невірно зазначено місцезнаходженя ТОВ "Інтерлюксторг" (а саме: зазначено м. Донецьк замість м. Запоріжжя).

Також відповідач подав через канцелярію Господарського суду Запорізької області клопотання за вх. № 09-06/5092 від 10.02.2015 р. (а.с. 117), в якому просив відкласти розгляд справи з метою надання часу відповідачеві для ознайомлення з позовною заявою та підготовки відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.02.2015 р. , у зв’язку з неявкою представників сторін в судове засідання та ненаданням відповідачем відзиву на позовну заяву, розгляд справи відкладено на 18.02.2015 р. (а.с. 119).

Того ж дня Господарським судом Запорізької області ухвалою від 11.02.2015 р. виправлено допущену технічну описку в ухвалі Господарського суду Запорізької області від 30.12.2014 р. та правильно зазначено місцезнаходженя ТОВ "Інтерлюксторг" - м. Запоріжжя (а.с. 120).

Копії зазначених ухвал від 11.02.2015 р. про відкладення розгляду справи та виправлення помилки надіслано 11.02.2015 р. за вих. № 09-110/2924 та за вих. № 09-110/2934 на юридичну адресу відповідача (а саме: 69071, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, б. 157, кв. 85), що підтверджується відповідними штампами Господарського суду Запорізької області на зазначених ухвалах від 30.12.2014 р. (а.с. 119 - зворотний бік аркушу та а.с. 120 - зворотний бік аркушу відповідно).

Відповідач в судове засідання 18.02.2015 р. свого представника не направив, причину відсутності представника відповідача в судовому засіданні не повідомив.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.02.2015 р. , у зв’язку з неявкою предстаників сторін в судове засідання та ненаданням відповідачем відзиву на позовну заяву, розгляд справи відкладено на 26.02.2015 р. Вказану ухвалу надіслано на юридичну адресу відповідача 18.02.2015 р. за вих. № 09-110/3439, що підтверджується відповідним штампом Господарського суду Запорізької області (а.с. 132 - зворотний бік арк.).

Проте представник відповідача своїм правом брати участь в судовому засіданні не скористався, в судове засідання 26.02.2015 р. не з'явився, про причину неявки суду не повідомив.

З аналізу вимог ст. 64, 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий Господарський Суд України в п. 3.9.1. ч. 3 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Отже, враховуючи вищезазначене, відповідач був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи.

Таким чином, суд першої інстанції вжив всі належні заходи для повідомлення належним чином відповідача про час і місце судового розгляду справи, тому в цій частині апеляційна скарга задоволенню також не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що позивач (ТОВ "АД-Шина") передав відповідачеві (ТОВ "Інтерлюксторг") в період з 22.10.2013 р. по 20.12.2013 р. товари на загальну суму 91869,57 грн. по накладним:

- № ABSI015688 від 22.10.2013 р. на суму 12311,76 грн. (а.с. 40);

- № ABSI015750 від 23.10.2013 р. на суму 18594,00 грн. (а.с. 43);

- № ABSI016103 від 05.11.2013 р. на суму 3400,08 грн. (а.с. 46);

- № ABSI016104 від 05.11.2013 р. на суму 3400,08 грн. (а.с. 50);

- № ABSI016111 від 05.11.2013 р. на суму 18600,11 грн. (а.с. 54);

- № ABSI016112 від 05.11.2013 р. на суму 3200,04 грн. (а.с. 58);

- № ABSI016628 від 19.11.2013 р. на суму 6103,56 грн. (а.с. 15);

- № ABSI016753 від 22.11.2013 р. на суму 11759,99 грн. (а.с. 19);

- № ABSI016857 від 26.11.2013 р. на суму 11759,99 грн. (а.с. 22);

- № ABSI017622 від 20.12.2013 р. на суму 2739,96 грн. (а.с. 25).

Зазначені накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін. Відповідач товар прийняв без зауважень, що підтверджується підписами уповноважених представників відповідача в накладних та відповідних довіреностях.

В період з 05.11.2013 р. по 10.07.2014 р. відповідачем було частково погашено заборгованість в сумі 77405,96 грн., що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками по особовому рахунку ТОВ "АД-Шина" (а.с. 27-39), у зв’язку з чим у відповідача виникла перед позивачем заборгованість з оплати за поставлений товар в сумі 14463,61 грн.

Позивач 10.12.2014 р. направив на адресу відповідача лист-вимогу про оплату поставлених товарів від 08.12.2014 р. № 08/12/14, в якому повідомив про наявність у відповідача перед позивачем заборгованості з оплати за поставлений товар в сумі 14463,61 грн., просив погасити зазначену заборгованість, та додав до листа-вимоги Акт звірки взаємних розрахунків від 08.12.2014 р. (у двох примірниках по одному для кожної із сторін), що підтверджується копіями поштової квитанції та опису вкладення у цінний лист від 10.12.2014 р. (а.с. 10-12).

Відповідач відповіді на лист-вимогу позивача не надав, підписаний акт звірки взаємних розрахунків не повернув, заборгованість з оплати за поставлений товар в сумі 14463,61 грн. не погасив та не оспорив, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача 14463,61 грн. основного боргу, які задоволено судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 3 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що сума заборгованості підтверджена матеріалами справи, відповідач не оспорив суму заборгованості та не надав доказів її оплати, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 14463,61 грн. основного боргу.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до п. 5 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов’язаний викласти в позовній заяві обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, надати докази, що підтверджують позов.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 26 лютого 2015 року у справі № 908/6339/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого Господарського Суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складений та підписаний 19.05.2015 року.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Хачатрян В.С.

Суддя Черленяк М.І.