Постанова № 44265388, 19.05.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2015 р.Справа № 916/4752/14Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.

Суддів: Шевченко В. В., Ярош А.І.,

при секретарі судового засідання: Ляшенко М.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - Демчук О.В. (за довіреністю),

від відповідача - Нестерович О.П. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

на рішення господарського суду Одеської області від 11.03.2015

по справі № 916/4752/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Комунального підприємства теплових мереж «Южтеплокомуненерго»

про стягнення 3% річних та штрафних санкцій за Договором купівлі-продажу природного газу від 30.09.2013 № 13/3449-БО-23 у розмірі 319 612,64 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 19.05.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2014 року Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - Компанія, позивач) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Комунального підприємства теплових мереж «Южтеплокомуненерго» (далі - Підприємство, відповідач) про стягнення суми пені в розмірі 262 964,71 грн., 3 % річних - 56 647,93 грн., а також судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу № 13/3449-БО-23 від 30.09.2013, за отриманий природний газ розрахувався несвоєчасно.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.03.2015 у задоволені позову Компанії - відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що за відсутності договору купівлі-продажу природного газу у 2013 році, відповідач у період лютого-квітня 2013 року здійснював оплату за отриманий товар із посиланням на попередній договір купівлі-продажу природного газу від 16.10.2012 №12/1050-БО-23. Отже, оплата за природний газ поставлений у січні-квітні 2013 року, була здійснена ще до моменту укладення Договору від 30.09.2013.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Компанія звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача 262 964,71 грн. - пені та 56 647,93 грн. - 3% річних. Позивач вважає рішення в цій частині прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

18.05.2015 до Одеського апеляційного господарського суду від Підприємства надійшов відзив на апеляційну скаргу Компанії, в якому відповідач зазначає, що відповідно до пунктів 3.3, 3.4 Договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2013 №13/3449-БО-23 підставою для остаточних розрахунків між сторонами є акти приймання-передачі газу, однак ці акти щодо газу спожитого в січні-квітні 2013 року були підписані лише 30.09.2013. Отже, не маючи підписаних актів приймання-передачі, відповідач не мав змоги визначити фактичний об'єм спожитого природного газу і підстав провести остаточний розрахунок за зобов'язаннями. За відсутності підписаного договору у січні - вересні 2013 року, Підприємство не мало змоги при здійсненні платежу зазначати у платіжних дорученнях номер договору та дату його підписання. Тому при здійсненні оплати за спожитий у січні - квітні 2013 року природний газ у платіжних документах зазначався номер та дата попереднього договору купівлі-продажу природного газу від 16.10.2012 № 12/1050-БО-23.

В судовому засіданні 19.05.2015 представник позивача надав пояснення якими підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити останню.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.05.2015 заперечувала проти апеляційної скарги та просила суд, рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 30.09.2013 між Компанією (продавець) та Підприємством (покупець) укладений договір № 13/3449-БО-23 купівлі-продажу природного газу (надалі - договір), за умовами якого, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України», за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ. Продавець передає покупцеві з 01.01.2013 по 31.12.2013 газ обсягом до 1 581 тис. куб. м. Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (п. п. 1.1., 2.1., 3.3. договору від 30.09.2013).

Ціна за 1000 куб. м. газу становить 3 509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%,, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами з ПДВ - 366,72 грн., а всього ціна за 1000 куб. м. природного газу з ПДВ становить 4 661,74 грн. Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу (п. п. 5.2, 6.1. договору від 30.09.2013).

Господарським судом вірно встановлено, що між Компанією та Підприємством складено і підписано Акти приймання-передачі природного газу, а саме 30.09.2013 за січень 2013 року на суму 1 333 741,31 грн., за лютий 2013 року на суму 1 029 777,48 грн., за березень 2013 року на суму 1 212 969,72 грн., за квітень 2013 року на суму 461 721,64 грн., 31.10.2013 за жовтень 2013 року на суму 437 686,69 грн., 30.11.2013 за листопад 2013 року на суму 723 575,42 грн., 31.12.2013 за грудень 2013 року на суму 1 233 288,36 грн.

За відсутності договору купівлі-продажу природного газу у 2013 році відповідач у період лютого-квітня 2013 року здійснював оплату за отриманий товар із посиланням на попередній Договір купівлі-продажу природного газу від 16.10.2012 № 12/1050-БО-23, на загальну суму 4 757 498,84 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень, а саме: від 20.02.2013 № 23446, від 22.02.2013 № 23463, від 22.02.2013 № 37, від 22.02.2013 № 36, від 22.02.2013 № 40, від 14.03.2013 № 23532, від 18.03.2013 № 23547, від 25.03.2013 № 23582, від 28.03.2013 № 43, від 05.04.2013 № 44, від 05.04.2013 № 23655, від 11.04.2013 № 23676, від 19.04.2013 № 23704, від 26.04.2013 № 45.

Отримання вищевказаних сум підтверджується довідкою позивача по операціях з відповідачем за період з 01.10.2012 по 31.05.2014 за Договором купівлі-продажу природного газу від 16.10.2012 № 12/1050-БО-23, з якої також вбачається, що позивач, за відсутності заборгованості, зараховував кошти, які надійшли від покупця, як передоплату, а саме: 28.02.2013 - 797 086,53 грн.; 31.03.2013 - 2 070 000,00 грн.; 30.04.2013 - 1 800 000,00 грн.; 30.06.2013 - 27 330,00 грн., а всього: 4 694 416,53 грн.

30.09.2013 одночасно з укладанням Договору, Підприємство звернулось до Компанії з листом № 01-10-928, у якому відповідач просив переплату за Договором купівлі-продажу природного газу від 16.10.2012 № 12/1050-БО-23 у сумі 4 694 416,53 грн. вважати оплатою за природний газ по Договору від 30.09.2013 № 13/3449-БО-23.

Відповідно до ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Приписами ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, оплата у розмірі 4 694 416,53 грн. за природний газ, поставлений у січні - квітні 2013 року, була здійснена ще до моменту укладення Договору від 30.09.2013. При цьому, здійснення Компанією бухгалтерського обліку цієї суми за зобов'язаннями Договору купівлі-продажу природного газу від 16.10.2012 № 12/1050-БО-23, який припинив дію в частині поставки газу 31.12.2012, не впливає на визнання належним виконання Підприємством обов'язку зі сплати газу, отриманого у січні - квітні 2013 року.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми пені та 3 % річних судова колегія зазначає наступне.

Обов'язковою передумовою для застосування пені, як засобу відповідальності (санкції) у сфері господарювання, і для отримання кредитором компенсації (плати) у вигляді 3 % річних, є порушення боржником існуючого грошового зобов'язання. Адже зобов'язання може бути порушено, лише після його виникнення.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Пунктом 11.1 Договору від 30.09.2013 передбачено, що він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що сторонами Договору від 30.09.2013 не встановлено, що його умови щодо строків оплати за поставлений природний газ та відповідальності за невиконання цього обов'язку, застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Зазначення у пункті 2.1 Договору від 30.09.2013 обсягу газу, що передається покупцеві з 01.01.2013 по 31.12.2013, не є таким встановленням, адже не врегульовує переддоговірних відносин між сторонами в частині порядку та строків оплати за газ, а також відповідальності за порушення грошового зобов'язання. А відтак, за відсутності дійсного грошового зобов'язання за Договором від 30.09.2013 в період з 14.02.2013 до 30.09.2013, відсутні й протиправна поведінка Підприємства з його невиконання і право Компанії на отримання від боржника штрафних санкцій та компенсації (плати) за користування коштами.

Отже, нарахування пені та 3 % річних на підставі вказаного договору є неправомірним.

Наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Перевіряючи згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу, тобто не тільки на підставах викладених у апеляційних скаргах, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст.104 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Керуючись ст. 99, 101-105 ГПК України колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 11.03.2015 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20.05.2015 року.

Головуючий суддя Головей В.М.

Судді Шевченко В.В.

Ярош А.І.